Справа № 333/9744/25
Пр.1-кс/333/3303/25
01 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Слідча суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 (в режимі відеоконференцзв'язку), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя скаргу військової частини НОМЕР_1 в особі представника військової частини ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування, -
На адресу Комунарського районного суду м. Запоріжжя 03.07.2025 року надійшла скарга військової частини НОМЕР_1 в особі представника військової частини ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування .
В обґрунтування скарги зазначено, що 11.04.2025 року командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до Державного бюро розслідувань з заявою про вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за фактом самовільного залишення місця несення служби - військової частини НОМЕР_1 та направив матеріали службового розслідування. Зазначає, що на дату подачі скарги ТУ ДБР розташованого у м. Мелітополі відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення не внесені.
На підставі вищевикладеного, просить слідчого суддю зобов'язати уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України у відповідності до ч. 1 ст. 214 КПК України, відносно солдата ОСОБА_4 , викладені в повідомлені вч НОМЕР_1 .
Заступник керівника першого слідчого відділу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з дислокацією у м. Запоріжжя), ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, був повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду скарги. Надав заяву в якій просив відмовити у задоволенні скарги військової частини НОМЕР_1 . В обгрунтування заперечень зазначив, що за результатами розгляду заяви представника військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_4 встановлено, що склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 КК України відсутній, так як самовільне залишення частини тривало 1 добу. Кримінальна відповідальність відповідно до диспозиції статті 407 КК України настає за самовільне залишення частини понад 3 доби. ОСОБА_4 був відсутній у військовій частині нетривалий час, самостійно повернувся до служби, достатні підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування на теперішній час відсутні.
В судовому засіданні заявник -представник військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 підтримав вимоги скарги, підтвердив, що солдат ОСОБА_4 був відсутній на службі 2 добу. Просить суд зобов'язати ТУ ДБР внести відомості відносно дій солдата ОСОБА_4 саме за ч.5 ст.407 КК України.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Вивчивши скаргу та долучені до неї матеріали, вислухавши пояснення представника військової частини, слідча суддя дійшла до наступного.
Відповідно до ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до ч.1 ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 КПК України, можуть бути подані особою вчинення дії або бездіяльності.
За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Системний аналіз положень ст. ст.214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Підставою кримінальної відповідальності згідно ч. 1 ст. 2 КК України є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Стаття 11 Кримінального кодексу України визначає, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб"єктом кримінального правопорушення.
При цьому Особлива частина Кримінального кодексу України визначає, які саме діяння є кримінальними правопорушеннями, в чому полягає об"єктивна та суб"єктивна сторона того чи іншого кримінального правопорушення, їх кваліфікуючі ознаки тощо.
Виходячи з наведеного, за умови наявності в заяві, повідомленні тих чи інших об"єктивних даних, що дійсно містять ознаки відповідного кимінального правопорушення, то такі заяви чи повідомлення необхідно вважати саме заявами, повідомленнями про вчинені кримінальні правопорушення, відомості про які підлягають внесенню слідчим, дізнавачем, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку та строки, передбачені ст. 214 КПК України.
Судом встановлено, що 27.05.2025 року командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до Державного бюро розслідувань з заявою про вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України за фактом самовільного залишення місця несення служби - військової частини НОМЕР_1 та направив матеріали службового розслідування та направив матеріали службового розслідування.
Заступник керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) на адресу військової частини НОМЕР_1 надав відповідь від 11.09.2025 року в якій зазначено, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 був відсутній у військовій частині нетривалий час, самостійно повернувся до служби, достатні підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування на теперішній час відсутні. Основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого кримінального правопорушення є його суспільна небезпечність. Злочин, серед інших правопорушень, характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними та суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших). Частина 2 статті 11 КК України передбачає, що не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 був відсутній у військовій частині нетривалий час, самостійно повернувся до місця несення служби, достатні підстави для внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування на теперішній час відсутні.
Із вказаною відповіддю скаржник не погодився, у зв'язку з чим подав вказану скаргу.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України та пункту 1 глави 2 розділу I Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020 року, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, його попередню правову кваліфікацію із зазначенням статті (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Незважаючи на те, що ст. 214 КПК України прямо не передбачено проведення перевірки щодо змісту заяви, виходячи з змісту ч. 5 ст. 214 КПК України, зміст таких відомостей має бути підданий оцінці.
Повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомленнях потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Оскільки КПК України надана можливість оскаржити дії слідчого/прокурора, то у слідчого судді виникають повноваження щодо перевірки правильності висновку слідчого/прокурора в результаті такої оцінки.
Вказане відповідає основним положенням цього Кодексу, зокрема п. 18 ст. 3 КПК України (визначення основних термінів Кодексу), відповідно до якого, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю з дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов'язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.
При цьому, зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим Кримінальним кодексом України.
Тобто, підставою внесення до ЄРДР та початку досудового розслідування можуть слугувати не будь-які заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, а лише ті, у яких зазначені фактичні обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, що є гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу, оскільки безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник має зазначити у повідомленні конкретні, відомі йому обставини такого злочину.
Дійсно, у особи, яка подає заяву, відсутній обов'язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину. Забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження.
Однак до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про конкретне кримінальне правопорушення, а не про будь-які дії, які не містять таких ознак.
У разі подання особою заяви про кримінальне правопорушення до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, заявник повинен вказати у ній додатково відомі йому відомості про ознаки правопорушення. Лише у такому випадку службові особи Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі зобов'язанівнести відповідні відомості до реєстру.
Завдання і функція слідчого судді, прийняття ним рішення, в тому числі при вирішенні скарг на бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора щодо невнесення відомостей в ЄРДР, не може зводитись до формальної перевірки факту внесення чи невнесення в ЄРДР відповідних відомостей, а слідчий суддя згідно вимог ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частиною 5 ст.407 КК України передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Заява командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2025 року про кримінальне правопорушення солдатом ОСОБА_4 за фактом самовільного залишення місця несення служби - військової частини НОМЕР_1 протягом 2 діб не містить об'єктивних даних, які б свідчили про можливе вчинення кримінального правопорушення, не містить даних, що підтверджують реальність конкретних неправомірних дій, які б можливо було кваліфікувати як кримінальне правопорушення за ч.5 ст.407 КК України. Враховуючи, що така заява не є повідомленням про кримінальне правопорушення у розумінні ст.214 КПК України, слідчий не наділений обов'язком вносити відомості по ній до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідча суддя не вбачає обставин, що можуть свідчити про бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, у зв'язку із відсутністю у відомостях, викладених у заявікомандира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2025 року щодо самовільного залишення місця несення служби - військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 протягом 2 діб складу кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 303 - 306 КПК України,
В задоволенні скарги військової частини НОМЕР_1 в особі представника військової частини ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування за заявою командира військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2025 рокупро кримінальне правопорушення солдатом ОСОБА_4 за фактом самовільного залишення місця несення служби - військової частини НОМЕР_1 - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Слідча суддя
Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1