26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 130/1235/24
провадження № 61-9224св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця»,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2024 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., Шемети Т. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про порушення прав споживача, визнання факту укладення та розірвання договору,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:
- визнати беззаперечний факт укладення договору між сторонами;
- визнати, що згідно 5-ї сторінки постанови апеляційного суду від 14 грудня 2021 року відповідач не має права вимагати оплати за електричну енергію, що не зазначена в пропозиції, а умови договору починають виконуватися з дати, зазначеної споживачем;
- визнати, що згідно пояснень відповідача від 20 грудня 2021 року пропозицію та заяву приєднання надіслав споживачу у додатку до свого позову;
- визнати, що у позові (позовній заяві) відповідача зазначена дата 15 квітня
2020 року;
- визнати, у своєму позові на 5-й сторінці відповідач займається обманом (брехнею), що договір між сторонами набрав чинності, а його умови почали виконуватися
з 01 січня 2019 року;
- на підставі частини другої статті 651 ЦК України розірвати цей договір з дати його укладення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладений договір від 02 червня 2019 року, у якому зазначено, що він набирає чинності та його умови починають виконуватись після отримання споживачем заяви-приєднання.
Вважає, що до 15 квітня 2020 року відповідач не виконував умови цього договору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області ухвалою від 29 квітня 2024 року під головуванням судді Заярного А. М. відмовив у відкритті провадження у справі.
Ухвала мотивована тим, що питання наявності чи відсутності договірних відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (далі - ТОВ «Енера Вінниця»), питання виконання умов договору між сторонами і питання умов надання послуг відповідачем позивачеві на підставі договору про постачання електричної енергії були предметом судового розгляду у справах: № 130/2553/19,
№ 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21 та № 130/2539/21 і саме у цих справах сторони були повноважні надавати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень.
Вінницький апеляційний суд постановою від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року про відмову у відкритті провадження без змін.
Ухвалюючи оскаржену постанову апеляційний суд вказував, що ОСОБА_1 звернувся з позовом та просив дослідити існування договірних відносин з приводу споживання електроенергії та умови такого споживання, встановлення факту невиконання (не належного виконання) умов договору постачання електричної енергії, протиправність дій чи бездіяльності відповідача ТОВ «Енера Вінниця».
Натомість, місцевий суд, дослідивши справи № 130/2553/19, № 130/893/20,
№ 130/1858/21, № 130/2166/21 та № 130/2539/21, встановив, що питання наявності чи відсутності договірних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Енера Вінниця», питання виконання умов договору між сторонами, і питання умов надання послуг відповідачем позивачеві на підставі договору про постачання електричної енергії вже були предметом судового розгляду у цих справах і саме у цих справах сторони були вправі надавати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, у зв'язку з чим апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду про те, що поданий ОСОБА_1 позов спрямований на створення штучних підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, у справі № 130/2166/21.
Додатково апеляційний суд вказав, що вказане також безумовно підтверджується і самою позицією позивача, який у апеляційній скарзі зазначив, що поданий позов являється копією позову у справі № 130/2166/21 в якій постановою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2021 року вказано на його недоліки (а. с. 32).
Зауважив також, що відсутність у позивача юридичної можливості спростувати фактичні обставини справи поза межами процесу, де ці питання були розглянуті, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що ці питання мав вирішити суд у цивільному провадженні у справах № 130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21,
№ 130/2539/21, які були розглянуті як у суді першої інстанції так і в апеляційному порядку, та рішення в яких набрали законної сили.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2024 року в якій просив оскаржене судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке виявилось у тому він не був повідомлений про час та місце розгляду його апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі. Витребував справу з місцевого суду.
31 липня 2024 року справа № 130/1235/24 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 19 листопада 2025 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і
від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (стаття 211 ЦПК України).
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).
Про відкладення розгляду справи постановляється ухвала(частина шоста
статті 223 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи(стаття 372 ЦПК України).
З матеріалів справи відомо, що Вінницький апеляційний суд ухвалою від 15 травня
2024 року відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року
(а. с. 34).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 травня 2024 року закінчено дії по підготовці до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року.
Апеляційний суд призначив справу до розгляду на 11 год 15 хв 30 травня 2024 року в приміщенні Вінницького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні та ухвалив повідомити про це учасників справи (а. с. 37).
До матеріалів справи долучена повістка-повідомлення від 24 травня 2024 року про виклик у судове засідання, призначене на 11 год 15 хв 30 травня 2024 року, адресована ОСОБА_1 (а. с. 38).
Докази вручення ОСОБА_1 означеної повістки на 30 травня 2024 року у матеріалах справи відсутні.
30 травня 2024 року секретар судового засідання відділу забезпечення діяльності судової палати у цивільних справах Вінницького апеляційного суду Куленко О. склала довідку про те, що справа № 130/1235/24 знята з розгляду (а. с. 40).
До матеріалів справи долучена повістка-повідомлення від 30 травня 2024 року про виклик у судове засідання, призначене на 11 год 15 хв 04 червня 2024 року, адресована ОСОБА_1 (а. с. 41)
Докази вручення ОСОБА_1 означеної повістки на 04 червня 2024 року у матеріалах справи відсутні.
Долучений до матеріалів справи протокол судового засідання від 04 червня 2024 року містить запис про те, що учасники справи в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд апеляційним судом справи за його апеляційною скаргою на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 квітня
2024 року, адже доказів такого повідомлення матеріали справи не містять.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції помилково розглянув цю справу за відсутності ОСОБА_1 , який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.
Таким чином колегія суддів вважає прийнятними аргументи касаційної скарги та доходить висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 401 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 04 червня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді А. І. Грушицький
В. М. Ігнатенко
Є. В. Петров
В. В. Пророк