8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3511/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, б. 44)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Східна Україна" (61036, м. Харків, вул. Войкова, б. 1, корп. А, оф. 200)
про стягнення 16480,00 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Державне підприємство «науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство-Східна Україна», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 16480,00 грн.
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.10.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 06.10.2025 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 06.10.2025 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Отже, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 17.12.2021 між Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство-Східна Україна»(виконавець) було укладено Договір №21-С15- 510622 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, виконавець зобов'язується виконати послуги “Планово-попереджувальний ремонт фільтр-пресу в буд. 508/5» (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.
Відповідно до п. 2.1. Договору, ціна робіт визначається в Специфікаціях до Договору.
Згідно з умовами пункту 2.3. Договору оплата робіт по Специфікації проводиться у такому порядку:
2.3.1. Передоплата - 30% загальної суми Специфікації - не менше ніж за 45 календарних днів до початку робіт;
2.3.2. Передоплата 20% загальної суми Специфікації - не менше ніж за 5 календарних днів до початку робіт;
2.3.3. Оплата - 50% загальної суми Специфікації - протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після підписання акту виконаних робіт.
На виконання умов п.п. 2.3. Договору, позивач здійснив оплату вартості робіт, а саме: 02.08.2022 р. (платіжна інструкція №28349 від 01.08.2022) на суму 59 328,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9888,00 грн. (передоплата 30%); 04.08.2022 (платіжна інструкція №29383 від 03.08.2022) на суму 39552,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6592,00 грн. (передоплата 20%); 20.10.2022 р. (платіжна інструкція №29511 від 19.10.2022) на суму 98880,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16480,00 грн. (оплата 50% після Акту виконаних робіт №1 від 30.09.2022).
Таким чином позивач, оплативши надані роботи, належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання по договору перед Відповідачем.
У свою чергу Відповідач, повинен був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законодавством строки наступні податкові накладні. А саме:
1. від 02.08.2022 р. на суму 59 328,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9888,00 грн. (передоплата 30% відповідно до п. 2.3.1. Договору);
2. від 04.08.2022 р. на суму 39 552,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6592,00 грн. (передоплата 20% відповідно до п. 2.3.2. Договору);
3. від 30.09.2022 р. на суму 98 880,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 480,00 грн. (оплата 50% після Акту виконаних робіт №1 від 30.09.2022 р. відповідно до п. 2.3.3. Договору).
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що не зважаючи на належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором Відповідач в порушення вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України в результаті здійснення господарської діяльності не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30.09.2022 р. на загальну суму 98880,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16480,00 грн.), у зв'язку з чим позбавив позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту, внаслідок чого позивач зазнав збитків в розмірі 16480,00 грн.
Отже, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 16480,00 грн. збитків.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до до вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку (Відповідач) зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Також, відповідно до приписів п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Отже, відповідно до податкового законодавства, податкова накладна відповідно до умов Договору повинна складатись по першій події - підписання Акту виконаних робіт.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або операційного дня.
Позивачем у позові було повідомлено суд про те, що отримавши квитанцію про реєстрацію податкової накладної (від 30.09.2022) позивачем було виявлено, що документи Державною податковою службою прийнято, але реєстрація їх зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ.
Відповідно до ст. 201.16 реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ від 11 грудня 2019 р. N 1165 “Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних»).
За результатами обробки наданих Відповідачем документів, ДПС визначила причини зупинення реєстрації податкових накладних та запропонувала Відповідачу надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, податкова накладна від 30.09.2022 р. на загальну суму 98 880,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16480,00 грн.) Відповідачем не зареєстрована, її реєстрація була зупинена.
Враховуючи вищенаведене, саме через невиконання відповідачем своїх зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, щодо реєстрації податкових накладних, Позивач, який сплатив у складі послуг, що були придбані у Відповідача, податок на додану вартість на загальну суму 16480,00 грн., не має можливості користуватись податковим кредитом на визначену суму, внаслідок чого підприємство позивача зазнало фінансових збитків в розмірі 16480,00 грн.
Згідно з п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/ розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Отже, неотримання Позивачем податкового кредиту у вересні 2022 року на суму 16 480,00 грн. (у зв'язку із не реєстрацією відповідачем податкових накладних в сумі 98 880,00 грн.) підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість Позивача з розшифровками до неї за вересень 2022 року, згідно якої вбачається, що за індивідуальним податковим номером Відповідача “ 381596620322» податкова накладна за 30.09.2022 в сумі 98880,00 грн. - відсутня, тобто не зареєстрована, тобто до складу податкового кредиту сума ПДВ 16480,00 грн. за вересень 2022 року не віднесена.
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав покладений на нього обов'язок пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо складення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, позивач втратив право на податковий кредит тому, що тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.
Таким чином, відповідач не зареєструвавши податкову накладну за 30.09.2022 р. в сумі 98880,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 480,00 грн.) в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 365 календарних днів від граничних строків, які зазначені в пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, чим позбавив позивача права на включення ПДВ в сумі 16480,00 грн. до складу податкового кредиту.
Отже, (правом включення ПДВ в сумі 16480,00 грн. до складу податкового кредиту) позивач вже скористатися не зможе, оскільки від дати коли відповідач повинен був зареєструвати податкову накладну пройшло 365 календарних днів.
Факт відсутності зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН також підтверджується наявним у матеріалах справи примірником скріншоту з Електронного кабінету платника, де видно, що за індивідуальним податковим номером Відповідача “ 381596620322» податкова накладна за 30.09.2022 в сумі 98880,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16480,00 грн.) за період з 01.09.2022 по день подання цієї позовної заяви - не зареєстрована, її реєстрація зупинена.
Враховуючи наведене, суд визнав слушними доводи позивача про те, що позивач переплатив власні кошти на рахунок ПДВ в сумі 16480,00 грн., які в подальшому були списані Державною податковою службою України як податкові зобов'язання позивача у відповідності до вимог діючого Податкового кодексу України.
Відповідачем під час розгляду справи позовні вимоги зі свого боку не спростовано, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Також, з матеріалів справи убачається, що 03.07.2025 за вих. №25/247-12 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою щодо необхідності сплати у десятиденний строк з моменту отримання претензії на банківський рахунок ДП “НВО “ПХЗ» грошових коштів в розмірі, який дорівнює сумі недоотриманого податкового кредиту з ПДВ, що складає 16480,00 грн.
Претензія була направлена відповідачу Укрпоштою, але конверт з претензією було повернено позивачу з поміткою “за закінченням терміну зберігання».
Тобто, таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку з реєстрації податкових накладних, позивачем вже у вересні 2022 року були понесені реальні збитки в сумі 16480,00 грн.
Відповідно до розрахунку позивача, розмір збитків складається із: 16480,00 грн. - сума ПДВ, яка не була включена до складу податкового кредиту, вона складається з: - ПДВ - 16480,00 грн. (платіжна інструкція №29511 від 19.10.2022 р. на суму 98880,00 грн., проведена банком 20.10.2022 в т.ч. ПДВ - 16480,00 грн. (оплата 50% після Акту виконаних робіт №1 від 30.09.2022). Всього сума ПДВ складає 16480,00 грн. Тобто,
Протягом 365 днів з дати коли відповідач повинен був скласти та зареєструвати податкові накладні Позивач покладав надію на те, що відповідач здійснить належні заходи направлені на реєстрацію податкової накладної, і позивач у відповідності до вимог чинного Податкового кодексу зможе скористатися правом на податковий кредит.
Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).
Відповідно до ст. 224 ГК України, який діяв до 28.08.2025 р. тобто на момент правовідносин Сторін, України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 ГК України, який діяв до 28.08.2025 р. тобто на момент правовідносин Сторін, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
Таким чином на підставі вищевикладеного, Відповідач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну, у зв'язку з чим Позивач після проходження 365 днів був позбавлений права включити суму ПДВ в розмірі 16 480,00 грн. до складу податкового кредиту, та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 16 480,00 грн.
З огляду на викладене Позивачем у позовній заяві, Позивач вважає, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками Позивача. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення зі сторони Відповідача.
У відповідності до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17 згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Бездіяльність Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 усправі№908/1568/18, належним способом захисту для Позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Також, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Враховуючи вищевикладене позивач належним чином обґрунтував свої позовні вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 16480,00 грн., завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних суд визнав законними та обґрунтованими.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, відповідно до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також те, що відповідачем не спростовано зі свого боку повідомлених позивачем суду обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Східна Україна" (61036, м. Харків, вул. Войкова, б. 1, корп. А, оф. 200, код ЄДРПОУ 38159665) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, б. 44, код ЄДРПОУ 14310112) - 16480,00 грн. збитків та 2422,40 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "05" грудня 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв