Справа № 303/9344/25
2-о/303/291/25
про залишення заяви без руху
08 грудня 2025 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Заболотний А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Вивчивши подану заяву, слід прийти до висновку про необхідність залишення її без руху за таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
У своїй заяві заявник зазначає, що він звільняється від сплати судового збору, як учасник бойових дій на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», надавши відповідні документи, що підтверджують вказаний ним статус учасника бойових дій.
Разом з тим, суд не погоджується з твердженням позивача, що він має пільгу щодо сплати судового збору, як учасник бойових дій, при подачі заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, виходячи з наступного.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
З цього приводу суд зазначає, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У ст. 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст. 12, 22 Закону України року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12.02.2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 240/8644/20, від 16.02.2022 року у справі № 560/4971/21, від 26.05.2022 року у справі № 640/14577/20, від 08.03.2023 року у справі № 701/589/22, від 20.07.2023 року у справі № 160/20070/21 та багатьох інших.
Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
У цій справі вимоги ОСОБА_1 стосуються вирішення питання встановлення факту належності правовстановлюючого документу, тобто не стосуються питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З огляду на викладене, суд зазначає, що вимоги заявника не пов'язані з порушенням його прав саме як учасника бойових дій, а відтак він не звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Аналогічно вимоги позивача не пов'язані з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків (п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»). Тож цей збір має бути сплачений позивачем на загальних підставах.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За змістом цієї практики щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19.06.2001 року, п. 59).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26.07.2005 року, п. 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26.07.2005 року, п.п. 63-64).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20.02.2014 року, п. 111).
З огляду на зазначене, враховуючи положення ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд робить висновок про відсутність правових підстав для звільнення від сплати судового збору у ОСОБА_1 .
Тож судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження у розмірі 605,60 грн. за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Зак. обл/Мукачівська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313141206000007383; код класифікації доходів бюджету 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір; призначення платежу «судовий збір за позовом (ПІБ чи найменування), Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області, та долучити відповідні платіжні документи до заяви.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи зазначене, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 293, 315 ЦПК України, суддя,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху.
Повідомити заявника про необхідність усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити, що якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Заболотний