8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
"02" грудня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3737/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання: Черновій В.О.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
за участю :
представника боржника : Веремчук К.Ю. (в режимі відеоконференції), ордер серії АІ №202464652 від 14.10.2025
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд: прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, ввести процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Євген Євгеновича.
Ухвалою суду від 28.10.2025 прийнято заяву фізичної особи ОСОБА_1 до розгляду в судовому засіданні, призначено проведення підготовчого засідання суду на 18.11.2025.
Ухвалою суду від 18.11.2025 року відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні суду на 02.12.2025 року
В судовому засіданні представник боржниці наполягав на задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, заслухавши пояснення представника боржниці, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі, долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у пунктах 44-51 постанови від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у такій справі у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Частиною 3 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 листопада 2022 року у cправі № 909/937/21).
Системний аналіз ст.113, частин 1, 2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Згідно з частинами 3, 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник посилається на те, що у нього наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів", ТОВ "Бізнес Позика", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Кредитпромінвест", ТОВ "Іннова Фінанс", ТОВ "Авентус Україна", ТОВ "Селфі Кредит", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", АТ "Універсал Банк", АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Таліон Плюс", ТОВ "ФК "Кредит -Капітал", ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів" на загальну суму 378 054, 81 грн.
Наведені зобов'язання перед кредиторами, на погляд ОСОБА_1 , підтверджуються кредитними договорами, довідками фінансових установ та інформацією з українського бюро кредитних історій, надаючи оцінку яким, суд зазначає наступне.
У наданому до заяви про неплатоспроможність боржника - фізичної особи конкретизованому списку кредиторів ОСОБА_1 зазначає про те, що вона має зобов'язання перед ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів" у тому числі за договором №71241926 від 13.05.2025 року у розмірі 3300,00 грн. Втім згідно відповіді ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів" від 08.09.2025 року за №010684147/ФК/4481 у боржника наявна заборгованість за кредитними договорами №2772239 від 13.05.2025 року, №29567-05/2025 від 12.05.2025 року та 27486-05/2025 від 11.05.2025 року, належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має заборгованість за договором №71241926 від 13.05.2025 року саме перед ТОВ "Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів" боржником не надано.
Разом із цим, згідно листа ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" від 22.08.2025 року за № 22/08/25/ТФП-2, який доданий до матеріалів справи боржник має заборгованість за договором №71241926 від 13.05.2025 року у розмірі 3300,00 грн, проте фінансову установу - ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" взагалі не було зазначено в конкретизованому списку кредиторів.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 , яка зазначена в конкретизованому списку кредиторів, в повній мірі не підтверджена первинними документами, які надані заявником до матеріалів справи. Деякі фінансові установи взагалі не вказані в конкретизованому списку кредиторів. Отже надані боржником докази на підтвердження простроченої заборгованості перед деякими кредиторами, зазначені ним у конкретизованому списку кредиторів, мають неточну та суперечливу інформацію.
На підставі викладеного суд вважає, що боржником не доведено належними та допустимими доказами, що він припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за КОЖНИМ З КРЕДИТНИХ та інших ЗОБОВ'ЯЗАНЬ упродовж двох місяців, як того вимагає ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Крім того, згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов'язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Подання декларації про майновий стан боржником надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період.
Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
Так, в поданій до суду декларації про майновий стан боржника за 2025 рік станом на 01.09.2025 року, боржниця вказує, що її дохід становить 12555,00 грн - заробітна плата. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору вищевказана заробітна плата була отримана боржницею за лютий, березень 2025 року, працюючи на підприємстві ТОВ "Вапро Смить". Будь-яких інших доходів, відповідно до декларації про майновий стан за 2025 рік, боржниця не отримувала.
Проте в судовому засіданні 02.12.2025 року представник боржниці зазначив, що ОСОБА_1 у 2025 році також мала сезонну зайнятість та працювала за контрактом в Болгарії та отримувала приблизно 500 євро на місяць. Натомість дохід від вищевказаної роботи за кордоном не був відображений в декларації про майновий стан боржника за 2025 рік, що може свідчити про недобросовісну поведінку боржника, оскільки згідно Розділу ІІ декларації, заявник мав надати відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів сім'ї з усіх джерел в Україні, у тому числі одержані за межами України, чого ОСОБА_1 зроблено не було.
Також, в заяві про неплатоспроможність боржниця зазначає, у зв'язку із роботою за кордоном у 2025 році, вона має відповідні заощадження. Втім згідно розділу IV декларації про майновий стан за 2025 рік, будь-які грошові активи (готівкові кошти, електронні кошти, кошти на рахунках, інші цінності) у ОСОБА_1 відсутні, що викликає сумніви у достовірності інформації, зазначеної боржницею у поданої до суду декларації про майновий стан за 2025 рік.
Окрім цього, в поданій заяві боржниця зазначає про те, що протягом 2021-2025 років перебувала у кредитних відносинах з банківськими та іншими фінансовими установами України та укладала правочини, за якими отримував послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб. Проте, як встановив суд, в деклараціях про майновий стан за 2022-2025 рік у розділі XIV "Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України" в розділі 65 - 73 боржницею не зазначено жодних фінансових зобов'язань та витрат. Отже, саме на які цілі були витрачені кредитні кошти, ОСОБА_1 належних доказів не надано.
Також відповідно до декларації про майновий стан боржника за 2022-2025 роки ОСОБА_2 (матері боржниці) належить на праві власності земельна ділянка та житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 . Інші майнові активи, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користуванні, у матері боржниці ОСОБА_2 відсутні.
Разом із цим, згідно паспорту ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , доданого до заяви, мати боржниці зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 . Втім будь-яких обґрунтованих пояснень щодо прав (або їх відсутності) матері боржниці на вищевказану квартиру (право власності/право користування) представником боржника в судовому засіданні 02.12.2025 року не надано.
Верховний Суд у постанові від 18.11.2025 року у справі № 921/555/22 наголосив на тому, що невідображення активів членів сім'ї та своїх фінансових зобов'язань не є неточностями декларації, а є невідображенням повної та достовірної інформації про все наявне майно боржника та членів його сім'ї, що є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. При цьому саме на боржникові у справі про неплатоспроможність фізичної особи лежить обов'язок як найповнішого розкриття суду та його кредиторам інформації про свій майновий стан та стан осіб, зазначений боржником у декларації.
З наведеного слідує, що боржник повинен надати суду повну та достовірну інформацію щодо своїх активів та активів членів сім'ї та наявних фінансових зобов'язань, чого боржницею у повному обсязі не виконано.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 124 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постанові від 27.02.2024 у справі № 910/4014/22 та постанові від 27.05.2025 року у справі № 906/820/24.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей за рахунок наявних активів боржника є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
Суд вважає, що боржник повинен запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проєкт плану реструктуризації своїх зобов'язань, оскільки метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів фактичного погашення їх вимог в межах процедури.
Таким чином, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проєкту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявником долучено проєкт плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що наявні доходи боржника становлять приблизно 13400,00 грн. Проте як вбачається з матеріалів справи, на даний час ОСОБА_1 не працевлаштована, також як зазначив представник боржника в судовому засіданні 02.12.2025 року, боржниця наразі за контрактом в Болгарії не працює. Отже фактично будь-які доходи у ОСОБА_1 відсутні. З наведеного слідує, що погашення вимог кредиторів згідно проєкту плану реструктуризації у розмірі 8000,00 грн. щомісячно буде відбуватися за рахунок доходів, які наразі боржниця не отримує та належних доказів на підтвердження того, що боржниця їх буде отримувати в майбутньому заявником не надано.
Таким чином, суд вважає, що наданий до суду проєкт плану реструктуризації не є реальним та виконуваним, адже у боржниці за даними її документів, на даний час відсутні будь-які активи, які вона може направити на погашення вимог кредиторів, протилежного заявницею не доведено.
Із системного аналізу викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що проєкт плану реструктуризації боргів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до нього не може бути досягнута кінцева мета процедури відновлення платоспроможності боржника повне або часткове погашення вимог кредиторів.
Наведені обставини в сукупності не свідчать про добросовісність поведінки боржника, а також те, що останній буде демонструвати дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживати заходів до задоволення їх вимог.
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд роз'яснює боржниці, що згідно із частиною 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Ухвала підписана 08.12.2025 року.
Суддя Міньковський С.В.