19 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 916/992/25
провадження № 12-46гс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Дашутіна І. В., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.
розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Вендор»
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 (головуюча суддя Богацька Н. С., судді Діброва Г. І., Принцевська Н. М.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» про заміну боржника
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД»
до 1) Визирської сільської ради Одеського району Одеської області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Вендор»
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Продукт ЛТД» (далі - ТОВ «Енерго Продукт ЛТД», Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області (далі - Рада, Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Вендор» (далі - ТОВ «Лоджистік Вендор», Відповідач 2) про:
-визнання незаконним та скасування рішення Ради №1683/LXIV-VIII від 05.12.2024 «Про передачу ТОВ «Лоджистік Вендор» в оренду на 49 років земельної ділянки площею 7,4179 га, кадастровий номер 5122780500:01:003:0013, цільове призначення згідно з КВЦПЗ 12.02 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту із земель комунальної власності на території Визирської сільської ради Одеського району Одеської області»;
-визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 7,4179 га, кадастровий номер 5122780500:01:003:0013, від 10.12.2024, який укладено між Радою та ТОВ «Лоджистік Вендор»;
-скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 77023359 від 05.02.2025 10:03:26, Калашнік Дмитро Сергійович, Виконавчий комітет Южненської міської ради Одеського району Одеської області, про право оренди земельної ділянки, на підставі якого здійснено запис про інше речове право № 58350629 від 29.01.2025 11:32:04 до Державного реєстру речових прав.
1.2. Позов мотивовано тим, що Рада протиправно передала спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Лоджистік Вендор», оскільки Позивач має право на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки в порядку статті 33 Закону України «Про оренду землі».
2. Розгляд у суді першої інстанції та короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Ухвалою від 24.03.2025 Господарський суд Одеської області прийняв позовну заяву, відкрив за нею провадження у цій справі та призначив підготовче засідання на 15.04.2025.
2.2. Ухвалою від 28.04.2025 з огляду на те, що 15.04.2025 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, Господарський суд Одеської області призначив у справі підготовче засідання на 11:00 27.05.2025.
2.3. Ухвалою від 19.05.2025 Господарський суд Одеської області виправив описку в ухвалі суду від 28.04.2025, зазначивши дату та час підготовчого засідання 22.05.2025 о 10:20.
2.4. В ухвалі суд вказав, що дата та час підготовчого засідання в ухвалі від 28.04.2025 були зазначені помилково, тому описка підлягає виправленню.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. Ухвалою від 09.06.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 не прийняв до розгляду та повернув ТОВ «Лоджистік Вендор».
3.2. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, пов'язані з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до частини третьої статті 255 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглядаються судом при перегляді судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 16.06.2025 ТОВ «Лоджистік Вендор» (далі також Скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025, в якій просить її скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
5. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі
5.1. Скаржник вважає, що, повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції обмежив товариство у праві апеляційного оскарження, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України та частиною першою статті 17 ГПК України.
5.2. Скаржник звертає увагу, що пунктом 18 частини першої статті 255 ГПК України передбачено можливість окремого оскарження ухвали суду про внесення та відмову у внесенні виправлень у рішення. І під поняттям «рішення» мають на увазі будь-яке судове рішення (рішення або ухвала), а не тільки судове рішення по суті спору.
На обґрунтування наведених доводів посилається на пункти 45, 46, 52-56 постанови КГС ВС від 26.03.2023 у справі № 910/13847/21, пункти 41, 42, 48-52 постанови КГС ВС від 01.03.2023 у справі № 910/11980/21, пункти 5.21, 5.22 постанови КГС ВС від 22.02.2022 у справі № 918/753/21, висновки в яких не були враховані апеляційним господарським судом.
5.3. Скаржник указує на те, що при постановленні ухвали про виправлення описки суд першої інстанції допустив грубе порушення норм статей 120, 232, 243, 255 ГПК України, що мало наслідком зміну дати судового засідання за один робочий день до нової призначеної дати, неможливість представнику Скаржника подати за 5 днів клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та неможливість узагалі взяти участь в судовому засіданні, що не врахував суд апеляційної інстанції.
6. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
6.1. 21.07.2025 від ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» до КГС ВС надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
6.1.1. Позивач стверджує, що дії Скаржника щодо оскарження ухвали суду першої інстанції про виправлення описки свідчать про зловживання, а доводи про неможливість через це взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції спростовуються тим, що ухвалою від 28.04.2025 Господарський суд Одеської області задовольнив заяву Скаржника про участь в усіх судових засіданнях у цій справі в режимі відеоконференції, оскаржувана ухвала про виправлення описки була доставлена до електронного кабінету 19.05.2025 о 17:15 (Скаржник та його представник мають відповідні доступи до електронного кабінету), а ухвалою від 20.05.2025 суд першої інстанції задовольнив заяву представника ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
Станом на час оскарження ухвали суду першої інстанції про виправлення описки до апеляційного господарського суду дія цієї ухвали закінчилася.
6.1.2. Також ТОВ «Енерго Продукт ЛТД» звертає увагу на інші заяви та клопотання Скаржника, зокрема неодноразове подання ним апеляційних скарг на процедурні ухвали місцевого господарського суду, що свідчить про недобросовісність його дій.
6.1.3. Позивач вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ГПК України та правовим висновкам Верховного Суду.
6.2. 25.07.2025 від ТОВ «Лоджистік Вендор» до КГС ВС надійшли заперечення на відзив на касаційну скаргу.
6.3. У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 298 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, а згідно із частиною першою статті 295 цього Кодексу учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
6.4. Стосовно права сторони подати заперечення на відзив на касаційну скаргу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України під час розгляду справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору винятково у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п'ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло під час розгляду справи, якщо визнає це необхідним.
6.5. Колегія суддів КГС ВС не визнавала необхідним одержати від учасників справи додаткові письмові пояснення стосовно окремих питань. Сторони мали можливість подати свої пояснення у заявах по суті справи, передбачених для стадії касаційного оскарження.
6.6. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду відповідно до частини другої статті 118 ГПК України залишає без розгляду подане поза межами строку на касаційне оскарження заперечення на відзив на касаційну скаргу як заяву по суті справи, що подана поза межами встановлених строків.
7. Розгляд справи Верховним Судом
7.1. Ухвалою від 03.07.2025 КГС ВС відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Лоджистік Вендор» на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 та ухвалив здійснити перегляд судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а ухвалою від 04.08.2025 передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України, оскільки вбачав наявність у справі виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
7.2. В ухвалі про передачу справи колегія суддів КГС ВС звернула увагу, що як пункт 18 частини першої статті 255 ГПК України, так і пункт 19 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачають, що окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення. Також пункт 3 частини першої статті 287 ГПК України, як і пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України, передбачає право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення.
Разом із цим колегія суддів вказала на відсутність сталої судової практики Верховного Суду щодо можливості оскарження ухвал про внесення виправлень чи відмову у їх внесенні.
7.3. Так, у справі № 530/791/17 у постанові від 03.06.2020 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС), переглядаючи ухвалу суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на ухвалу про відмову у внесенні виправлення в ухвалу про залишення зустрічного позову без руху, виснував, що ЦПК України не передбачає можливість оскарження окремо від рішення ухвали суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень в ухвалу, таке оскарження можливе лише в разі відмови у внесенні виправлень у рішення.
7.4. У справі № 343/625/20 у постанові від 23.12.2020 КЦС ВС вказав, що у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, є ухвала суду першої інстанції про внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення, однак ухвали про внесення виправлень в ухвалу в цьому переліку немає, у зв'язку із чим погодився з висновком суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
7.5. Ухвалою від 17.04.2025 у справі № 757/16969/16 КЦС ВС відмовив у відкритті касаційного провадження на ухвалу суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень в ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відвід судді та ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на цю ухвалу, вказавши, що правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, оскільки ухвала про відмову у виправленні описки в ухвалі суду не перешкоджає подальшому провадженню у справі та може бути оскаржена разом із рішенням суду.
7.6. Водночас у справі № 2-3760/10 КЦС ВС переглянув ухвалу суду апеляційної інстанції про внесення виправлення до ухвали про прийняття справи до провадження та призначення розгляду, скасувавши її постановою від 28.09.2022, та вказав, що суд апеляційної інстанції, постановлячи оскаржувану ухвалу про виправлення описки, доповнив резолютивну частину ухвали суду від 22.02.2022 новими абзацами, якими фактично змінив її зміст, що не може вважатися опискою чи арифметичною помилкою у розумінні статті 269 ЦПК України. У цій справі КЦС ВС скасував і ухвалу, до якої було внесено виправлення, зазначивши, що вона не є законною та обґрунтованою, оскільки зміст ухвали про виправлення описки завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення.
7.7. Також колегія суддів КГС ВС указує на власну різну практику. Зокрема, у справі № 916/1804/24 у постанові від 15.10.2024 КГС ВС залишив без змін ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки на час перегляду у касаційному порядку оскарженої ухвали суд апеляційної інстанції вже скасував ухвалу про виправлення описки, а ухвала про задоволення клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. У цій справі КГС ВС вказав, однак, що місцевий суд шляхом внесення виправлень до ухвали про проведення засідання в режимі відеоконференції здійснив заміну її резолютивної частини та забезпечив позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
У цій же постанові КГС ВС зазначив, що ухвали суду про забезпечення позову та про внесення виправлень у рішення суду згідно з пунктами 3, 18 частини першої статті 255 ГПК України належать до переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. При цьому в разі внесення виправлень до судового рішення (рішення, ухвали, постанови) шляхом постановлення ухвали питання про можливість відкриття апеляційного провадження на таке судове рішення слід вирішувати з урахування змісту таких виправлень.
7.8. У справі № 918/753/21 у касаційну скаргу були включені заперечення на ухвалу суду першої інстанції про внесення виправлень в ухвалу про відкриття провадження, якою було здійснено заміну порядку розгляду справи із загального на спрощений. У цій справі КГВ ВС у постанові від 22.02.2022 зазначені заперечення до уваги не взяв, вказавши, що ухвала суду першої інстанції підлягала оскарженню окремо від рішення суду, однак оскаржена не була, отже, набрала законної сили.
7.9. У постанові від 09.09.2020 у справі № 910/3359/20 КГС ВС також відхилив заперечення скаржника в касаційній скарзі на ухвалу місцевого господарського суду про внесення виправлення до ухвали про забезпечення позову, зазначивши, що відповідно до пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України ухвала про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення підлягає оскарженню окремо від рішення суду в суді апеляційної інстанції, проте скаржник не скористався правом на оскарження цієї ухвали в суді апеляційної інстанції у встановленому процесуальним законом порядку.
7.10. У постановах від 01.03.2023 та 29.03.2023 у справах № 910/11980/21 та № 910/13847/21 відповідно, відхиляючи заперечення скаржників на ухвали суду апеляційної інстанції про внесення виправлення щодо дати судових засідань, КГС ВС зазначив, що з урахуванням пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України скаржники не скористалися своїм правом та не оскаржили ці ухвали в касаційному порядку, а рішення про зміну дати судового засідання (виправлення описки) не обмежило сторони у їх праві брати участь у засіданні.
7.11. Поряд з цим ухвалою від 04.03.2019 у справі № 904/5578/18, відмовляючи у відкритті касаційного провадження за скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про внесення виправлень в ухвалу про відкриття провадження, КГС ВС зазначив, зокрема, що ухвала про внесення виправлень (описок) є складовою частиною того судового рішення, до якого такі виправлення вносяться, тому і оскаржена така ухвала окремо від рішення суду може бути тільки в тому випадку, якщо оскарження передбачено для «основного» судового рішення. Такими «основними» судовими рішеннями в розумінні ГПК України є рішення суду по суті спору та ухвали, що визначені у статті 255 цього ж Кодексу. З огляду на наведене у цій ухвалі КГС ВС дійшов висновку, що застосування положень пунктів 1, 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
7.12. На переконання колегії суддів КГС ВС, наведене свідчить про наявність якісного та кількісного критеріїв, які характеризують наявність у справі виключної правової проблеми, що надає також обґрунтовані припущення про те, що аналогічні проблеми у тлумаченні правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому у значній кількості судових спорів.
7.13. Ухвалою від 18.09.2025 Велика Палата Верховного Суду прийняла цю справу та призначила її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
8. Позиція Великої Палати Верховного Суду
Щодо описок та виправлень у судовому рішенні
8.1. На вирішення Великій Палаті Верховного Суду передано питання щодо можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, якою виправлено описку в ухвалі про призначення у справі підготовчого засідання.
8.2. У розгляді цього питання необхідним є визначення, що саме вважати опискою чи арифметичною помилкою, яка підлягає виправленню в судовому рішенні.
8.3. Положення ГПК України, як і ЦПК України передбачають однакові за змістом норми, що регулюють внесення виправлень у судове рішення. Відповідно до частини першої статті 243 ГПК України (статті 269 ЦПК України) суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
8.4. Свої особливості в порядку внесення виправлень у судове рішення має Кодекс адміністративного судочинства України.
8.5. Поряд із цим загальний підхід до того, що слід вважати опискою чи арифметичною помилкою в судовому рішенні, досить однаковий, тому Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе звернутися до власних висновків, сформульованих у справах адміністративної юрисдикції як до релевантних.
8.6. У постанові від 04.09.2019 у справі № 9901/87/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що опискою є зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Однак виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких, зокрема, належить написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків.
8.7. У постанові від 16.07.2025 у справі № 240/277/06/23 міститься аналогічний висновок. В цій справі Верховний Суд також зазначив, що особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.
Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв'язку із використанням несправної техніки або неуважністю. Не є арифметичною помилкою, а отже і не може бути виправлене в порядку, передбаченому вказаною вище статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився.
8.8. Подібні висновки викладені у постанові від 02.10.2025 у справі № 520/32217/23, в якій Верховний Суд зазначив, що очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках завданої шкоди, невиплаченої зарплати тощо. Така помилка може призвести до неправильного визначення розміру задоволення позовних вимог грошового характеру.
Описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
Суд вправі здійснити технічну заміну елемента, помилковість якого є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.
8.9. У постанові від 09.06.2022 у провадженні № 11-84сап21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (неюридичного, непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, що впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру).
8.10. Отже, опискою, яка підлягає виправленню в судовому рішенні, є механічна синтаксична (граматична) помилка у написанні, правописі, розділових знаках тощо, а арифметичною помилкою - неправильне зазначення цифрових значень, помилки в підрахунках та ін., допущені при виготовленні тесту судового рішення та які мають істотний характер, тобто можуть призвести до неправильного розуміння судового рішення, спотворення його змісту, утруднення подальшого виконання.
Щодо права оскарження
8.11. Стаття 128 Конституції України однією з основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8.12. Разом із цим порядок оскарження судового рішення регулюється нормами відповідного процесуального закону.
8.13. Так, повноваження господарських судів визначені ГПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України), так само ЦПК України - порядок здійснення судочинства у судах цивільної юрисдикції (стаття 1 ЦПК України).
8.14. Конституційний Суд України у Рішенні від 11.12.2007 № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення).
8.15. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічного змісту норма передбачена статтею 17 ЦПК України.
8.16. Частиною другою статті 254 ГПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частина друга статті 352 ЦПК України містить аналогічне положення, яке відсилає до визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України переліку ухвал, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в апеляційному порядку.
8.17. Таким чином, положення процесуальних кодексів регулюють порядок і межі оскарження процесуальних документів суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку (частина друга статті 287 ГПК України, частина друга статті 389 ЦПК України).
8.18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункти 53, 55 рішення ЄСПЛ від 06.12.2007 у справі «Воловік проти України», § 53, 55).
8.19. Згідно з пунктом «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07.02.1995 для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
8.20. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема, права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України (частині першій статті 255 ГПК України), є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України (пункт 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України).
Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 219/10010/17.
8.21. Зважаючи на наведені висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що визначення у процесуальному законі окремих випадків, за яких судове рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку,не є позбавленням особи доступу до суду у розумінні Конвенції, яка визнає, що встановлення певних обмежень у цьому питанні в національному законодавстві може мати місце і є обґрунтованим.
Оскарження ухвали про виправлення описки
8.22. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення.
8.23. Такого ж змісту пункт 19 частини першої статті 353 ЦПК України.
8.24. Відхиляючи посилання Скаржника (пункт 5.2) на те, що судовим рішенням відповідно до господарського процесуального кодексу є і ухвала, і рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне звернути увагу на таке.
8.25. Так, відповідно до статті 232 ГПК України судовим рішенням є ухвали, рішення, постанови, судові накази.
8.26. Водночас варто враховувати, що ухвала про виправлення описки є невід'ємною частиною того судового рішення, до якого відповідні виправлення вносяться, тобто по своїй суті ухвала про виправлення описки не є самостійним процесуальним документом, а лише усуває неточності, помилки та описки, допущені при виготовленні тексту того чи іншого процесуального документа.
8.27. Верховний Суд вже звертав увагу на те, що, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 9901/87/19 та Верховного Суду від 02.10.2025 у справі № 520/32217/23).
8.28. У постанові від 09.06.2022 у провадженні № 11-84сап21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зміна суті судового рішення у спосіб виправлення описки не відповідає меті правосуддя у демократичному суспільстві, яка полягає у необхідності забезпечення кожному справедливого та публічного розгляду його справи судом, установленим законом. Помилки, допущені судом при прийнятті та виготовленні судового рішення, не можуть виправдовувати вчинення судом дій з їх виправлення у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством.
8.29. Отже, ухвала суду про виправлення описки як в рішенні, так і в ухвалі суду є невід'ємною частиною процесуального документа, до якого ці виправлення вносяться, не змінюючи при цьому ні суті цього документа, ні підстав, якими його обґрунтовано.
8.30. З урахуванням наведеного, вирішуючи питання стосовно можливості апеляційного оскарження ухвали про виправлення описки чи арифметичної помилки в судовому рішенні, суд має виходити з того, до якого саме процесуального документа відповідні виправлення вносяться, яким за своїм змістом є відповідне судове рішення внаслідок внесення до нього виправлення та, відповідно, чи передбачає процесуальний кодекс можливість оскарження цього документа (зокрема, якщо йдеться про ухвалу окремо від рішення суду).
8.31. Ухвала ж про виправлення описки у рішенні суду підлягає апеляційному оскарженню відповідно до пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України (пункту 19 частини першої статті 353 ЦПК України).
8.32. Виходячи із цих міркувань Велика Палата Верховного Суду виснує, що за змістом пункту 18 частини першої статті 255 ГПК України під «внесенням виправлень у рішення» розуміють саме внесення виправлень в рішення суду, у той час як ухвала про виправлення описки в ухвалі суду підлягає оскарженню в апеляційному порядку у разі, якщо відповідна ухвала, до якої вноситься виправлення, з урахуванням внесених змін (виправлень), належить до ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, зокрема міститься в переліку частини першої статті 255 ГПК України (частині другій статті 353 ЦПК України) як така, що підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголошує, що зміна суті судового рішення (ухвали) під виглядом внесення виправлень ухвалою про виправлення описки не відповідає нормам господарського та цивільного процесуальних кодексів.
8.33. Формулюючи цей висновок, Велика Палата Верховного Суду відступає від інших підходів у застосуванні вказаних норм, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 918/753/21, від 01.03.2023 у справі № 910/11980/21 та від 29.03.2023 у справі № 910/13847/21.
8.34. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 42), від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 66)].
8.35. У разі коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 67), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 43) та від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 (пункт 67)].
Щодо оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
8.36. Як свідчать матеріали оскарження ухвали, ТОВ «Лоджистік Вендор» не погодилося з ухвалою від 19.05.2025, якою Господарський суд Одеської області виправив описку, допущену у власній ухвалі від 28.04.2025, змінивши дату та час підготовчого судового засідання з 11:00 27.05.2025 на 10:20 22.05.2025.
8.37. У переліку ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду, визначеному статтею 255 ГПК України, ухвала про призначення судового засідання не зазначена.
8.38. Виходячи з наведеного вище ухвала суду першої інстанції про виправлення описки у власній ухвалі, якою призначено час та дату підготовчого провадження, не підлягала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
8.39. За таких обставин суд апеляційної інстанції, повертаючи подану Скаржником апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 ГПК України, дійшов правильного висновку, що ця ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а Скаржник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.
8.40. З огляду на наведене вище Велика Палата Верховного Суду відхиляє посилання Скаржника (пункти 5.1, 5.2) в касаційній скарзі про позбавлення його права на апеляційне оскарження та неврахування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали висновків Верховного Суду.
8.41. Враховуючи, що предметом касаційного оскарження є ухвала про повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягала оскарженню окремо від рішення місцевого суду, інші доводи Скаржника, які стосуються невідповідності закону ухвали місцевого суду (пункт 5.3), Велика Палата Верховного Суду не досліджує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
8.43. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
8.44. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
8.45. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік Вендор» на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 у справі № 916/992/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач К. М. Пільков
Судді:О. О. БанаськоС. І. Кравченко
О. В. Білоконь О. В. Кривенда
О. Л. БулейкоМ. В. Мазур
І. А. ВоробйоваС. Ю. Мартєв
О. А. ГубськаТ. Г. Стрелець
І. В. ДашутінІ. В. Ткач
А. А. ЄмецьО. С. Ткачук
Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич
В. В. КорольН. В. Шевцова