05 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 990SCCV/120/25
провадження № 61-310вп25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ситнік О. М. розглянув заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Трунова Юрія Анатолійовича про визначення підсудності заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, та
25 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трунов Ю. А. звернувся до Верховного Суду з заявою про визначення підсудності в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Державна податкова служба України, про встановлення факту втрати статусу громадянина України - резидента та набуття статусу громадянина України - нерезидента.
Вказує, що ОСОБА_1 з 24 листопада 2021 року фактично не перебуває на території України, за винятком короткочасного приїзду з 10 до 20 січня 2023 року.
07 листопада 2022 року ОСОБА_1 отримала посвідку на проживання на території Королівства Іспанія, що діяла до 04 березня 2024 року.
Нині ОСОБА_1 проживає в Королівстві Таїланд.
Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною другою статті 316 ЦПК України підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду.
Аналіз положень частини другої статті 316 ЦПК України свідчить, що Верховний Суд визначає підсудність справ про встановлення факту, що має юридичне значення, виключно за зверненням громадянина України, який проживає за її межами.
За повідомленням заявника ОСОБА_1 проживає в Королівстві Таїланд.
Верховним Судом встановлено, що в матеріалах заяви відсутні докази, які б підтверджували місце проживання ОСОБА_1 за межами України, а з наданих фотокопій посвідки та паспорта громадянина України для виїзду за кордон вбачається, що ОСОБА_1 мала право на проживання в Королівстві Іспанія до 04 березня 2024 року та 13 червня 2025 року в'їхала до Обєднаних Арабських Еміратів.
Інших доказів про перебування ОСОБА_1 за межами України на час звернення до суду матеріали, додані до заяви, не містять.
За правилами статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Ураховуючи відсутність доказів на підтвердження факту проживання
ОСОБА_1 за межами України, правові підстави для визначення підсудності справи відсутні.
Керуючись статтею 316 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Трунова Юрія Анатолійовича про визначення підсудності заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Ситнік