Справа № 304/698/25 Провадження № 2/304/464/2025
26 листопада 2025 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/698/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила: розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , який було зареєстровано 15 липня 2023 року Перечинським відділом ДРАЦСу в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом № 89; стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі розміром 5 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення донькою повноліття. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15 липня 2023 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Перечинським відділом ДРАЦСу в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за актовим записом №89. Від даного шлюбу у них народилася одна дитина - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні. Вже більше одного року вони як подружжя разом не проживають та не підтримують шлюбних відносин. Відповідач не переймається проблемами їх сім'ї, постійно вчиняє сварки, у нього відсутнє бажання утримувати сім'ю в спокійній та благоприємній обстановці. Вказані обставини викликали постійні конфлікти та призвели до втрати почуття любові та поваги між ними. Подальше спільне життя є неможливим, шлюб є лише формальністю та суперечить її інтересам. Крім цього, відповідач не надає їй ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини, а також не проявляє жодного занепокоєння відносно здоров'я, розвитку та умов проживання дитини. Їй важко самостійно забезпечити матеріальні потреби доньки, оскільки утримання, виховання та лікування дитини потребує значних матеріальних витрат. Натомість у відповідача немає інших утриманців на сьогоднішній день, стан його здоров'я у чудовій формі, матеріальне становище нормальне, а тому він має всі належні умови для допомоги їй утримувати їх дитину шляхом сплати аліментів. З огляду на вищевикладене просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Перечинського районного суду від 24 березня 2025 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 26 листопада 2025 року надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для примирення 2 (два) місяці, провадження у справі в частині розірвання шлюбу до закінчення визначеного судом строку для примирення зупинено.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов у частині стягнення аліментів підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, подав заяву, у якій просив справу розглянути у його відсутності, позов у частині стягнення аліментів визнає у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд встановив, що 15 липня 2023 року Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 89. Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_4 .
Також суд встановив, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання малолітньої доньки.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини). Частиною 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Отже, враховуючи те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, суд вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти на утримання малолітньої доньки.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 184 цього Кодексу суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років у розмірі 2 563 гривні.
Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину до 6 років становить 1 281,50 грн.
Таким чином, враховуючи наведене, вимоги ч. 1 ст. 182 СК України, а також те, що достовірних відомостей про заробіток (дохід) відповідача у суду немає, тому виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд вважає за можливим визначити розмір аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 6 ст. 141 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Таким чином, оскільки позивач у справі про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, тому з врахуванням ціни позову суд приходить до висновку, що судовий збір, який би мала понести позивач у розмірі 1 211,20 грн, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст. 141, 180-182, 184, 191 СК України, ст. 12, 13, 76-83, 141, 258-259, 265, 430 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів у частині стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини, а саме доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп щомісячно, починаючи з 20 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий:Ганько І. І.