Справа № 132/3506/25
Провадження № 2/132/1319/25
Іменем України
08 грудня 2025 року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області у складі головуючого судді Карнауха Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог.
25 липня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (первісний кредитор) та відповідачем - ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00-9872721 на суму 5 175 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатору. Під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема суму і строк кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами і типу процентної ставки. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину. Відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, має заборгованість у розмірі 10 134,00 грн, яка складається з 5175 грн заборгованості по тілу кредиту та 4959 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
20 січня 2025 року між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 10 134,00 грн, а також сплачений ним судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Процесуальні дії у справі.
20 жовтня 2025 року позовна заява отримана судом.
21 жовтня 2025 року судом отримана інформація про реєстрацію місця проживання відповідача.
22 жовтня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи: відповідачу - для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня отримання цієї ухвали; відповідачу - для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше 15 днів з дня отримання цієї ухвали; позивачу - для подання відповіді на відзив - не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву на позов; відповідачу - для подання заперечень на відповідь на відзив - не пізніше 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на позов. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк».
Вищезазначена ухвала була надіслана сторонам таким чином: позивачу та його представнику - на їх електронні адреси, відповідачу на його адресу: АДРЕСА_1 . Згідно із відомостями АТ «Укрпошта» відповідач відповідне поштове відправлення отримав 31.10.2025.
18 листопада 2025 року судом отримано витребувані докази із АТ КБ «Приватбанк».
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Відповідачем ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, а також будь-яких заяв та клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України до суду не подано.
Представник позивача в позовній заяві просив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Фактичні обставини, встановлені судом.
25 липня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9872721, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 4 500,00 грн строком на 360 днів зі сплатою фіксованої відсоткової ставки 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Кредитодавцем одноразово нараховано комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає 675,00 грн.
Усі істотні умови цього договору, порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору (п. 1.10 договору). Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був відправлений погодженим із позичальником засобом зв'язку.
ТОВ «МАКС КРЕДИТ» виконало умови договору та 25.07.2024 надав відповідачу кошти у розмірі 4 500,00 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» за вих. № 173/02 від 06 лютого 2025 року.
Крім того, до суду 18.11.2025 надійшли витребувані судом відомості із АТ КБ «Приватбанк» щодо виписки за банківським рахунком ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається, що 25.07.2024 відповідачем на його банківський рахунок отримано 4500 грн.
20 січня 2025 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором №00-9872721 від 25 липня 2024 року. Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором перед первісним кредитором на момент передачі права вимоги становить 10 134,00 грн.
Із наданої позивачем виписки з особового рахунка за кредитним договором № 00-9872721 від 25 липня 2024 року вбачається, що станом на 01 жовтня 2025 року заборгованість відповідача не погашена і становить 10 134,00 грн, з яких: прострочене тіло кредиту у розмірі 5 175,00 грн; прострочені відсотки у розмірі 4 959, 00 грн.
Доказів, які б спростовували розмір заборгованості, відповідачем суду не надано.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов'язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов'язань.
Норми права, які застосовує суд.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Заст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, правонаступником яких є позивач, після підписання яких між сторонами договору виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникли зобов'язання повернути кредитору кошти відповідно до умов договору і сплатити відсотки за користування ними.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, позивачем надано як докази на підтвердження позовних вимог копію вищезазначеного кредитного договору, укладеного відповідачем з первісним кредитором, копію договору факторингу, витяг з реєстру боржників, розрахунки заборгованості.
Тобто, позивачем доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» становить 10 134,00 грн, з яких: прострочене тіло кредиту у розмірі 5 175,00 грн; прострочені відсотки у розмірі 4 959, 00 грн.
Розмір заборгованості за кредитними договорами відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
У поданому позові ТОВ «ФК «ЕЙС» заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмір 7000 грн.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 3-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надані: копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01, укладеного 20.08.2025 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським буро «Соломко та партнери», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломка Олексія Володимировича, довіреності ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» адвокату Соломку О.В., додаткової угоди від 11.09.2025 №25770858453 до вказаного договору, акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, де визначено суму надання правової допомоги стосовно ОСОБА_1 на загальну суму 7 000 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведених норм права, обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги (всього 6 годин), обсягом наданих адвокатських послуг, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 000 грн.
Вказану суму суд вважає співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду ТОВ «ФК «ЕЙС» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, ст. 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса: місто Київ, вулиця Алматинська, будинок № 8, офіс № 310а, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №00-9872721 від 25 липня 2024 року у розмірі 10 134 (десять тисяч сто тридцять чотири) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адреса: місто Київ, вулиця Алматинська, будинок № 8, офіс № 310а, код ЄДРПОУ 42986956) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники процесу:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Алматинська, будинок № 8, офіс № 310а, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 08.12.2025.
Суддя Н.П. Карнаух