Справа №461/9406/25
Провадження №2-а/461/245/25
02 грудня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Басараб Д.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
18.11.2025 до Галицького районного суду м. Львова через систему Електронний Суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Марків Р.Б., до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просить скасувати постанову серії ЕНА №6121168 від 10.11.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 10.11.2025 інспектором взводу 3 роти І батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом Амбріс Т.Р. винесено постанову відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6121168. Відповідно до винесеної постанови, позивача визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Як вбачається з вказаної постанови, ОСОБА_1 10.11.2025 о 08 год. 50 хв. у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 241, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN E-GOLF», р.н. НОМЕР_1 , начебто здійснила зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушила п.17.1 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.122 КУпАП. Вважає вказану постанову незаконною, а висновки інспектора стосовно порушення ОСОБА_1 вимог п.17.1 ПДР та кваліфікацію її дій за ч.3 ст.122 КУпАП безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Так, ОСОБА_1 не здійснювала жодної зупинки транспортного засобу на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11. Відповідно до ПДР вона мала право здійснити заїзд на смугу, призначену для руху маршрутних транспортних засобів, з метою здійснення повороту на прилеглу дорогу праворуч. Виїзд на цю смугу здійснено в межах переривчастої лінії. Інакшим способом виїхати на прилеглу праворуч дорогу без виїзду на смугу, призначену для руху маршрутних транспортних засобів, неможливо. Тобто вона не здійснювала умисного руху в смузі для маршрутних ТЗ, а лише перетнула її для здійснення повороту на прилеглу праворуч дорогу, що дозволено законом. В момент прийняття рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності працівниками поліції не було надано жодних доказів, які засвідчують факт зупинки руху на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11. Також, оскаржувана постанова, а саме її пункт 7 не містить посилання на те, що до постанови додаються будь-які відео та фото докази. Окрім цього, у вказаній постанові відсутні посилання на технічний засіб, яким здійснювалася фіксація зазначених поліцейським порушень. Таким чином, працівник поліції, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не надав доказів про порушення ОСОБА_1 ПДР України, що в свою чергу свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним оскаржуваної постанови. Вважає, що відповідач при винесені постанови належним чином не задокументував наявність правопорушення, що унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчиненого порушення та вини особи у його вчиненні.
Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова від 19.11.2025 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
25.11.2025 представником відповідача Департаменту патрульної поліції Решетняк О.А. подано клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
27.11.2025 представником позивача - адвокатом Марківим Р.Б. подано заперечення на заяву представника відповідача про продовження процесуального строку.
27.11.2025 представником відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області Гій А.А. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову до Головного управління Національної поліції у Львівській області. Повідомила, що листом Управління превентивної діяльності ГУНП у Львівській області від 24.11.2025 за вих.№186877-2025 (1051998) проінформовано, що у відповідності до даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6121168 від 10.11.2025, винесена відносно ОСОБА_1 працівником УПП у Львівській області ДПП. Зі змісту позовної заяви чітко вбачається, що позивач самостійно вказує на працівника, який виніс оскаржувану постанову, зазначаючи звання, посаду, орган, в якому такий проходить службу і відповідно перебуває у трудових відносинах. Інспектор 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старший лейтенант Амбріс Т.Р. не є працівником ГУНП у Львівській області, відтак, жодною посадовою особою ГУНП у Львівській області будь-яких протиправних дій відносно позивача вчинено не було. Звертає увагу, що відповідно до Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються, затвердженого постановою КМУ від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції. Відповідно, Головне управління Національної поліції у Львівській області не може та не повинно відповідати за позовом про визнання протиправним та скасування постанови, винесеної працівником іншого територіального органу поліції - працівником Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
27.11.2025 від представника позивача - адвоката Марківа Р.Б. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що вважає необґрунтованими доводи представника відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області, наведені у відзиві на позовну заяву. Так, Головне управління Національної поліції у Львівській області є вищим органом, до якого можна подати скаргу на рішення поліцейського Управління патрульної поліції, оформлене постановою, перш ніж звертатися до суду. Також Головне управління Національної поліції у Львівській області є юридичною особою, яка представляє інтереси поліції в судовому процесі. Зважаючи на вищезазначене, Головне управління Національної поліції у Львівській області може бути відповідачем у справі про оскарження постанови поліцейського Управління патрульної поліції у Львівській області. Звертає увагу, що представником Департаменту патрульної поліції Решетняк О.А. на підтвердження своїх повноважень долучено до матеріалів справи копію довіреності на представництво інтересів від 18.06.2025, виданої за підписом начальника Департаменту патрульної поліції Є. Жукова. Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про Решетняк О.А. в реєстрі відсутні. У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що остання має статус адвоката, і документа, який би це посвідчував суду не додано. Таким чином, вважає, що суду не надано доказів належного уповноваження Решетняк О.А. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені Департаменту патрульної поліції у розумінні статті 59 КАС України.
Ухвалою суду від 27.11.2025, яка відображена в протоколі судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача Департаменту патрульної поліції Решетняк О.А. про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
01.12.2025 представником відповідача Департаменту патрульної поліції Решетняк О.А. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на наступне. 10.11.2025 о 08 год. 50 хв. у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 241, виконуючи функціональні обов'язки щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, працівниками поліції був помічений транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN E-GOLF», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка здійснила зупинку (рух) по смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушила п.17.1 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. В результаті, позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 Кодексу та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 не здійснювала жодної зупинки транспортного засобу на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, а відповідно до ПДР вона мала право здійснити заїзд на смугу, призначену для руху маршрутних ТЗ, з метою здійснення повороту на прилеглу дорогу праворуч. Вважає вказані аргументи представника позивача такими, що спростовуються фактичними обставинами справи та власними зізнаннями позивача. Зі змісту долученого до відзиву на позовну заяву відеозапису «clip-0» з нагрудної бодікамери інспектора Амбріса Т.Р. вбачається, що позивач, посилаючись на те, що поспішає на пари, рухається з м. Жовкви, де ремонтують дорогу, та визнає факт заїзду на смугу для маршрутних транспортних засобів з метою використати смугу як об'їзну, щоб виграти час та обігнати потік, що є прямим порушенням пункту 17.1 ПДР. На відео зображено як інспектор уточнив у позивача: «Де ви рухались до перехрестя?, «Де ви рухались після перехрестя?», - на що остання відповіла: «Не їхала я так до перехрестя, трошечки хіба, чуть-чуть». Також інспектор зазначив, що розуміє рух по смузі в разі повороту на вул. Мазепи, однак позивач повороту не здійснювала, а продовжила рух по смузі і після перехрестя. Вважає, що дані твердження позивача підтверджують умисел використати спеціалізовану смугу для прискорення руху та уникнення затору (якщо такий був), а не для правомірного виконання маневру повороту праворуч. Смуга для маршрутних транспортних засобів заборонена для загального руху і не може використовуватися для усунення запізнення. Також вважає помилковими твердження представника позивача, який акцентує увагу на відсутності зупинки (припинення руху), оскільки правопорушення, передбачене пунктом 17.1 ПДР та ч.3 ст.122 КУпАП (порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних ТЗ), стосується насамперед руху транспортних засобів по цій смузі. Щодо покликань представника позивача на відсутність посилання в постанові на докази та технічний засіб зазначає, що зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, такі відомості зазначаються тільки у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Вважає, що поліцейським було дотримано процедури підготовки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення, з'ясовано всі необхідні обставини та вирішено питання для початку розгляду справи. Розгляд справи відбувався в присутності особи (clip-0, а саме 09 год. 02 хв.), що відповідає пункту 8 Інструкції №1395, з дотриманням вимог пункту 9, а саме - було оголошено, яка справа розглядається, ознайомлено особу з правами та обов'язками.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Марків Р.Б. не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, будь-яких заяв чи клопотань від таких на адресу суду не надходило.
Представники відповідачів Головного управління Національної поліції у Львівській області та Департаменту патрульної поліції будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч.1 ст.286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч.1 ст.268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Частиною 3 ст.268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відтак, враховуючи вимоги ч.1 ст.286 КАС України щодо строків розгляду справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, та належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, на підставі ч.3 ст.268 КАС України, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З приводу покликань представника позивача на відсутність в матеріалах справи належних доказів для підтвердження повноважень Решетняк О.А. представляти інтереси Департаменту патрульної поліції, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
У частині другій статті 57 КАС України зазначено, що у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 59 КАС України).
Згідно з частиною сьомою статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
За наведеним у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України визначенням, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є справами незначної складності.
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Ці ж категорії справ зазначено і в частині четвертій статті 12 КАС України, відповідно до якої вони розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України, частиною першою якої передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки вказана справа на підставі вимог ст.12, 257 КАС України є незначної складності, а тому ухвалою суду від 19.11.2025 про відкриття провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Згідно з підпунктом 19 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, яким передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (набрав чинності 30 вересня 2016 року), здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Водночас винятком із цього правила є окремі категорії справ, зокрема справи, які, у розумінні КАС України, є справами незначної складності (малозначними справами).
Відзив на позовну заяву поданий та підписаний Решетняк О.А.
Разом із відзивом на позовну заяву на підтвердження своїх повноважень нею подано копію довіреності, сформованої в системі Електронний Суд, від 18.06.2025, яка підписана електронним цифровим підписом керівника Департаменту патрульної поліції Жукова Є.О., та якою останній уповноважив Решетняк О.А. представляти інтереси Департаменту патрульної поліції в судах України з усіма правами, які надано законом стороні по справі; довіреність від 04.06.2025 №4694/41/3/01-2025.
Оскільки категорія справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності відноситься до термінових справ, у яких не вимагається проведення підготовчого засідання, а кількість заяв по суті справи є обмеженою, це вказує на її малозначність. Відповідно ця справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, представництво у яких можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.
Правова позиція щодо подібної категорії справ викладена Верховним Судом у постановах від 03 грудня 2020 року у справі №536/1633/19, від 20 травня 2021 року у справі №759/2593/20, від 10 червня 2021 року у справі №128/2698/20 та підтримана у постанові від 01 жовтня 2021 року у справі №592/9561/20.
Таким чином, суд вважає, що представником відповідача Департаменту патрульної поліції Решетняк О.А. подано докази на підтвердження повноважень представляти інтереси Департаменту патрульної поліції в суді.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Положеннями ч.2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою інспектора 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції Амбріс Тараса Романовича серії ЕНА №6121168 від 10.11.2025 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що ОСОБА_1 10.11.2025 о 08 год. 58 хв. у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 241, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN E-GOLF», р.н. НОМЕР_1 , здійснила зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушила п.17.1 ПДР.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів, до яких належать, зокрема, водії транспортних засобів.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Розділ 33 ПДР визначає дорожні знаки.
Згідно з п.8.4ґ Правил дорожнього руху України, інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Так, знак 5.8 «Дорога зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів» позначає дорогу, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом та велосипедистів.
Дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» позначає смугу призначену для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.
Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.
Водію, який повертає праворуч на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Відповідно до розділу 34 ПДР України, дорожня розмітка 1.27 - позначає виділену смугу для руху маршрутних транспортних засобів.
Згідно п.17.1 ПДР України, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі.
Пунктом 17.2 ПДР України визначено, що водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Приписами ч.3 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність, за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підтвердження вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, представником відповідача Департаменту патрульної поліції долучено до матеріалів справи відповідний відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
Судом досліджено вказаний відеозапис та встановлено, що на такому зафіксовано інформацію про обставини події. Зокрема, на відеозаписі зображено як інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Амбріс Т.Р. підходить до автомобіля марки «VOLKSWAGEN E-GOLF», р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на смузі руху маршрутних транспортних засобів, яка позначена дорожньою розміткою 1.27, та на водійському місці якого перебуває ОСОБА_1 (clip-0, 00:00). Інспектор з'ясовує у водія: «Де ви рухались до перехрестя?, «Де ви рухались після перехрестя?», - на що остання відповіла: «Не їхала я так до перехрестя, трошечки хіба, чуть-чуть» (clip-0, 00:00-00:16). Надалі інспектор зазначив, що розуміє рух по смузі в разі повороту на вул. Мазепи, однак позивач повороту не здійснювала, а продовжила рух по смузі і після перехрестя поїхала в ліву смугу (с1ір-0, 00:21-00:36), на що ОСОБА_1 відповідає: «Ну просто така ситуація, у нас дорогу в Жовкві роблять» (с1ір-0, 00:49).
Оцінюючи надані відповідачем Департаментом патрульної поліції докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 10.11.2025 о 08 год. 58 хв. у м. Львові на вул. Б. Хмельницького, 241, керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN E-GOLF», р.н. НОМЕР_1 , здійснила зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушила п.17.1 ПДР.
Щодо покликань представника позивача на те, що ОСОБА_1 не здійснювала жодної зупинки транспортного засобу на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, а здійснила заїзд на смугу, призначену для руху маршрутних транспортних засобів, з метою здійснення повороту на прилеглу дорогу праворуч, суд зазначає такі безпідставними, та такими, що спростовується матеріалами справи, а саме відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому остання на зауваження патрульного після зупинки її транспортного засобу про те, що вона проїхала перехрестя, рухаючись смугою для маршрутних транспортних засобів, продовжила рух по смузі і після перехрестя поїхала в ліву смугу, ОСОБА_1 не змогла нічого заперечити по суті вказаних обставин, чим фактично погодилася із порушенням пункту 17.1 ПДР.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У статті 252 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області старшим лейтенантом поліції Амбріс Т.Р. при розгляді справи про адміністративне правопорушення були з'ясовані всі фактичні обставини справи та дотримано процесуального порядку розгляду справи. Зокрема, поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 суть правопорушення, її права та обов'язки. В подальшому поліцейський ознайомив ОСОБА_1 зі змістом постанови, також її було роз'яснено права, в тому числі право на оскарження постанови, та вручено постанову.
Таким чином, судом на підставі доказів, наданих відповідачем, встановлено, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП була винесена поліцейським правомірно, ним з'ясовані всі фактичні обставини справи, а порушень прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачених ст.268 КУпАП, судом не встановлено.
Щодо покликання представника позивача на те, що в оскаржуваній постанові відсутні відомості про відеозапис та про технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію порушення ПДР, то суд не бере такі до уваги, оскільки такі не спростовують факт порушення позивачем правил пункту 17.1 ПДР, яке не фіксувалося у автоматичному режимі.
Більше того, зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Суд звертає увагу на те, що позивачем також заявлено позов до Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Чатиною другою статті 222 КУпАП визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень, який розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є відповідний орган в особі конкретної посадової особи.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6121168 від 10.11.2025, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, винесена інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Амбріс Т.Р.
Відповідно до Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються, затвердженого постановою КМУ від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Таким чином, належним відповідачем у вказаній справі є Департамент патрульної поліції, від імені якого діяв інспектор 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Амбріс Т.Р.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови серії ЕНА №6121168 від 10.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП України.
Покликання сторони позивача про правомірність дій позивача спростовуються наведеними вище нормами Правил дорожнього руху України, та дослідженими судом доказами у справі, зокрема, наданою відеофіксацією події адміністративного правопорушення, якою підтверджується порушення водієм Правил дорожнього руху України та спростовуються зазначені в позовній заяві обставини.
В даному випадку спірна постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП, суд оцінюючи зібрані у справі в сукупності докази, дійшов висновку, що інспектор поліції при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим в задоволенні таких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.2, 6, 73, 77, 90, 139, 205, 241-246, 255, 286 КАС України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 05.12.2025.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
представник позивача: Марків Руслан Богданович, РНОКПП НОМЕР_4 , м. Львів, проспект Чорновола, 63, офіс 301;
відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд.3, код ЄДРПОУ 40108833, електронна пошта: gupolice@lv.police.gov.ua;
відповідач: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646, електронна пошта: public@patrol.police.gov.ua.
Суддя Ольга КРОТОВА