Справа № 134/1300/25
1-кп/134/104/2025
05 грудня 2025 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у судовому засіданні в залі суду селища Крижопіль в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2025 року за № 12025020190000135 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
На розгляді Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Прокурор в судовому засіданні суду подав клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Своє клопотання прокурор в судовому засіданні обґрунтував тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні по АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу, відкривши двері, які були відчинені, зайшов в кімнату, в якій ОСОБА_6 здійснює свою діяльність у сфері фотографій, де на столі виявив сумку в якій розміщувався фотоапарат марки «Nikon d50» із об'єктивом мари «Nikon AF-S Nikkor 18 200 м.м.» та додатковий спалах марки «Yin Yan BY-24 ZP - Navsi», належний ОСОБА_6 , після чого, вирішив вказаними речами незаконно заволодіти. ОСОБА_4 , реалізовуючи свій незаконний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом, з метою наживи та звернення чужого майна на свою користь, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, таємно, в умовах воєнного стану, незаконно заволодів фотоапаратом марки «Nikon d50» із об'єктивом мари «Nikon AF-S Nikkor 18 200 м.м.» та додатковим спалахом марки «Yin Yan BY-24 ZP - Navsi», а саме поклав у рюкзак та залишив місце вчинення кримінального правопорушення. У подальшому, ОСОБА_4 , викраденими речами, розпорядився на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_6 , майнову шкоду на загальну суму 3310,20 грн. Таким чином ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинена повторно та в умовах воєнного стану.
В ході досудового розслідування, слідчим суддею Крижопільського районного суду Вінницької області ухвалою від 19.08.2025 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на строк 60 днів та визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Було встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не відпали і на сьогоднішній день, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, які під час судового розгляду ще не допитані; вчинити інші кримінальні правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та заявив усне клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт. Своє клопотання обґрунтував тим, що у нього в м. Дружівка Донецької області проживає бабуся та сестра, то він до них поїде. Дана територія не є окупованою російською федерацією. Сестра має троє малолітніх дітей, та перебуває у складній життєвій ситуації, а бабуся хворіє та вже понад тиждень не виходить на зв'язок. Він хоче їх провідати та переконатися що з ними все в порядку. Те, що він перебував в розшуку, то вважає, що він не переховувався від досудового слідства, а працівники поліції не в повній мірі виконували свій обов'язок, оскільки його в м. Києві ніхто не шукав, телефонували йому пару раз, він не взяв трубку, зокрема його телефон певний період був виключений і у нього наявні і інші телефоні номера. Тому вважає, що є всі підстави для застосування до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію ОСОБА_4 та зазначив, що клопотання не мотивоване та відсутні докази того, що ОСОБА_4 буде ухилятися від явки до суду. На даному етапі судового розгляду свідки та потерпіла допитані, тому підстав вважати, що обвинувачений буде на них впливати відсутні. У обвинуваченого є місце проживання, тому підтримав клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України. Обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п'яти восьми років. Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою із визначенням застави, виходячи із доведеністю ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Дані ризики були судом підтверджені та враховані при продовжені строку запобіжного заходу у виді триманні під вартою 13 жовтня 2025 року.
Що стосується ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Так, ознака тяжкості злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_4 раніше судимий за ст. 185 ч. 3 КК України, судимість не знята та не погашена, на шлях виправлення не став та обвинувачується у вчиненні нового умисного корисливого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, по даному кримінальному провадженні перебував у розшуку,що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою, так як той факт, що обвинувачений перебував у розшуку, переховувався від досудового розслідування уже свідчать про те, що ризики переховування від суду великі. Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_4 засуджений 16.07.2025 року Приморським районним судом міста Одеса за ч. 1 ст. 357 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном 1 рік.
Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що він не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим на підставі обставин, які судом зазначені вище, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
На даному етапі судового розгляду свідки, потерпіла допитані, однак суд зазначає наступне.
Що стосується ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, раніше судимий за корисливі злочини, на утримані не має осіб, вважає такі ризики доведеними.
У разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, оскільки обвинувачений знає, що вказаною статтею передбачено санкція понад 5 років позбавлення волі, та у разі винесення обвинувального акту, до покарання за вчинений злочин йому ще буде добавлено покарання за вироком від 16.07.2025 року, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.
При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, особу обвинуваченого у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.
Щодо твердження сторони захисту про те, що обвинувачений має місце постійної реєстрації та проживання у м. Дружівка Донецької області, де проживають його родичі, суд не бере до уваги, оскільки обвинувачений проживає в іншій області, тому домашній арешт утруднить явку самого обвинуваченого в судові засідання. Крім того, обвинувачений не має постійного місця проживання на території Крижопільської громади Тульчинського району Вінницької області, чи самої Вінницької області. Суду не надано письмових доказів того, що після звільнення з під варти ОСОБА_4 має постійне місце проживання на території Тульчинського району Вінницької області та зможе безперешкодно з'являтися в судові засідання.
Суд вважає, що є вірогідність того, що будучи звільненим з під варти, ОСОБА_4 знову може вчинити кримінальне правопорушення, оскільки матеріали справи вказують на те, що будучи засудженим ОСОБА_4 на шлях виправлення не встав, та вчинив новий корисливий злочин, в якому обвинувачується в даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, а клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час не підлягає задоволенню, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Суду не доведено належними та допустимими доказами, що будь який ризик, який встановлений під час досудового розслідування при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та зазначені процесуальним законодавством на момент розгляду даного клопотання не доведений та безпідставний чи відпав.
Разом з тим, суд зазначає, що обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , слідчий суддя одночасно визначив останньому заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 гривень. Обвинувачений може скористатися своїм правом і внести заставу відповідно до ухвали суду. Суд зазначає, що коли обвинувачений буде звільнений із тримання під вартою, а саме у зв'язку із внесенням застави, забезпечить більше вірогідності виконання ним покладених обов'язків, стимулює його до не порушення обов'язків, зменшить ризики, які зазначені при обрані та продовженні запобіжного заходу, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави у разі невиконання обов'язків, які зазначені в ухвалі при визначені застави.
Однак обвинувачений на даний час не скористався внесенням застави, що не перешкоджає і в подальшому останньому скористатися таким правом.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам ухилятися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд -
постановив:
В усному клопотанні обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на більш м'яке у вигляді домашнього арешту відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити на 60 діб до 02 лютого 2026 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача: (UA688201720355219002000000401, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, (Крижопільський районний суд Вінницької області), номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім'я, по-батькові платника застави.
У разі внесення застави відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього ряд обов'язків, зокрема:
- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками по справі.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснити учасникам судового провадження їх право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, робити з них необхідні виписки та копії.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, або вручення копії ухвали.
Суддя