26 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 466/4076/23
провадження № 61-17285св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 липня 2023 року у складі судді Єзерського Р. Б. та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у складі колегії суддів:
Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алан»,
Короткий зміст вимог заяви
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування у трудових відносинах, заінтересована
особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алан» (далі -
ТОВ «Алан», товариство).
Заява мотивована тим, що він фактично працював у ТОВ «Алан» у період
з 20 липня 2022 року по 12 квітня 2023 року у відділі продажу регіонального центру 8. Відповідно до оголошення на веб-сайті work.ua від 22 червня
2022 року вакантною була посада регіонального менеджера з продажу (ковбасні вироби) ТОВ «Алан». Він був допущений до роботи керівником Західного регіону ТОВ «Алан» Мосійчук Д. та комерційним директором
ТОВ «Алан» Холод О.
Вказував про те, що він пройшов відбір кандидатів, а саме: подавав своє резюме, пройшов три етапи співбесіди з керівництвом відповідача та тестування. Заяву на прийом на роботу ТОВ «Алан» на посаду регіонального менеджера з продажу він подав 01 серпня 2022 року, також надав свою трудову книжку, однак офіційно його не було працевлаштовано.
Надалі ТОВ «Алан» повідомило йому про те, що зазначена вище посада відсутня, тому йому необхідно написати заяву про звільнення і заяву на прийом на іншу вакантну посаду.
Заявник зазначав про те, що мав робоче місце з комп'ютером, виконував різні завдання у товаристві. Також заповнив усі необхідні документи щодо працевлаштування, проте його повідомили, що він не буде працювати
у ТОВ «Алан». Разом з тим, фактично з 20 липня 2022 року він був допущений до виконання посадових обов'язків у ТОВ «Алан» і мав у підпорядкуванні працівників, що підтверджується у тому числі копією заяви на прийом на роботу, фото бейджа ТОВ «Алан», фото робочого місця до 06 грудня
2022 року та з 07 грудня 2022 року, скан-копією його звітів (проїзд, кілометраж, літраж палива) за період з серпня 2022 року по березень
2023 року; копією довідки публічного акціонерного товариства «Банк Восток» (далі - ПАТ «Банк Восток», банк) від 11 квітня 2023 року; копією акту приймання-передачі матеріально-технічних засобів від 14 квітня 2023 року.
Встановлення факту трудових відносин необхідно йому для запису
у трудовій книжці, нарахування страхового трудового стажу, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податку на доходи фізичних осіб, військового збору.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт трудових відносин з 20 липня 2022 року між ним та ТОВ «Алан».
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Алан»
за період з 23 грудня 2022 року до 29 березня 2023 року.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 суди керувалися тим, що заявник перебував у трудових відносинах з ТОВ «Алан» у період
з 23 грудня 2022 року по 29 березня 2023 року, за який йому нараховувалася заробітна плата. Разом з тим ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Алан»
з 20 липня 2022 року.
Суди зазначили про те, що встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Алан» необхідно для запису у трудовій книжці, нарахування страхового трудового стажу, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податку на доходи фізичних осіб, військового збору. Таким чином, вимоги заявника є обґрунтованими в частині встановлення факту трудових відносин з 23 грудня 2022 року по 29 березня 2023 рокуміж ним та ТОВ «Алан».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2023 року ТОВ «Алан» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 липня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року, просить їх скасувати й ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2023 рокувідкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду
від 26 січня 2024 року справу передано судді-доповідачеві - Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року справу передано судді-доповідачеві
Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Ситнік О. М.,
Фаловська І. М.
Верховний Суд ухвалою від 14 квітня 2025 рокупризначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2019 року у справі № 308/21758/13-ц (провадження
№ 61-44343св18), від 06 березня 2019 року у справі № 372/1834/17 (провадження № 61-26654св18), від 18 липня 2022 року у справі
№ 755/9100/18 (провадження № 61-17332св20), від 26 вересня 2023 року
у справі № 205/4070/20 (провадження № 61-4430св23), від 05 жовтня
2023 року у справі № 711/2094/22 (провадження № 61-12949св23).
ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження виникнення між ним та ТОВ «Алан» трудових правовідносин, оскільки заява про прийняття ОСОБА_1 на роботу, проходження останнім співбесіди, тестування, надсилання заявником трудової книжки на адресу товариства
не можуть беззаперечно свідчити про те, що він працював
у товаристві. ТОВ «Алан» звертає увагу на те, що згідно з випискою руху коштів по рахунку за період з 08 грудня 2022 року по 11 квітня 2023 року заявник отримував невстановлені поповнення готівкою через термінали, разом з тим на рахунках зарплатних проєктів у призначенні платежу вказується про зарахування саме заробітної плати. Тобто заявником не надано доказів отримання саме від товариства заробітної плати.
Крім того, заявником не були надані роботодавцю, у тому числі військово-облікові документи, а трудову книжку ОСОБА_1 було направлено на адресу товариства лише 03 квітня 2023 року, хоча судами встановлено, що трудові відносини припинилися 29 березня 2023 року. Таким чином, вказані обставини свідчать про порушення вимог статті 24 КЗпП України.
У справі відсутні докази перебування заявника на військовому обліку на дату встановлення факту початку трудових відносин, тобто станом на 23 грудня 2022 року, унаслідок чого прийняття у такому разі заявника на роботу буде свідчити про порушення роботодавцем положень закону під час дії воєнного стану.
Отже, ОСОБА_1 вимог закону та внутрішнього розпорядку ТОВ «Алан», необхідних для укладення трудового договору під час воєнного стану не дотримався, чим унеможливив настання трудових відносин без порушення прав та негативного впливу на обов'язки посадових осіб товариства.
Оскільки у ОСОБА_1 та ТОВ «Алан» склались протилежні погляди на факт виникнення між ними трудових правовідносин, тому ці обставини свідчать про виникнення спору про право, унаслідок чого справа підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначав, що він був звільнений з роботи керівником Західного регіону ТОВ «Алан» в односторонньому порядку, без обґрунтування причин та посилань на відповідні положення закону, без винесення роботодавцем наказу про його звільнення. Суди дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Алан» за період з 23 грудня 2022 року до 29 березня 2023 року, оскільки ці обставини підтверджені належними та допустимими доказами.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав додаткові пояснення на відзив,
в яких фактично підтримав доводи відзиву.
У січні 2024 року ОСОБА_1 подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, разом з тим відповідно до визначених вимогами статті 400 ЦПК України повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про долучення доказів до матеріалів справи на стадії її перегляду у суді касаційної інстанції. Таким чином, клопотання про долучення до матеріалів справи доказів не береться до уваги Верховним Судом й залишається без розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої
статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1
частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_1 подав директору ТОВ «Алан» заяву про прийняття його на посаду регіонального менеджера товариства
з 01 серпня 2022 року відповідно до вакансії від 22 червня 2022 року, розміщеної на веб-сайті work.ua.
ОСОБА_1 проходив співбесіди з керівниками ТОВ «Алан», тестування
у службі економічної безпеки.
Заявник надсилав на адресу ТОВ «Алан» свою трудову книжку
Серії НОМЕР_1 , яка 12 травня 2023 року ТОВ «Алан» повернута листом на адресу ОСОБА_1 .
Судом установлено, що трудовий договір між заявником та товариством не укладено і записів у трудовій книжці щодо працевлаштування
ОСОБА_1 у ТОВ «Алан» не вчинено.
Згідно з заявою-договором про акцепт Публічної пропозиції на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування від 08 грудня 2022 року ОСОБА_1 , як працівник ТОВ «Алан», має сукупний середньомісячний дохід від 6 500 грн.
ПАТ «Банк Восток» була видана ОСОБА_1 довідка від 11 квітня
2023 року № В005/36-87 про те, що на його ім'я в банку відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2 в українських гривнях з видачею платіжної карти Visa Classic № НОМЕР_3 , зарплатний проєкт
ТОВ «Алан» (а.с. 24).
Відповідно до виписки по рахунку приватного клієнта № 794254-2023/0411 на рахунок ОСОБА_1 надходили кошти у період з 23 грудня 2022 року
по 29 березня 2023 року, а саме зараховано через термінал банку:
- 23 грудня 2022 року 26 723,10 грн;
- 24 січня 2023 року 27 013,80 грн;
- 28 лютого 2023 року 21 350,80 грн;
- 28 березня 2023 року 29 000,00 грн;
- 29 березня 2023 року 3 512,10 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти перебування у трудових відносинах.
У статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
У частині другій статті 2 КЗпП України зазначено, що працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем
(роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін
(стаття 21 КЗпП України).
Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору працівник зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, виходячи з тлумачення вказаних норм права, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, з яким працівник повинен бути ознайомлений.
У наказі про прийняття на роботу обов'язково зазначаються: дата прийняття на роботу, назва посади (професії), за якою працівник працюватиме, розмір основної заробітної плати.
При влаштуванні на роботу працівник зобов'язаний подавати трудову книжку. З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу про призначення на роботу роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова форма № П-2), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки. До початку роботи за укладеним трудовим договором роботодавець зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (за його наявності); визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати під підпис працівника з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, за іншою професією (посадою). Заробітна плата має виплачуватися регулярно у встановлені на підприємстві строки не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з вказівкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.
У статті 626 ЦК України визначено загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.
Сторони укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Предметом трудового договору є праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року в справі № 127/21595/16-ц (провадження № 61-10203св18).
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року у справі
№ 344/2293/19 (провадження № 61-1121св20) зазначено, що встановлення факту наявності трудових відносин між працівником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилася за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Судом установлено, що трудовий договір між заявником та роботодавцем не укладався, записи у трудовій книжці ТОВ «Алан» не робилися, разом з тим заявником було направлено на адресу ТОВ «Алан» трудову книжку,
яка 12 травня 2023 року роботодавцем була повернута заявнику.
На підтвердження факту наявності трудових відносин між заявником
та ТОВ «Алан», ОСОБА_1 надав, у тому числі довідку ПАТ «Банк Восток» від 11 квітня 2023 року № В005/36-87, згідно з якою на ім'я ОСОБА_1
у банку відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2
в українських гривнях з видачею платіжної карти Visa Classic
№ НОМЕР_3 , зарплатний проєкт ТОВ «Алан».
Також, ОСОБА_1 на підтвердження вимог заяви було надано виписку руху коштів по рахунку за період з 08 грудня 2022 року по 11 квітня
2023 року. З вказаної довідки вбачається, що на карту ОСОБА_1 надходили кошти у період з 23 грудня 2022 року по 29 березня 2023 року,
а саме зараховано через термінал банку:
- 23 грудня 2022 року 26 723,10 грн;
- 24 січня 2023 року 27 013,80 грн;
- 28 лютого 2023 року 21 350,80 грн;
- 28 березня 2023 року 29 000,00 грн;
- 29 березня 2023 року 3 512,10 грн.
Таким чином, суди, встановивши фактичні обставини у справі, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли правильного висновку про те, що заявник отримував грошову винагороду, яку ТОВ «Алан», як роботодавець, виплачувало працівникові за виконану ним роботу, тому вимоги заявника є обґрунтованими у частині встановлення факту трудових відносин
з 23 грудня 2022 року по 29 березня 2023 року між ним та ТОВ «Алан».
Проте товариством вищевказані обставини належними та допустимими доказами не спростовано, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до принципу диспозитивності обов'язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, проте у трудових правовідносинах діє презумпція вини саме роботодавця, яку у цій справі товариством не спростовано.
Отже, покладення на заявника доведення обставин, на які посилалося товариство, формуються та мають надаватися самим роботодавцем. Крім того, трудове законодавство зобов'язує саме роботодавця укладати з працівником трудовий договір / контракт, сплачувати податки і внески до державного бюджету та покладає саме на роботодавця відповідальність за недотримання такого обов'язку.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду
від 08 жовтня 2025 року у справі № 331/2475/21 (провадження
№ 61-11785св23).
Зазначені обставини також спростовують доводи касаційної скарги ТОВ «Алан» про те, що заявником не доведено перебування у трудових відносинах з товариством.
Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Алан» необхідно заявнику для внесення відповідного запису у трудову книжку, нарахування страхового трудового стажу, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, що спростовує доводи товариства про виникнення між сторонами спору про право.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що вимога про встановлення факту перебування у трудових відносинах може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору
(див.: постанову Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі
№ 487/1536/23 (провадження № 61-13482св24)).
Товариством не надано належних та допустимих доказів виникнення між заявником та ТОВ «Алан» спору про право, унаслідок чого відсутні правові підстави для закриття провадження у справі.
Посилання заявника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду
від 28 березня 2019 року у справі № 308/21758/13-ц (провадження
№ 61-44343св18), від 06 березня 2019 року у справі № 372/1834/17 (провадження № 61-26654св18), від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18 (провадження № 61-17332св20), від 26 вересня 2023 року у справі
№ 205/4070/20 (провадження № 61-4430св23), від 05 жовтня 2023 року у справі № 711/2094/22 (провадження № 61-12949св23) (щодо залишення заяв про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки існував спір про право), на увагу не заслуговують, оскільки не є релевантними у справі, що переглядається.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки судів є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувані судові рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2023 року зупинив виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 липня 2023 року
до закінчення його перегляду в касаційному порядку, слід поновити виконання оскаржуваного судового рішення у відповідній частині.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 липня 2023 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова
від 18 липня 2023 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік