20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 451/1745/21
провадження № 61-15773св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Гімназія с. Станин Радехівської міської ради Львівської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, на постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, ухвалену колегією у складі суддів Фетісової Т. Л., Гончар Н. І., Новікова О. М., та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року,
Короткий зміст вимог позову
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Гімназії с. Станин Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що з 14 травня 2004 року вона працює на посаді вчителя математики у загальноосвітній школі І-ІІ ступенів с. Станин(змінено назву на Гімназію с. Станин Радехівської міської ради Львівської області).
8 листопада 2021 року відповідач видав наказ № 18 «Про відсторонення від роботи» з підстав ненадання нею документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданого закладом охорони здоров'я.
Вказаний наказ видано на підставічастини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якою передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб.
Такими хворобами згідно з частиною першою статті 12 цього Закону є дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, однак ним не встановлено як обов'язкове щеплення працівників від СОVID-19, а тому відсторонення позивача від роботиза вказаноюпідставою є незаконним.
За таких обставин просила визнати незаконним та скасувати наказ директора загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня с. Станин від 8 листопада 2021 року № 18 «Про відсторонення від роботи»; поновити її на роботі; стягнути середній заробітокза час незаконного відсторонення від роботи.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 13 квітня
2022 року, ухваленим у складі судді Патинок О. П., у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 як працівник закладу освіти підлягала обов'язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, проте відмовилася від щеплення та не надала документи щодо медичних протипоказань та застережень до проведення їй профілактичного щеплення, тому наказ про її відсторонення від роботи є правомірним. Суд вказав, що вимога вакцинації та відсторонення від роботи у зв'язку з відсутністю щеплення з метою запобігання поширення захворювання не становить будь-якого обмеження чи втручання у право позивача на працю, оскільки щеплення працівника у визначених законом випадках є умовою для продовження реалізації права на працюта не призводить до порушення такого права.
Оскільки перша інстанція не встановла підстав незаконності наказу про відсторонення позивача від роботи, суд відмовив і у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 13 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора загальноосвітньої
школи І-ІІ ступеня с. Станин від 8 листопада 2021 року № 18 про відсторонення
ОСОБА_1 від роботи.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи вказане судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 як вчитель математики могла виконувати свої трудові обов'язки за допомогою онлайн застосунків та відеозв'язку, що виключало безпосередній контакт учнів з вчителем та іншими працівниками закладу освіти, тому її відсторонення не було пропорційним меті охорони здоров'я населення.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пред'явлення позову в цій частині до неналежного відповідача, оскільки нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 здійснює відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради Львівської області, який є належним відповідачем за такими вимогами.
Оскільки позивача допущено до роботи з 1 березня 2022 року і факт її звільнення не встановлений, апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог про поновлення на роботі.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнено з Гімназії с. Станин Радехівської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 4 870 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, врахував відсутність заяви відповідача про зменшення розміру таких витрат та виходив з пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
3 листопада 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Кравець Р. Ю., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку і ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову; змінити додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року збільшивши відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до 14 600 грн.
Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року та додаткової постанови Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20),
від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22),
від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, у постановах Верховного Суду від 9 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15 (провадження № К/9901/4701/19), від 14 вересня 2022 року
у справі № 760/22944/15-ц (провадження № 61-4653св21), від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 (провадження № 61-15526св20), від 22 лютого 2023 року у справі № 672/1292/21 (провадження № 61-3862св22), від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18), від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 (провадження № 61-5550св22), від 4 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18), від 21 серпня 2019 року у справі № 712/3841/17 (провадження № 61-24905св19), від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 (провадження № 61-8881св18), від 1 квітня
2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19), у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 (пункт 1
частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року
у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано про те, що у разі, якщо відсторонення працівника від роботи не було правомірним, роботодавець зобов'язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.
Якщо буде встановлено, що, порушуючи статтю 46 Кодексу законів про працю
(далі - КЗпП) України, роботодавець з власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середнього заробітку за час вимушеного прогулу (постанови Верховного Суду
від 1 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19),
від 21 серпня 2019 року у справі № 712/3841/17 (провадження № 61-24905св19)).
У постанові Верхоного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 760/22944/15-ц (провадження № 61-4653св21) вказано, що посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.
У постановах Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 (провадження № 61-5550св22), від 4 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18), від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 (провадження № 61-15526св20), від 22 лютого 2023 року у справі № 672/1292/21 (провадження № 61-3862св22) зазначено, що згідно зістаттею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці, в тому числі середнього заробітку, є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.
У постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18), від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 (провадження № 61-8881св18), від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 викладено висновки про необхідність виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та особливості розрахунку такої виплати.
Вказує на помилковість висновку апеляційного суду щодо відмови у стягненні середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки цей суд дійшов висновку про незаконність її відсторонення від роботи.
Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 8 листопада 2021 року до 1 березня 2022 року, з розрахунку 636,77 грн середньоденного заробітку за
2 місяці, що передували відстороненню, складає 46 484,21 грн.
Зазначає, що належним відповідачем у справі за позовними вимогами про стягнення середнього заробітку є саме Гімназія с. Станин Радехівської міської ради Львівської області, оскільки з такою юридичною особою вона укладала трудовий договір, а не з відділом організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради Львівської області. В цій частині висновок апеляційного суду суперечить висновкам, викладеним упостановах Верховного Суду
від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 (провадження № 61-5550св22), від 4 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18), від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 (провадження № 61-15526св20), від 22 лютого 2023 року у справі № 672/1292/21 (провадження № 61-3862св22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року
у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада
2020 року у справі № 910/13071/19, у постанові Верховного Суду від 9 квітня
2019 року у справі № 826/2689/15 (провадження № К/9901/4701/19) викладено висновки щодо визначення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених сторонами під час розгляду справи.
Вважає помилковим висновок апеляційного суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 14 600 грн до 4 870 грну зв'язку з неподанням відповідачем заяви про зменшення цих витрат і підтвердженням обґрунтованості та необхідності витрат на професійну правничу допомогу належними та допустимими доказами саме в розмірі 14 600 грн.
Позиція інших учасників
28 грудня 2023 року Гімназія с. Станин Радехівської міської ради Львівської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Відкриваючи касаційне провадження, Верховний Суд в ухвалі від 21 листопада
2023 року роз'яснив учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження.
Гімназія с. Станин Радехівської міської ради Львівської області отримала копію вказаної ухвали Верховного Суду 6 грудня 2023 року в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується повідомленням про доставлення електронного листа, тому останнім днем подання відзиву на вказану касаційну скаргу з урахуванням частини третьої статті 124 ЦПК України було 18 грудня 2023 року.
Відзив на касаційну скаргу відповідач направив засобами поштового зв'язку
28 грудня 2023 року, тобто з пропуском встановленого судом строку, клопотання про продовження строку на його подання відзив не містить.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на те, що відзив на касаційну скаргу Гімназія с. Станин Радехівської міської ради Львівської області надіслала з пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції залишає такий відзив без розгляду.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 8 серпня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій з трудової книжки серії НОМЕР_1 встановили, що з 14 травня 2004 року ОСОБА_1 працює вчителем математики Станинської ЗОШ І-ІІ ступенів з неповним тижневим навантаженням.
Рішенням міського голови Радехівської міської ради Львівської області
від 27 жовтня 2021 року № 28 загальноосвітню школу І-ІІ ступеня с. Станин Радехівського району Львівської області перейменовано на Гімназію с. Станин Радехівської міської ради Львівської області (скорочена назва «Гімназія с. Станин»).
Повідомленням «Про обов'язкове профілактичне щеплення працівників проти СОVID-19» від 3 листопада 2021 року № 2, ОСОБА_1 повідомлено про необхідність надання до 5 листопада 2021 року документа, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я (далі - МОЗ) від 16 вересня 2011 року № 595.
Суди попередніх інстанцій встановили, що з вказаним повідомленням
ОСОБА_1 ознайомилася 3 листопада 2021 року, однак відмовилась його підписати, про що працівники відповідача склали Акт від 3 листопада
2021 року № 1 «Про відмову працівника підписати повідомлення».
З наказу Гімназії с. Станин Радехівської міської ради Львівської області «Про відсторонення від роботи» від 8 листопада 2021 року № 18 суди першої та апеляційної інстанції встановили, що ОСОБА_1 з 8 листопада 2021 року відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення, а саме до надання документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації проти СОVID-19, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданий закладом охорони здоров'я.
8 листопада 2021 року ОСОБА_1 ознайомилася з наказом «Про відсторонення від роботи» від 8 листопада 2021 року № 18, у якому зазначила про незгоду з наказом, оскільки він суперечить Конституції України та чинному законодавству.
З довідки відділу організації діяльності закладів освіти Радехівської міської
ради від 6грудня 2021 року № 126, суд першої інстанції встановив, що
загальна сума доходу ОСОБА_1 за травень 2021-жовтень 2021 року
становить 78 892,11 грн.
Наказом директора Гімназії с. Станини від 1 березня 2022 року № 15-к
ОСОБА_1 допущено до роботи з 1 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Постанова Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року оскаржується в касаційному порядку виключно в частині відмови у стягненні середнього заробітку, тому в іншій частині вказане судове рішення апеляційного суду в касаційному порядку не переглядається.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Щодо постанови Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції зазначив про пред'явлення позову в цій частині до неналежного відповідача - Гімназії с. Станин Радехівської міської ради Львівської області; належним відповідачем за вказаною позовною вимогою апеляційний суд вважав відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради Львівської області.
За загальним правилом сторонами трудових правовідносин є працівник та роботодавець. Працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, котра використовує найману працю. Роботодавець - юридична особа
(підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.
Трудові правовідносини визначають як суспільні відносини, врегульовані нормами трудового права, що складають між працівником і роботодавцем (підприємством, установою, організацією, а також фізичною особою), в силу якого одна сторона (працівник) зобов'язана виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посади, підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством, колективним договором та угодою сторін. Трудові права та обов'язки не можуть існувати за межами трудового правовідношення.
Отже трудовий спір за загальним правилом виникає (існує) між сторонами трудових правовідносин, а саме між працівником та роботодавцем.
Позивачем і відповідачем у цивільній справі можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.
У трудових спорах, які стосуються поновлення на роботі та звільнення, сторонами спору є працівник та роботодавець.
Для оцінки того чи до належного відповідача позивачем пред'явлено вимогу про вирішення трудового спору про поновлення чи про звільнення, потрібно встановити особу роботодавця, тобто ту юридичну чи фізичну особу-підприємця, з ким у позивача (працівника) виникли трудові відносини, оскільки саме роботодавець є належним відповідачем у справах про поновлення на роботі чи звільнення.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 296/4222/21 (провадження № 61-4399св22), врахування якого узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 (провадження № 61-5550св22), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, вказано, що «при зверненні з позовом працівник просила, зокрема, стягнути з Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 серпня 2021 року до дня поновлення на роботі; при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що фінансове забезпечення Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради, в тому числі виплату заробітної плати, покладено на відділ освіти Ічнянської міської ради, який не було залучено до участі у справі співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що позивач перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської ради і саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов'язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради».
Аналогічний висновок щодо належного суб'єктного складу сторін у справі про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу викладено у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 672/1292/21 (провадження № 61-3862св22),від 4 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18), від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 (провадження № 61-15526св20), на які посилається заявник.
Звертаючись з вказаним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із Гімназії с. Станин Радехівської міської ради Львівської області.
Суд апеляційної інстанціїне врахував, щоОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Гімназією с. Станин Радехівської міської ради Львівської області і саме на неї як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов'язок виплачувати працівникові заробітну плату.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що належним відповідачем за позовною вимогою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради Львівської області, а не Гімназія с. Станин Радехівської міської ради Львівської області.
Отже доводи заявника про те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 672/1292/21 (провадження № 61-3862св22), від 4 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18), від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 (провадження № 61-15526св20), від 23 листопада 2022 року
у справі № 733/1093/21 (провадження № 61-5550св22), є обґрунтованими і посилання заявника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо висновку про пред'явлення позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до неналежного відповідача підтверджені. Тому суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги і, як наслідок, скасування постанови суду апеляційної інстанції у відповідній частині.
В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції не вправі ухвалювати нове судове рішення в частині вирішення апеляційним судом вимог про стягнення середнього заробітку, оскільки, в силу статті 400 ЦПК України, позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судому рішенні.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пред'явлення позову до неналежного відповідача в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку, у зв'язку з чим не дослідив і не надав оцінки зібраним доказам та не переглянув рішення місцевого суду в цій частині, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості ухвалити своє рішення у цій частині.
Під час нового розгляду апеляційному суду з урахуванням змісту цієї постанови необхідно встановити період вимушеного прогулу та розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу; розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, надати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку.
Щодо додаткової постанови Львівського апеляційного суду від 19 жовтня
2023 року
Враховуючи висновок суду касаційної інстанції про скасування постанови Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направлення справи до суду апеляційної інстанції в цій частині на новий розгляд, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має бути вирішено з урахуванням ухваленого апеляційним судом судового рішення, тому без розгляду зазначених вимог додаткова постанова цього суду від 19 жовтня 2023 року також підлягає скасуваню.
Щодо судових витрат
Так як касаційний суд дійшов висновку про направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд в оскаржуваній частині, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович, задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Гімназії с. Станин Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік