03 грудня 2025 року
м. Київ
Справа № 754/2174/24
Провадження № 51-3386км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100030003090 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кудрявцівка Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він у період часу з 06:00 до 07:00 19.10.2023 приїхав за адресою: АДРЕСА_3 , де знайшов розфасований особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», який невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, заздалегідь залишила для нього. Тим самим ОСОБА_7 незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс» та незаконно його зберігав з метою збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Працівниками поліції під час обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА_7 було виявлено 10 згортків з полімерних пакетиків з пазовими застібками з речовинами рослинного походження зеленого кольору, що є особливо небезпечним наркотичним засобом «канабіс», загальною масою 8,62 г, та 47 пакетів із полімерного матеріалу з пазовими застібками «зіп» з речовинами рослинного походження зеленого кольору, що є особливо небезпечним наркотичним засобом «канабіс», загальною масою 122,282 г.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року застосовано до неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусовий захід виховного характеру у виді застереження до досягнення ним повноліття.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що суспільно небезпечне діяння мало місце не пізніше 21.10.2023, тобто вчинене неповнолітнім ОСОБА_7 у віці 15 років.
Також враховано дані про особу неповнолітнього, який раніше не судимий, виховується матір'ю самостійно, не перебуває на обліку у службі в справах дітей, не перебуває на обліку ювенальної превенції, перебував у розшуку як безвісно зниклий, самовільно покинув місце свого проживання у м. Одеса, поїхавши у інше місто в період воєнного стану. Також враховано стан здоров'я і рівень розвитку неповнолітнього ОСОБА_7 , соціально-психологічні риси останнього, а також ставлення ОСОБА_7 до вчиненого ним діяння, який усвідомлює свою провину і шкодує про вчинене.
При цьому було стягнуто з законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в сумі 6 058,24 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року ухвала місцевого суду була змінена в частині визначення тривалості примусового заходу виховного характеру. Виключено з резолютивної частини ухвали рішення про визначення тривалості примусового заходу виховного характеру у виді застереження.
В іншій частині ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15.04.2024 було залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор вказує, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, безпідставно стягнув з законного представника неповнолітнього на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта.
Вказує, що чинний КПК України встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються із обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього обвинувального вироку та залучення експерта безпосередньо обвинуваченим, а тому вважає, що витрати на проведення експертизи підлягають віднесенню на рахунок держави, оскільки суд першої інстанції застосував до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, при цьому ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування.
У зв'язку з цим просить ухвали суду першої та апеляційної інстанцій змінити, процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта у кримінальному провадженні, на суму 6 058,24 грн, віднести на рахунок держави. В іншій частині судові рішення просить залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу.
Захисник також не заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до змісту ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, будучи в неповнолітньому віці, незаконно придбав та зберігав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб.
У судовому засіданні було розглянуто клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12023100030003090 від 21.10.2023 року за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор, неповнолітній ОСОБА_7 , його законний представник та захисник підтримали клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру.
В цьому кримінальному провадженні судові рішення в частині застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_7 прокурором в суді касаційної інстанції не оспорюються.
Разом з цим колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про незаконність зазначених судових рішень в частині стягнення процесуальних витрат із законного представника неповнолітнього.
Процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження. Умовно їх можна поділити на: витрати, які учасник кримінального провадження несе самостійно, та витрати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України.
За приписами ст. 118 КПК України одним із видів процесуальних витрат є витрати, пов'язані із залученням експертів.
Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням, зокрема експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким експертним установам з Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 17 червня 2020 року (справа № 598/1781/17, провадження № 13-47кс20), зазначено, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Тобто Великою Палатою Верховного Суду вказано на необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях.
При цьому, як було зазначено у висновку об'єднаної палати ККС Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винною у вчиненні злочину (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати), залучення спеціаліста/експерта саме стороною захисту.
Оскільки суд першої інстанції не ухвалював обвинувального вироку стосовно ОСОБА_7 , застосувавши до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, й при цьому ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування, витрати на проведення експертизи підлягають віднесенню за рахунок держави.
Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Процесуальні витрати, пов'язані з залученням експерта у кримінальному провадженні, в сумі 6 058,24 грн віднести на рахунок держави.
У решті судові рішення залишити без зміни.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3