Дата документу 03.12.2025
Справа № 334/9253/25
Провадження № 2/334/4837/25
03 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
03.11.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся директор ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
В позові посилалися на те, що 23.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8911166, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 5000 грн. строком на 360 днів (з 23.05.2025 по 17.05.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (862,50 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 250 грн. за кожен день понадстрокового користування.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 676752, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3) у порядку ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов'язання, передав відповідачу грошові кошти в розмірі 5000 грн. шляхом їх перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджується електронною платіжною інструкцією № a24ed136-8fff-4c67-b762-fe80a156fd0e від 23.05.2025 року.
Враховуючи умови Договору кредиту та додаткової угоди, здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 0 грн., заборгованість за договором кредиту складає 20185 грн., зокрема: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. - сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією; 10000 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
В подальшому, Кредитодавцем відступлено право вимоги за Договором кредиту: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №8911166 від 23.05.2025 року.
Відповідно Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 року позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 20185 грн., з яких 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4322,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 10000 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
Попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат складається з: Судового збору за подання позову у розмірі 2422.40 грн.; понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн. Позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу: підготовка/складання відповіді на відзив в розмірі 2000 грн.; підготовка та направлення апеляційної скарги на рішення місцевого суду в розмірі 3000 грн.
Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суму заборгованості за Договором кредиту №8911166 в розмірі 20185 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000 грн., сума заборгованості за процентами - 4322,50 грн., сума заборгованості за комісією - 862,50 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою - 10000 грн.; стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2422.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.; розглянути справу без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечують.
05.11.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 04.12.2025 року.
03.12.2025 року представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові прохали розглядати справу без участі представника, не заперечували проти заочного розгляду справи.
03.12.2025 року в судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України якщо відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав, то за згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Тому суд на підставі ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №1968680 від 40.11.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, фактично мешкає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №1968839 від 04.11.2025 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
23.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №8911166.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 676752, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_3) у порядку ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно умов договору кредитної лінії №8911166 від 23.05.2025 року сума кредиту 5000 грн., строк кредитування 360 днів, розмір першого обов'язкового платежу 2287,50 грн., дата сплати першого обов'язкового платежу, комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (862,50 грн.), дата повернення кредиту 17.05.2026 року, процентна ставка (фіксована) 0,95% в день, орієнтовна загальна вартість кредиту 22962,50 грн., неустойка 250 грн. в день
Згідно копії платіжної інструкції № a24ed136-8fff-4c67-b762-fe80a156fd0e від 23.05.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на користь ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 суму 5000 грн. за посередництва платіжної системи ТОВ «ФК Фінекспрес», що також підтверджується копією довідки ТОВ «ФК Фінекспрес» від 09.10.2025 року.
Відповідно розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №8911166 від 23.05.2025 року сума боргу складає 20185 грн., зокрема: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4322,50 грн. - сума заборгованості за процентами; 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією; 10000 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
16.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №10/10/25, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №8911166 від 23.05.2025 року.
Відповідно Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 року позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 20185 грн., з яких 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4322,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 10000 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.
В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
У ст.599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підтвердження договірних відносин між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 позивачем надано суду копії: кредитного договору № 8911166 від 23.05.2025 року; платіжної інструкції № a24ed136-8fff-4c67-b762-fe80a156fd0e від 23.05.2025 року.
Суд вважає надані докази належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, суд вважає, що факт підписання між сторонами кредитного договору № 8911166 від 23.05.2025 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало в повному обсязі умови Договору кредиту, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, проте відповідач прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого відповідачу нараховано заборгованість на загальну суму 20185 грн., з яких 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4322,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 10000 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
В подальшому 16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №16/10/25, відповідно Реєстру прав вимог №16/10/25-01 від 16.10.2025 року позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 20185 грн., з яких 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4322,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 862,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 10000 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.
Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредиту.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу та за відсотками: згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за основною сумою боргу - 5000 грн. та 4322,50 грн. - за відсотками, ОСОБА_1 тіло кредиту та відсотки не сплачував. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 4322,50 грн. - за відсотками.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею: згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість за пенею 10000 грн.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, з урахуванням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що нарахована відповідачу сума заборгованості за пенею у період дії в Україні воєнного стану (з 24.02.2022 року) за кредитним договором підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем), оскільки відповідач, як позичальник, законом звільнений від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії: відповідно п.2.2.8 Договору кредиту комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (862,50 грн.). Під час укладення кредитного договору відповідач був ознайомлений з його умовами, висловив своє волевиявлення шляхом підписання договору, проти положень договору, умовами якого передбачено сплату комісії за надання кредиту, не заперечував, дійсність договору не оспорював. Тому, суд доходить висновку, що передбачена умовами договору одноразова комісія у сумі 862,50 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 10185 грн., яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000 грн., сума заборгованості за процентами - 4322,50 грн., сума заборгованості за комісією - 862,50 грн.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
Крім того, відповідно ч.1,8 ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзив на позов не подав, а тому суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 20185 грн. задоволено вимоги на суму 10185 грн., тобто на 50,45 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1222,10 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору від 25.08.2025 року №25-08/25 про надання правничої допомоги з адвокатом Ткаченко Ю.О.; копію витягу з акту №6ФП від 23.10.2025 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №25-08/2025 від 25.08.2025 року; копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579939289.1 від 27.10.2025 року; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 03.04.2018 року серія ПТ №2099; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2024 року.
Так, згідно п.п.4.1 Договору Клієнт сплачує на користь Адвоката винагороду, зокрема, за вивчення наявних у Клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів по малозначній справі для формування позовної заяви (500 грн.) та підготовку/складання позовної заяви до Боржника за договором кредиту у малозначній справі (4000 грн.).
Відповідно витягу з акту №6ФП від 23.10.2025 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №25-08/2025 від 25.08.2025 року адвокатом надано Позивачу професійну правничу допомогу, зокрема, за вивчення/збір документів, проведення аналізу, визначення правової позиції, аналіз судової практики, збір доказів - 500 грн., за складання та направлення позовної зави до Боржника за договором кредиту у малозначній справі - 4000 грн.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 4500 грн.
Однак, оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 20185 грн. задоволено вимоги на суму 10185 грн., тобто на 50,45 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 2270,25 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 280-283 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова буд. 31/33, рахунок № НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код банку 334851) заборгованість за договором кредитної лінії №8911166 від 23.05.2025 року в розмірі 10185 грн. (десять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 00 копійок), яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5000 грн., сума заборгованості за процентами - 4322,50 грн., сума заборгованості за комісією - 862,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова буд. 31/33, рахунок № НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», код банку 334851) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1222,10 грн. (одна тисяча двісті двадцять дві гривні 10 копійок) та витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2270,25 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 25 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 08 грудня 2025 року.
Суддя: С.М. Телегуз