08 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 372/284/25
провадження № 61-14983ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скрицька Надія Анатоліївна, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду
від 28 жовтня 2025 року за заявою керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову у справі за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах Української міської ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки,
У січні 2025 року керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах Української міської ради Обухівського району Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні Українською міською радою Обухівського району Київської області права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3223151000:04:006:0168 площею 0,0689 гa, 3223151000:04:006:0169 площею 0,0612 га, 3223151000:04:006:0170 площею 0,0493 га, 13223151000:04:006:0171 площею 0,0423 га, 3223151000:04:006:0068 площею 0,1213 гa та 3223151000:04:006:0069 площею 0,0272 га шляхом: скасування рішень державного реєстратора від 18 червня 2024 року за індексними номерами 73710621, 73710453, 73710756, 73710882, 73711097, 73710998 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та їх повернення від ОСОБА_1 на користь Української міської ради.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223151000:04:006:0168 площею 0,0689 га, земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:006:0169 площею 0,0612 га, 3223151000:04:006:0170 площею 0,0493 га, 3223151000:04:006:0171 площею 0,0423 га, 3223151000:04:006:0068 площею 0,1213 га та 3223151000:04:006:0069 площею 0,0272 га, власником яких є ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Скрицьким А. К., залишено без задоволення. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року про забезпечення позову залишено без змін.
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скрицька Н. А., звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що з боку ОСОБА_1 може бути вчинено дії, спрямовані на утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Суди не врахували, що з часу звернення прокурора до суду з позовом і до постановлення ухвали про забезпечення позову нею не вчинялись будь-яких дії, спрямовані на відчуження спірних земельних ділянок. Також заявниця вказує, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано до спірних правовідносин статті 149, 150 ЦПК України, необґрунтовано, за відсутності достатніх фактичних передумов застосовано заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2, 10 частини першої, частини другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14?729цс19), а також Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21), від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21).
Суди попередніх інстанції дійшли достатньо обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, врахували предмет позову - усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду з кадастровими номерами 3223151000:04:006:0168 площею 0,0689 гa, 3223151000:04:006:0169 площею 0,0612 га, 3223151000:04:006:0170 площею 0,0493 га, 13223151000:04:006:0171 площею 0,0423 га, 3223151000:04:006:0068 площею 0,1213 гa та 3223151000:04:006:0069 площею 0,0272 га шляхом: скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та їх повернення на користь Української міської ради.
Судами попередніх інстанцій взято до уваги обставини, встановлені у справі № 372/4152/18, а також дії щодо поділу земельної ділянки, яка була предметом спору у справі № 372/4152/18, на сім земельних ділянок, а також зміну власника.
Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідачки під час розгляду спору, недопущення з боку відповідачки дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання ймовірного рішення суду. Застосування вказаного виду забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору) слід визнати пропорційним заявленим позовним вимогам.
Вжиті судами заходи забезпечення позову не позбавляють відповідачку права користування земельними ділянками. Окрім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими.
Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та предмету позову, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Учасники справи не позбавлені можливості користуватись своїми правами, передбаченими статтями 154 (зустрічне забезпечення), 156 (заміна заходів забезпечення позову), 158 (скасування заходів забезпечення), 159 (відшкодування збитків) ЦПК України.
Зокрема, частиною першою статті 159 ЦПК України передбачено право осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що правильне застосовування судами попередніх інстанцій приписів статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скрицька Н. А., на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року (не ухвалою, якою завершено розгляд справи) та постанову Київського апеляційного суду
від 28 жовтня 2025 року є необґрунтованою. У відкритті касаційного провадження належить відмовити.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Скрицька Надія Анатоліївна, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 22 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року за заявою керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову у справі за позовом керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах Української міської ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович