08 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 991/9671/23
провадження № 51 - 4610 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2025 року та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2025 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2025 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2025 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про роз'яснення судового рішення. Крім того, у цьому ж провадженні ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_4 про відвід колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду залишено без задоволення.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8частини першої статті 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостийпідпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував,
що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ
до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення.
Відповідно до ст. 424 ч. 4 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду
в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.
Крім того, згідно з вимогами ст. 424 ч. 2 КПК України ухвали суду апеляційного інстанції можуть оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.
Обмеження права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду за результатом такого перегляду визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.
Згідно зі ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана
на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
З наявних матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про роз'яснення рішення. Не погодившись з вказаним рішення ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку і за результатами розгляду його апеляційної скарги Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду ухвалою від 03 жовтня 2025 року залишила її без зміни. Таким чином ухвала слідчого судді, яка була переглянута в апеляційному порядку, та ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 424 ч. 4 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Крім того,ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2025 року, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні заяви про відвід колегії суддів, також не підлягає касаційному оскарженню, оскільки не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції відповідно до ст. 424 ч. 2, ч. 4 КПК України, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 вересня 2025 року та ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 жовтня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3