Справа №461/8003/25
Провадження № 2-а/461/212/25
25 листопада 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Чубей К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Голуба Григорія Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі -
Голуб Г.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , через Електронний суд звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5759274 від 19.09.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП, з накладенням стягнення штрафу в розмірі 510 грн. та закрити провадження у справі. Судові витрати по справі, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн. та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн. покласти на відповідача у справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5759274 від 19.09.2025, складеною капралом поліції Стасик Ю.-Н.З., про те, що він нібито керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz GLE 350» н.з. НОМЕР_1 здійснив виїзд з вулиці Коперника на проспект Свободи, 8 під час затору на перехресті не впевнившись, що завершить маневр, а саме виїхавши на перехрестя створив перешкоду транспортним засобам, що рухались по проспекту Свободи, чим порушив п.16.4 ПДР України та було його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу 510 грн. Позивач стверджує, що жодного порушення правил дорожнього руху він не вчиняв, тому вважає вищезазначену постанову незаконною, бездоказовою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак така підлягає до скасування. Просить позов задоволити.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 30.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
08.10.2025 на виконання вимог ухвали представник позивача долучив до матеріалів справи клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 09.10.2025 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16.10.2025 розгляд справи відкладено та надано відповідачу термін на подання відзиву на позовну заяву.
28.10.2025 представник відповідача Забродоцька Я.Р. через Електронний суд подала відзив на позовну заяву, в якому просить поновити строк на подання такого, оскільки управління, як відповідача було долучено до електронної справи в ЄСІТС лише 21.10.2025, а матеріали позовної заяви з додатками до електронної справи було долучено 22.10.2025. В обгрунтування відзиву покликається на те, що виявлений інспектором поліції факт порушення позивачем правил дорожнього руху є належним чином зафіксований, розгляд справи проведений з дотриманням вимог норм чинного законодавства, що підтверджується долученими до відзиву відеодоказами, інспектор поліції, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, діяв на підставі та у спосіб встановлений законом, поліцейський керуючись наявними доказами та нормами власної дискреції виніс абсолютно законну та правомірну постанову. Крім цього вказує, що позивачем до матеріалів справи не надано жодних документів (попереднього розрахунку суми судових витрат, акту здачі-приймання виконаних робіт, а також тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг) лише зазначено сума 2500 грн., які ніяким чином не підтверджені та є значно завищені. З урахуванням зазначеного просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 28.10.2025 відкладено розгляд справи для надання позивачу терміну на подачу відповіді на відзив.
04.11.2025 представник позивача Голуб Г.С. через Електронний суд подав відповідь на відзив, у якій просив суд позов задоволити, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Оскільки позивач інкримінованого правопорушення не вчиняв, у відповідача доказів такого немає, таких доказів не існувало та не існує, відповідно не існує такого складу правопорушення у діях позивача.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 06.11.2025 відкладено розгляд справи для надання відповідачу терміну на подачу заперечення на відповідь на відзив.
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами.
Згідно з пунктом 1.1. Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до пункту 1.9. Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Судом встановлено, що постановою поліцейського 1 взводу 4 роти 2 батальону Управління патрульної поліції у Львівській області, капрала поліції Стасика Ю.-Н.З. серії ЕНА №5759274 від 19.09.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. /а.с.9/.
Згідно зазначеної постанови капрала поліції Стасика Ю.-Н.З., 19.09.2025 о 17:30 год., ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz GLE 350» н.з. НОМЕР_1 , на вулиці Коперника - площа Свободи у м. Львові, здійснив виїзд з вул. Коперника на проспект Свободи під час затору на перехресті не впевнившись, що завершить маневр, а саме виїхавши на перехрестя створив перешкоду транспортним засобам, що рухались по проспекту Свободи, чим порушив п.16.4 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП /а.с.9/.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно з п. 16.4 ПДР забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів.
Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо ; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Позивач зазначає, що інспектором не надано будь-яких доказів скоєного правопорушення, у зв'язку з чим на його думку постанова у справі про адміністративне правопорушення є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності , можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належним доказами.
Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження № К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З долученого до відзиву відеозапису вбачається, що водій автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 350» ОСОБА_1 виїхав на перехрестя для продовження руху прямо та зупинився на ньому, що створило перешкоди для транспортних засобів , що мали рухатися перехрещуваною дорогою. Тобто порушив п. 16.4 ПДР України.
Заперечення водія ОСОБА_1 під час оформлення події та його доводи у позові про те, що за вказаних обставин він не порушив вказані вимоги ПДР є помилковими та такими, що суперечать матеріалам справи, не відповідають положенням нормативно-правових актів та вимог Закону та є суб'єктивним його тлумаченням відповідних норм. Сама незгода водія із притягненням його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР під час керування автомобілем не є підставою для закриття провадження по справі, оскільки крім реалізації прав особою, вбачається намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Суд не є засобом для сторін та не толерує зловживанням правами (ЄСПЛ "Пономарьов проти України від 03.04.2008 р., заява № 3236/03).
Крім цього, у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів, є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отримання особою посвідчення водія та, як наслідок, набуття статусу водія як учасника дорожнього руху та права керувати транспортними засобами, одночасно є передумовою для виникнення у нього, як водія, обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність пов'язана із використанням транспортних засобів, чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказах, висновків експертів, показів свідків.
Виходячи із норм викладених у ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи доводи позивача та відповідача, дотримуючись стандартів мотивування судами своїх рішень, суд у даній справі враховує позиції Європейського суду з прав людини неодноразово висловленої у відповідних рішеннях про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень.
Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, з досліджених під час судового розгляду матеріалів справи, зокрема оскаржуваної постанови, встановлено те, що така відповідає вимогам чинного законодавства, винесена з дотриманням встановленої процедури на підставі належних та допустимих доказів уповноваженою особою. Крім того, стягнення призначене органом який виніс постанову визначено в межах санкції відповідної статті КУпАП, з врахуванням фактичних обставин справи. Таке стягнення відповідає засадам його призначення.
Покликання сторони позивача, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на докази його винуватості, а саме графа 7 постанови - пуста, з приводу вказано у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 справа №308/6092/20 колегія суддів зазначає, що помилкове не зазначення в оскаржуваній постанові про наявність відеодоказів вчиненого позивачем правопорушення з врахуванням всіх обставин справи, дозволяє дійти висновку, що скасування постанови з однієї лиш формальної підстави не забезпечить дотримання принципу справедливості та не спростує вчиненого позивачем правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що постанова серії ЕНА №5759274 від 19.09.2025 відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищевикладені доводи та мотиви, суд дійшов висновку, що постанова серії №5759274 від 19.09.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, є правомірною, законні підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення судових витрат з відповідача, оскільки у задоволенні позову відмовлено. Відтак відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати належить залишити за позивачем.
На підставі наведеного та керуючись ст.122, 245, 251 КУпАП,ст.ст. 2, 6, 77, 132, 134, 139, 229, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову Голуба Григорія Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційноїскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області, ЄДРПОУ 40108833, адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Суддя Зубачик Н.Б.