8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3527/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Височанської селищної ради, 62460, Харківська обл., Харківський р-н, селище Високий, вул. Бульварна, буд. 12, 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Харківська районна державна адміністрація Харківської області, 61098, Харківська обл., м. Харків, шосе Григорівське, буд. 52,
до Товариства з обмеженою відповідальності "ДЕЛЬТА РЕНТ", а 61070, м. Харків, вул. Шевченка, б. 327
простягнення 451 278,50 грн.
без виклику учасників справи
позовом до Товариства з обмеженою відповідальності "ДЕЛЬТА РЕНТ" про стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, за період 01.03.2025 року по 31.07.2025 року, у розмірі 451 278,50 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати з оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, оскільки як зазначає позивач, з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно останньому стало відомо, що 28.02.2025 року, у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ХОРС» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА РЕНТ" перейшли права орендаря щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006.
Крім того, позивачем у 1 пункті прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про розгляд даного позову у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 06.10.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3527/25. Клопотання позивача викладене у 1 пункті прохальної частини позовної заяви про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Також, судом звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 “Реєстрація та авторизація користувачів» Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB9ax. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua
Ухвалою суду від 13.10.2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Харківську районну державну адміністрацію Харківської області. Встановлено третій особі, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, строк на подачу пояснень по суті спору протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали у справі. Зобов'язано позивача направити копію позовної заяви та доданих до неї документів 3-й особі яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Харківській районній державній адміністрації Харківської області докази надати до суду. Роз'яснено 3-й особі яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Харківській районній державній адміністрації Харківської області що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ухвали суду від 06.10.2025 року про відкриття провадження у справі.
21.10.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 24485/25) про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу 3-ї особи.
Як вбачається із матеріалів справи, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Харківська районна державна адміністрацію Харківської області має зареєстрований електронний кабінет, у зв'язку із чим, ухвалу суду від 13.10.2025 року було направлено судом в його електронний кабінет, про що свідчать наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме:
- «Документ в електронному вигляді "Ухвала" від 13.10.2025 року у справі № 922/3527/25 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Харківська районна державна адміністрація Харківської області в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 14.10.2025 року о(б) 11:50 год.».
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вищевикладене, та наявні у матеріалах справи докази отримання 3-ю особою у справі ухвали суду від 13.10.2025 року, суд дійшов висновку про належне повідомлення її про розгляд справи у суді.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на 09.12.2025 року від 3-ї особи до суду не надходило будь-яких письмових пояснень чи заперечень щодо позовних вимог.
Також, як вбачається із матеріалів справи, відповідач у встановленому законом порядку в обов'язковому порядку не здійснив реєстрацію електронного кабінету у ЄСІТС, у зв'язку із чим, судом ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 06.10.2025 року було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення R067013209054), проте 15.10.2025 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням “Укрпошти» на адресу суду.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).
Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов'язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.
Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.
Частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб визначено, що фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов'язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб'єктивною поведінкою відповідача.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем не було виконано вимог законодавства в частині обов'язкової реєстрації у ЄСІТС.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).
Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, станом на 15.09.2025 року відповідачем відзив на позов не надано, у зв'язку із чим, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідачі мали достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористалися, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачами до суду надано не було.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 09.12.2009 року між Харківською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» (орендар) було укладено договір оренди землі. Даний договір було зареєстровано в Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 24.02.2010 року за № 041070300002.
Договір укладено строком на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).
Пунктом 1 договору визначено, що орендодавець на підставі Земельного кодексу Країни, Закону України «Про оренду землі» та розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 26.08.2009 року № 452 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які знаходяться за межами населеного пункту на території Бабаївсьвкої селищної ради по вул. Вторчорметівська, буд. 4, Харківського району, Харківської області.
В оренду передається земельна ділянка площею 15,6787 га (пункт 2 договору).
Згідно пунктів 3, 4 договору, на земельній ділянці є об'єкти нерухомого майна, інфраструктури: а також інші об'єкти. Земельна ділянка передається в оренду без об'єктів нерухомого майна, а також інших об'єктів інфраструктури.
Пунктом 5, договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2009 рік становить 9319632,73 грн.
Відповідно до пунктів 9, 10, 11 договору, орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Бабаївської селищної ради, в розмірі 3,1% від грошової оцінки земельної ділянки, в сумі 288 908,61 грн. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженим Кабінетом міністрів України, нормами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата за земельну ділянку вноситься у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; г) в інших випадках, передбачених законом.
Між сторонами було підписано акт приймання - передачі земельної ділянки згідно з договором № 041070300002 від 24.02.2010 року.
Також, позивач зазначає, що у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", з 27.05.2021 року було змінено суб'єкта владних повноважень - розпорядника земельними ділянками за межами населеного пункту, та правовий статус земель з державної власності на землі комунальної власності.
Положеннями статті 148-1 Земельного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Частиною 3 статті 9 Закону України "Про оренду землі" також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.
Розпорядженням Кабінету міністрів України № 725-р від 12.06.2020 “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад Харківської області» утворено Височанську селищну раду Харківського району Харківської області, як публічну особу публічного права, з визначеним адміністративним центром в смт Високий шляхом приєднання до Височанської селищної ради населеного пункту Покотилівської селищної ради у складі смт Покотилівка, населених пунктів Бабаївської селищної ради у складі смт Бабаї та селище Затишне, населеного пункту Яковлівської сільської ради у складі села Ржавець.
Отже, повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, яка передана в оренду за цим договором, перейшли до Височанської селищної територіальної громади, в особі Височанської селищної ради.
На даний час, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право комунальної власності Височанської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006.
В подальшому за твердженнями позивача, права орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006 перейшли від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ХОРС».
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Височанській селищній раді стало відомо, що 28.02.2025 року, у зв'язку із переходом права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ХОРС» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА РЕНТ" перейшли й права орендаря щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006. Про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2025 року за № 439286545.
Вказане свідчить що, позивачем у даній справі є Височанська селищна рада, а відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЬТА РЕНТ".
Пунктом 9 договору оренди землі встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,1% від грошової оцінки земельної ділянки.
За твердженнями позивача, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9975560892025 від 25.08.2025 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, у 2025 році становить 57 640 530,73 грн.
Таким чином, за розрахунком позивача, розмір річної орендної плати, яку повинен сплачувати відповідач у 2025 році, за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, становить: 57 640 530,73 грн. (розмір НГО) Х3,1% = 1 786 856,45 грн. Розмір щомісячної орендної плати становить: 1 786 856,45 /12 = 148 904,70 грн. Тобто відповідач, за період 01.03.2025 року по 31.07.2025 року (за п'ять місяців 2025 року) повинен був сплатити позивачу орендну плату в розмірі 148 904,70 х5 = 744 523,50 грн.
Натомість відповідач, за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, сплатив за період 01.03.2025 року по 31.07.2025 року лише суму у розмірі 293 245,00 грн., про що свідчить довідка Височанської селищної ради № 42 від 26.08.2025 року.
Таким чином, заборгованість відповідача за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, за період 01.03.2025 року по 31.07.2025 року, становить 451 278,50 грн.
07.05.2025 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу (вих. №02-23/1274) у якій останній, вимагав сплатити у 2025 році розмір орендної плати за користування земельною ділянкамою.
Проте, вищевказана вимога позивача, відповідачем залишена без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.
Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.
Як вбачається із пункту 9 орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Бабаївської селищної ради, в розмірі 3,1% від грошової оцінки земельної ділянки у сумі 288908,61 грн.
Згідно пункту 10 договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, затвердженим Кабінетом міністрів України, нормами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Пунктом 11 договору сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку вноситься у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; г) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є, зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Статтею 287.3 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до вимог статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
З вищевикладеного слідує, що нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема, договором між органом місцевого самоврядування і орендарем. У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати.
Зазначене відповідає положенням частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Тож з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.
У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 914/2848/22.
Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зокрема зазначив, що згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9975560892025 від 25.08.2025 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, у 2025 році, становить 57 640 530,73 грн.
У матеріалах справи наявна вимога позивача (вих. №02-23/1274 від 07.05.2025 року) у якій останній зазначив, що з 1 січня 2025 року, на території Височанської селищної ради діє нова нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка затверджена Рішенням XIII сесії VIII скликання Височанської селищної ради від 02 липня 2024 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах території Височанської селищної ради». Дане рішення опубліковано на офіційному сайті Височанської селищної ради https://vysochanska-rada.dosvit.org.ua
Таким чином, за розрахунком позивача, розмір річної орендної плати, яку повинен сплачувати відповідач у 2025 році, за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, становить: 57 640 530,73 грн. (розмір НГО) Х3,1% = 1 786 856,45 грн. Розмір щомісячної орендної плати становить: 1 786 856,45 /12 = 148 904,70 грн. Тобто відповідач, за період 01.03.2025 року по 31.07.2025 року (за п'ять місяців 2025 року) повинен був сплатити позивачу орендну плату в розмірі 148 904,70 х5 = 744 523,50 грн.
Відповідно до довідки Височанської селищної ради № 42 від 26.08.2025 року, відповідач, за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, сплатив за період 01.03.2025 року по 31.07.2025 року лише суму у розмірі 293 245,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, за період 01.03.2025 року по 31.07.2025 року, становить 451 278,50 грн.
Згідно зі вимогами статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати оренду плату.
Таким чином, законодавством прямо передбачено здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції як істотну умову договору оренди землі, в разі, якщо інше не встановлено договором. У розумінні положення пункту 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не визначено умовами договору.
Також, суд приймає до уваги. що, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 року у справі №904/2820/18 зазначив, що сплата орендних платежів за землю без урахування індексів інфляції може свідчити про порушення умови укладеного між сторонами договору оренди землі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що здійснений позивачем розрахунок орендної плати за користування земельною ділянкою за спірний період, є таким, що відповідає умовам договору.
Перевіривши правильність нарахування позивачем орендної плати, яка відповідно до наданого розрахунку складає: за період 01.03.2025 року по 31.07.2025 року, становить 451 278,50 грн., судом встановлено, що його здійснено у відповідності до положень законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З врахуванням викладеного, та те, що у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006 за період 01.03.2025 року по 31.07.2025 року у розмірі 451 278,50 грн. підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
У зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 5 415,34 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "ДЕЛЬТА РЕНТ" (61070, м. Харків, вул. Шевченка, б. 327, ЄДРПОУ 45724679) на користь Височанської селищної ради (62460, Харківська обл., Харківський р-н, селище Високий, вул. Бульварна, буд. 12, ЄДРПОУ 04396503) заборгованість за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:02:013:0006, за період 01.03.2025 року по 31.07.2025 року, у розмірі 451 278,50 грн. та судовий збір у розмірі 5 415,34 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Реквізити сторін:
позивача: Височанської селищної ради (62460, Харківська обл., Харківський р-н, селище Високий, вул. Бульварна, буд. 12, ЄДРПОУ 04396503); );
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальності "ДЕЛЬТА РЕНТ" (61070, м. Харків, вул. Шевченка, б. 327, ЄДРПОУ 45724679);
3-я особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Харківській районній державній адміністрації Харківської області (61098, Харківська обл., м. Харків, шосе Григорівське, буд. 52, ЄДРПОУ 04058775).
Повне рішення складено "08" грудня 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова