"08" грудня 2025 р.
Єдиний унікальний номер судової справи: 150/481/25
Номер провадження: 2/150/206/25
08 грудня 2025 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суду Вінницької області в складі:
головуючого судді Суперсона С.П.,
за участі секретаря Дудки А.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Середюк О.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Совгири Л.В. (в режимі відео конференції)
представника служби у справах дітей Гаврищук Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача орган опіки та піклування Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визначення місця проживання малолітньої дитини, -
Позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача служба у справах дітей Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визначення місця проживання малолітньої дитини. Позов мотивований тим, що позивач являється матір'ю ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_4 . Батьком дитини є ОСОБА_5 , який мобілізований до лав ЗСУ і на даний час рахується безвісти відсутнім.
07 лютого 2024 року службою у справах дітей Вендичанської селищної ради було відібрано дитину у матері ОСОБА_3 та тимчасово влаштовано до бабки ОСОБА_1 .
В подальшому, рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08 квітня 2025 року по справі № 138/46/25 позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З часу відібрання у матері, онук проживає з позивачем, остання здійснює догляд за ним, його матеріально забезпечує, онук має усе необхідне для гармонійного розвитку.
Однак, 27 травня 2025 року до них додому приїхали працівники опікунської ради, поліцейські та дід онука по батьківській лінії ОСОБА_2 та намагалися забрати дитину. Також надали позивачеві копію рішення комісії з питань захисту прав дитини при Вендичанській селищній раді № 13 від 20 травня 2025 року, яким було рекомендовано виконавчому комітету Вендичанської селищної ради влаштувати дитину, позбавлену батьківського піклування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під опіку дідуся по батьковій лінії ОСОБА_2 .
При цьому, під час їх приїзду, онук був зовсім не готовий до такої ситуації, почав плакати. Він рідко бачив ОСОБА_2 і тому ніякої прихильності до нього у дитини немає. Як наслідок дитину відібрати їм не вдалося, онук залишився із позивачем.
Тому позивач звернулася до суду за захистом прав та якнайкращих інтересів свого малолітнього онука.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Суду показала, що її сім'я складається з чоловіка, та трьох онуків, один з яких ОСОБА_6 . Сім'я позивача матеріально забезпечена, будинок, в якому вони проживають є власністю позивача. Позивач з чоловіком тримає велике господарство, зокрема за період з квітня по вересень 2025 року дохід позивачки від здачі молока склав 191 774,50 грн., про що надала суду відповідну довідку. Також позивач отримує дохід від здачі земельного паю в оренду, що у 2025 році складав 47 154,50 грн.
З часу як дочка ОСОБА_3 одружилася із ОСОБА_5 , вони проживали неподалік будинку ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_7 , який з самого малечку ріс та виховувався біля позивачки.
Згодом, орієнтовно влітку 2023 року, дочка з сім'єю переїхала проживати в село Сугаки.
07 лютого 2024 року ОСОБА_1 зателефонували зі служби у справах дітей при Вендичанській селищній раді та повідомили, що онука відбирають у матері та запитали чи може позивач забрати дитину до себе. Тому вона одразу поїхала за ОСОБА_7 . Увесь цей час саме позивач опікалася онуком, забезпечувала йому належні умови для проживання та розвитку. Між ними склалися дуже теплі стосунки, позивач дуже любить онука, а онук любить її, ОСОБА_7 прив'язаний до неї.
Батько ОСОБА_7 постійно до них приїздив та був з дитиною саме в будинку ОСОБА_1 , та не висловлював жодних заперечень з того приводу, що дитина проживає у позивача.
Після того як батько дитини - ОСОБА_5 пропав безвісті, сім'я ОСОБА_8 вирішила забрати онука. На засіданні комісії при службі у справах дітей Вендичанської селищної ради відповідач казав, що хоче забрати онука так як син пропав на війні та йому так буде легше справитися з горем.
Втім, за увесь час перебування онука у позивачки, відповідач лише кілька разів приїздив його навідати. Дитина не знає сім'ю ОСОБА_8 .
Незважаючи на усі обставини, які склалися між сторонами, стосунки дитини з позивачем, службою у справах дітей Вендичанської селищної ради було прийнято рішення про передачу дитини під опіку дідуся по батьковій лінії ОСОБА_2 .
При цьому, вказане рішення позивачу вручено не було, вона дізналася про нього лише по приїзду працівників поліції та представника служби у справах дітей, які намагалися відібрати дитину, але для ОСОБА_7 це було такою травмою, що дитина безупинно плакала та кричала, що не хоче йти від бабки, у дитини почалася істерика та саме з цієї причини їм не вдалося забрати онука від позивача. Вказаний приїзд представника служби у справах дітей та поліцейського призвів до непоправної травми психологічному здоров'ю дитини, який тепер панічно боїться людей у формі та боїться, що його заберуть.
Позивач також зауважила, що вона не проти спілкування онука з дідусем та бабусею по батьківській лінії, можливо в подальшому, коли вони зможуть побудувати довірливі відносини з дитиною та ОСОБА_7 виявить бажання, останній залишатиметься у них на вихідні чи канікули, але для цього має бути зроблена велика робота.
Представник позивача - адвокат Середюк О.В. підтримала позовні вимоги та зауважила, що з часу народження в житті дитини ОСОБА_7 присутня в переважній більшості саме позивач. На даний час дитині виповнилося 5 років та усе своє свідоме життя вона знає саме бабку ОСОБА_9 . Вже понад півтора роки дитина безперервно проживає в сім'ї позивачки, яка в повній мірі забезпечує його усім необхідним для нормального життя та гармонійного розвитку. ОСОБА_1 активно займається розвитком дитини. ОСОБА_7 розвинутий не на свої роки, він дуже гарно розмовляє, разом із бабкою читає та вивчає вірші. Він сприймає сім'ю бабки як невід'ємну частину своєї сім'ї. Натомість сім'я відповідача для дитини є далекою та сторонньою. Відповідач рідко навідував онука та на даний час між ними немає довіритель них, теплих та сімейних відносин. Адвокат надала суду психологічний висновок щодо емоційного стану та сформованого типу прихильності ОСОБА_4 від 13.10.2025, складений психологом служби у справах дітей Могилів-Подільської міської ради, згідно якого встановлено, що дитина має стабільний емоційний стан та сформовану безпечну прихильність до своєї нинішньої бабусі, яка є його єдиною значущою фігурою безпеки. Бабуся забезпечує дитині приймаюче, сприятливе та не авторитарне виховне середовище. Різка зміна місця проживання та відрив від фігури безпечної прихильності несе ризик гострої травматизації, руйнування сформованої стабільності, регресу та формування дезорганізованого типу прихильності. Висновком психолога також надано рекомендації збереження стабільності: в інтересах забезпечення психологічного благополуччя дитини, рекомендується збереження місця проживання ОСОБА_7 з бабусею, яка є його основною фігурою безпечної прихильності протягом трьох років. Поступова інтеграція: зміна місця проживання повинна відбуватися максимально повільно та поступово, під наглядом психолога, з обов'язковим попереднім налагодженням регулярних, підтримуючих зустрічей з іншою бабусею та збереженням зв'язку з нинішньою.
Однак, службою у справах дітей Вендичанської селищної ради при прийнятті рішення від 20 травня 2025 року № 13, яким рекомендовано влаштувати дитину під опіку відповідача, грубо проігноровано якнайкращі інтереси самої дитини. Внаслідок чого прийнято рішення, яке призвело до завдання дитині непоправної травми, переживань та страху, що його заберуть у найближчої людини. Тому, вказане рішення очевидно суперечить інтересам малолітньої дитини.
Відповідач в ході судового розгляду відзив на позовну заяву не подав. В усних поясненнях заперечив проти позову, за півтора роки, що онук проживає з позивачем він з дружиною близько 10 разів навідував онука. При одній із зустрічей хотів забрати онука на ночівлю до себе, але позивач не дала, пояснюючи це тим, що онук буде хвилюватися та плакати. Але на переконання відповідача, позивачка могла б поговорити з ОСОБА_7 та переконати його, можливо він був би і не проти. Відповідач сам готує, прибирає, робить усі домашні справи, тому доглядати за онуком для нього не проблема.
В судових дебатах відповідач додатково зауважив, що наполягає на відмові у позові тому, що може бути, що й надалі він приїде, а онука не дадуть.
Представник відповідача - адвокат Совгири Л.В. в ході судового розгляду підтримувала думку свого довірителя щодо відмови у задоволенні позовних вимогах. Зазначала, що позивач неодноразово не надавала сім'ї ОСОБА_8 онука, вказуючи ті чи інші причини. У її довірителів кращі умови для проживання онука. Відповідач спеціально звільнився аби доглядати ОСОБА_7 . Його дружина працює вихователем у дитячому садочку, який в кількох сотнях метрів від їхнього будинку.
Крім цього адвокат зауважує, що відповідачі неодноразово були свідками застіль з алкогольними напоями, що відбувалися в сім'ї ОСОБА_10 . В кінці серпня 2025 року в будинку була пожежа, що свідчить про неналежні умови проживання дитини.
Третьою особою подано до суду висновок щодо розв'язання спору від 21.07.2025 № 02-18/571, згідно якого просять відмовити в позові. Посилаються на те, що рішенням служби у справах дітей малолітній онук сторін був влаштований тимчасово до ОСОБА_1
06.09.2024 на засіданні комісії вирішувалось питання щодо днів побачень Шевчуків з онуком кожних вихідних але їм не дозволили побачення.
Згодом, 22 травня 2025 року після розгляду заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про влаштування малолітнього онука під їхню опіку, рішенням виконавчого комітету Вендичанської селищної ради було передано ОСОБА_7 під опіку дідуся ОСОБА_2 .
Однак, 27.05.2025 працівниками служби у справах дітей Могилів-Подільської міської ради, працівниками поліції та опікуном ОСОБА_2 була відвідана родину ОСОБА_1 , щоб відібрати підопічного ОСОБА_4 , проте ОСОБА_1 категорично відмовилася передавати дитину законному опікуну, нагрубила їм, ще й до того негативно налаштувала дитину проти опікуна. З 22.05.2025 дитина ОСОБА_4 незаконно утримується в сім'ї ОСОБА_1 .
Також надано суду акт обстеження умов проживання від 28.02.2025, згідно якого умови проживання не задовільні, в будинку брудно, речі розкидані, для виховання та розвитку дитини умови не задовільні. Проведено профілактичну бесіду. Розділ стосунки, традиції в сім'ї не заповнений.
Представник третьої особи служби у справах дітей Вендичанської селищної ради - начальник служби Гаврищук Т.О. в судовому засіданні показала, що в 2024 році до служби надійшло повідомлення, що сусіди скаржаться на неблагополучну сім'ю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . По приїзду побачили погані житлово-побутові умови, дитина була хвора та голодна. Неодноразово приїздили та нічого не змінювалося. Згодом знайшли номер телефону ОСОБА_5 , який повідомив, що на війні але зв'яжеться із дружиною та усе налагодить. 06 лютого 2024 року вони вчергове приїхали до будинку, де проживала ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_7 та побачили жахливі умови, в будинку був сторонній чоловік, мати хлопчика була в стані алкогольного сп'яніння, дитина бігала по будинку гола. У служби був номер телефону ОСОБА_1 , якій зателефонували та запитали чи вона зможе терміново забрати онука, що вона і зробила. Після чого було винесено наказ служби у справах дітей від 07.02.2024, згідно з яким тимчасово влаштовано дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах, в сім'ю бабусі ОСОБА_1 .
Потім у відпустку приїхав батько дитини та повідомив, що з матір'ю дитини розлучається та збирає документи аби звернутися до суду для позбавлення її батьківських прав. Втім, згодом з'ясувалося, що ОСОБА_5 оголошений зниклим безвісті тому позов про позбавлення батьківських прав матері дитини вже подавала служба у справах дітей.
З часу влаштування дитини до сім'ї позивача, представники служби кілька разів приїздили аби перевірити умови, в яких ОСОБА_7 проживає, у них кілька разів траплялися конфлікти з чоловіком позивачки, яких не хотів їх впускати до будинку. У представників служби було декілька зауважень, які ОСОБА_1 врахувала.
Представник служби переконана, що дитина має виховуватися в любові, та їхня помилка була втому, що вони залишили дитину в сім'ї ОСОБА_10 , де є негатив та цієї любові немає.
На запитання представника відповідача ОСОБА_11 повідомила, що приїздами служби у справах дітей був невдоволений чоловік позивачки, але вона його заспокоювала. Щодо нецензурної лексики нічого не чула, на сьогоднішній день умови для проживання дитини кращі в сім'ї ОСОБА_8 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що є сусідкою ОСОБА_1 . Тому їй відомо, що дитина з народження проживала біля позивача. Через рік-півтора батьки дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 переїхали в с. Сугаки, втім через незначний проміжок часу дитина повернулася проживати до бабки. У онука ОСОБА_7 та бабки ОСОБА_1 склалися дуже гарні відносини, дуже теплі, бабуся приділяє йому багато часу.
Сусіди сварок в сім'ї ОСОБА_10 не чули. Сім'ю ОСОБА_8 бачила, коли вони інколи приїжджали навідати онука. Згодом свідок була присутня на засіданні опікунської ради при Вендичанській селищній раді, там на думку свідка, уся справа була побудована на тому аби просто віддати дитину ОСОБА_8 , усі з самого початку були упереджені до ОСОБА_1 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , який є чоловіком позивача, суду показав, що онук ОСОБА_7 фактично народився та виріс у їхній сім'ї.
У 2023 році орієнтовно на 3-4 місяці сім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_5 разом із сином переїхали у інше село. Однак, згодом до дружини зателефонували зі служби у справах дітей та повідомили, що дитина опинилася у складних умовах. Тому позивач та свідок одразу поїхали забрати ОСОБА_7 . З того часу дитина проживає в їхній сім'ї. Він з дружиною самостійно утримують онука, займаються його вихованням, лікуванням та розвитком. До того як батько онука - ОСОБА_5 пропав безвісті, він повідомляв свідка про те, що купив батькам автомобіль, аби вони могли навідувати ОСОБА_7 та постійно цікавився чи вони приїжджали. Однак, ОСОБА_2 з дружиною не часто приїздили навідати ОСОБА_7 , що їхнього сина дуже обурювало. Ще з народження дитини вони постійно називали онука "байстрюком" та не признавалися до нього. Перешкод у спілкуванні з онуком їм ніхто не чинив. Відповідач нагадався за онука тоді, коли прийшла звістка про те, що ОСОБА_5 пропав безвісті. Тоді він звернувся до служби у справах дітей аби дитину передали йому під опіку. Жодного рішення орган опіки та піклування ані дружині, ані свідку не надавали. Одного дня у травні цього року приїхали працівники служби у справах дітей разом з поліцією та ОСОБА_2 та намагалися забрати дитину. У ОСОБА_7 сталася істерика, дитина кричала не своїм голосом. Через психічний стан дитини, їм не вдалося реалізувати рішення та забрати його з сім'ї.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що є сусідкою позивачки та може охарактеризувати її сім'ю виключно з позитивної сторони. Вона з чоловіком дуже гарно ставиться до онуків. Найменший, ОСОБА_7 коли йде в садочок та повертаючись обціловує як бабусю так і дідуся. Онучки зараз проживають окремо. Щодо застіль, зловживань алкоголем нецензурної лайки в сім'ї ОСОБА_10 свідок категорично заперечила. Також свідку відомо, що коли батько ОСОБА_15 йшов на війну, сина залишив саме ОСОБА_1 . Приходячи у відпустку він навідував сина у позивачки, у якої залишався на час відпустки.
Свідок ОСОБА_16 , яка є дружиною відповідача, показала, що оразу після одруження з дочкою позивачки ОСОБА_3 її син - ОСОБА_5 з сім'єю проживав біля позивачки, але у окремому будинку. У 2023 році син був мобілізований та коли син йшов на війну сказав, аби вони піклувалися про онука.
Коли син прийшов у відпустку, вона дізналася, що онук проживає у поганих умовах, тому син збирає документи аби позбавити ОСОБА_3 батьківських прав. Взимку 2024 року свідок дізналася, що онук проживає в сім'ї ОСОБА_1 , куди вона з чоловіком приїжджали кожних вихідних. Гралися з ОСОБА_7 , читали йому казки. Умови проживання дитини у позивача погані, будинок старенький, в сім'ї "матюкаються", кожні вихідні п'янки. Коли приїжджали, світ на них неодноразово нападав, через що вони зверталися до поліції.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що є онукою позивачки. Вона отримала любов та підтримку від бабусі але вважає, що її було недостатньо. ОСОБА_1 забезпечила їй можливість гарно навчатися та здобувати ту освіту, яку свідок бажала. Якщо по уроках було щось не зрозуміло, бабуся завжди приходила на допомогу. Одягу було достатньо але вона, будучи підлітком хотіла сама обирати собі речі, але не мала можливості цього робити, бабка купувала усе на свій смак. Щодо братика ОСОБА_7 свідок показала, що в сім'ї його дуже люблять, пестять, купують іграшки, речі, фрукти та солодощі.
З 14 років свідок проживає окремо зі своєю старшою сестрою. ОСОБА_18 від бабки тому, що її дуже ображали слова дідуся, який казав: " ОСОБА_19 так, щоб ти не була схожа на ОСОБА_20 ". Бойко це прізвище її батька. Також брат ОСОБА_21 постійно переглядав її телефон, що дуже ображало свідка.
На запитання представника відповідача свідок відповіла, що застілля вдома у бабусі були але на свята. Нецензурні слова висловлював лише дідусь та вони були не на їхню адресу, а для "зв'язки слів". Дітей ніхто не примушував до фізичної праці.
Заслухавши покази сторін, допитаних в ході судового розгляду свідків, думку представників, дослідивши письмові матеріали справи та наявні при ній докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Позивач ОСОБА_1 є бабкою ОСОБА_4 по материнській лінії, а ОСОБА_2 дідом по лінії батька.
07 лютого 2024 року наказом Служби у справах дітей Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 4 тимчасово влаштовано дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах. в зв'язку з ухиленням батьками від виконання своїх обов'язків з виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сім'ю бабусі ОСОБА_1 .
З 07 лютого 2024 року та по даний час дитина проживає та виховується в сім'ї позивача.
26 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 за вих. № 1174 скеровано сім'ї ОСОБА_8 сповіщення про те, що їхній син ОСОБА_5 зник безвісти 23 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання.
Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Вендичанській селиoній раді від 06 квітня 2024 року № 22 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Вендичанської селищної ради від 17 вересня 2024 року за № 100, визначено дні побачення (перебування) онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зі своєю бабусею та дідусем по батьківській лінії на постійній основі кожних вихідних.
Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 08.04.2025 по справі № 138/46/25 ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набрало законної сили 09.05.2025.
20 травня 2025 року комісією з питань захисту прав дитини при Вендичанській селищній раді прийнято рішення за № 13, згідно якого рекомендовано виконавчому комітету Вендичанської селищної ради влаштувати дитину, позбавлену батьківського піклування - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 під опіку до дідуся по батьковій лінії ОСОБА_2
22 травня 2025 року рішенням виконавчого комітету Вендичанської селищної ради № 49 надано дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 статусу дитини позбавленої батьківського піклування.
Того ж дня рішенням виконавчого комітету Вендичанської селищної ради № 52 влаштовано дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до дідуся по батьковій лінії ОСОБА_2 , який проживає в с. Букатинка.
27 травня 2025 року до будинку позивача, де остання проживає разом зі своїм онуком приїхали працівники поліції разом із представниками служби у справах дітей та відповідачем, пред'явивши позивачеві рішення про влаштування онука Михайлика до відповідача ОСОБА_2 .
Однак, реалізувати вказане рішення не видалось за можливе, між сторонами виник спір щодо місця проживання онука та особи, яка буде його опікуном.
Відповідно до преамбули Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-X11 (далі - Конвенція про права дитини), зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).
Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
Аналізуючи встановлені судом обставини щодо відповідності якнайкращим інтересами дитини ОСОБА_4 , передачу його під опіку дідусеві, що ухвалено рішенням виконавчого комітету Вендичанської селищної ради від 22 травня 2025 року, або ж залишення під опікою бабки ОСОБА_1 , що є предметом цього судового провадження, суд зауважує на такому.
Відповідно до психологічного висновку щодо емоційного стану та сформованого типу прихильності ОСОБА_4 , складеного 13.10.2025 психологом при службі у справах дітей Могилів-Подільської міської ради, слідує, що хлопчик стабільний та позитивний, демонструє успішну адаптацію до поточного життєвого середовища, не проявляє ознак гострої тривожності чи напруги, був у хорошому настрої, відповідав на запитання психолога відверто та щиро. Навіть з урахуванням складної сімейної історії, хлопчик, проживаючи з бабусею, сформував міцну основу для психоемоційного благополуччя.
Дані дослідження вказують на формування безпечного типу прихильності до бабусі, з якою ОСОБА_7 проживає.
Коли під час інтерв'ю бабуся хотіла вийти, хлопчик не виявляв паніки чи протесту. Його реакція полягала лише у вираженні здорової зацікавленості ("куди йде, на скільки"), що є класичною ознакою безпечної прихильності: дитина впевнена у доступності та поверненні значущої фігури, що дозволяє їй спокійно залишатися наодинці.
Результати діагностики підтверджують, що бабуся є центральною та домінуючою фігурою в його внутрішній репрезентації сім'ї. ОСОБА_7 розмістив себе першим, а потім бабусю, позначивши її найбільшим колом, що символізує її найбільшу емоційну значущість та захисну роль. До кола значущих осіб також включені дідусь та братик ОСОБА_21 . Виключення біологічних батьків, як і іншої, фактично незнайомої йому бабусі, є захисник механізмом, який допомагає дитині емоційно адаптуватися до реальності їхньої відсутності у його житті.
ОСОБА_7 сумує за втраченими зв'язками, але на даний момент не уявляє свого життя з іншою бабусею, що прямо свідчить про глибину та пріоритет його теперішнього емоційного зв'язку.
За результатами тесту Варги-Століна бабуся демонструє сприятливий для розвитку дитини стиль виховання:
- прийняття - відхилення (15 балів): високий показник прийняття свідчить про любов, повагу до особистості дитини та визнання. Це є найважливішою умовою формування безпечної прихильності;
- кооперація (8 балів): середній рівень кооперації вказує на прагнення до рівноправної співпраці та заохочення ініціативи ОСОБА_7 , що сприяє розвитку самостійності;
- симбіоз (5 балів): низький показник симбіозу означає відсутність емоційної злитості та бажання відокремити дитину від власних інтересів, що є психологічно здоровим для її індивідуалізації;
- авторитарна гіперсоціалізація (3 бали): низький бал свідчить про відсутність надмірної вимогливості, жорсткого контролю та авторитарності.
Як висновок, виховний стиль бабусі є приймаючим та підтримуючим, що стало критичним фактором для успішної адаптації ОСОБА_7 та формування його безпечної прихильності.
На основі наданих фактів та проведених методик встановлено, що ОСОБА_7 має стабільний емоційний стан та сформовану безпечну прихильність до своєї нинішньої бабусі, яка є його єдиною значущою фігурою безпеки. Бабуся забезпечує дитині приймаюче, сприятливе та не авторитарне виховне середовище. Різка зміна місця проживання та відрив від фігури безпечної прихильності несе ризик гострої травматизації, руйнування сформованої стабільності, регресу та формування дезорганізованого типу прихильності.
За рекомендаціями психолога є збереження стабільності в інтересах забезпечення благополуччя дитини, рекомендується збереження місця проживання ОСОБА_7 з бабусею, яка є його основною фігурою безпечної прихильності протягом трьох років. Поступова інтеграція - зміна місця проживання повинна відбуватися максимально повільно та поступово, під наглядом психолога, з обов'язковим попереднім налагодженням регулярних, підтримуючих зустрічей з іншою бабусею та збереженням зв'язку з нинішньою.
Висновок психолога знайшов свого беззаперечного підтвердження в ході судового провадження письмовими доказами та показами допитаних судом свідків, в тому числі заявлених стороною відповідача, які стверджували про теплі, люблячі та підтримуючі відносини між позивачкою, її сім'єю та онуком ОСОБА_7 . Встановлено, що бабуся проявляє глибоку турботу про онука, приділяє йому багато часу. Дитина на свій вік дуже гарно розвинута, що свідчить про те, що в сім'ї піклуються про розвиток дитини, його вмінь та навичок.
Натомість ані відповідач, ані свідок ОСОБА_16 не змогли розповісти про будь-які вподобання онука, його навички, мрії, тощо.
Суд ставиться критично до показів свідка ОСОБА_16 та не бере їх до уваги з огляду на те, що відповідач у своїх поясненнях щодо суті спору показав, що за увесь час, що ОСОБА_7 проживає в родині ОСОБА_10 , а це майже 2 роки, він із дружиною близько 10 разів навідував онука. Вказані твердження узгоджуються із поясненнями позивачки та свідка ОСОБА_13 (чоловіка позивача).
Натомість свідок ОСОБА_16 суду зазначала, що кожних вихідних і в суботу і в неділю вони були в онука, гралися з ним, читали йому книжки. Однак, повідомити якісь подробиці про онука, з яким за її твердженнями, має сталі та постійні зв'язки свідок не змогла.
Покази даного свідка також спростовує висновок психолога, який вказує на те, що інша бабуся для ОСОБА_7 «фактично незнайома».
Суд зауважує й на тому, що сторона відповідача, яка перед судом стверджувала про те, що позивач та її сім'я чинять їм перешкоди у спілкуванні з онуком, з цією метою отримали рішення виконавчого комітету щодо визначення днів побачень з ОСОБА_7 , сама не виявляє активного бажання брати участь у житті онука, налагодити з ним сталі та міцні родині зв'язки.
Звернення до поліції було 1 раз у квітні 2024 року.
Друге звернення було 27.05.2025 під час спроби забрати онука разом із працівниками поліції та представниками служби у справах дітей, після ухвалення виконавчим комітетом рішення про передачу дитини під опіку відповідачеві.
Усі спроби сторони відповідача в ході судового розгляду скомпрометувати сім'ю позивача, вказуючи на зловживання алкоголем, нецензурні лайки в сім'ї, примушування дітей не важкої фізичної праці не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, більше того спростовані показами заявленого ними ж свідка ОСОБА_17 , а тому є безпідставними, надуманими та голослівними.
Суд також критично ставиться до наданого третьою особою акта обстеження умов проживання від 28 лютого 2025 року, що проведено начальником служби у справах дітей Гаврищук Т.О., ГС ССД Гоцуляк Ю, працівником ювенальної поліції Тихолазом А. з огляду на таке.
В акті зазначено, що умови проживання ОСОБА_7 в сім'ї ОСОБА_1 не задовільні, в будинку брудно, речі розкидані, для виховання та розвитку дитини створено незадовільні умови, з сім'єю проведено профілактичну бесіду.
Розділ стосунки, традиції в сім'ї не заповнено.
Однак, відомості, що містяться в акті спростовано поясненнями начальника служби у справах дітей ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні показала, що коли дитину передали ОСОБА_1 , вони приїхали та мали зауваження щодо ліжка, на якому спить дитина, та вказане зауваження позивачем було враховане, придбано дитині нове ліжко. Інших зауважень не було. Умови проживання нормальні але в ОСОБА_8 , на її думку, кращі.
Таким чином, наданий суду акт викликає об'єктивні сумніви в його достовірності та правдивості, з огляду на покази самої начальниці служби у справах дітей ОСОБА_11 , письмові докази, що містяться при справі, в тому числі висновки психолога та покази допитаних судом свідків.
Крім цього, при матеріалах справи міститься характеристика на ОСОБА_1 , згідно якої остання за час проживання в с. Яруга зарекомендувала себе виключно з позитивного боку, скарг від сусідів на неї не надходило. За свідченнями сусідів працьовита, товариська та ввічлива. В побуті доброзичлива та чуйна.
При вирішенні даного спору суд також враховує, що будинок ОСОБА_10 , де проживає дитина належить їм на праві власності. Сім'я має у власності 4 земельних ділянки, які здає в оренду, дохід від якої у 2025 році складає 47 154,50 грн. Сім'я тримає підсобне господарство (корови, свині, кури). Дохід сім'ї від здачі молока за період з квітня по вересень 2025 року склав 191 774,50 грн.
Вказане свідчить про те, що позивач взмозі забезпечити онука, надавши йому належне харчування, лікування, забезпечити належні умови для навчання та розвитку, що й робить на даний час.
При цьому, надані суду стороною відповідача довідки свідчать про його очевидно не значний дохід, який за період з березня по червень 2025 року склав 28 535,38 грн. нарахованої заробітної плати. На даний час, як стверджує сторона відповідача, ОСОБА_2 звільнився з роботи, таким чином і цього доходу сім'я не має.
За повідомленням представника відповідача, дружина останнього працює вихователем у дитячому садочку, що з урахуванням наданих суду доказів свідчить про те, що заробітна плата ОСОБА_16 є єдиним доходом сім'ї.
А тому, з урахуванням наявного у обох сторін спору матеріального становища, суд не вбачає сім'ю ОСОБА_8 фінансово спроможною утримувати також і малолітнього онука та забезпечувати йому належне харчування, лікування, навчання тощо, що з урахуванням даної ситуації з цінами на продукти харчування та лікування потребує значних коштів.
Таким чином, встановлені в ході судового слідства обставини беззастережно спростували висновки служби у справах дітей при Вендичанській селищній раді, відомості, що містяться у переліку доказів наданих третьою особою спростовані в ході судового розгляду усними поясненнями начальниці служби у справах дітей, та є очевидно упередженими та не відповідають дійсності. Прийняте службою у справах дітей рішення більш ніж очевидно свідчить про те, що при прийнятті цього рішення інтереси дитини не було враховано взагалі.
З огляду на встановлені в ході судового провадження обставини, суд дійшов до єдиного правильного та можливого висновку, що якнайкращим інтересам дитини ОСОБА_4 відповідатиме його подальше проживання з бабусею ОСОБА_1 . Тому позовні вимоги слід задовольнити, визначивши місцем проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з бабусею ОСОБА_1 .
На переконання суду визначення місця проживання дитини саме з позивачем, забезпечить дитині гармонійне зростання у психологічно сприятливій та безпечній атмосфері, сповненій любові, турботи та підтримки, яку онуку забезпечує його бабка ОСОБА_1 та підтверджено в ході судового розгляду. Натомість, суд звертає увагу обох сторін на тому, що онуку має бути забезпечено можливість бачитися з бабусею та дідусем по лінії батька, що сприятиме формуванню у дитини правильного сприйняття сім'ї, сімейних відносин та формуванню правильної картини сім'ї в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 1 211,20 грн. за звернення до суду із цим позовом (а.с. 27).
Тому вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з бабкою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги на протязі тридцяти днів від дня його винесення до Вінницького апеляційного суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: орган опіки та піклування Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, юридична адреса вул. Соборна, буд. 55, смт. Вендичани, Могилів-Подільський район, Вінницька область, інд. 24032, код ЄДРПОУ 43939535.
Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН