08 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 501/1814/23
провадження № 61-8091св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області,
третя особа- приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Євгенія Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Назарової М. В., Лозко Ю. П., Кострицького В. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є. Ю. відкрито спадкову справу № 19/2022 щодо майна померлої ОСОБА_4 .
Вказував на те, що у зв'язку із початком активних бойових дій на території України 24 лютого 2022 року він, задля збереження безпеки своєї малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїхав за межі України, де дізнався про смерть своєї матері та відкриття спадщини на належне їй майно.
У зв'язку із перебуванням за кордоном, він зіткнувся з рядом труднощів, пов'язаних з питанням прийняття спадщини після смерті матері.
28 лютого 2022 року Постановою Кабінету Міністрів України № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» встановлено зупинення перебігу строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття та видачу свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Враховуючи наведене, він на території Молдови 22 вересня 2022 року склав заяву про прийняття спадщини за законом після смерті матері, справжність його підпису засвідчено нотаріусом Республіки Молдова та зареєстровано в реєстрі за № 2-4577.
Вказана заява 28 вересня 2022 року зареєстрована приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є. Ю. та долучена до спадкової справи, після чого приватний нотаріус повідомив його про наявність помилки в його заяві щодо дати смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_4 замість фактичного ІНФОРМАЦІЯ_1.
27 вересня 2022 року він виправив вказану помилку та склав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та така заява зареєстрована приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є. Ю. 06 жовтня 2022 року та долучена до спадкової справи № 19/2022.
Вважаючи що заява про прийняття спадщини була подана у встановлені законом строки, 05 квітня 2023 року до приватного нотаріуса Симон Є. Ю. на підставі посвідченої нотаріальної довіреності в його інтересах звернулась ОСОБА_6 , однак приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є. Ю. 06 квітня 2023 року відмовив у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 у зв'язку із ти, що він пропустив шестимісячний строк подачі заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк, достатній для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 грудня 2023 року у складі судді Петрюченко М. І. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню саме шестимісячний строк, встановлений ЦК України, який сплив ІНФОРМАЦІЯ_5, і після спливу якого лише 28 вересня 2022 року позивач звернуся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не надавши поважних причин пропуску такого строку, які б були об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього як спадкоємця на вчинення цих дій.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що, враховуючи обставини цієї конкретної справи, наявність факту щодо зміни законодавства та незначний проміжок часу пропуску строку, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червня 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач з поважних причин не зміг своєчасно, впродовж шестимісячного строку звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для позивача на подачу заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця не існувало. Факт виїзду позивача за межі України не вважається поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19), від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23).
Доводи інших учасників справи
У серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Байдерін О. А. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 27 червня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: ОСОБА_8 Луспеник Д. Д .
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2025 року, в зв'язку з відставкою судді ОСОБА_8 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2025 року) визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Коломієць Г. В. та судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 08 березня 2022 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинено відповідний актовий запис за № 285.
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 .
Приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є. Ю. ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрито спадкову справу № 19/2022 щодо майна померлої ОСОБА_4 .
Із заявами про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся син спадкодавця ОСОБА_2 та 06 жовтня 2022 року чоловік спадкодавця ОСОБА_3 .
Відповідно до відомостей Центру надання адміністративних послуг у м. Чорноморську Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 03 жовтня 2022 року № 8-2070 приватному нотаріусу Одеського району нотаріального округу Одеської області Симон Є. Ю. за відомостями відділу реєстрації обліку осіб виконавчого комітету Чорноморської міської ради проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 липня 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті ОСОБА_4 за цією адресою зареєстроване місце проживання, зокрема: ОСОБА_3 , ОСОБА_2
22 вересня 2022 року позивач ОСОБА_1 на території Молдови склав заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 , справжність його підпису засвідчено нотаріусом Республіки Молдова та зареєстровано в реєстрі за № 2-4577.
Вказана заява 28 вересня 2022 року зареєстрована приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є. Ю. та долучена до спадкової справи, після чого приватний нотаріус повідомив позивача про наявність помилки в його заяві щодо дати смерті спадкодавця.
06 жовтня 2022 року до приватного нотаріуса надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , справжність підпису в якій засвідчена 27 вересня 2022 року та зареєстровано за № 2-4657 нотаріусом Республіки Молдови Поцелуєвою Наталією, ліцензія № 220.
Вказана заява зареєстрована приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є. Ю. 06 жовтня 2022 року у Журналі реєстрації вхідних документів за № 109/02-14 та долучено до спадкової справи № 19/2022.
05 квітня 2023 року до приватного нотаріуса Симон Є. Ю. в інтересах позивача звернулась ОСОБА_6 , що діяла на підставі посвідченої 29 січня 2023 року нотаріально довіреності на території Штату Флоріда США щодо оформлення спадкових прав позивача ОСОБА_1 , про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є.Ю. від 06 квітня 2023 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що позивач подав заяву про прийняття спадщини після спливу шести місяців з дня смерті його матері.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої та третьої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23).
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21).
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)
За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23).
Зокрема, не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини: незнання про смерть спадкодавця; юридична необізнаність спадкоємця про порядок прийняття спадщини, похилий вік; непрацездатність; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, установлення факту проживання однією сім'єю); невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови; перебування в депресії у зв'язку зі смертю спадкодавця, оскільки глибокі душевні страждання через смерть близької чи знайомої людини відчуває переважна більшість людей.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
У справі, яка переглядається, спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому встановлений законом строк для прийняття спадщини сплив ІНФОРМАЦІЯ_5.
22 вересня 2022 року позивач на території Молдови склав заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 , справжність його підпису засвідчено нотаріусом Республіки Молдова та зареєстровано в реєстрі за № 2-4577.
Вказана заява 28 вересня 2022 року зареєстрована приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є. Ю. та долучена до спадкової справи, після чого приватний нотаріус повідомив позивача про наявність помилки в його заяві щодо дати смерті спадкодавця.
06 жовтня 2022 року до приватного нотаріуса надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , справжність підпису в якій засвідчена 27 вересня 2022 року та зареєстровано за № 2-4657 нотаріусом Республіки Молдови Поцелуєвою Наталією, ліцензія № 220.
Вказана заява зареєстрована приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є. Ю. 06 жовтня 2022 року у Журналі реєстрації вхідних документів за № 109/02-14 та долучено до спадкової справи № 19/2022.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач посилався на велику відстань між місцем його перебування і місцем знаходження спадкового майна, нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням спадкоємця до нотаріуса.
Загальновідомим є факт, що після початку повномасштабної військової агресії росії проти України та запровадження в Україні воєнного стану 24 лютого 2022 року, розпочалися активні бойові дії та обстріли.
Принцип «пропорційності» пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.
Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.
Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилався позивач, та загальновідомі факти, суд апеляційної інстанцій дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті матері.
В оцінці спірних правовідносин в цій справі Верховний Суд також звертає увагу на те, щоу пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини) було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Позивач фактично довідався про те, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після отримання постанови приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Симон Є.Ю. від 06 квітня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії та у травні 2023 року звернувся до суду з цим позовом про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Отже, Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції дав належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать правовим висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи суд аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Ю. В. Черняк