1Справа № 335/10210/25 3/335/2636/2025
05 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від ГУ ДПС у Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ФОП, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення № 1608 від 10.10.2025 року вбачається, що за результатами фактичної перевірки кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , встановлено, що ФОП ОСОБА_1 вчинив правопорушення - порушення порядку проведення розрахунків, а саме: проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстратора розрахункових операцій, а саме: при продажу 100 гр. коньяку «Шабо гранд резерв» за ціною 140,00 грн., реєстратор розрахункових операцій не застосувався та розрахунковий документ встановленої форми на суму 140,00 грн. не видавався.
Порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 13 735,00 грн. Під час перевірки зняті фактичні залишки товарних запасів та складено відомість ТМЦ, яку підписано матеріально - відповідальною особою офіціантом ОСОБА_2 . В ході перевірки не були надані первинні документи на товар згідно відомості ТМЦ, які підтверджують походження товару та його оприбуткування.
В результаті чого, порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 13735,00 грн.
Порушено п. 1 та п. 2 cт. 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
До судового засідання представником ОСОБА_1 - адвокатом Мідяним Є.О. подано клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 155-1 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання адвокат Мідяний Є.О. зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та з 21.04.2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , не був присутнім ні при проведенні перевірки, на яку посилається ГУ ДПС у Запорізькій області, ні при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, який має безліч недоліків.
У протоколі про адміністративне правопорушення № 1608 від 10.10.2025 року, як на доказ, міститься посилання на акт фактичної перевірки №14319/08/01/07/08/ НОМЕР_2 від 06.10.2025 року. До матеріалів справи надано акт фактичної перевірки дата 03.10.2025 року.
У розділі протоколу про адміністративне правопорушення №1608 від 10.10.2025 року «Особа яка притягається до адміністративної відповідальності» вказано ФОП ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 09.09.2025 року. До матеріалів справи додано копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 виданого 09.09.1998 року.
Підпис ОСОБА_1 на протоколі відсутній, відсутні його пояснення.
У розділі протоколу про адміністративне правопорушення № 1608 від 10.10.2025 року «Інформація про факти неявки» йде посилання на акт неявки від 10.10.2025 року № 2462/08/01/07/08.
У акті неявки від 10.10.2025 року № 2462/08/01/07/08 вказано, що «громадянка ОСОБА_1 за викликом від 26.09.2025 року не з'явився до ГУ ДПС у Запорізькій області для ознайомлення та підписання протоколу про адміністративні правопорушення, надання вмотивованих пояснень щодо фактів викладених в протоколі».
Але навіть згідно наявного в матеріалах справи акта фактичної перевірки дата 03.10.2025 року у пункті 3.2. зазначено, що перевірка закінчена 03.10.2025 року.
Будь-які докази виклику ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Запорізькій області взагалі відсутні.
Окрім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення № 1608 від 10.10.2025 року відсутні прізвища та адреси свідків, які могли б підтвердити обставини, вказані в протоколі, не зазначено відомості про особу, яка придбала товар та про особу, яка фактично здійснювала розрахункові операції.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та з 21.04.2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , та особисто не здійснював та не міг здійснювати розрахунки у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Його особисті підписи відсутні, як на акті фактичної перевірки, так і на будь-яких інших документах справи.
Пункт 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України говорить про особу, яка здійснює розрахункові операції, як про окрему особу, відмінну від платника податків чи його законних представником.
Особа, яка здійснює розрахункові операції, повинна відповідати у разі порушення встановленого законом порядку.
В жодному документі справи відсутнє посилання на те, що ОСОБА_1 здійснював розрахункові операції.
Пункт 86.5 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що: «Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку ...».
У Акті фактичної перевірки дата 03.10.2025 року, який міститься у матеріалах справи, вказано, що перевірку проводили три особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , але Акт фактичної перевірки підписано тільки ОСОБА_4 . Підписи двох інших перевіряючих відсутні.
Акт фактичної перевірки є документом, на який в свою чергу посилається протокол про адміністративне правопорушення, як на єдиний доказ правопорушення.
В судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , не з'явився. Представник ОСОБА_1 адвокат Мідяний Є.О. клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав викладених в ньому.
Щодо обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та встановлених при розгляді справи, суд зазначає наступне.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в діянні, про яку в ньому зазначено, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Отже, склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується виною у формі умислу або необережності.
Згідно зі ст. 10 КУпАП, проступок визнається умисним, якщо особа, яка його вчинила:
а) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; бажала настання цих наслідків;
б) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; свідомо допускала настання цих наслідків.
Таким чином, закон називає два види умислу: прямий умисел, коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків; непрямий умисел, коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно вимог ч. 1 ст. 155-1 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення наступає за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Про таке обмеження особа повинна бути повідомлена належним чином.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять відомостей, які би вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак як об'єктивної так і суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а саме про те, що ОСОБА_1 особисто здійснював розрахунки у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в порушення законодавства. Слід зазначити, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та з 21.04.2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , тому не міг особисто здійснювати розрахунки у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Його особисті підписи у протоколі та акті фактичної перевірки відсутні, так і на будь-яких інших документах справи.
Протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки не містять відомостей про особу, якою безпосередньо здійснювався продаж алкогольних напоїв, не зазначено свідків правопорушення, відсутні письмові пояснення відповідальної особи ОСОБА_2 , яка була присутня під час перевірки.
Крім того, згідно з положеннями Податкового кодексу України (ст. 86 цього кодексу) акт перевірки тільки фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, що зобов'язує до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків.
Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.
Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оскаржено шляхом подання заперечень до контролюючого органу за основним місцем обліку.
При цьому, акт перевірки не може вважатись єдиним доказом вини особи у вчиненні правопорушення.
Аналогічний за змістом висновок наведений у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № П/811/2893/14А.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не має право самостійно збирати докази без надання відповідного клопотання, особою яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).
Крім цього, ЄСПЛ робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та неспростовним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.
У справах про адміністративні правопорушення суддя при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно ж до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях, як події, так і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 283-284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Ю.В. Геєць