Справа № 131/1964/25
Провадження № 1-кс/131/399/2025
"05" грудня 2025 р. м. Іллінці
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №2 в м. Іллінці Вінницької області клопотання слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Павлівка Іллінецького району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого в порядку ст.89 КК України,
Слідчий СВ відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
В обгрунтування клопотання вказано, що 05.06.2023 року наказом № 112-РС командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 (по особовому складу) старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду номера обслуги гранатометного взводу 3-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжується указами Президента України та діє по даний час.
У порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, старший солдат ОСОБА_5 , номер обслуги гранатометного взводу 3-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану 20.05.2024 року в ранковий час доби (більш точно час під час досудового розслідування не встановлено) не з'явився вчасно з відпустки до місця служби - місця тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_2 , та ухилявся від несення обов'язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тривалістю понад три доби, до 03.12.2025 року, моменту його затримання працівниками поліції.
За час відсутності за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
03.12.2025 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
03.12.2025року об 11 год. 26 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Оскільки підозрюваний ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке класифікуються як тяжкий злочин, пов'язане із самовільним залишенням військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану та у разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення йому загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. В зв'язку із цим, є достатні підстави вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, зокрема в частині вчинення підозрюваним дій пов'язаних із переховуванням від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиненням інших кримінальних правопорушень, а також може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, що суттєво вплинить на хід проведення досудового розслідування.
У вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: з огляду на те, що санкція інкримінованих йому злочинів є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки ОСОБА_5 з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань сприятимуть наявності ризику переховування від суду; незаконного впливу підозрюваного на свідків чи експертів, оскільки, згідно статті 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, ОСОБА_5 матиме можливість здійснювати на свідків відповідний незаконний вплив з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, які вони надавали під час досудового розслідування, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи. А з огляду на те, що підозрюваний є військовослужбовцем, наявний ризик того, що останній вчинить інше кримінальне правопорушення.
Існує висока ймовірність того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , враховуючи матеріали досудового розслідування, в майбутньому буде продовжувати свою злочинну діяльність, яка полягає у залишені військової частини, продовжить проводити час на власний розсуд не пов'язаний з несенням служби, і тому, враховуючи тяжкість злочину та передбачену за нього міру покарання пов'язану лише з позбавленням волі, буде переховуватись від органів слідства та суду чим буде перешкоджати розслідуванню даного кримінального правопорушення.
Застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу (особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт) не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки є недостатньо суворими, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання.
Таким чином, слідчий вважає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджанню кримінальному провадженню, щодо підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигдяді у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав. Не заперечив проти застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 альтернативного запобіжногозаходу у виді застави, оскільки останній вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення визнає, співпрацює з органами досудового розслідування та виявляє намір продовжити свою службу в лавах Збройних Сил України.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, слідчому судді пояснила, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу. При цьому, при визначенні розміру застави провила признати її у максимальному розмірі.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав, не заперечував обґрунтованості підозри.
ОСОБА_5 та його захисник, адвокат ОСОБА_7 , не заперечили відносно задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказали, що підозрюваний ОСОБА_5 проходив військову службу та на даний час має намір продовжити свою службу в лавах Збройних Сил України. Крім того, просили визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Так, слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділенням Відділення поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №62025050010026955 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
03.12.2025 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
03.12.2025року об 11 год. 26 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно частини 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Такі ризики закон пов'язує зі спробами переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8,9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_5 вказаного кримінального правопорушення обґрунтована. Причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена слідчим і прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В судовому засіданні слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4 ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі свідки у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на даних свідків, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини вчинення правопорушень, тяжкість покарання за злочини, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, непрацевлаштованість та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходив військову службу та має намір продовжити свою службу в лавах Збройних Сил України, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, має проблеми зі здоров'ям, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_5 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено слідчим і прокурором при розгляді даного клопотання.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Разом з тим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчий суддя не вбачає.
Слідчим та прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбаченихстаттями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід тримання під вартою.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, нормами вказаної статті встановлено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, не визначення розміру застави це право суду, а не обов'язок, а тому право на не визначення розміру застави повинно бути належно обґрунтованим.
Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання" (рішення у справі "Сергій Волосюк проти України" п. 38).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість в умовах воєнного стану, відомості про майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження клопотання слідчого обґрунтоване та наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка, на думку суду, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не є завідомо непомірною для останнього.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 178, 182,183, 184, 186, 193,194, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Павлівка Іллінецького району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави строком на 60 днів, тобто до 31 січня 2026 року, включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислюється з моменту затримання - з 11 години 26 хвилин 03 грудня 2025 року (відповідно до протоколу затримання).
Дата закінчення строку тримання ОСОБА_5 під вартою - 31 січня 2026 року.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90840,00грн. (дев'яносто тисяч вісімсот сорок гривень) , які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Іллінецького районного суду Вінницької області: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Рахунок отримувача: UA688201720355219002000000401; Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 , справа №131/1964/25, провадження 1-кс/131/399/25.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави на ОСОБА_5 будуть покладені наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 положення ч.8 ст.182 КПК України, згідно з якими, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_5 визначити термін їх дії, відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, на строк дії даної ухвали.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Вінницька установа відбування покарань №1».
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Вінницька установа відбування покарань №1» негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного ОСОБА_5 з-під варти, про що повідомити Іллінецький районний суд Вінницької області.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
Строк дії ухвали визначити до 31 січня 2026 року, включно.
Копію ухвали направити до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань № 1» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складений та оголошений 08 грудня 2025 року.
Слідчий суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8