04 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/6505/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Губенко Н. М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід судді Баранця О. М. від розгляду справи
у справі № 904/6505/23
за позовом ОСОБА_2
до Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_1
про припинення юридичної особи
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Асоціації "Власників житлових будинків "Золоті ключі", в якому просить суд припинити юридичну особу Асоціацію "Власників житлових будинків "Золоті ключі".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 11.09.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 у справі № 904/6505/23 та призначив її до розгляду на 30.10.2025 у приміщенні Касаційного господарського суду.
В судовому засіданні 30.10.2025 оголошено перерву з розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 у справі №904/6505/23 до 04.12.2025 до 11:15 про що Верховним Судом постановлено відповідну ухвалу.
04.12.2025 до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Баранця О. М. від розгляду справи № 904/6505/23 на підставі пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
04.12.2025 до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання у якому останній підтримав доводи третьої особи, викладені у заяві про відвід судді Баранця О. М. від розгляду справи № 904/6505/23.
Відповідно до частини третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Частиною другою цієї статті ГПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною третьою статті 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Враховуючи те, що заява ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду 04.12.2025, тобто пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання з розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2025 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024, призначеного на 04.12.2025 об 11:15 год у приміщенні Касаційного господарського суду, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України на учасника справи, яким заявлено відвід судді на підставі пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок в заяві про відвід зазначити мотиви відводу.
В обґрунтування поданого відводу заявник стверджує про наявність обставин, які свідчать про необ'єктивність, упередженість і небезсторонність судді Баранця О. М.
Так заявник зазначає, що ОСОБА_2 звернувся до Голови КГС ВС зі скаргою на протиправну бездіяльність Керівника Апарату КГС ВС, на момент подання якої адміністративну діяльність на посаді в.о. Голови КГС ВС виконував суддя у справі № 904/6505/23 - Баранець О. М. Однак на думку заявника суддя Баранець О. М. мав заборону брати участь у розгляді скарги позивача, щодо недоліків в забезпеченні судового процесу у справі № 904/6505/23.
Також заявник доводить, що у листі від 28.08.2025 № 837/0/108-25 від в.о. голови Касаційного господарського суду, отриманого за результатами розгляду скарги позивача, суддя Баранець О. М. повідомив про перебіг розгляду заяв про відвід окремих суддів і про реагування на скарги щодо вжиття заходів по прискоренню розгляду заяв про відвід, однак вийшов за межі власних повноважень як судді у справі № 904/6505/23, так і за межі адміністративної посадової особи КГС ВС тим, що здійснив особисте втручання і визначення у Листі від 28.08.2025 № 837/0/108-25 категорії справи № 904/6505/23, предмету спору і характеру спірних правовідносин, вніс в зазначений Лист неправдиві відомості і вплинув на поширення неправдивих відомостей щодо фактичних обставин спору через протоколи про розподіл справи серед суддів з власним упередженням щодо категорії справи № 904/6505/23, предмету спору і характеру спірних правовідносин.
Наведені обставини, на думку заявника, свідчать про особисту зацікавленість судді Баранця О. М.
Так Верховний Суд зазначає, що наведені третьою особою обставини, які на її думку, у розумінні пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Баранця О. М., є безпідставними.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").
У пункті 52 цього ж рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Метою відводу судді або складу суду є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.
Оцінивши доводи, які викладені в заяві про відвід судді Баранця О. М., враховуючи положення статті 35 ГПК України, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що заявлений ОСОБА_1 відвід судді Баранця О. М. від розгляду справи № 904/6505/23 є необґрунтованим. Доводи, що викладені у заяві базуються виключно на декларативних припущеннях та довільному (на власний розсуд) тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права, а також незгодою з відповіддю в.о. голови Касаційного господарського суду Баранця О. М. від 28.08.2025 на звернення позивача - ОСОБА_2 , яка, між іншим, вже була предметом оцінки, як підстави для відводу суді Баранця О. М., в ухвалах Верховного Суду від 05.09.2025 та від 10.09.2025 у цій справі, за наслідками вирішення поданого позивачем відводу судді Баранцю О. М.
Окрім цього, Суд звертає увагу заявника на приписи частин першої, другої статті 43 ГПК України в яких зазначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Баранця О. М. у справі № 904/6505/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
Н. М. Губенко