судді Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1
у справі № 757/32192/25-к
(провадження № 13-98зво25)
Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) 04 грудня 2025 року розглянула заяву адвокатки ОСОБА_2 , поданої в інтересах ОСОБА_3 , про перегляд за виключними обставинами у порядку статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року та
Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року.
10 липня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою задовольнив клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_4 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному проваджені № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року до дванадцяти місяців.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) 13 листопада 2025 року ухвалив остаточне рішення у справі «Івченко проти України» (зава № 10095/24 від 28 березня 2024 року).
У цьому рішенні Суд повторив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед багатьох інших джерел рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pelissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
У керівній справі «Нечай проти України»(Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року), мовиться далі в рішенні, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
Розглянувши всі надані йому матеріали, ЄСПЛ зазначив, що не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість провадження на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
Суд також зауважив, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цими скаргами.
ЄСПЛ констатував, що заява свідчить про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту для її оскарження. За допущене порушення Суд присудив заявнику як відшкодування матеріальної та моральної шкоди 4800 євро, які йому має сплатити держава-відповідач.
19 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла заява адвокатки ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про перегляд ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року № 757/32192/25-к за виключними обставинамиз підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 459 КПК України, у зв'язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, у справі «Івченко проти України» (зава № 10095/24 від 28 березня 2024 року) порушення Україною міжнародних зобов'язань при розгляді слідчим суддею клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_4 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року.
Позиція Великої Палати
Велика Палата ухвалою від 04 грудня 2025 року відмовила у відкритті провадження за вказаною заявою та повернула її заявниці.
На думку Великої Палати, загальні принципи, якими керувався ЄСПЛ при розгляді заяви, оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена у зв'язку із цим грошова компенсація дають підстави вважати, що стосовно заявника були допущені такі порушення Конвенції, які наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до вчинення порушень, адже неможливо відновити право заявника на тривалість кримінального провадження впродовж «розумного строку», який уже було порушено.
У подібних випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди; аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення допущених порушень; вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
Таким чином, зазначає Велика Палата, скасування ухвалислідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року до дванадцяти місяців, відмова у задоволенні клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_4 про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та його закриття, як ставиться питання у заяві адвоката ОСОБА_2 , не є належним заходом щодо усунення допущених Україною міжнародних зобов'язань, про які йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Івченко проти України» від 13 листопада 2025 року.
Мотиви викладення окремої думки
Не погоджуючись з ухваленим Великою Палатою судовим рішенням, вважаю за необхідне викласти окрему думку з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили (частина перша статті 460 КПК України).
Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами встановлені у статті 462 КПК України, і, як видно зі змісту поданої адвокаткою ОСОБА_2 заяви, цим вимогам заява відповідала.
У заяві, крім іншого, йшлося про те, що ухвала слідчого судді, про перегляд якої ставиться питання, набрала законної сили і породжує правові наслідки, оскільки кримінальне провадження, на надмірну тривалість якого вказав ЄСПЛ, продовжується дотепер саме на підставі цієї ухвали.
За таких обставин, на мою думку, згідно з вимогами статті 464 КПК України за заявою адвокатки ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , необхідно було відкрити провадження за виключними обставинами, здійснити перегляд судового рішення за правилами, встановленими у статті 466 КПК України, а за наслідками перегляду постановити судове рішення у відповідності з вимогами статті 467 цього Кодексу.
Суддя ОСОБА_1