27.11.2025м. СумиСправа № 920/899/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., за участі секретаря судового засідання Виходцевої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/899/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (вул. Старокиївська, буд. 14, м. Київ, 04116; код за ЄДРПОУ 42190690),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (вул. Вирівська, буд. 64, м. Конотоп, Сумська обл., 41600; код за ЄДРПОУ 30573983),
про стягнення 14538954,29 грн,
за участю представників:
від позивача: Литвинов В.В. (адвокат, довіреність від 01.01.2025 №01/01-01),
від відповідача: Бойко Л.М. (самопредставництво ),
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
20.06.2025 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 13727842,05 грн з ПДВ основного боргу за електричну енергію придбану у лютому та березні 2025 року за договором, 165860,60 грн. без ПДВ 3% річних за період з 01.01.2025 по 31.05.2025, 645251,64 грн без ПДВ інфляційних втрат за період січень, лютий, березень, квітень та травень 2025 року, а також 174467,45 грн судового збору та витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких зазначений у позові в сумі 350000,00 грн.
20.06.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/899/25 призначено судді Котельницькій В.Л.
Ухвалою від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/899/25 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 18.08.2025; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
15.07.2025 відповідач подав відзив на позов (вх №3397), за яким заборгованість за електричну енергію поставлену за період з лютого по березень 2025 року в розмір 13727842,05 грн з ПДВ визнає. У відзиві відповідач зауважив, що планував погашати заборгованість починаючи з травня 2025 року по 700000,00 грн щомісяця до повного її погашення та звернувся з відповідним листом від 20.03.2025 №28/03-387 до ТОВ «Електротрейдінг Груп». Разом з тим, у зв'язку із недостатністю обігових коштів погасити заборгованість не вдалося. Відповідач зауважив, що ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» є господарським товариством у статутному капіталі якого 100% часток належить державі в особі Фонду державного майна України та на фінансовий стан підприємства вплинули обставини зумовлені військовою агресією Російської Федерації. Відповідач просить суд врахувати викладені в у відзиві обставини, що призвели до виникнення заборгованості та не стягувати інфляційні втрати і 3% річних у період дії воєнного стану.
17.07.2025 позивач подав відповідь на відзив (вх №3435), в якій позивач зазначив, що враховуючи визнання відповідачем у відзиві основного боргу в розмірі 13727842,05 грн. з ПДВ за електричну енергію придбану у лютому та березні 2025 року за договором №ДД-22/0545 від 05.09.2022 купівлі-продажу електричної енергії, вказана обставина не підлягає подальшому доказуванню згідно з ч.1 ст.75 ГПК України. Разом з тим, позивач наголошує, що наведене у відзиві на позов клопотання про повну відмову у задоволенні заявленого позивачем мінімального розміру відсотків річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню.
Ухвалою від 14.08.2025 у справі №920/899/25 задоволено заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №4439 від 13.08.2025); постановлено провести судове засідання у справі №920/899/25, призначене на 18.08.2025, 10:30, за участі Бойко Людмили Миколаївни в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
18.08.2025 розгляд справи призначений у підготовче судове засідання на 10:30 не відбулось у зв'язку із оголошенням на території Сумського району Сумської області, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 18.08.2025 у справі №920/899/25.
Ухвалою від 19.08.2025 у справі №920/899/25 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; призначено підготовче судове засідання на 17.09.2025, 11:30, в режимі відеоконференції за участі представників сторін поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому судовому засіданні 17.09.2025 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 27.10.2025, 12:00, в режимі відеоконференції за участі представників сторін поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 18.09.2025 у справі №920/899/25 повідомлено відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 27.10.2025, 12:00, в режимі відеоконференції за участі представників сторін поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
27.10.2025 суддя Котельницька В.Л. перебувала у відпустці, а тому розгляд зазначеної справи не відбувся.
28.10.2025 відповідно до наказу голови Господарського суду Сумської області №16 від 28.10.2025 «Про внесення змін до облікових документів Вікторії Котельницької », в зв'язку зі зміною прізвища суддею Вікторією Котельницькою, змінено прізвище «Котельницька» на « Короленко ».
Ухвалою від 30.10.2025 у справі №920/899/25 призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 25.11.2025, 10:30, в режимі відеоконференції за участі представників сторін поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
24.11.2025 відповідач подав клопотання про розстрочення стягнення заборгованості (вх №6093), в якій відповідач просить прийняти рішення у даній справі із розстроченням стягнення заборгованості строком на 12 місяців шляхом сплати коштів рівними частинами щомісячно.
У судовому засіданні 25.11.2025 розпочато розгляд справи по суті та відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 27.11.2025, 12:45, за участі представника позивача та відповідача в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
27.11.2025 позивач подав заперечення на клопотання відповідача про розстрочення стягнення заборгованості (вх №5696).
У судовому засіданні 27.11.2025 встановлено:
Представники сторін у судове засідання прибули.
Позивач позовні вимоги підтримав просив позов задовольнити, відмовивши у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення судового рішення.
Представник відповідача підтримав поданий відзив та заяву про розстрочення виконання судового рішення.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
05.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №ДД-22/0545/76.
Позивач у позові зауважив, що у 2022, 2023, 2024 роках та січні 2025 року ТОВ «Мотордеталь-Конотоп», як покупець, виконав грошові зобов'язання з оплати вартості придбаної у позивача електричної енергії, а тому, спір за вказані періоди в частині оплати вартості електричної енергії відсутній та продавець не долучає до матеріалів справи додаткові угоди та первинні документи якими оформлено купівлю-продаж електричної енергії за вищезазначені періоди.
Додатковою угодою №29 від 31.01.2025 Договір було викладено з 01.02.2025 у новій редакції (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором продавець зобов'язаний продати електричну енергію покупцю, а покупець зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію на умовах, що визначені у цьому договорі.
Згідно з п. 1.2 договору торгова зона, ціна електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування), обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії (за необхідністю), умови коригування графіку погодинного відпуску/відбору (купівлі-продажу) електричної енергії (за необхідністю), вартість електричної енергії (за необхідністю), порядок оплати, строк (період) постачання тощо визначаються сторонами у відповідних додаткових угодах до договору (далі додаткові угоди).
Строком (періодом) постачання електричної енергії є календарні дні або календарний місяць зазначені у відповідній додатковій угоді. Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором у строку (періоді) постачання, зазначається у відповідній додатковій угоді. За розрахункову одиницю купівлі-продажу електричної енергії приймається одна МВт*год з точністю до одного знаку після коми (пункти 3.1-3.3 договору).
Відповідно до п. 3.8 договору право власності на електричну енергію переходить від продавця до покупця в момент отримання сторонами від ОСП автоматичного повідомлення на електронній платформі про підтвердження, що зареєстрований ДД є дійсним. Після переходу права власності на електричну енергію Покупець несе всі витрати (в т.ч., однак не виключно, пов'язані з розподілом та/або передачею електричної енергії до Покупця), ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на електричну енергію.
У пункті 4.1 договору визначено, що ціна однієї МВт*год електричної енергії, що постачається на підставі цього договору, складає 5000,00 грн, крім того ПДВ - 1000,00 грн, всього - 6000,00 грн., якщо інше не передбачено додатковою угодою.
Строки та порядок оформлення актів купівлі-продажу електричної енергії визначений у розділі 5 договору.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що фактичний обсяг проданої продавцем та придбаної покупцем на умовах цього Договору електричної енергії, її остаточна ціна та вартість зазначаються в Акті купівлі-продажу електричної енергії за відповідний календарний місяць, протягом якого здійснювалась купівля-продаж електричної енергії згідно з цим Договором.
Акти купівлі-продажу електричної енергії згідно п.5.2., 5.4. та 5.6. Договору можуть бути підписані сторонами Договору в електронній або паперовій формі.
Відповідно до п. 7.3.2 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися з продавцем за електричну енергію відповідно до умов цього договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов цього договору (пункти 8.1-8.2 договору).
Згідно з п. 8.3 договору за порушення строків здійснення платежів за цим договором покупець, крім суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, сплачує на користь продавця пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється за весь час порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 13.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2025 року включно. В частині виконання фінансових зобов'язань договір діє до їх повного виконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору ні одна зі сторін не повідомить іншій стороні письмово про намір припинення договору, тоді даний договір автоматично продовжується на один календарний рік. Положення даного пункту застосовуються і до кожної наступної пролонгації договору.
Згідно з п. 13.7. договору обмін електронними документами здійснюється у сервісі електронного документообігу «Вчасно» та(або) через електронні адреси сторін, зазначені у п.13.8. Договору.
Додатковою угодою №28 від 27.12.2024 сторони договору погодили плановий обсяг купівлі-продажу електричної енергії в розмірі 1996,0 МВт*год, умови його коригування, визначення остаточної ціни, умови оплати та графік відпуску-відбору електричної енергії у січні 2025 року.
Додатковою угодою №30 від 30.01.2025 сторони договору погодили плановий обсяг купівлі-продажу електричної енергії в розмірі 1655,0 МВт*год, умови його коригування, визначення остаточної ціни, умови оплати та графік відпуску-відбору електричної енергії у лютому 2025 року.
Додатковою угодою №31 від 27.02.2025 сторони договору погодили плановий обсяг купівлі-продажу електричної енергії в розмірі 1697,8 МВт*год, умови його коригування, визначення остаточної ціни, умови оплати та графік відпуску-відбору електричної енергії у березні 2025 року.
У пункті 1.7 додаткової угоди №28, №30 та пункті 1.6. додаткової угоди №31 передбачено, що покупець здійснює розрахунки за електричну енергію, що купується та продається на підставі цієї додаткової угоди, щоденно до 16:00 години дня Д-2 у сумі, що визначається як сума арифметичних добутків погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії у торговий день Д на ціну однієї МВт*год електричної енергії, що склалася за результатами торгів на ринку «на добу наперед» у відповідний розрахунковий період доби торгового дня Д-1 в межах відповідної торгової зони та зафіксованій на офіційному сайті АТ «Оператор ринку» у розділі «Результати торгів» за посиланням https://www.oree.com.ua/index.php/pricectr, збільшеної / на 2,2% (у додатковій угоді №28) / на 2,5% (у додатковій угоді №30 та №31) /.
У Д-1 покупець коригує розрахунки за придбану на день Д електричну енергію на різницю між вартістю придбаної на день Д електричної енергії за договірною ціною, визначеною згідно з / п. 1.5. / 1.4. (додаткової угоди №28, №30 / додаткової угоди №31) та здійсненою покупцем оплатою відповідно до абз. 1 п. 1.7. / п. 1.6. (додаткової угоди №28, №30 / додаткової угоди №31), з урахуванням ПДВ, шляхом відповідного збільшення або зменшення розміру оплати електричної енергії, що підлягає продажу у торговий день Д+1.
Якщо сторонами не погоджено продаж електричної енергії на наступний за вказаним у цій додатковій угоді період купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити продавцю вартість проданої електричної енергії на підставі акту купівлі-продажу за відповідний звітний місяць протягом 3 (трьох) робочих днів з дати направлення продавцем акту купівлі-продажу
З огляд на визначене, купівля-продаж електричної енергії здійснюється сторонами договору на умовах щоденної попередньої оплати у Д-2 з можливістю коригування розрахунків у Д-1. Таким чином, граничним строком оплати вартості електричної енергії з урахуванням коригування розрахунку є Д-1 (тобто день, що передує торговому дню, в якому здійснюється купівлі-продаж).
На виконання умов договору, за результатами купівлі-продажу електричної енергії:
- у січні 2025 року на умовах додаткової угоди №28 до договору сторони у сервісі електронного документообігу «Вчасно» підписали акт купівлі-продажу електричної енергії №ЕТ00-000011 від 31.01.2025, відповідно до якого покупець придбав у продавця електричну енергію у фактичному обсязі 1773 МВт*год за остаточною ціною 5768,43336 грн. загальною вартістю 12272918,82 грн з ПДВ;
- у лютому 2025 року на умовах додаткової угоди №30 до договору сторони у сервісі електронного документообігу «Вчасно» підписали акт купівлі-продажу електричної енергії №ЕТ00-000202 від 28.02.2025, згідно з яким покупець придбав у продавця електричну енергію у фактичному обсязі 1692 МВт*год за остаточною ціною 6000,58644 грн загальною вартістю 12183590,71 грн з ПДВ.
- у березні 2025 року на умовах додаткової угоди №31 до договору сторони у сервісі електронного документообігу «Вчасно» підписали Акт купівлі-продажу електричної енергії №ЕТ00-000397 від 31.03.2025, відповідно до якого покупець придбав у продавця електричну енергію у фактичному обсязі 1255 МВт*год за остаточною ціною 5319,4105 грн загальною вартістю 8011032,22 грн з ПДВ.
Таким чином, відповідно до матеріалів справи у січні, лютому та березні 2025 року відповідач придбав у позивача електричну енергію вартістю 32467541,75 грн з ПДВ = (12272918,82 грн + 12183590,71 грн + 8011032,22 грн).
Обсяг придбаної відповідачем у позивача електричної енергії також підтверджується скіншотами з платформи ОСП - Market Management System (https://mms.ua.energy/sign-in), за якими ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» придбало у ТОВ «Електротрейдінг Груп» електричну енергію у січні 2025 року в обсязі 1 773 МВт*год; у лютому 2025 року - в обсязі 1 692 МВт*год; у березні 2025 року - в обсязі 1 255 МВт*год.
Відповідно до підписаного позивачем та відповідачем за договором акту звірки взаємних розрахунків за 4 квартал 2024 року, станом на 31.12.2024 розмір дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем склав 8964389,71 грн з ПДВ.
Позивач у позові зауважив, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за придбану електричну енергію у січні, лютому та березні 2025 року з урахуванням заборгованості за 4 квартал 2024 року становив 41431 931,46 грн з ПДВ = (8964389,71 грн. + 32467541,75 грн).
Заборгованість з оплати вартості придбаної у позивача електричної енергії у січні, лютому та березні 2025 року з урахуванням заборгованості за 4 квартал 2024 року відповідач погасив частково, а саме в розмірі 27704089,41 грн., що підтверджується платіжними інструкціями АБ «Укргазбанк»: №12 від 07.01.2025 на суму 200000,00 грн; №52 від 09.01.2025 на суму 824000,00 грн; №112 від 15.01.2025 на суму 800000,00 грн; №171 від 16.01.2025 на суму 1800000,00 грн; №197 від 17.01.2025 на суму 400000,00 грн; №244 від 23.01.2025 на суму 2959000,00 грн; №263 від 24.01.2025 на суму 50000,00 грн; №303 від 30.01.2025 на суму 3621523,92 грн; №342 від 31.01.2025 на суму 361000,00 грн; №361 від 07.02.2025 на суму 168000,00 грн; №388 від 10.02.2025 на суму 1000000,00 грн; №434 від 12.02.2025 на суму 662000,00 грн; №466 від 14.02.2025 на суму 188000,00 грн; №504 від 18.02.2025 на суму 600000,00 грн; №552 від 19.02.2025 на суму 800000,00 грн; №581 від 21.02.2025 на суму 1000000,00 грн; №636 від 26.02.2025 на суму 3640057,00 грн; №683 від 27.02.2025 на суму 2226508,49 грн; №720 від 28.02.2025 на суму 1430000,00 грн; №768 від 06.03.2025 на суму 500000,00 грн; №811 від 11.03.2025 на суму 500000,00 грн; №842 від 13.03.2025 на суму 500000,00 грн; №903 від 18.03.2025 на суму 126000,00 грн; №939 від 19.03.2025 на суму 874000,00 грн; №958 від 20.03.2025 на суму 274000,00 грн; №1019 від 25.03.2025 на суму 500000,00 грн; №1032 від 26.03.2025 на суму 500000,00 грн; №1036 від 27.03.2025 на суму 200000,00 грн; №1046 від 28.03.2025 на суму 500000,00 грн; №1063 від 31.03.2025 на суму 500000,00 грн.
Таким чином, відповідно до матеріалів справи, станом на 31.05.2025 включно розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 13727842,05 грн. з ПДВ = (41431 931,46 грн. - 27704089,41 грн.) та складається з: 5716809,83 грн з ПДВ - заборгованість за придбану у лютому 2025 року електричну енергію відповідно до акту купівлі-продажу електричної енергії №ЕТ00-000202 від 28.02.2025 за договором та 8011032,22 грн. з ПДВ - заборгованість за придбану у березні 2025 року електричну енергію згідно з актом купівлі-продажу електричної енергії №ЕТ00-000397 від 31.03.2025 за договором.
Вартість зазначеної електричної енергії відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення з даним позовом.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до стаття 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що зі сторони позивача договірні зобов'язання були виконані у повному обсязі, в той час як відповідач умови договорів в частині своєчасної та повної плати вартості поставленої електричної енергії не виконав.
Разом з тим, у відзиві на позов відповідач визнав заборгованість за електричну енергію, поставлену за період з лютого по березень 2025 року в розмір 13727842,05 грн з ПДВ.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13727842,05 грн з ПДВ вартості поставленої позивачем відповідачу електричної енергії за період з лютого по березень 2025 року за договором є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку доданого до позову позивач просить стягнути з відповідача 165860,60 грн 3% річних та 645251,64 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2025 по 31.05.2025.
У відзиві на позов відповідач звертав увагу на те, що у зв'язку із недостатністю обігових коштів погасити вчасно вартість поставленої електричної енергії не вдалося. Відповідач зауважив, що ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» є господарським товариством у статутному капіталі якого 100% часток належить державі в особі Фонду державного майна України та на фінансовий стан підприємства вплинули обставини зумовлені військовою агресією Російської Федерації. Відповідач просить суд врахувати викладені в у відзиві обставини, що призвели до виникнення заборгованості та не стягувати інфляційні втрати і 3% річних у період дії воєнного стану.
Разом з тим, суд зазначає, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Приписи статті 625 ЦК України про інфляційні втрати та три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України.
Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України та відсутні правові підстави для відмови у стягненні процентів та індексу інфляції. З огляду на зазначене суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання, викладеного у відзиві на позов, про відмову у стягненні 3% річних та інфляційних втрат.
Суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленої електричної енергії, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 165860,60 грн 3% річних та 645251,64 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 визнає законним та обґрунтованим.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 13727842,05 грн з ПДВ вартості поставленої позивачем відповідачу електричної енергії за період з лютого по березень 2025 року за договором та 165860,60 грн 3% річних і 645251,64 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2025 по 31.05.2025, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивач просить стягнути з відповідача 174467,45 грн судового збору, на підтвердження сплати якого надав до позову платіжну інструкцію від 20.06.2025 №2499.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
До початку розгляду справи по суті у відзиві на позов (вх №3397 від 15.07.2025) відповідач розмір основного боргу в сумі 13727842,05 грн визнав.
Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 та ч. 1 ст. 130 ГПК України, враховуючи задоволення позову та визнання відповідачем частини позовних вимог до розгляду справи по суті, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 92100,40 грн судового збору, а саме:
- 82367,05 грн судового збору, що складає 50 % від ставки судового збору за основною заборгованістю: 13727842,05 грн х 1,5% х 0,8 / 2;
- 9733,35 грн судового збору, що складає ставку судового збору за вимогою щодо стягнення 165860,60 грн. без ПДВ 3% річних та 645251,64 грн без ПДВ інфляційних втрат.
Суд роз'яснює позивачу, що згідно з ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 130 ГПК України, шляхом подання відповідного клопотання, позивач має право на повернення з Державного бюджету 82367,05 грн судового збору, що складає 50% судового збору за позовною вимогою щодо стягнення 13727842,05 грн основного боргу.
Водночас, суд зазначає, що відповідач подав клопотання про розстрочення стягнення заборгованості (вх №6093 від 24.11.2025). Розглянувши дане клопотання суд зазначає наступне.
У поданому клопотанні відповідач просить прийняти рішення у даній справі із розстроченням стягнення заборгованості строком на 12 місяців шляхом сплати коштів рівними частинами щомісячно.
Подане клопотання заявник обґрунтовує тим, що ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» є заводом виробником, який здійснює діяльність з випуску машинобудівної продукції, а саме запасних частин до двигунів внутрішнього згоряння. Тривалий час підприємство займає позицію бюджетоутворюючого підприємства м. Конотоп, сплачує податки та збори, забезпечує робочими місцями більш як 700 працівників.
Заборгованість перед ТОВ «Електротрейдінг Груп» за електричну енергію утворилась внаслідок різкого підвищення ціни на електричну енергію. Об'єми споживання, вартість та розрахунок відсотку підвищення ціни детально описані відповідачем у відзиві на позовну заяву та таблиці споживання, що додана до відзиву.
Наразі заборгованість, яка залишилась несплачена за електроенергію позивачу - це вартість електричної енергії, поставленої у березні 2025 року на суму 8011032,22 грн та частково електричної енергії, поставленої у лютому 2025 року на суму 5716809,83 грн.
Відповідач планував погашати заборгованість починаючи з травня 2025 року по 700000 грн щомісяця до повного її погашення та звернувся з відповідним листом від 20.03.2025 №28/03-387 до ТОВ «Електротрейдінг Груп», який додано до відзиву на позовну заяву. Разом з тим, у зв'язку із недостатністю обігових коштів погасити заборгованість не вдалося.
Відповідач звертає увагу, що на фінансовий стан підприємства вплинули обставини зумовлені воєнним станом. Так в травні та на початку червня 2024 року по ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» з території Російської Федерації було здійснено два авіаційно-ракетні удари, внаслідок чого було зруйновано та пошкоджено нерухоме майно (виробничі будівлі і споруди), обладнання, готова продукція та незавершене виробництво.
У вересні 2024 року по території м. Конотоп завдано масований удар БпЛА у зв'язку з чим відбулося руйнування та знеструмлення підстанції, яка розташована поряд з ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» (за однією адресою). Внаслідок удару БпЛА знову були пошкоджені будівлі і споруди, а також відбулося відключення підприємства від електропостачання на тривалий час, що призвело до ланцюга аварій, пошкоджень та виходу з ладу обладнання ливарного цеху.
Підприємство вимушено зупиняло свою діяльність, у зв'язку з чим не мало відповідних запланованих доходів та мало значні додаткові витрати на усунення наслідків масованих повітряних атак російської федерації.
Місцевою комісією з обстеження об'єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії Російської Федерації складені відповідні акти та інформація про пошкоджені та зруйновані об'єкти, та втрачене майно відображена у таких актах.
За кожним випадком відомості про вчинені кримінальні правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальні провадження, що підтверджується витягами, які додані до справи (а.с. 127, 134, 135).
Зазначені події призвели до значних матеріальних збитків та витрат на усунення наслідків з відновлення господарської діяльності підприємства, причиною чого є військові дії Російської Федерації на території України. Від зазначених ворожих обстрілів підприємству було завдано збитків на 11095000 грн.
Відповідач зауважив, що після цього підприємство самотужки відновило свою роботу, але, у зв'язку із зазначеними обставинами промислові потужності не завантажені до повного обсягу, що значно впливає на рівень фінансового забезпечення.
У результаті зазначених подій діяльність підприємства була збитковою за 2024 рік, 1 квартал 2025 року, та І півріччя 2025 року.
Відповідно до рядка 2355 Звіту про фінансові результати за 2024 рік чистим фінансовим результатом є збиток у розмірі 13470000 грн (а.с. 136).
Відповідно до рядка 2355 Звіту про фінансові результати за 1 квартал 2025 року чистим фінансовим результатом є збиток у розмірі 16900000 грн (а.с. 138).
Відповідно до рядка 2355 Звіту про фінансові результати за І півріччя 2025 року чистим фінансовим результатом є збиток у розмірі 12000000 грн (а.с. 140).
За третій квартал 2025 року діяльність підприємства незначно покращилась та відповідно до рядка 2355 Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2025 року чистим фінансовим результатом є прибуток у розмірі 1603000 грн (а.с. 142), але зазначене покращення не дало змоги погасити суму основного боргу за електричну енергію перед ТОВ «Електротрейдінг Груп» у розмірі 13727842,05 грн.
24.10.2025 унаслідок чергового ворожого авіаудару було пошкоджено силовий трансформатор, що в свою чергу призвело до знеструмлення електричної підстанції ПС 110/10 кВ «Поршень» та призвело до повного знеструмлення ТОВ «Мотордеталь- Конотоп». Зазначене підтверджується листом АТ «Сумиобленерго» від 29.10.2025 №39/11177, який був наданий у відповідь на лист відповідача від 24.10.2025 № 28/03-1245 та доданий до справи (а.с. 144).
У результаті цих подій товариство знову вимушено зупинило господарську діяльність з виробництва продукції та оголосило простій відповідно до наказу від 24.10.2025 № 01/218 (а.с. 145).
У даний час товариство підключене до резервного живлення у мінімальному обсязі, який не забезпечує відновлення роботи виробничих підрозділів та запуск обладнання, а тому продовжується простій виробничих підрозділів, продукція не виготовляється та не продається, а товариство не отримує запланований дохід від господарської діяльності. У зв'язку з цим товариство знову отримає збиток за листопад 2025 року.
Відповідач наголошує, що ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» знаходиться у скрутному фінансовому стані з незалежних від нього обставин, має значні збитки та кредиторську заборгованість перед ТОВ «Електротрейдінг Груп» за електричну енергію у розмірі 13727842,05 грн, яку необхідно погашати.
Відповідач звертає увагу на те, що у даний час грошові кошти для одночасної сплати всієї суми боргу відсутні.
Відповідач вважає, що у разі прийняття судом рішення про стягнення з відповідача повної суми боргу та вжиття заходів для примусового його виконання підприємство опиниться в стані повної неплатоспроможності і це може спричинити зупинку підприємства та, як наслідок, втрату робочих місць для більш як 700 працівників, неотримання податків бюджетом та інших негативних наслідків, що є недопустимим у період воєнного стану.
Складний фінансовий стан відповідача підтверджується Звітами про фінансові результати та іншими доказами, щодо протиправної діяльності Російської Федерації щодо майна товариства, нанесення шкоди та матеріальних збитків, що були вище зазначені та досліджені судом.
Відповідач також просить врахувати, що в даний час вживає всіх необхідних та залежних від нього заходів для відновлення роботи товариства, що надасть можливість погасити заборгованість, що утворилась.
Таким чином, відповідач просить прийняти рішення у справі із розстроченням стягнення заборгованості строком на 12 місяців шляхом сплати коштів рівними частинами щомісячно.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст.238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення не скасований.
Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Беручи до уваги, що тривалий час підприємство відповідача займає позицію бюджетоутворюючого підприємства м. Конотоп, сплачує податки та збори, забезпечує робочими місцями більш як 700 працівників, наявність у відповідача збитків унаслідок агресії Російської Федерації проти України, враховуючи заперечення відповідача, суд уважає, що розстрочення виконання рішення у даній справі не порушить баланс інтересів сторін в умовах дії воєнного стану в Україні та не стане перешкодою у досягненні мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні встановлених законодавством гарантій для відповідача та співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача.
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов'язання за договором, неналежне виконання якого відповідачем є предметом спору у справі.
Відповідачем доведено, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення відповідачем розрахунків, а отже врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд вважає клопотання відповідача про розстрочення стягнення заборгованості (вх №6093 від 24.11.2025) обґрунтованим та доведеним належними доказами в частині обставин неможливості виконання судового рішення та, врахувавши заперечення позивача, частково задовольняє дане клопотання та вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду у справі №920/899/25 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13727842,05 грн з ПДВ основного боргу за електричну енергію придбану у лютому та березні 2025 року за договором, 165860,60 грн без ПДВ 3% річних та 645251,64 грн без ПДВ інфляційних втрат за період з 01.01.2025 по 31.05.2025, а також 92100,40 грн судового збору строком на 6 місяців шляхом сплати заборгованості в розмірі 14631054,69 грн рівними частинами відповідно до наступного графіку: до 27.12.2025 - 2438509,11 грн, до 27.01.2026 - 2438509,11 грн, до 27.02.2026 - 2438509,11 грн, до 27.03.2026 - 2438509,11 грн, до 27.04.2026 - 2438509,11 грн, до 27.05.2026 - 2438509,14 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (вул. Вирівська, буд. 64, м. Конотоп, Сумська обл., 41600; код за ЄДРПОУ 30573983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (вул. Старокиївська, буд. 14, м. Київ, 04116; код за ЄДРПОУ 42190690) 13727842,05 грн (тринадцять мільйонів сімсот двадцять сім тисяч вісімсот сорок дві грн 05 коп.) основного боргу, 165860,60 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят грн 60 коп.) 3% річних, 645251,64 грн (шістсот сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна грн 64 коп.) інфляційних втрат, а також 92100,40 грн (дев'яносто дві тисячі сто грн 40 коп.) судового збору.
3. Розстрочити виконання рішення строком на 6 місяців шляхом сплати загальної суми заборгованості у розмірі 14631054,69 грн рівними частинами відповідно до наступного графіку:
до 27.12.2025 - 2438509,11 грн,
до 27.01.2026 - 2438509,11 грн,
до 27.02.2026 - 2438509,11 грн,
до 27.03.2026 - 2438509,11 грн,
до 27.04.2026 - 2438509,11 грн,
до 27.05.2026 - 2438509,14 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 08.12.2025.
Суддя В.Л. Короленко