Іменем України
27 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/770/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТАГРО" (код ЄДРПОУ 41157998), вул. Колгоспна, 7, с. Промоклі, Переяслав - Хмельницький район, Київська область, 08442
до відповідача: Фермерського господарства "ПІВНІЧ АГРО" (код ЄДРПОУ 38314298), вул. Польова, 3Б, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901, вул. Бориса Грінченка, 1, м. Київ, 01001).
про стягнення 2 375 336,19 грн заборгованості
за участю представників учасників справи:
від позивача: Добросько Л.В.
від відповідача: Федоровської І.О.,
від третьої особи: Корнієнко К.С.
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Плантагро» до Фермерського господарства "Північ Агро" про стягнення 2 375 336,19 грн заборгованості відповідно до договору поставки № 07/06/2021-1_ЗЗр від 07.06.2021 та договору поставки № 07/06/2021-2_Н від 07.06.2021, з яких: 678467,73 грн - сума основної заборгованості, 376651,79 грн - інфляційне збільшення, 199479,92 грн - 10% річних, 648 760,41 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 471976,34 грн - 36% річних за користування товарним кредитом.
Крім того, позивач просить суд зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного богу в розмірі 678 467,73 грн, починаючи з 24.07.2025 до виконання рішення суду за формулою: (СОБх3хКДП) : КДР : 100 = сума процентів, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з ФГ "Північ Агро" на користь ТОВ "ПЛАНТАГРО" до моменту виконання рішення суду.
Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань в частині своєчасної сплати вартості отриманого Товару по договору поставки № 07/06/2021-1_ЗЗр від 07.06.2021 та договору поставки № 07/06/2021-2_Н від 07.06.2021
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду від 04.08.2025 отримана позивачем та відповідачем 04.08.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а також про встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
13.08.2025 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.
Відповідач у відзиві на позов посилається на пропуск строку позовної давності позивачем.
Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
15.08.2025 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначає, що позовна заява була подана в межах строку позовної давності, а також те, що у відзиві на позов відповідач не заперечив проти того, що ним було порушено зобов'язання щодо оплати Товару по спірним договорам та не спростовує факт наявності боргу.
Відповідь на відлазив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.
В зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Чернігівської області, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання у справі 927/770/25, призначене на 04.09.2025 о 09:30 год., не відбулось.
Ухвалою суду від 04.09.2025 сторін повідомлено про те, що підготовче засідання відбудеться 25.09.2025.
19.09.2025 представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача (співвідповідача) - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Суд прийняв клопотання до розгляду.
У зв'язку із перебуванням судді Кузьменко Т.О. в період з 25.09.2025 по 26.09.2025 у відпустці відповідно до наказу голови суду № 125 від 18.09.2025, судове засідання, призначене на 25 вересня 2025 року на 10 год. 30 хв., не відбулося.
Ухвалою суду від 23.09.2025 сторін повідомлено про те, що підготовне засідання відбудеться 03.10.2025.
У підготовчому засіданні 03.10.2025 суд розглянув вищезазначене клопотання відповідача та з урахуванням вимог ст. 48 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості співвідповідача Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з огляду на те, що право залучення співвідповідача у справі належить виключно позивачу.
Позивачем клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів не заявлялось.
У підготовчому засіданні 03.10.2025 судом оголошено перерву до 16.10.2025 для вирішення питання щодо залучення в якості третьої особи Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Сторонам надано строк 5 днів для надання до суду пояснень щодо вказаного питання.
08.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від ФГ «Північ Агро» надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноваженим на формування та реалізацію державної політики в сфері виявлення та розшуку активів, які можуть бути реалізовані у кримінальному провадження, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Ухвалою суду від 16.10.2025 клопотання ФГ «Північ Агро» про залучення до участі у справі третьої особи задоволено.
До участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, встановлено третій особі строк для подання пояснень.
Крім того, ухвалою від 16.10.2025 з огляду на вирішення зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню у підготовчому засіданні, суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.10.2025.
29.10.2025 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме Акту звірки розрахунків станом на 01.01.2024-28.03.2024.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Чернігівської області, у тому числі в м. Чернігові, судове засідання у справі 927/770/25, призначене на 29.10.2025 об 11:30 год., не відбулось.
Ухвалою суду від 29.10.2025 сторін повідомлено про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 11.11.2025.
10.11.2025 представником відповідача повторно подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема, акту звірки розрахунків.
10.11.2025 від третьої особи надійшли пояснення у справі, відповідно до яких остання зазначає, що з огляду на те, що зобов'язання за договором поставки № 07/06/2021-1 ЗЗР від 07.06.2021 року виникли у 2021 році, а передача в управління корпоративних прав фермерського господарства «Північ Агро» до АРМА відбулась у 2023 році, АРМА не є правонаступником жодних прав чи обов'язків власника активів за будь-якими правочинами та перед будь-якими третіми особами.
10.11.2025 третьою особою подано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання пояснень.
Своє клопотання третя особа обґрунтовує тим, що на території України введено воєнний стан, що зумовило довготривалі повітряні тривоги, призвело до екстрених відключень електроенергії та систематичні збої в роботі підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», що унеможливили своєчасне подання представником АРМА письмових пояснень у встановлений судом строк.
У судовому засіданні 11.11.2025 суд розглянув клопотання відповідача про долучення доказів та клопотання третьої особи.
Так, з урахуванням положень ст. 119 ГПК України, суд задовольнив клопотання третьої особи про поновлення строку для подання пояснень.
Пояснення третьої особи долучені до матеріалів справи.
З приводу клопотання відповідача про долучення доказів, суд у судовому засіданні 11.11.2025 постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача, оскільки останній порушено строк для їх подання, передбачений ст. 80 ГПК України, разом з тим, клопотання про поновлення строку відповідачем не заявлялось.
У судовому засіданні 11.11.2025 судом оголошено перерву до 19.11.2025.
У судовому засіданні 19.11.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та на підставі ст. 219 ГПК України з урахуванням складності справи відклав ухвалення і проголошення рішення до 27.11.2025, про що повідомив присутніх учасників процесу.
Зважаючи на принципи диспозитивності, змагальності господарського судочинства та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, останнім забезпечена можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
27.11.2025 у судовому засіданні на підставі статті 240 ГПК України проголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
07.06.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Плантагро» (далі - Постачальник) та Фермерським господарством «Північ Агро» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 07/06/2021-1_ЗЗР (далі - Договір 1).
Відповідно до умов Договору 1:
п. 1.1. В порядку та на умовах цього договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
п. 1.2. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід'ємною частиною.
п. 2.1. Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро) зазначаються у Додатках до цього Договору.
п. 2.2. Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору.
п. 2.3. Загальна вартість товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними з урахуванням п. 3.2 договору. У випадку розбіжності даних у додатку та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту та ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
п. 3.1. Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та у строки зазначені цим договором та Додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки без укладення додатків до цього договору.
п. 3.2. Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі (графа «закриття/ASK») на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі «курс Міжбанку»). Для визначення «курсу Міжбанку» Сторони використовують дані, розміщені на вебсайті http/minfin.com/ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - «Джерело курсу іноземних валют»).
п. 3.5. В тому разі коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, курс іноземної валюти, зазначений з дотриманням умов п. 3.2 договору є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної. Сторони для визначення вартості товару застосовують формулу: С=А1/А2*В, де С - вартість Товару, що підлягає оплаті; В - вартість неоплаченого Товару за відповідними видатковими накладними; А1 - курс іноземної валюти на дату оплати Товару, визначений згідно з умовами Договору; А2 - курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно з умовами Договору.
п. 3.6. Товар, що був отриманий Покупцем в межах цього Договору тільки за видатковими накладними (без підписання Додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3. цього Договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання.
п. 6.2. Покупець за несвоєчасну оплату сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
п. 6.8. У разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 3.2, 3.3 цього Договору, Покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 10 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки.
п. 6.9. Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафної санкції у відповідності до ст. 259 ЦК України продовжується до 3 років.
п. 9.2. Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Якщо жодна із Сторін не заявить про розірвання договору за місяць до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.
Між сторонами складено і підписано:
1) Додаток № 2-ззр від 06.09.2021, відповідно до якого сторони обумовили, що поставці підлягають Товари в наступному асортименті, кількості, ціні та вартості: Променад к.с. (20л) в кількості 640,000 л на загальну суму 154913,28 грн (з ПДВ).
Відповідно до п. 3 Додатку № 2 оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2., 3.3. Договору поставки у наступному порядку: 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.
Відповідно до п. 4 Додатку № 2 у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, Покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% річних, нарахованих на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.
Відповідно до п. 3.2. Договору поставки Сторонами погоджено: «Джерело курсу іноземних валют»: «курс Міжбанку».
«Курс Міжбанку» на день підписання даного Додатку складає: 1 дол. США - 26,895 грн.
2) Додаток №3-ЗЗР від 13.09.2021, відповідно до якого сторони обумовили, що поставці підлягають Товари в наступному асортименті, кількості, ціні та вартості: Спінер, 20 л, в кількості 320 л на суму 2080,00 дол. США; Тераунт, р.к. (200л), в кількості 200 л на суму 1300,00 дол. США; Десиканат Юні-КВАТ 200 р.к. (20 л), в кількості 2180 л, на суму 20056,00 дол. США. Загальна сума з ПДВ: 752571,60 грн.
Відповідно до п. 3.2. Договору поставки Сторонами погоджено: «Джерело курсу іноземних валют»: «курс Міжбанку».
«Курс Міжбанку» на день підписання даного Додатку складає: 1 дол. США - 26,895 грн.
Відповідно до п. 3 Додатку оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2., 3.3. Договору поставки у наступному порядку: 100% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 18.10.2021.
Відповідно до п. 4 Додатку № 2 у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, Покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% річних, нарахованих на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.
Відповідно до видаткових накладних № 4457 від 07.09.2021 на суму 154913,28 грн, №4582 від 13.09.2021 на суму 66792,96 грн, № 4656 від 15.09.2021 на суму 644033,04 грн, № 4657 від 15.09.2021 на суму 41745,60 грн позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 907484,86 грн.
У матеріалах справи наявна податкова накладна № 2866 від 07.06.2021 на суму 23431,50 грн. Як стверджує позивач, відповідно до цієї податкової накладної позивачем був поставлений відповідачу Товар на виконання Договору 1.
З урахуванням умов Договору 1 та Додатків до нього, строк оплати Товару становить:
- на суму 154 913,28 грн (поставка відповідно до Додатку № 2) - до 15.11.2021
- на суму 752 571,60 грн (поставка відповідно до Додатку № 3) - до 18.10.2021.
Як зазначає позивач, строк оплати Товару на суму 23 431,50 грн - до 21.06.2021.
12.10.2022 між Фермерським господарством «Північ Агро» (далі - Первісний Боржник), товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Кладьківка» (далі - Новий Боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Плантагро» (далі - Кредитор) укладено договір про переведення боргу № 12/10/2022-ПБ (далі - Договір № 12/10/2022-ПБ).
Відповідно до умов Договору № 12/10/2022-ПБ:
п. 1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Боржник переводить частину свого зобов'язання (боргове/грошове зобов'язання) на Нового боржника, внаслідок чого Новий боржник заміняє Первісного боржника, як зобов'язану сторону у виконанні такої частини зобов'язання (боргових/грошових зобов'язань) згідно з умовами Договору про переведення боргу № 12/04/2021-ПБ від 12.04.2021 та Договору поставки № 07/06/2021-1_ЗЗР від 07.06.2021, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плантагро» та Фермерським господарством «Північ Агро».
п. 2. У відповідності до умов цього Договору Первісний боржник передає свої зобов'язання, а Новий Боржник приймає таку частину зобов'язання (боргові/грошові зобов'язання) Первісного Боржника за Договором переведення боргу № 12/04/2021-ПБ від 12.04.2021 в сумі 434 086,76 грн, за Договором поставки № 07/06/2021-1_ЗР від 07.06.2021 в сумі 765 913,24 грн з оплати суми основної заборгованості за поставлений Товар, в сумі 1200000,00 грн.
Відповідно до бухгалтерської довідки від 12.10.2022 Новий Боржник перерахував кошти Кредитору, у тому числі за Договором № 07/06/2021-1_ЗР від 07.06.2021 в сумі 752 571,60 грн (призначення платежу: «договір поставки № 07/06/2021-1_ЗЗР рахунок на оплату покупцю № 3628 від 13.09.2021») та 13 341,64 грн (призначення платежу: «договір поставки № 07/06/2021-1_ЗЗР рахунок на оплату покупцю № 2185 від 07.06.2021»).
За твердженням позивача заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням положень п. 3.5. Договору 1 станом на 23.07.2025 становить 526 502,31 грн, враховуючи порушення строків оплати за Товар, отриманий за видатковими накладними №4582 від 13.09.2021, № 4656 від 15.09.2021, № 4657 від 15.09.2021.
За порушення строків оплати вартості Товару, отриманого за Договором 1 позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення:
279290,97 грн інфляційних нарахувань;
137319,82 грн 10% річних;
443637,65 грн пені;
471976,34 грн 36% річних.
07.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плантагро» (далі - Постачальник) та Фермерським господарством «Північ Агро» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 07/06/2021-2_Н (далі - Договір 2).
Відповідно до умов Договору 2:
п. 1.1. В порядку та на умовах цього договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
п. 1.2. Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Додатках, які є його невід'ємною частиною.
п. 2.1. Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначаються у Додатках до цього Договору.
п. 2.2. Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору.
п. 2.3. Загальна вартість товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними з урахуванням п. 3.2 договору. У випадку розбіжності даних у додатку та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту та ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
п. 3.1. Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та у строки, зазначені цим договором та Додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки без укладення додатків до цього договору.
п. 3.2. Сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі (графа «закриття/ASK») на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі «курс Міжбанку»). Для визначення «курсу Міжбанку» Сторони використовують дані, розміщені на вебсайті http/minfin.com/ua/currency/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - «Джерело курсу іноземних валют»).
п. 3.5. В тому разі коли на день проведення покупцем оплати товару, отриманого на умовах відстрочення оплати або з використанням вексельного способу розрахунків, курс іноземної валюти, зазначений з дотриманням умов п. 3.2 договору, є вищим за відповідний курс іноземної валюти, що використаний на дату оформлення видаткової накладної, Сторони для визначення вартості товару застосовують формулу: С=А1/А2*В, де С - вартість Товару, що підлягає оплаті; В - вартість неоплаченого Товару за відповідними видатковими накладними; А1 - курс іноземної валюти на дату оплати Товару, визначений згідно з умовами Договору; А2 - курс іноземної валюти на дату оформлення видаткової накладної, визначений згідно з умовами Договору.
п. 3.6. Товар, що був отриманий Покупцем в межах цього Договору тільки за видатковими накладними (без підписання Додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3. цього Договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання.
п. 6.2. Покупець за несвоєчасну оплату сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
п. 6.8. У разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 3.2, 3.3 цього Договору, Покупець відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує на користь постачальника 10 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом відповідальності, передбаченим ст. 625 ЦК України, та не відноситься до неустойки.
п. 6.9. Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафної санкції у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років.
п. 9.2. Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Якщо жодна із Сторін не заявить про розірвання договору за місяць до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих самих умовах.
Відповідно до видаткової накладної № 2833 від 07.06.2021 позивач поставив, а відповідач отримав Товар на загальну суму 151 965,42 грн.
З урахуванням умов п. 3.6. Договору 2 строк оплати Товару - до 21.06.2021.
Відповідач вартість отриманого Товару не сплатив.
Станом на 23.07.2025 заборгованість відповідача по Договору 2 склала 151 965,42 грн.
За порушення строків оплати вартості Товару, отриманого за Договором 1 позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення:
97360,82 грн інфляційних нарахувань;
62160,10 грн 10% річних;
205122,76 грн пені.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договорів поставки.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків.
Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України .
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип належного виконання полягає в тому, що воно має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо оплати отриманого товару, а тому несвоєчасне виконання/невиконання в повному обсязі зобов'язання є його порушенням.
Щодо вимог по стягненню боргу.
По Договору 1.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору 1 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 907 484,86 грн, що підтверджується видатковими накладними № 4457 від 07.09.2021, № 4582 від 13.09.2021, № 4656 від 15.09.2021, № 4657 від 15.09.2021.
З урахуванням умов п. 3.1. Договору 1 та п. 3 Додатків № 2, № 3 строк оплати Товару в сумі 154913,28 грн - до 15.11.2021, в сумі 752571,60 грн - до 18.10.2021.
Судом встановлено, що станом на 18.10.2021 та 15.11.2021 відповідач вартість Товару не сплатив.
За наслідками укладення Договору про переведення боргу № 12/10/2022-ПБ від 12.10.2022 Новий Боржник 12.10.2022 перерахував в рахунок погашення заборгованості по Договору 1 суму 765 913,24 грн.
Позивачем вказану оплату зараховано в рахунок погашення заборгованості за несплату Товару, отриманого відповідно до видаткових накладних № 4582 від 13.09.2021, № 4656 від 15.09.2021, № 4657 від 15.09.2021 в сумі 752 571,60 грн, а також частково в рахунок погашення заборгованості за несплату Товару, отриманого 07.06.2021 на суму 23431,50 грн за видатковою накладною № 2831, в сумі 13 341,64 грн.
Видаткова накладна № 2831 від 07.06.2021 в матеріалах справи відсутня.
Суд критично оцінює віднесення позивачем заборгованості за товар, поставлений 07.06.2021 на суму 23431,50 грн, до заборгованості відповідача за Договором 1, як складової предмету цього позову, з огляду на таке.
В якості доказу поставки Товару на суму 23431,50 грн позивачем до матеріалів справи додано податкову накладну № 2866 від 07.06.2021.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.
Разом з тим, Верховний Суд у справі № 520/1284/19 висловив правову позицію відносно того, що інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не може бути самостійним та належним доказом в розумінні процесуального закону щодо наявності порушень податкового законодавства. При цьому Верховним Судом постійно наголошується про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.
Так, за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Отже, первинний документ, згідно з цим визначенням, має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
У матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження того факту, що поставка Товару 07.06.2021 на суму 23431,50 грн відбулась саме на виконання Договору № 07/06/2021-1_ЗЗР від 07.06.2021.
Податкова накладна № 2866 від 07.06.2021 на суму 23431,50 грн не є доказом наявності зобов'язання саме за цим правочином.
Наявний в матеріалах справи акт звіряння взаємних розрахунків не може підміняти собою первинний бухгалтерський документ, тому що за своєю природою акт є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють облік операцій.
Разом з тим, акт звірки може бути доказом, однак у випадку, якщо інформація, яка в ньому відображена, підтверджена первинними документами; містить підписи уповноважених на це осіб. Тобто, набуває статусу доказу за сукупністю інших доказів та не може бути єдиним підтверджуючим документом.
Отже, з урахуванням того, що доказами, наявними у матеріалах справи не підтверджується поставка товару на суму 23431,50 грн на виконання Договору № 07/06/2021-1_ЗЗР від 07.06.2021, віднесення позивачем оплати в сумі 13341,64 грн в рахунок погашення боргу за Товар відповідно до податкової накладної № 2866 від 07.06.2021 безпідставні, як безпідставні і вимоги по стягненню заборгованості в сумі 10089,86 грн за несплату вартості Товару по Договору № 07/06/2021-1_ЗЗР від 07.06.2021.
З огляду на викладене, оплата Новим Боржником коштів в розмірі 13341,64 грн зараховується судом в рахунок погашення заборгованості за Товар, отриманий відповідачем відповідно до Додатку № 2 та видаткової накладної ВН № 4457 від 07.09.2021 на суму 154913,28 грн.
Отже, станом на 12.10.2022 заборгованість по Договору 1 склала 141571,64 грн (907484,88 грн - 765913,24 грн).
При цьому, з урахуванням положень п. 3.5. Договору 1 сума боргу (станом на 12.10.2022) становить 495283,34 грн, у тому числі 219436,04 грн по Додатку № 2 та 275847,30 грн по Додатку № 3.
Відповідач станом на день ухвалення рішення судом не надав доказів сплати даної суми заборгованості.
По Договору 2.
Як встановлено судом, на виконання Договору 2 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на суму 151965,42 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2833 від 07.06.2021.
З урахуванням умов п. 3.6. Договору 2 строк оплати Товару - до 21.06.2021.
В обумовлений Договором 2 строк відповідач вартість Товару не сплатив.
Станом на день ухвалення рішення доказів оплати вартості Товару у матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача по стягненню 647248,76 грн, у тому числі 495283,34 грн по Договору 1 та 151965,42 грн по Договору 2 є правомірними і підтверджуються матеріалами справи.
Вимоги позивача по стягненню 31218,97 грн боргу задоволенню не підлягають як безпідставні.
Щодо вимог по стягненню пені.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Пунктом 6.9. Договору 1 та Договору 2 сторони обумовили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафної санкції у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років.
Відповідно до поданого розрахунку, позивачем пред'явлено до стягнення 648760,41 грн пені, у тому числі:
за Договором 1 - 443637,65 грн,
за Договором 2 - 205122,76 грн.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що пеня за прострочення виконання зобов'язання за Договором 1 становить 410343,58 грн.
При здійсненні перерахунку, судом враховані вищевикладені висновки суду щодо підтвердженої суми заборгованості, зокрема, щодо заборгованості по Додатку № 2.
Так, судом здійснено розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті 154913,28 грн за період з 16.11.2021 по 12.10.2022 (по день сплати заборгованості Новим кредитором суми 13341,64 грн), по оплаті 141571,64 грн за період з 13.10.2022 по 23.07.2025.
Пеня за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості Товару, отриманого за Додатком № 2, за перерахунком суду становить 185583,02 грн за період з 16.11.2021 по 23.07.2025.
За перерахунком суду, пеня за прострочення зобов'язання по оплаті вартості Товару, отриманого відповідачем за Додатком № 3 становить 224760,56 грн за період прострочення з 19.10.2021 по 12.10.2022 (сума пені відповідає сумі, нарахованої позивачем).
За перерахунком суду пеня, належна до стягнення за прострочення виконання зобов'язання по оплаті Товару, отриманого за Договором 2 становить 205060,31 грн за період з 22.06.2021 по 23.07.2025.
При цьому, суд зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначено початок періоду нарахування, оскільки за умовами п. 3.6. Договору 2 оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання Товару.
Судом встановлено, що строк оплати Товару - до 21.06.2021, відповідно прострочення виконання зобов'язання з урахуванням положень ст. 253 ЦК України настало з 22.06.2021.
Отже, вимоги позивача по стягненню пені підлягають частковому задоволенню в сумі 615403,89 грн, як арифметично правильний розмір пені, обрахований судом за вказані вище періоди.
Вимоги позивача по стягненню пені в сумі 33356,52 грн задоволенню не підлягають як безпідставно нараховані.
Щодо вимог по стягненню інфляційних та 10% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до поданого розрахунку, позивачем пред'явлено до стягнення 199479,92 грн 10% річних та 376651,79 грн інфляційних нарахувань, у тому числі:
за Договором 1 - 137319,82 грн 10% річних, 279290,97 грн інфляційних нарахувань,
за Договором 2 - 62160,10 грн 10% річних та 97360,82 грн інфляційних нарахувань.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що за Договором 1 10% річних становлять 127398,13 грн, у тому числі 53378,07 грн за період з 16.11.2021 по 23.07.2025 за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості Товару, отриманого відповідно до Додатку № 2, та 74020,06 грн за період з 19.10.2021 по 12.10.2022 за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості Товару, отриманого відповідно до Додатку № 3.
Інфляційні нарахування за прострочення виконання зобов'язання за Додатком № 2 становлять 77937,03 грн за період з грудня 2021 року по червень 2025 року, за прострочення виконання зобов'язання за Додатком №3 - 176969,01 за період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року.
При здійсненні перерахунку, судом враховані вищевикладені висновки суду щодо підтвердженої суми заборгованості, зокрема, щодо заборгованості по Додатку № 2.
Здійснивши перерахунок 10% річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості Товару, отриманого за Договором 2 судом встановлено, що останні становлять 62118,47 грн за період прострочення з 22.06.2021 по 23.07.2025 (період визначено з урахуванням вищевикладених висновків суду щодо початку строку прострочення виконання зобов'язання).
Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов'язань по оплаті Товару, отриманого відповідно до Договору 2, судом встановлено, що позивачем нарахування здійснені арифметично вірно, у відповідності до умов Договору та вимог законодавства та становлять 97360,82 грн за період з липня 2021 року по червень 2025 року.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача по стягненню 189516,60 грн 10% річних та 352266,86 грн інфляційних нарахувань є правомірними і підлягають задоволенню.
Вимоги в частині 9963,32 грн 10% річних та 24384,93 грн інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають як безпідставні.
Щодо вимог по стягненню 36% річних за користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до умов п. 4 Додатків№2, №3 до Договору 1 сторони встановили, що у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36 %, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару.
Відповідно до поданого розрахунку позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 471976,34 грн 36% річних за користування чужими коштами.
За перерахунком суду 36% річних за прострочення виконання зобов'язання за Додатком № 2 становлять 192161,03 грн за період з 16.11.2021 по 23.07.2025, за прострочення виконання зобов'язання за Додатком №3 - 266472,20 грн за період прострочення з 19.10.2021 по 12.10.2022.
При здійсненні перерахунку, судом враховані вищевикладені висновки суду щодо підтвердженої суми заборгованості, зокрема, щодо заборгованості по Додатку № 2.
Отже, вимоги позивача по стягненню 36% річних за користування чужими коштами в сумі 458633,23 грн є правомірними і підлягають задоволенню.
Натомість вимоги позивача по стягненню 36% річних за користування чужими коштами в сумі 13343,11 грн є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Законом України від 14.05.2025 р. № 4434-IX “Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (дата набрання чинності - 04.09.2025 року) постановлено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключити.
Отже, у зв'язку із дією в Україні воєнного стану та у період дії пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України строки, визначені статтями 257-259 Цивільного кодексу України продовжувались з 17.03.2022 р. по 04.09.2025.
Таким чином, з урахуванням всього вищезазначеного, а також того, що позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовною заявою про стягнення 2375336,19 грн заборгованості 28.07.2025, суд доходить висновку, що позовна давність не спливла, і відповідно позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав і інтересів.
Між тим, суд зазначає таке.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного виконання зобов'язання не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними та конкретизуються судом у кожному конкретному випадку, а вказані норми направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, оскільки за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.
Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину.
Отже законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, але і і принципом справедливості, добросовісності та розумності.
При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Усе зазначене судом вище кореспондує усталеній та послідовній позиції Верховного Суду, відступів від якої станом на момент виникення спору та розгляду цієї справи Верховним Судом не зроблено.
Зі встановлених у цій справі обставин слідує:
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, процентів річних та інфляційних нарахувань;
- задоволення вимог позивача по стягненню інфляційних нарахувань та відсотків річних у повній мірі виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитором;
- відсутні підстави вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача; обставин понесення будь-яких збитків, майнових та/або фінансових втрат позивача судом не встановлено;
- наявність очевидної неспівмірності у сукупності заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання (заявлена до стягнення сума пені складає 96% від заявленої суми боргу);
- застосування до відповідача неустойки у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, не може відповідати критеріям розумності та справедливості, позаяк цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права;
- повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на територію України вплинуло на господарську діяльність усіх юридичних осіб, зокрема, у вигляді перебоїв з електропостачанням, постачанням палива, блокування логістики поставки продукції тощо.
Отже, враховуючи викладене, а також те, що позивачем, крім штрафних санкцій у вигляді пені, заявлені і інші нарахування (відсотки річних, відсотки за користування чужими грошовими коштами, інфляційні нарахування), які у повій мірі компенсують негативні наслідки від несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, внаслідок чого відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язання в цій справі, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 90 %, у зв'язку з чим стягненню підлягає пеня в сумі 61540,39 грн.
Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін, які знаходяться в рівних несприятливих економічних умовах.
Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).
Під час розгляду цієї справи сумнівів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Плантагро» підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 647248,76 грн боргу, 61540,39 грн пені, 189516,60 грн 10% річних, 352266,86 грн інфляційних нарахувань, 458633,23 грн 36% за користування чужими грошовими коштами.
В решті вимог, зокрема, в частині стягнення 31218,97 грн боргу, 587220,02 грн пені (у тому числі 33356,52 грн як безпідставно нарахованої та 553863,50 грн зменшеної судом), 9963,32 грн 10% річних, 24384,93 грн інфляційних нарахувань, 13343,11 грн 36% за користування чужими грошовими коштами позов задоволенню не підлягає.
Згідно з приписами ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, положення частини 10 статті 238 ГПК України закріплює механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов'язання між тими ж сторонами.
Застосування частини 10 статті 238 ГПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог.
Отже, положення вказаної норми урегульовують можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду, і при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення суду.
Частині десятій статті 238 ГПК України кореспондують норми частин 11, 12 статті 26 Закону "Про виконавче провадження", якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише реалізує своє право на вчинення дій, встановлене ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.
Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Водночас, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача, заявленим до суду, про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України відповідного права.
Суд також зауважує, що застосування ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України сприятиме швидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
При цьому суд враховує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18)
Таким чином, з метою позбавлення позивача необхідності звернення до суду з позовом про стягнення 3% річних, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних з наступного дня після закінчення визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних, тобто з 24.07.2025.
Нарахування на суму боргу 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відбувається незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
При цьому суд зауважує, що умовами Договору 1 та Договору 2 встановлений розмір річних на рівні 10%, але з огляду на те, що позивач у прохальній частині позовної заяви визначив розмір відсотків річних на рівні 3%, з урахуванням закріпленого статтею 2 ГПК України такого принципу господарського судочинства як диспозитивність та відсутності будь-яких заяв позивача щодо коригування розміру відсотків річних, суд враховує позицію останнього щодо заявленого розміру відсотків річних.
За таких обставин на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування трьох процентів річних з 24.07.2025 (наступний день після закінчення визначеного позивачем періоду нарахуванням 3% річних) до моменту його виконання з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 Цивільного кодексу України).
При цьому належить роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, у разі зменшення судом розміру неустойки (пені) на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України судовий збір відповідно до вимог ч. 9 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки (пені), оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, і таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права, передбаченого наведеними нормами, на таке зменшення.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
З огляду викладене, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 27157,17 грн покладається на відповідача.
В решті 1347,22 грн судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "ПІВНІЧ АГРО" (код ЄДРПОУ 38314298, вул. Польова, 3Б, с. Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАНТАГРО" (код ЄДРПОУ 41157998), вул. Колгоспна, 7, с. Промоклі, Переяслав - Хмельницький район, Київська область, 08442) борг в сумі 647248,76 грн, пеню в сумі 61540,39 грн, 10% річних в сумі 189516,60 грн, інфляційні нарахування в сумі 352266,86 грн, 36% річних в сумі 458633,23 грн, судовий збір в сумі 27157,17 грн.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2025 у справі №927/770/25, здійснювати нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 24.07.2025 до повної сплати суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 647248,76 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 08.12.2025
Суддя Т.О.Кузьменко