26 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/244/25
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
за участі секретаря судового засідання: Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕНДБУД"
до відповідача Збаразької міської ради
про визнання припиненим права оренди.
за участі представників сторін:
позивача: Заплітна І.Л., адвокат, Містерман В.М., адвокат
відповідача: Павлишин М.М., довіреність.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" поступила позовна заява Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" до Збаразької міської ради про визнання припиненим права оренди.
Судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих уповноваженими представниками у судовому засіданні, позивач посилається на те, що в зв'язку з анулюванням наказом Державною службою геології та надр України дії спеціального дозволу на користування надрами №134 від 28.01.2021, позивач втратив законі підстави для використання за цільовим призначенням земельної ділянки, наданої в оренду за спірним договором, у зв'язку із чим право оренди з 29 січня 2021 року слід визнати припиненим.
Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н (вх.№3380) від 07.05.2025.
Так, орган місцевого самоврядування вказує на те, що нормами законодавства не було передбачено такої підстави для припинення права користування земельною ділянкою, як закінчення строку спеціального дозволу на користування надрами. Звертає увагу на те, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, сформованого 21.03.2025, договір № 93 є чинним. Орендар самостійно, без будь-яких звернень до Збаразької міської ради з часу анулювання спеціального дозволу на користування надрами №364, щодо припинення орендної плати, не звертався, а подавав натомість до податкового органу податкові декларації з плати за землю. Зазначає, що Збаразька міська рада, усвідомлюючи важливість збереження та раціонального використання земельних ресурсів, керуючись положеннями чинного законодавства у сфері охорони земель, в межах наданих їй повноважень, з метою недопущення погіршення стану земельної ділянки, відновлення порушених земель, а також забезпечення ефективного та безпечного використання території у майбутньому, зверталася до суб'єкта господарювання з листом № 03-4727/2.6 від 13 вересня 2021 року про надання гарантій проведення рекультивації, у т.ч. і зазначеної земельної ділянки, як умову розгляду питання припинення договору №93, чого позивачем виконано не було. Крім того, відповідач стверджує, що як вимогами чинного законодавства, так і умовами спірного договору передбачено обов'язкову умову припинення договорів оренди землі для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проведення рекультивації орендованих земель.
Також, відповідач вважає, що надання ТОВ "Сендбуд" спеціального дозволу на надрокористування в межах площі, що входить до Черниховецького родовища, не є підставою для припинення права оренди згідно договору № 93, адже третя особа у даній справі використовує на праві оренди іншу земельну ділянку (кад.номер. 6122488800:01:001:0020), що теж була предметом спору у позовних вимогах позивача по справі № 921/663/21. Зауважує, що дана земельна ділянка знаходиться згідно відкритих даних земельного кадастру України поруч із земельною ділянкою кад.номер 622488800:01:001:1111.
У відзиві на позов відповідач також заперечує щодо розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи, що справа в цілому не становить особливої складності, позивач уже звертався до суду із позовною заявою, що стосувалась припинення строку дії договору оренди землі. Жодних претензій, листів, здійснення заходів досудового врегулювання спору представником позивача здійснено не було, пошук доктринальних джерел права та судових прецедентів по цій справі не вимагає їх глибокого вивчення та аналізу. Просить врахувати те, що Збаразька міська рада є бюджетною установою, фінансовий ресурс органу місцевого самоврядування обмежений, значна сума коштів була вилучена із місцевого бюджету в державний бюджет, частина коштів направлена на потреби Збройних Сил України. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу просить відмовити.
У відповіді на відзив №б/н (вх.№3636) від 18.05.2025 позивач заперечив твердження відповідача, викладені у відзиві на позов. Так, звертає увагу, що частину першу статті 141 доповнено пунктом "з" згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами" від 01 грудня 2022 року та розширено перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою такою підставою як: "з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами)", на що зсилався позивач у позові. І хоч вказаний пункт не містить слова "анулювання", однак анулювання спеціального дозволу на користування надрами також є підставою припинення права користування надрами оскільки є достроковим припиненням строку його дії. Те, що слово "анулювання" тотожне слову "припинення" слідує і з того, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про адміністративну процедуру" від 10 жовтня 2024 року у тексті Кодексу України про надра слово "анулювання" замінено словами "припинення дії".
Також позивач стверджує, що у позові не зсилався на істотну зміну обставин як на підставу припинення права оренди, а звертав увагу на підставу, передбачену договором №93 - закінчення часу дії спеціального дозволу на користування надрами.
Крім того, за доводами Товариства, не проведення орендарем рекультивації земельної ділянки після завершення строку дії договору не може вважатися підставою для невизнання договору припиненим. Згідно з чинним законодавством, припинення договірних зобов'язань та виконання обов'язків з охорони земель мають різну правову природу.
В свою чергу, відповідач у запереченнях №б/н (вх.№3953) від 29.05.2025 наполягає, що як вимогами чинного законодавства, так і умовами Договору № 93 обов'язковою умовою припинення договору оренди землі для потреб, пов'язаних з користуванням надрами є здійснення орендарем рекультивації орендованих земель.
Залучена до участі у справі третя особа не забезпечила явку свого представника у судові засідання, разом з в матеріалах справи наявні пояснення №б/н (вх.№5504) від 29.07.2025, у яких зазначено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6122488800:01:001:1111 входить до площі Черниховецького родовища і на неї поширюється дія спеціального дозволу, виданого ТОВ "СЕНДБУД". На виконання вимог гірничого, земельного законодавства та законодавства у сфері надрокористування, на замовлення останнього було розроблено Коригування проекту розробки і рекультивації Черниховецького родовища піску в Тернопільському районі Тернопільської області, де передбачено етапи і способи рекультивації, в тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 6122488800:01:001:1111, на якій Товариство планує здійснювати видобування піску, та в подальшому буде звертатися до Збаразької міської ради з метою передачі в оренду Товариству земельної ділянки з кадастровим номером 6122488800:01:001:1111 для користування надрами. Оскільки на даний час пісок на земельній ділянці з кадастровим номером 6122488800:01:001:1111 видобутий не до кінця, проведення рекультивації ПрАТ "Тернопільський кар'єр" є недоцільним та перешкоджатиме, а можливо і зовсім унеможливить видобування піску на ній в подальшому.
Розгляд даного спору здійснювався без технічної фіксації судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Державною службою геології та надр України 18 жовтня 1995 року було надано ПАТ "Тернопільський кар'єр" спеціальний дозвіл на користування надрами № 364, що надавав право цьому Товариству здійснювати видобування корисних копалин-піску у Черниховецькому родовищі на земельній ділянці площею 53,1 га на 2.5 км на захід від с. Чернихівці. Строк дії вказаного дозволу - до 06 грудня 2033 року. На додаток до спецдозволу між Держгеонадрами та надрокористувачем було укладено угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин ( нова редакція за № 364 від 23.10.2019).
Для досягнення визначеної у спецдозволі мети, 09 грудня 2015 між Тернопільською обласною державною адміністрацією (Орендодавець) та ПАТ "Тернопільський кар'єр" (Орендар) було укладено договір оренди землі №93, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування на час дії спеціального дозволу на користування надрами (до 06.12.2033) земельну ділянку площею 8,0000 га з кадастровим номером 622488800:01:001:1111 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області. Підставою укладення цього договору слугувало розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 30.11. 2015 № 728-од.
За цим правочином, згідно з пунктами 1, 2 розділу "Об'єкт оренди", в оренду передається земельна ділянка площею 8,0000 га, розташована за адресою: за межами населеного пункту на території Черниховецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, кадастровий номер : 6122488800:01:001:1111.
Договір укладено на час дії спеціального дозволу на користування надрами (до 06.12.2033).
Розмір орендної плати встановлюється у відповідному розрахунку, який є невід'ємною частиною цього Договору, і становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 241705,80 грн (п.1 розділу "Орендна плата" укладеної угоди).
Земельна ділянка передається в оренду: для потреб, пов'язаних з користуванням надрами. Цільове призначення земельної ділянки: 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами.
Умови збереження стану об'єкта оренди: використання земельної ділянки за цільовим призначенням, дотримання вимог збереження передбачених чинним земельним законодавством (розділ Договору "Умови використання земельної ділянки").
Також у пункті 1 цього розділу учасники договірних відносин домовилися, що після припинення дії Договору, Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду із проведенням рекультивації зазначеної земельної ділянки.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку згідно з чинним законодавством України.
Також у спірному правочині його контрагенти узгодили, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - Орендаря.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законодавством.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. (розділ Договору "Зміна умов і припинення його дії").
На виконання досягнутих у спірному правочині домовленостей, за Актом прийому - передачі без н/д Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку державної власності загальною площею 8,0000 га з кадастровим номером 6122488800:01:001:1111.
З 01 липня 2021 року в силу законодавчих приписів у сфері земельних правовідносин, зазначена земельна ділянка передана у комунальну власність, а відтак з цієї дати її розпорядником та орендодавцем є Збаразька міська рада.
Водночас, листом Державної служби геології та надр України №б/н та б/д позивача було повідомлено, що наказом Державної служби геології та надр України від 28.01.2021 №134 анульовано спеціальний дозвіл ПАТ "Тернопільський кар'єр" на користування надрами №364 від 18.10.1995.
Зазначена обставина слугувала підставою для неодноразового ініціювання Орендарем процедури припинення договірних відносин визначеним договором способом.
Так, вперше господарюючий суб'єкт звернувся до органу місцевого самоврядування з пропозицією припинити дію спірного договору, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.
Зокрема, 17 червня 2021 року до супровідного листа за №2043, адресованого Збаразькій міській раді, було долучено додаткову угоду №1 від 08.06.2021 про розірвання договору №93 через анулювання спецдозволу №364 від 18.10.1995.
У відповіді від 17.09.2021 №03-4727/2.6 міська рада повідомила, що питання припинення договору оренди шляхом розірвання за згодою сторін може бути розглянуто на сесії міської ради при умові надання підтверджувальних документів щодо гарантії проведення рекультивації зазначеної земельної ділянки.
Не досягнувши домовленостей щодо припинення існуючих договірних відносин за взаємною згодою, орендар звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі №93 від 09.12.2015 площею 8,0000 га, кадастровий номер 6122488800:01:001:1111.
За наслідками розгляду цього спору у справі №921/663/21, рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2022, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено повністю та вказано, що анулювання спеціального дозволу на користування надрами не є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки в момент укладення договору сторони виходили з можливості того, що така зміна обставин може настати.
У судовій справі №921/244/25 позивач стверджуючи про припинення дії Договору №93 з 29 січня 2021 року звернувся з відповідним позовом до суду з даного приводу.
Дослідивши подані докази та наведені обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Щодо обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед інших, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
На виконання вказівок частини четвертої статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 663/1651/21 (провадження № 61-18805св21) зроблено висновок, що "згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Приписи, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності у відносинах з відповідачем, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення певних прав іншої сторони договору. У такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17 (пункт 59)). Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала потреба у повторному зверненні до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 (пункт 9.21)). Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункти 54-56)). Підсумовуючи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), потрібно зробити висновок про те, що в разі невизнання орендарем припинення його права оренди, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України. Отже, право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права орендаря таким, що припинене, а не шляхом припинення договору оренди землі".
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №910/14224/20 (провадження № 12-20гс22) зроблено висновок, що "одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права". […] Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу в потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги".
Зважаючи на наведені правові позиції, підстави та предмет позовних вимог у даній справі, суд констатує, що обраний позивачем спосіб захисту відповідає положенням статті 16 ЦК України.
Щодо спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У розумінні частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі", які кореспондуються з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За змістом статті 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 66 Земельного кодексу України надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
Згідно з третьою та четвертою частинами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Зокрема, підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 652 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Про зміну або розірвання договору у такому порядку сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Зокрема, за частиною другою статті 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Тож, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №920/418/19).
У спірних правовідносинах, спеціальний дозвіл на користування надрами №364 від 18.10.1995 ПАТ "Тернопільський кар'єр" було анульовано наказом Державної служби геології та надр України від 28.01.2021 №134.
При цьому суд зважає, що учасниками цього спору після анулювання спецдозволу на користування надрами не вдалося досягнути домовленостей щодо розірвання Договору в порядку за взаємною згодою.
Внаслідок цього орендар звернувся із позовом до суду про розірвання Договору №93. Даний спір вирішувався судом у справі №921/663/21. За наслідками його вирішення у рішенні Господарського суду міста Києва від 29.06.2022, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022, вказано, серед іншого, що:
- анулювання спеціального дозволу на користування надрами не є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки в момент укладення договору сторони виходили з можливості того, що така зміна обставин може настати;
- за змістом приписів статті 141 Земельного кодексу України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею (аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі №916/1998/19 та від 12.08.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20), від 29.09.2021 у справі № 911/2259/19;
- суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення цільового призначення земельної ділянки, тобто вчинення дій, які б свідчили про використання земельних ділянок за іншим цільовим призначенням.
З наведеного в сукупності та висновків, що викладені судами першої та апеляційної інстанцій слід прийти до висновку, що на час вирішення спору у справі №921/663/21 Договір оренди № 93 був чинним, а відтак доводи позивача про припинення дії цього правочину з 29 січня 2021 року судом оцінюються критично.
Водночас, суд вирішуючи спір по суті у справі № 921/244/25 зважає, що за приписами ст. 26 Кодексу України про надра (в редакції Закону № 2805-IX від 01.12.2022) право користування надрами припиняється, зокрема, у разі анулювання спеціального дозволу на користування надрами. У разі припинення дії спеціального дозволу на користування надрами питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.
В силу положень абзацу десятого частини сьомої статті 4-1 Закону України" Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (у редакції Закону, чинній станом на 28.01.2021) дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом. В свою чергу, зі змісту статті 1 названого вище Закону випливає, що без наявності документу дозвільного характеру не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
При цьому суд звертає увагу учасників цього спору на те, що після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 законної сили законодавцем були внесені зміни не лише до Кодексу України про надра, а й доповнені існуючі на той час підстави для припинення права користування земельною ділянкою, що перелічені у статті 141 Земельного кодексу України.
Так, 01.12.2022 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами", у Земельному кодексі України частину 1 ст.141 доповнено пунктом "з". Внаслідок цього, серед інших, підставою припинення права користування земельною ділянкою є припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами). Вказаний Закон набрав чинності 28.03.2023.
Відтак суд вважає, що цим самим законодавець відокремив припинення права користування земельною ділянкою внаслідок закінчення строку, на який було укладено договір (ч.1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі") від припинення права користування земельною ділянкою внаслідок закінчення встановленого спецдозволом строку користування надрами.
У розділі "Зміна умов договору і припинення його дії" контрагенти Договору №93 серед іншого обумовили, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законодавством.
Такий спеціальним законом у спірних відносинах є Земельний кодекс України, зокрема, пункт "з" статті 141. Оскільки Закон № 2805-IX про внесення змін у ст.141 Земельного кодексу України набрав чинності 28.03.2023, то відповідно право користування земельною ділянкою (оренда), як і договір оренди землі №93 від 09.12.2015, слід вважати припиненими з 29.03.2023, а не з 29.01.2021 як вказує у своїх позовних вимогах Товариство.
Посилання відповідача на рекультивацію земель, як необхідну умову для припинення договірних правовідносин суд оцінює критично з огляду на таке.
Учасники договірних відносин у п.1 розділу "Умови повернення земельної ділянки" спірного правочину узгодили, що після припинення дії Договору №93, Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду із проведенням рекультивації зазначеної земельної ділянки.
Більше того, Збаразька міська рада у своєму листі №03-4724/2.6 від 13.09.2021 року зверталася до позивача про надання ним гарантій у проведенні рекультивації орендованих земельних ділянок, а не доказів виконання рекультивації.
Згідно з ч. 1 ст. 166 Земельного кодексу України рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.
Частиною 2 ст. 166 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.
При цьому суд звертає увагу, що за Договором № 93 саме спірна земельна ділянка передавалася в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами. Доказів використання її не за цільовим призначенням матеріали справи не містять. Варто відзначити, що про відсутність таких доказів вказав і суд за наслідками вирішення спору у справі №921/663/21.
Але, у будь-якому разі, суд переконаний, що обов'язок орендаря провести рекультивацію порушених земель залежить від наявності для цього правових підстав підтверджених фактичними обставинами. Якщо такі підстави мають місце, то цей обов'язок орендарем має бути виконаний, незалежно від припинення дії договору оренди.
З огляду на викладене в сукупності слід прийти до висновку про те , що відповідачем не доведено, а судом не встановлено обов'язку позивача з проведення рекультивації, як передумову для припинення орендних правовідносин. А відтак, рекультивація землі не є перешкодою для припинення права користування надрами, якщо строк дії спеціального дозволу закінчився. В свою чергу, в разі припинення дії спеціального дозволу на користування надрами, питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку (стаття 26 Кодексу про надра).
Таким чином, суд констатує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, шляхом визнання права оренди припиненим є найбільш ефективним у спірних правовідносинах, оскільки його права порушуються наявністю відомостей про державну реєстрацію за ним права оренди земельної ділянки.
З наведеного в сукупності, позовні вимоги слід задовольнити частково, визнавши припиненим з 29.03.2023 року право оренди ПАТ "Тернопільський кар'єр" земельної ділянки площею 8,0000 га з кадастровим номером 6122488800:01:001:1111, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно Договору оренди землі №93, укладеного 09 грудня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Тернопільський кар'єр" та Тернопільською обласною державною адміністрацією.
При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Щодо судових витрат на надання правничої допомоги, суд вказує наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.
Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2025 між Заплітною Іриною Анатоліївною (Адвокат) та ПАТ "Тернопільський кар'єр" (Клієнт) укладено договір №04/25 про надання правничої допомоги у справі щодо припинення оренди земельної ділянки, згідно з п.1.1. якого Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає Адвокату, а Адвокат зобов'язується відповідно до доручення Клієнта забезпечити представництво Клієнта у справі про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6122488800:01:001:1111.
Відповідно до п.3.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до завершення розгляду справи та використання Адвокатом всіх способів захисту, передбачених законодавством України.
У розділі 5 угоди сторони погодили гонорар Адвоката. Так, гонорар сплачується на основі домовленості Адвоката з Клієнтом і визначається на основі: обсягу часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; професійний досвід, науково-теоретична підготовка. У випадку невнесення погодженої сторонами суми гонорару, договір про надання правової допомоги є не укладеним, а Адвокат не є пов'язаний будь-якими відносинами щодо надання правової допомоги з Клієнтом. Клієнт має право на доплату гонорару успіху. Сторонами погоджено, що розмір гонорару Адвоката становить 15 000 грн та включає підготовку необхідних документів та участь в судових засіданнях у судах першої та апеляційної інстанції, якщо кількість таких засідань сумарно не перевищує п'яти. Вартість кожного наступного судового засідання становить 1 000 грн (п.п. 5.1., 5.2.).
Відповідно до п.6.1. договору гонорар Адвоката, визначений в п.5.2. Договору оплачується в наступному порядку:
- перша оплата у розмірі 5 000 грн сплачується Клієнтом протягом 5 робочих днів з дня укладення цього договору згідно рахунку, надісланого Адвокатом;
- друга оплата у розмірі 5 000 грн сплачується Клієнтом протягом 5 робочих днів з дня отримання Клієнтом ухвали про відкриття провадження у справі згідно рахунку, надісланого Адвокатом;
- третя оплата у розмірі 5 000 грн сплачується Клієнтом протягом 5 робочих днів з дня отримання Клієнтом рішення суду першої інстанції згідно рахунку, надісланого Адвокатом.
Згідно з п.6.2 зазначеного правочину, за результатами надання правничої допомоги за договором сторони укладають акт приймання - передачі наданих послуг.
Так, 29.05.2025 контрагентами було підписано Акт №1 приймання - передачі наданих послуг, за даними якого Адвокатом надані , а Клієнтом прийняті наступні послуги:
- ознайомлення з документами у справі та підготовка позиції у справі;
- консультування Клієнта та погодження правової позиції у справі;
- підготовка та подання адвокатського запиту;
- підготовка та подання позовної заяви;
- підготовка та подання відповіді на відзив.
На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу заявник також долучив платіжні інструкції №9333 від 05.03.2025 на суму 5 000 грн та №10115 від 13.05.2025 на суму 5 000 грн.
Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Ця правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
В силу ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В свою чергу, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".
У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами".
Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У спірних правовідносинах розмір витрат на правничу допомогу позивач та Адвокат визначили в договору та Акті приймання - передачі наданих послуг.
Дослідивши зазначені письмові докази суд констатує, що адвокатом підтверджено виконання робіт по наданню послуг, проте позивачем не доведено їх реальність - дійсність понесення у межах розгляду даної справи як і їх необхідність, а також їх вартість.
Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 року №911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
В свою чергу, в Акті позивач та Адвокат зазначили, що до числа послуг з правової допомоги ними включені: ознайомлення з документами у справі та підготовка позиції у справі; консультування Клієнта та погодження правової позиції у справі; підготовка та подання адвокатського запиту; підготовка та подання позовної заяви; підготовка та подання відповіді на відзив.
Однак, суд критично оцінює обґрунтування адвокатських витрат, в частині ознайомлення з документами у справі та підготовка позиції у справі, консультування Клієнта та погодження правової позиції у справі, підготовка та подання адвокатського запиту, оскільки це, на переконання суду, є складовою процесу підготовки та подання позовної заяви. При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутня конкретизація наданих консультацій. Відтак витрати за їх проведення не можуть відшкодовуватися окремо як правова допомога.
Також суд зважає, на тривалість проведених у справі судових засідань, зокрема неодноразове відкладення розгляду справи, у тому числі, за клопотаннями позивача.
Отже, при здійсненні розподілу витрат судом враховано якість наданих послуг та надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов'язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд виходить також з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи також фінансовий стан обох сторін.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його клієнта на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
З наведеного в сукупності, проаналізувавши подані позивачем докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об'єм наданих документів, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та присудження до стягнення зі Збаразької міської ради витрат на професійну правову допомогу адвоката в сумі 12 000 грн. з яких: підготовка та подання позовної заяви; представництво під час судового розгляду справи; подання відповіді на відзив; подання необхідних пояснень клопотань та заяв. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.
Разом з тим, оскільки позов задоволено частково, то витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог, тобто в сумі 6 000 грн. Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати припиненим з 29.03.2023 року право оренди Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" земельної ділянки площею 8,0000 га з кадастровим номером 6122488800:01:001:1111 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, що пов'язані з користуванням надрами за межами населеного пункту на території Черниховецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 27358533 від 22 грудня 2015 року, прийняте державним реєстратором Смолинською В.В., Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області, номер запису про інше речове право: 12671917 від 21 грудня 2015 року згідно Договору оренди землі №93, укладеного 09 грудня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Тернопільський кар'єр" та Тернопільською обласною державною адміністрацією.
3. Стягнути зі Збаразької міської ради (вул. Б. Хмельницького, 4, м. Збараж, Тернопільський район, Тернопільська область, 47302, код ЄДРПОУ 04058404) на користь Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" (вул. Стара Максимівка, 29, с. Максимівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47372, код ЄДРПОУ 00292623) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн витрат на правничу допомогу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, 08.12.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко