про відкриття провадження у справі
08 грудня 2025 року м. Чернігів справа № 927/1165/25
Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., перевірено матеріали позовної заяви від 02.12.2025 б/н у справі
за позовом військової частини НОМЕР_1 ,
АДРЕСА_1 ;
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРБ Груп»,
вул. Хоткевича Гната, 12, офіс 177, м. Київ, 02094;
предмет спору про стягнення штрафних санкцій в сумі 161 570,06 грн,
02.12.2025, військовою частиною НОМЕР_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРБ Груп» про стягнення штрафних санкцій в сумі 161 570,06 грн за порушення зобов'язань з поставки товару за договором на закупівлю товарів за державні кошти від 03.05.2024 № 200-24 (далі - Договір) (п. 7.5.).
Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлене цим Кодексом.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (сформований та залучений судом до матеріалів справи), відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДРБ Груп» (код ЄДРПОУ 43482644), зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 12, офіс 177.
Загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише в випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями ГПК України.
Як установлено судом, позовна заява подана в порядку частини 5 статті 29 ГПК України, за місцем виконання договору, зокрема, зобов'язань з поставки товару (п. 3.2. Договору), тобто за правилами альтернативної підсудності, за вибором позивача.
Позовна заява відповідає вимогам статті 162 ГПК України. Підстави для її повернення або відмови в відкритті провадження в справі, визначені ГПК України, відсутні.
Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в справі суд постановляє ухвалу, якою, зокрема, визначає за якими правилами позовного провадження буде розглядатись справа (частина 2 статті 176 ГПК України).
Врахувавши ціну позову, за висновком суду, дана справа має бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, суд доходить висновку про відкриття провадження в справі та її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та без повідомлення (виклику) представників сторін.
Суд установив, що предметом судового розгляду є вимога про стягнення з ТОВ “ДРБ Груп» штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань з поставки товару, тобто спір пов'язаний з притягненням відповідача до господарсько-правової відповідальності в вигляді стягнення договірних санкцій, а саме: з виконання грошових зобов'язань.
Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2024 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду справу № 924/698/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопрод Сервіс» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024.
Підставою передачі справи на розгляд Об'єднаної палати стало, зокрема, те, що господарські суди попередніх інстанцій визначили територіальну підсудність спору про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів за місцезнаходженням позивача, застосувавши при цьому положення частин 1, 5 статті 29 ГПК України. Виснували, що позаяк умовами укладеного сторонами договору місцем поставки товару визначені населені пункти, які знаходяться в Хмельницькій області, то цим встановлене місце виконання договору.
Колегія суддів необхідність відступу від попередньої практики обґрунтовує тим, що в справі, що переглядається, спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов'язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов'язання виник спір. Тому, на думку колегії суддів, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується п. 3 частини 1 статті 532 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і п. 4 частини 1 статті 532 ЦК України, за яким, якщо місце виконання зобов'язання не встановлене в договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання; якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходження) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов'язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов'язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.
Отже, поняття місця виконання грошового зобов'язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв'язку з цим не підлягає застосуванню і частина 5 статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.
За висновком колегії суддів, є підстави для відступу від висновку Верховного Суду, в постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21 щодо застосування частин 1, 5 статті 29 ГПК України, зазначивши натомість, що за договором, який передбачає зустрічні зобов'язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов'язання виник спір.
Подібність правовідносин слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення в випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт. Вказана правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
За частиною 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та частиною 4 статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 7 частини 1 та частини 3 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі в випадку перегляду судового рішення в подібних правовідносинах (в іншій справі) в касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За п. 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження в справі зупиняється в випадках, установлених п. 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи, що позов у справі № 927/1165/25 поданий в порядку частин 1, 5 статті 29 ГПК України (альтернативна підсудність, за місцем виконання договору щодо поставки товару), в той час як предметом судового розгляду є вимоги про стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань, суд вважає, що правові висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в справі № 924/698/23 щодо правил визначення територіальної юрисдикції будуть мати суттєве значення при вирішенні даного спору, відтак провадження в справі № 927/1165/25 підлягає зупиненню, відповідно до п. 7 частини 1 статті 228 ГПК України, до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою справи № 924/698/23.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 914/3188/23, від 11.03.2025 у справі № 904/6833/23, від 24.01.2025 у справі № 924/463/24.
Керуючись статтями 162, 176, 182, 183, п. 7 частини 1 статті 228, п. 11 частини 1 статті 229, статтями 232 - 235 ГПК України, господарський суд
1. Прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження в справі.
2. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та без повідомлення (виклику) представників сторін.
3. Провадження в справі № 927/1165/25 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 924/698/23.
4. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 924/698/23.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання, може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання, в порядку статей 256, 257 ГПК України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Романенко А. В.