ЄУН: 336/7110/25
Провадження №: 2/336/3678/2025
18 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турчинського Максима Ігоровича, за участю секретаря судового засідання Кумечко Ірини Миколаївни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовних вимог та позицій учасників справи
До Шевченківського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява, в якій позивач зазначив про те, що 09.02.20223р. між Акціонерним Товариством «Таскомбанк» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником було укладено Кредитний договір №2910992-150, відповідно до умов якого було видано кредитні кошти у розмірі 25100,00 гривень.
15.05.2024 року на підставі договору факторингу №НІ/11/19-Ф та Додатковими угодами АТ «Таскомбанк» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Позичальник, скориставшись кредитними коштами, свої зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виник борг у загальному розмірі 36094,33 грн, який складається з 25094,33 грн заборгованість за тілом кредиту, 2,18 грн заборгованість за відсотками, 10951,38 грн заборгованості за комісією, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також стягнути сплачений ним судовий збір на його користь.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Молоткова Вікторія Василівна зазначила про те, що відповідач позовні вимоги не визнає, у зв'язку з тим, що позивачем не доведено причину виникнення боргу у розмірі 36047,89 грн, не було надано належних та допустимих доказів з цього приводу. Крім того, зазначила про те, що позивачем не долучено виписки з особового рахунку відповідача, що позбавляє відповідача перевірити розрахунок боргу та надати контррозрахунок суми боргу, також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі (відступлення) дійсної (реально існуючої, підтвердженої) грошової вимоги та не було здійснено повідомлення відповідача про заміну сторін у зобов'язанні та реквізити для здійснення оплати боргу.
У відповіді на відзив представник позивача - Злотіна Надія Олександрівна повідомила про те, що кредитний договір укладений між сторонами у відповідності до приписів цивільного законодавства, сторонами було узгоджено усі істотні умови за договором, у даному випадку слід застосувати принцип правомірності угоди. Натомість відповідачем не було виконано належним чином свої зобов'язання за договором, зокрема щодо повернення грошових коштів, таких доказів на спростування зазначеного, до суду не було надано відповідачем. Також зазначила про правомірність переходу прав та обов'язків за договором факторингу, внаслідок чого у позивача виникло право вимоги до відповідача за кредитним договором, законодавством не вимагається повідомлення боржника новим кредитором про виникнення такого права, зазначений обов'язок покладається відповідно до приписів ЗУ «Про споживче кредитування» на первісного кредитора. Разом з тим, факт повідомлення боржника про нового кредитора не змінює (припиняє) обов'язку щодо належного виконання договірного зобов'язання зі сплати боргу, до матеріалів позовної заяви були долучені достатні докази на підтвердження переходу (відступлення) права вимоги, що є підставою для звернення до суду з позовною заявою до відповідача. В своїй заяві заперечила про заявлений розмір судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень через невідповідність критерію реальності та розумності, розмір витрат є завищеним. Щодо факту видачі (отримання) кредитних грошових коштів відповідачем, представник позивача зазначила про те, що зазначена інформація зберігається у первісного кредитора, сам відповідач не позбавлений права звернутися до первісного кредитора за отриманням інформації (доказів) на підтвердження факту отримання коштів, разом з тим, заявлено клопотання до суду щодо витребування такої інформації. Просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Рух справи
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Приходько В.А. від 05.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Турчинського М.І. від 09.09.2025 року справу прийнято до свого провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03.11.2025р. витребувано докази по справі. Витребувані судом докази надійшли на адресу суду 19.11.2025р.
У судове засідання позивач не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судові засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив.
Представник відповідача направила на адресу суду відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та представника відповідача. Просить суд задовольнити вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи, що належним чином сповіщений відповідач у судове засідання не з'явився, натомість подано відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.
Встановлені судом фактичні обставини у справі та правовідносини сторін
09.02.2022 року між ОСОБА_1 як позичальником та АТ «ТАСКОМБАНК» як Бакном (кредитодавцем) було укладено договір про надання споживчого кредиту №2910992-150. Зазначений договір укладений між сторонами шляхом підписання Заяви-договору про надання споживчого кредиту з додатками (Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту - додаток №1, та Інформаційне повідомлення - додаток №2), заяви-анкети на оформлення банківських продуктів. Також сторонами підписано Дозвіл на обробку персональних даних, Довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна Готівка Максимум».
Відповідно до умов зазначеного Договору, позикодавець (банк АТ «ТАСКМОБАНК») надає позичальнику споживчий кредит на визначених умовах: кредит на власні потреби/кредит на рефінансування заборгованості в іншій фінансовій установі (п.1.2.1 договору); загальна сума кредиту - 25827,90 грн (п.1.2.2 договору); комісія за надання кредиту - 2,9% що складає 727,90 грн (п.1.2.3 договору); сума кредиту без комісії за надання кредиту - 25100,00 грн (п.1.2.4 договору); строк кредитування - 36 місяців (п.1.2.6 договору); проценти за користування кредитом - 0,01% річних (п.1.2.9 договору); комісія за обслуговування кредиту- 2,9% щомісячно (п.1.4 договору). Сторонами визначено інші умови кредитування, зокрема порядок видачі (перерахування) грошових коштів, спосіб та строки повернення кредиту.
Договір про надання споживчого кредиту відповідач підписала власноруч.
15.05.2024 року між АТ «ТАСКОМБАНК» як Клієнтом та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» як Фактором укладено Договір факторингу №НІ/11/19-Ф, відповідно до якого Фактор зобов'язався передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а Клієнт зобов'язався відступити Факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимог, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору (п.2.1 Договору Факторингу).
На виконання зазначеного Договору ФАКТОРИНГУ, сторонами підписано Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог від 15.05.2024р., здійснено оплату за Договором на суму 6388554,98 грн та сформовано Реєстр прав вимог, в якому вказаний Договір кредиту №2910992-150 від 09.02.2022р., укладений між АТ «Такскомбанк» та ОСОБА_1 .
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитом загальна сума боргу становить 36047,89 грн, яка складається з суми за тілом кредиту - 25094,33 грн, суми за відсотками - 2,18 грн, суми нарахованої комісії - 10951,38 грн.
Норми права застосовані судом та висновки суду
Статтею 1054 ЦК України визначено, «за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
Відповідно до приписів ч.1 ст. 526 ЦК України, «зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
Статтею 527 ЦК України визначено, «боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги».
Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, «якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до приписів ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Проте, відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Тобто, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Отже, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором з первісним кредитодавцем - АТ «Таскомбанк».
За матеріалами справи встановлено та не спростовано відповідачем, що боржник не сплатив заборгованість за кредитним договором суми основної заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками ані первісному ані новому кредитору, тобто належним чином свої зобовязання не виконала. За наведених обставин, нарахована сума тіла кредиту та процентів, що підтверджена матеріалами справи є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Щодо стягнення комісійної винагороди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Таким чином дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Суд з цього приводу враховує також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.02.2023 у справі №199/7014/20, пр. №61-17825св21. Так, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VIII (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону № 1734-VIII.
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині скасовує дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон № 1734-VIII.
Так, умовами кредитного договору позичальнику встановлено плату за обслуговування кредиту (пункт 1.4 Заяви-договору про надання споживчого кредиту), розмір якої визначений як 2,9% щомісячно.
Відповідно, надані позивачем письмові докази, досліджені судом у їх сукупності та взаємозв'язку, не дозволяють зробити висновків про те, які саме послуги банку маються на увазі під вказаним обслуговуванням кредиту або кредитної заборгованості.
Тому, суд приходить до висновку про те, що застосованими є нормативні приписи, відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
З урахуванням наведеного особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, пр.№ 61-18730св20.
Крім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, пр.№61-4202сво22 дійшов висновку про те, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, пр.№ 61-11сво17.
З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як обслуговування кредитної заборгованості (або кредиту), має надаватися клієнту банком безоплатно.
З урахуванням зазначеного, в частині стягнення заборгованості за комісією слід відмовити.
Заперечення відповідача прийняті судом до уваги та враховані при прийняті рішення, натомість суд зазначає, що сума заявленої заборгованості підтверджена письмовими доказами у справі, зокрема примірником платіжної інструкції №870465179 від 09.02.2022 якою підтверджено здійснення перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 у розмірі 25827,90 грн згідно кредитної угоди від 09.02.2022 та випискою по особовому рахунку. Доказів на підтвердження виконання належним чином договірних зобов'язань за кредитним договором сторонами, зокрема відповідачем, до суду не надано та не спростовано заявленого розміру заборгованості.
Доводи відповідача щодо відсутності права вимоги у позивача спростовуються матеріалами справи та зазначеними вище нормами цивільного законодавства щодо переходу (відступлення) права вимоги.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК).
З урахуванням зазначеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України у пропорційній частці до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,141,263-265,279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором позики №2910992-150 від 09.02.2022р. у розмірі 25094,33 гривень основної суми боргу по тілу кредиту і 2,18 грн відсотків за користування кредитом та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2120,00 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ:35625014, адреса місцезнаходження: 01032 м.Київ вул.Симона Петлюри,30;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2025р.
Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ
18.11.25