Єдиний унікальний номер №943/1705/25
Провадження № 2-а/943/36/2025
08 грудня 2025 року м. Буськ Львівська область
Суддя Буського районного суду Львівської області Шендрікова Г.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у залі суду в місті Буську адміністративний позов адвоката Галушки В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови № 704 від 21.08.2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, -
представник позивача адвокат Галушка Василь Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови № 704 від 21.08.2025 року у справі про адміністративне правопорушення , передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що постановою про адміністративне правопорушення № 704 від 21.08.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Вважає, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП незаконною, так як відповідачем не доведено наявність складу адміністративного правопорушення, а саме вини ОСОБА_1 , яка підтверджувалася сукупністю належних і допустимих доказів. Оскаржувану постанову позивач вважає незаконною, оскільки були порушені його права, не надано жодних доказів на підтвердження вказаного правопорушення, не відібрано жодних пояснень, неповно з'ясовано обставини справи, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми права. Відтак, оскільки було винесено незаконну постанову, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, а також порушено права позивача, а тому просить даний позов задовольнити.
Ухвалою судді від 24.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадженняу даній справі без повідомлення сторін і встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.
Крім того, сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного.
12.11.2025 року представником відповідача - В.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи на їх безпідставність та законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також на правомірність дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У своїй відповіді на відзив на позов від 25.11.2025 року представник позивача адвокат Галушка В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 на обґрунтування своїх позовних вимог виклав обставини, які аналогічні зазначеним ним у позові.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС).
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом встановлено, що 14 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_2 складено адміністративний протокол про адміністративне правопорушення № 245 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за те, що 14.08.2025 року о 12 год 45 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув відськовозобов'язаний гр. ОСОБА_1 для подання заяви про відстрочку. Під час перевірки особи та її війського-облікових даних встановлено, що гр. ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформовано 09.03.2025 р. та 19.05.2025 р. повістку та направлено її військовозобов'язаному засобами поштового зв'язку для явки 01.04.2025 р. та 29.05.2025 р. в другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. На зазначені дати у повістці гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, чим порушив п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Поштові повідомлення повернулися на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою про відсутність особи за вказаною адресою. Поштові повідомлення направлялися за адресою проживання підтвердженою гр. ОСОБА_1 через ТЦК та СП.
21 серпня 2025 року в АДРЕСА_1 , тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_3 , виніс відносно ОСОБА_1 постанову № 704 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої на нього було накладено штраф у розмірі 17000 грн.
З вказаної постанови вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , не з'явився за повісткою для уточнення даних. Про поважну причину неявки повідомлено також не було. Повістку було відправлено засобами поштового зв'язку. Своїми діями порушив п.3 ст.22 ЗУ «Про мобільну підготовку та мобілізацію», п.21 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період», затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч.3ст.210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , та є військовозобов'язаним, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 та електронним військово-обліком документом «Резерв+» та оновив свої військово-облікові дані у відповідності до закону.
Як слідує із наданих позивачем документів, останній протягом всього часу добросовісно декларував фактичне місце проживання/перебування, і цей факт підтверджується, відомостями електронного військово-облікового документу «Резерв+» при уточненні даних.
Можливість знаходження особи за межами адміністративної території місця проживання гарантована ч. 1ст. 2 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», згідно із якою громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Частиною 11ст. 38 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу'визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в 7-денний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених КМУ, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в 7-денний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених устатті 7 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених устатті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з тим, згідно Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів'основним завданням Реєстру «Оберіг» є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів'держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Положенням ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються персональні і службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних належать, зокрема: місце проживання та місце перебування.
Для формування бази даних Реєстру ЦВК, ДПС, ДМС подають шляхом електронної взаємодії держателю Реєстру відомості, передбаченістаттею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначеністаттею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьоюстатті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно дозаконів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних ІНФОРМАЦІЯ_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем суду не надано.
Крім того, відповідачем не надано доказів, що ним вживалися заходи для отримання персональних відомостей ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, згідно з якими сама по собі оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом його вчинення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду вже зафіксованого правопорушення.
Згідно зіст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним за ч. 3ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку , а саме вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Абзацом 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військово-зобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 28 липня 2010 року № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори», якою визначено виключний перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів; хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов'язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем; здійснення стосовно військовозобов'язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття; потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю; складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.
Відповідно до норм статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові, особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення): місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення: нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення: прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності: при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається то адміністративної відповідальності, має право подані пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.
Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять відомостей, що повістка про виклик ОСОБА_1 була доставлена та вручена позивачеві.
Саме вручення позивачу повістки про його виклик, є обов'язковою передумовою притягнення його до відповідальності.
Варто зауважити, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Суд також наголошує, що в постанові про адміністративне правопорушення № 704 від 21.08.2025 року не зазначено, зокрема відомості щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо ОСОБА_1 , як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП та не виконує правила військового обліку.
Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надані докази того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3ст.210-1 КУпАП.
А отже, вказані обставини дають суду підстави вважати про відсутність винної поведінки позивача та об'єктивної сторони правопорушення.
За таких обставин в діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладені обставини, відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення, а також підстави притягнення позивача до відповідальності за ч. 3ст. 210-1 КУпАП.
Статтею 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи)
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд звертає увагу, що положення ч. 2 ст. 77 КАС України перекладають обов'язок доказування правомірності оскаржуваного рішення на відповідача, однак у цій справі таких доказів відповідачем суду не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені позивачем аргументи є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити, справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КупАП.
Аналізуючи зібрані по справі докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутня належна доказова база, яка б об'єктивно підтверджувала факт порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, також в оскаржуваній постанові не зазначено вимоги діючого законодавства, які порушив позивач, а тому постанова підлягає скасуванню, з закриттям провадження.
Встановивши дані обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, а саме скасування постанови тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 , по справі про адміністративне правопорушення, за ч.3 ст.210-1 Кодексу України №704 від 21.08.2025, про накладення штрафу у розмірі 17000 грн, та закриття провадження справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення цього позову на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає відшкодуванню сплачений позивачем судовий збір в сумі 605,60 грн., що підтверджується долученою до справи квитанцією № 9905-1869-4443-5386 від 05.08.2025 року, який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, що відповідатиме положенню частини першої статті 139 КАС України.
Ураховуючи наведене і керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 10, 77, 78, 139, 242-246, 249, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги адвоката Галушки В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови № 12382 від 21.08.2025 року у справі про адміністративне правопорушення , передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову № 704 від 21.08.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 210-1 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено: 08.12.2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 .
Представник позивача: адвокат Галушка Василь Васильович.
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Третя особа: ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .
Суддя Г. О. Шендрікова