04 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/5703/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025
(головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А.)
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025
(суддя - Мартинюк С.В.)
та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025
(суддя - Мартинюк С.В.)
у справі №904/5703/24
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Донецьке шосе 130"
про визнання недійсним рішення установчих зборів та припинення ОСББ шляхом ліквідації,
13.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/5703/24 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Повний текст оскаржуваної постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі №904/5703/24 складено 21.10.2025, отже останнім днем строку, встановленого для касаційного оскарження цієї постанови, є 10.11.2025.
Разом з тим, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою 13.11.2025, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 288 ГПК України, разом із клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судового рішення.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтовано тим, що копію повного тексту оскаржуваної постанови скаржник отримала лише 24.10.2025, про що свідчать відмітка на завіреній судом копії постанови. Водночас скаржником у касаційній скарзі вказується, що через тривалі відключення електроенергії касаційна скарга подається без інших додатків, а додатки будуть подані додатково. Однак станом на день винесення вказаної ухвали вказані додатки до Верховного Суду не надійшли.
Вказане суперечить приписам ст. 288 ГПК України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення.
Водночас доказами на підставі яких можна встановити вищевказані обставини, зокрема, можуть бути поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові або рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, яке повертається до відповідного суду після вручення судового рішення та долучається до матеріалів справи або розписка про вручення копії повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Однак ОСОБА_1 не додано доказів щодо дати отримання копії повного тексту оскаржуваної постанови до касаційної скарги. Окрім того, враховуючи, що касаційна скарга подана безпосередньо до Верховного Суду, а матеріали справи №904/5703/24 в суді касаційної інстанції відсутні, Суд позбавлений можливості перевірити наявність в матеріалах справи доказів про дату вручення копії повного тексту оскаржуваної постанови скаржнику.
Нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження визнаються судом неповажними, оскільки скаржник не надав суду належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
За змістом ч. 3 ст. 292 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України.
Окрім того, статтею 290 ГПК України визначено форму і зміст касаційної скарги.
Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються, а також вказано вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Скаржником у порушення вказаних вимог у вступній та прохальній частині касаційної скарги вказано, що оскаржується постанова Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2025 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/5703/24.
З 05.02.2018 у Верховного Суду наявний повний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень для можливості визначення дотримання заявником касаційної скарги приписів норм ГПК України.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень в межах справи №904/5703/24 відсутнє рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2025, проте наявне рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025.
Враховуючи зазначене, скаржнику необхідно усунути вказані вище недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги в якій зазначити саме з якими судовими рішеннями не погоджується скаржник та уточнити яке саме рішення суду першої інстанції скаржник просить скасувати.
Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:
1)формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або
2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або
3)зазначення норми права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/5703/24 ОСОБА_1 в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на те, що їх прийнято за неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, що передбачений п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Разом з тим, скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник не обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.
Отже у визначений Верховним Судом строк, скаржнику слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.
Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Однак скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У 2024 році ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Донецьке шосе 130" про визнання недійсним рішення установчих зборів та припинення ОСББ шляхом ліквідації.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 у справі №904/5703/24 у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/5703/24 заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Донецьке шосе 130" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Донецьке шосе 130" 15 000, 00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі №904/5703/24 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 залишено без змін. Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 змінено, частково задовольнивши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Донецьке шосе 130" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Донецьке шосе 130" 5 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з пп. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення у справі №904/5703/24 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 9 689,60 грн (3028,00 грн *2 * 200% * 0,8).
Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:
Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету: 22030102
Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Призначення платежу *;101; _________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).
Отже, скаржнику необхідно надати Суду докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 9 689,60 грн.
Враховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/5703/24 підлягає залишенню без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити: клопотання про поновлення пропущеного строку, в якому навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, разом з належними доказами отримання оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду; уточнену касаційну скаргу, в якій скаржник має уточнити саме з якими судовими рішеннями не погоджується скаржник та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 9 689,60 грн
Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати Суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 та додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/5703/24.
2.Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2025, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/5703/24 залишити без руху.
3.Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
4.Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй