Cправа № 127/38267/25
Провадження № 1-кс/127/14767/25
Іменем України
06 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020050000641 внесеного до ЄРДР 16.10.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Вінниця, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 156 - 1, ч. 4, 6 ст. 153 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..
Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020050000641 від 16.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 3 ст. 156-1, ч. 4, 6 ст. 153 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_4 , маючи умисел на вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб, у мережі Інтернет підшукував малолітніх дітей для реалізації свого злочинного наміру, зустрічі з дітьми та вчинення стосовно них дій сексуального характеру.
Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 з початку вересня 2025 року, використовуючи інформаційно-телекомунікаційні системи, за допомогою застосунку для безкоштовного обміну повідомленнями та медіа файлами познайомився у телеграм каналі «Дайвінчик», що у мережі Інтернет - «Telegram», та, достовірно знаючи про малолітній вік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпочав спілкуватися з нею з метою вчинення стосовно неї дій сексуального характеру.
Діючи на доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_4 у період часу з 1 по 13 вересня 2025 року, усвідомлюючи та використовуючи вік та вразливий стан малолітньої ОСОБА_7 , яка була об'єктом його сексуальних посягань, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, користуючись довірою ОСОБА_7 , використовуючи сприятливі умови, а саме факт регулярного спілкування, довірливе ставлення до себе, з метою задоволення своєї статевої пристрасті та збудження у малолітньої статевого інстинкту, під час листування в месенджері вів цинічні розмови на сексуальні теми та схиляв останню до реальних зустрічей, задля вчинення стосовно неї дій сексуального характеру.
Реалізовуючи свій злочинний умисел щодо зустрічі з малолітньою ОСОБА_7 для досягнення своєї мети щодо вчинення стосовно неї дій сексуального характеру, після неодноразових пропозицій ОСОБА_4 домігся зустрічі з нею, яка в силу свого малолітнього віку та несформованого пізнання не усвідомлювала значення його злочинних дій та 13 вересня 2025 року зустрівся з малолітньою ОСОБА_7 та реалізував свій злочинний умисел до кінця, вчинивши стосовно неї дії сексуального характеру.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на повторну зустріч з малолітньою ОСОБА_7 з метою вчинення стосовно неї дій сексуального характер, ОСОБА_4 , діючи повторно, у період часу з 16 по 21 вересня 2025 року, усвідомлюючи та використовуючи вік та вразливий стан малолітньої ОСОБА_7 , яка була об'єктом його сексуальних посягань, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, користуючись довірою ОСОБА_7 , використовуючи сприятливі умови, а саме факт регулярного спілкування, довірливе ставлення до себе, з метою задоволення своєї статевої пристрасті та збудження у малолітньої статевого інстинкту, під час листування в месенджері повторно вів цинічні розмови на сексуальні теми та схиляв останню до реальних зустрічей, задля вчинення дій сексуального характеру.
Реалізовуючи свій злочинний умисел щодо зустрічі з малолітньою ОСОБА_7 для досягнення своєї мети щодо вчинення стосовно неї дій сексуального характеру, після неодноразових пропозицій ОСОБА_4 домігся зустрічі з нею, яка в силу свого малолітнього віку та несформованого пізнання не усвідомлювала значення його злочинних дій та 21 вересня 2025 року зустрівся з малолітньою ОСОБА_7 та реалізував свій злочинний умисел до кінця, вчинивши стосовно неї дії сексуального характеру.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на повторну зустріч з малолітньою ОСОБА_7 з метою вчинення стосовно неї дій сексуального характер, ОСОБА_4 , діючи повторно, у період часу з 21 вересня по 27 листопада 2025 року, усвідомлюючи та використовуючи вік та вразливий стан малолітньої ОСОБА_7 , яка була об'єктом його сексуальних посягань, розуміючи, що його дії здатні спричинити моральну та фізичну шкоду розвитку малолітньої та сформувати у неї аморальні погляди, користуючись довірою ОСОБА_7 , використовуючи сприятливі умови, а саме факт регулярного спілкування, довірливе ставлення до себе, з метою задоволення своєї статевої пристрасті та збудження у малолітньої статевого інстинкту, під час листування в месенджері повторно вів цинічні розмови на сексуальні теми та схиляв останню до реальних зустрічей, задля вчинення дій сексуального характеру.
Реалізовуючи свій злочинний умисел щодо зустрічі з малолітньою ОСОБА_7 для досягнення своєї мети щодо вчинення стосовно неї дій сексуального характеру, після неодноразових пропозицій ОСОБА_4 домігся зустрічі з нею, яка в силу свого малолітнього віку та несформованого пізнання не усвідомлювала значення його злочинних дій та 27 листопада 2025 року зустрівся з малолітньою ОСОБА_7 та реалізував свій злочинний умисел до кінця, вчинивши стосовно неї дії сексуального характеру.
Реалізовуючи свій злочинний умисел на вчинення стосовно малолітньої ОСОБА_7 дій сексуального характеру, на початку вересня 2025 року ОСОБА_4 , використовуючи інформаційно-телекомунікаційні системи, за допомогою застосунку для безкоштовного обміну повідомленнями та медіа файлами познайомився у телеграм каналі «Дайвінчик», що у мережі Інтернет - «Telegram», та, достовірно знаючи про малолітній вік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпочав спілкуватись з нею, проводити дозвілля та підтримувати дружні відносини з метою вчинення стосовно неї дій сексуального характеру, під час чого неодноразово висловлював пропозиції зустрічі малолітній ОСОБА_7 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, діючи умисно, ОСОБА_4 13 вересня 2025 року приїхав на власному автомобілі «Toyota Tundra», державний номерний знак НОМЕР_1 , в село Вапнярка, Тульчинського району, Вінницької області, де поблизу даного населеного пункту, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, зустрівся із малолітньою ОСОБА_7 .
Під час даної зустрічі ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ОСОБА_7 не досягла чотирнадцяти років, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_7 , в силу її малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду, зокрема, в інтимних питаннях, рівня її інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв'язку з чим остання не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу, 13 вересня 2025 року вчинив сексуальне насильство відносно малолітньої, яке виражалось у поцілунках, обіймах, в оголенні статевих органів потерпілої та облизуванні їх язиком, без проникнення в тіло ОСОБА_7 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на вчинення стосовно малолітньої ОСОБА_7 дій сексуального характеру, діючи повторно, ОСОБА_4 21 вересня 2025 року знову приїхав на власному автомобілі «Toyota Tundra», державний номерний знак НОМЕР_1 , в село Вапнярка, Тульчинського району, Вінницької області, де поблизу даного населеного пункту, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, повторно зустрівся із малолітньою ОСОБА_7 та, використовуючи довірливе ставлення до себе, як до особи, що перебуває у дружніх стосунках із потерпілою, підтримуючи її сторону у конфлікті із батьками, поїхав кататись з нею на вищевказаному автомобілі, у ході чого завіз потерпілу до місця свого проживання, а саме до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 за місцем свого проживання, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 не досягла чотирнадцяти років, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_7 , в силу її малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду, зокрема, в інтимних питаннях, рівня її інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв'язку з чим потерпіла не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу, 21 вересня 2025 року повторно вчинив сексуальне насильство стосовно потерпілої ОСОБА_7 , яке виражалось у поцілунках, обіймах, прийманні спільних водних процедур у ванній кімнаті з метою розслаблення та збудження у малолітньої статевого інстинкту, у тому числі оголенні статевих органів малолітньої та облизуванні їх язиком, без проникнення в тіло потерпілої ОСОБА_7 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на вчинення стосовно малолітньої ОСОБА_7 дій сексуального характеру, діючи повторно, ОСОБА_4 27 листопада 2025 року знову приїхав на власному автомобілі «Toyota Tundra», державний номерний знак НОМЕР_1 , в село Вапнярка, Тульчинського району, Вінницької області, де поблизу даного населеного пункту, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, повторно зустрівся із малолітньою ОСОБА_7 .
Під час даної зустрічі ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що ОСОБА_7 не досягла чотирнадцяти років, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії, з метою задоволення власної статевої пристрасті, ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись безпорадним станом ОСОБА_7 , в силу її малолітнього віку, відсутності специфічного життєвого досвіду, зокрема, в інтимних питаннях, рівня її інтелектуального розвитку та індивідуальних особливостей, у зв'язку з чим остання не могла чинити йому активний опір, використовуючи свою значну фізичну перевагу, 27 листопада 2025 року вчинив сексуальне насильство відносно малолітньої, яке виражалось у поцілунках, обіймах, в оголенні статевих органів потерпілої та облизуванні їх язиком, без проникнення в тіло ОСОБА_7 .
За підозрою у вчиненні злочинів у порядку ст. 615 КПК України затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому 06.12.2025 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 156-1, ч. 4, 6 ст. 153 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме:
- показаннями малолітньої потерпілої ОСОБА_7 , допитаної у Центрі захисту дитини (Барнахус) 05.12.2025, яка повідомила про обставини вчинення стосовно неї кримінальних правопорушень ОСОБА_4 ;
- протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, де наявні відомості щодо спілкування на теми інтимного характеру між потерпілою ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_4 ;
- допитом свідка ОСОБА_8 ;
- протоколами огляду мобільних телефонів потерпілої ОСОБА_7 , а також іншими матеріалами кримінального провадження та речовими доказами.
Так, ОСОБА_4 на даний час підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, ряд із яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років або довічним позбавленням волі.
Наведене вказує на те, що існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування (п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України).
Даний ризик доводиться тими обставинами, що ОСОБА_4 розуміючи, що йому, у разі доведення вини, загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк або довічне позбавлення волі, а також ухиляючись від мобілізації для проходження військової служби, при нагоді може залишити своє місце проживання і переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України (Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 року), в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався. Водночас, унаслідок збройної агресії російської федерації, Україною з 24.02.2022 року, згідно відкритих даних, частина власної території не контролюється, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску. Крім того існують способи виїзду за кордон громадян України чоловічої статі, які відносяться до категорії військовозобов'язаних, і через офіційні пункти пропуску, до прикладу, у зв'язку із наявністю інвалідності, або з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо. Також існують реальні можливості переховування обвинуваченого і на тимчасово окупованих територіях України.
2) підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Даний ризик доводиться тим, що ОСОБА_4 достовірно відомо анкетні відомості та адреси проживання малолітньої потерпілої та свідків, а тому може вчинити тиск на вказаних осіб з метою зміни їх показань.
3) вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ураховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень у формі прямого умислу, він може вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, може продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення.
Вказане свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані вчиненням злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування на першу про те вимогу. Домашній арешт не зможе забезпечити належну поведінку особи та перешкоджати здійснення ним психологічного впливу на осіб у кримінальному провадженні, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
У зв'язку із цим, існує необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого забіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, керуючись вимогами ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 184 КПК України, слідчий просила слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, потерпілих, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, пояснили, що підозра необгрунтована, просили застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, а також визначити розмір застави.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чинити тиск на свідків, потерпілих, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше не судимий, не одружений, дітей на утриманні не має, працює фізичною особою підприємцем.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, потерпілих, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 156 - 1, ч. 4, 6 ст. 153 КК України - обґрунтована.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, який вчинений із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави підозрюваному.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 18 години 30 хвилини 02 лютого 2026 року.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 02 лютого 2026 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_9