вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"08" грудня 2025 р. м. Рівне Справа №918/1354/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність,
за участю представників учасників процесу:
від боржника: М. Шпунт, ордер ВС № 1296094 від 15.07.2024,
від кредитора - ТОВ «Деревовиріб»: Р. Дубінін, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,
від кредитора - ТОВ "Глянс": Р. Дубінін, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,
від кредитора - ТОВ "Синеон": Р. Дубінін, виписка з ЄДРЮОФОПГФ,
від арбітражного керуючого: С. Данілін,
У січні 2024 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою від 17.01.2024 (суддя Н. Церковна), зокрема відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, попереднє судове засідання призначене на 12.03.2024.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 опубліковано на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет 17.01.2024.
06.02.2024 від ТОВ "Деревовиріб", 19.02.2024 від ОСОБА_2 , 21.02.2024 від ТОВ "Глянс" та 21.02.2024 від ТОВ "Синеон" надійшли заяви про визнання грошових вимог до боржника.
Ухвалами суду від 13.02.2024, 20.02.2024 та 28.02.2024 вказані заяви призначено судом до розгляду на 12.03.2024.
Ухвалами суду від 12.03.2024, від 09.04.2024 та від 30.04.2024 розгляд кредиторських вимог відкладався на 09.04.2024, 30.04.2024 та 30.05.2024 відповідно.
Крім того, 15.04.2024 боржник звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 16.04.2024 заяву передано на розгляд судді Н. Церковній в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 з єдиним унікальним номером судової справи 918/1354/23(918/383/24).
Ухвалою суду від 17.04.2024 вказану заяву задоволено та вжито заходів забезпечення позову.
30.04.2024 від ОСОБА_3 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову.
Розпорядженням керівника апарата суду від 01.05.2024 № 03-04/10/2024 у зв'язку із перебуванням судді Н. Церковної з 01.05.2024 по 17.05.2024 у щорічній відпустці згідно з наказом голови суду №04-41/94/24 від 01.04.2024, відповідно до п 7.1 Засад автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області, затверджених рішенням зборів суддів від 06.02.2020 № 1, з метою запобігання порушення процесуальних строків, передбачених ст. 145 ГПК України та своєчасного розгляду судом питання щодо скасування заходів забезпечення позову, відповідно до п. 2.3.49-2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1354/23 та пов'язаних з нею матеріалів, за результатами якого справу № 918/1354/23 передано на розгляд судді О. Андрійчук.
Ухвалою суду від 02.05.2024 справу № 918/1354/23 прийнято до свого провадження суддею О. Андрійчук та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.05.2024.
У судовому засіданні 20.05.2024 оголошено перерву на 03.06.2024.
Ухвалою суду від 03.06.2024 визнано грошові вимоги кредитора ТОВ "Деревовиріб" до ОСОБА_1 в розмірі 406 618,21 грн, ТОВ "Глянс" до ОСОБА_1 частково, в розмірі на суму 4 024 466,27 грн, ТОВ "Синеон" до фізичної особи ОСОБА_1 частково, в розмірі на суму 546 665,07грн, у визнанні вимог ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 4 000 000,00 грн відмовлено, затверджено реєстр грошових вимог кредиторів на загальну суму 4 977 749,55 грн. Установлено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів не пізніше 17.06.2024, підсумкове засідання призначене на 31.07.2024.
У судовому засіданні 31.07.2024 оголошено перерву на 02.09.2024. У судовому засіданні 02.09.2024 оголошено перерву на 30.09.2024. У судовому засіданні 30.09.2024 оголошено перерву на 14.10.2024. У судовому засіданні 14.10.2024 оголошено перерву на 28.10.2024. У судовому засіданні 28.10.2024 оголошено перерву на 25.11.2024. У судовому засіданні 25.11.2024 оголошено перерву на 20.01.2025 (з урахуванням ухвали суду про внесення виправлень від 13.12.2024). Ухвалою суду від 20.01.2025 у судовому засіданні оголошено перерву на 03.02.2025. У судовому засіданні 03.02.2025 оголошено перерву на 17.02.2025.
Ухвалою суду від 17.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Деревовиріб" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_4 та відкладено розгляд справи на 03.03.2025.
Ухвалою суду від 11.03.2025 розгляд справи призначено на 17.03.2025.
12.03.2025 у зв'язку із надходженням апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу суду від 17.02.2025 супровідним листом Господарського суду Рівненської області № 918/1354/23/306/25 матеріали цієї справи направлені до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 ухвалу Господарського суду Рівненської області залишено без змін.
20.05.2025 на адресу суду з Північно-західного апеляційного господарського суду повернулися матеріали справи № 918/1354/23.
Ухвалою суду від 21.05.2025 судове засідання призначене на 23.06.2025.
У судових засіданнях 23.06.2025, 07.07.2025 оголошено перерви на 07.07.2025 та 21.07.2025 відповідно.
17.07.2025 супровідним листом Господарського суду Рівненської області № 918/1354/23/859/25 матеріали справи направлені до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку із надходженням касаційної скарги ТОВ "Деревовиріб".
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2025 у справі № 918/1354/23 касаційну скаргу ТОВ "Деревовиріб" залишено без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 17.02.2025 у справі №918/1354/23 залишено без змін.
30.10.2025 на адресу суду із суду касаційної інстанції повернулися матеріали справи № 918/1354/23, у зв'язку з чим, справа підлягає призначенню до розгляду.
Ухвалою суду від 30.10.2025 судове засідання призначене на 01.12.2025.
Ухвалою суду від 01.08.2025 розгляд справи відкладене на 08.12.2025.
У судове засідання 08.12.2025 з'явилися представники учасників провадження.
Суд, розглянувши заяву ТОВ «Глянс» про закриття провадження у справі, установив таке.
Заява про закриття провадження обгрунтована тим, що у деклараціях про майновий стан боржник приховав майно; боржник не є неплатоспроможним; боржником у 2020 році відчужено безоплатно майна на суму 2 767 250,50 грн, що встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.11.2023 у справі № 918/649/23.
У запереченнях арбітражний керуючий С.Данілін зазначає, що ним надіслано кредиторам та боржнику запит (по питаннях зборів кредиторів), проєкт плану реструктуризації боргів боржника, звіт про перевірку декларації боржника. План реструктуризації боргів боржника та звіт про перевірку декларацій майнового стану боржника не був погоджений кредиторами, оскільки кредитори вважали, що до ліквідаційної маси необхідно включити наявну дебіторську заборгованість перед боржником, а вже після цього розглянути пропозицію щодо прийняття такого доопрацьованого плану і звіту повторно. 29.02.2024 підготовлений та направлений на адресу боржника та кредиторів звіт про перевірку декларації про майновий стан боржника від 26.12.2023, згідно з яким, перевіривши декларації боржника за 2020-2023 роки, виявлені неточності/розбіжності. 07.03.2024 боржником надано уточнені декларації про майновий стан за 2020-2023 роки із врахування звіту арбітражного керуючого про перевірку декларації від 29.02.2024. Згідно з реєстром вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_4 загальна сума визнаних вимог кредиторів до боржника становить 4 992 283,95 грн. У боржника не достатньо активів для одномоментного погашення вимог в розмірі 4 992 283,95 грн перед кредиторами, що свідчить про неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом. Тому відсутні підстави для закриття провадження у справі згідно п. 11 ч. 1 ст. 90 КУзПБ з підстав того, що судом не встановлені ознаки неплатоспроможності. Боржник добросовісно виконуває свої обов'язки, надаває усю запитувану у нього інформацію, недостовірної поданої інформації не виявлено, за участю керуючого реструктуризації готував план реструктуризації боргів боржника, а тому відсутні обставин, які б свідчили про недобросовісну поведінку боржника у справі, при цьому доводи, наведені у клопотанні кредитора щодо недобросовнісної поведінки боржника, не спростовують встановлених обставин справи, ґрунтуються на припущеннях, а тому в клопотанні про закриття провадження у справі слід відмовити.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною 2 ст. 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з ч. 5 ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (ст. 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника, зокрема такі обов'язки: повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п. 3 ч. 2 ст. 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо; надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (п. 4 -11 ч. 3 ст. 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ).
Щодо повноти і достовірності відображення боржником інформації про власний майновий стан та членів його сім'ї, то суд зазначає таке.
ТОВ «Глянс», посилаючись на приховування з боку боржника майна та його не відображення у деклараціях, по-перше, не зазначає майна, про яке йдеться, а по-друге, питання достовірності даних, відображених у деклараціях боржника, були предметом дослідження та відображенні в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 17.02.2025 у справі № 198/1354/23, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 та постановою Касаційного господарського суду від 02.10.2025.
Про вказані обставини ОСОБА_5 добре відомо, оскільки ним подалася заява про закриття провадження у цій справі, тільки від імені іншого кредитора - ТОВ «Деревовиріб».
Відтак підстави для дослідження обставин недостовірного декларування з боку боржника відсутні.
У справі, що розглядається, враховуючи подання боржником виправлених декларацій, судом не встановлено обставин надання останнім неповних і недостовірних відомостей щодо свого майна та майна близьких родичів, його пасивної поведінки під час розгляду справи в суді.
Щодо обставин безоплатного відчуження боржником майна, то суд установив.
У рішенні Господарського суду Рівненської області від 22.11.2023 у справі № 918/649/23 будь-яких обставин, пов'язаних із безоплатним відчуженням боржником майна на суму 2 767 250,50 грн, не встановлено, так само як і ТОВ "Глянс" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
Стосовно співвідношення розміру доходу боржника і визнаних грошових вимог, то суд зазначає таке.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.06.2024 у справі № 918/1354/23, серед іншого, визнано грошові вимоги кредиторів до боржника, а саме: ТОВ "Деревовиріб" у розмірі 406 618,21 грн, ТОВ "Глянс" у розмірі на суму 4 024 466,27 грн, ТОВ "Синеон" у розмірі на суму 546 665,07 грн, затверджено реєстр грошових вимог кредиторів на загальну суму 4 977 749,55 грн.
Окрім того, рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.06.2024 у справі № 918/1354/23(918/331/24) стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.03.2024 до досягнення дитиною повноліття, а також 1 750,00 грн додаткових витрат на утримання дитини щомісячно, починаючи з 28.03.2024 до досягнення дитиною повноліття.
Отже, задекларовані доходи боржника не враховують відрахувань на сплату аліментів.
Зважаючи, що розмір грошових вимог кредиторів є значним та не може бути погашений одномоментно за рахунок поточних доходів і належного боржнику майна, а тому процедура реструктуризації покликана створити для боржника найбільш сприятливі умови для погашення боргів, зокрема шляхом зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей, з гарантіями залишення частини доходу на задоволення побутових потреб, а також можливістю отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини тощо.
Так само боржником подавалися проєкти планів реструктуризації боргів, він співпрацює з керуючим реструктуризацією. Щодо зборів кредиторів, то між останніми (в особі ОСОБА_3 ) і боржником склалися взаємні неприязні стосунки, що суттєво утруднює конструктивний діалог та досягнення взаємовигідних домовленостей.
Окрім того, у судовому засіданні судом установлена неможливість вирішення питання як про затвердження плану реструктуризації боргів, так і перехід до наступної процедури.
Ураховуючи встановлені судом обставин, підстав для закриття провадження немає.
Окрім того, суд, розглянувши клопотання зборів кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого ОСОБА_7 від виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_4 , установив таке.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 12.02.2025 зборами кредиторів прийняте рішення про відсторонення керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_7 та призначення керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого О. Демчана. Окрім того, збори кредиторів зобов'язали керуючого реструктуризацією С.Даніліна подати до суду відповідне клопотання до 12:00 год. 13.02.2025, проте арбітражний керуючий не виконав вказаний обов'язок, покладений на нього зборами кредиторів, попри те, що був обізнаний з прийнятим рішенням про його відсторонення. Окрім того, ОСОБА_8 (як представником ТОВ «Глянс) зазначено, що 17.03.2025 до суду подано докази на підтвердження стійкого об'єднання арбітражного керуючого С. Даніліна, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . На підтвердження викладеного представник кредитора вказує, що ОСОБА_10 у справі 918/383/24 подано до суду конфіденційну інформацію щодо ОСОБА_3 , а саме відомості з ДРФО. У справі 918/1354//23(918/433/24) подано до суду конфіденційну інформацію щодо ОСОБА_3 , а саме відомості про фінансовий стан, зокрема фінансові документи щодо коштів фізичної особи. Вказані документи є копією з матеріалів справи № 441/1489/23, які отримано, зібрано та поширено ОСОБА_11 адвокатом Козієм Ігорем Юрійовичем. Адвокат І. Козій є керуючим партером АО "ДЕ ЛЕКС", партнером об'єднання є також арбітражний керуючий та адвокат С. Данілін, обидва суб'єкти знаходяться за однією адресою. У розпорядженні суду є конверти поштових відправлень які суд може візуально порівняти: почерки ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_12 візуально однакові. Ураховуючи викладене, кредитори просять суд відсторонити арбітражного керуючого С. Даніліна від виконання повноважень керуючого реструктуризацією; призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого О. Демчана.
Арбітражний керуючий С. Данілін, заперечуючи проти задоволення клопотання кредиторів про його відстрочення, зазначає, що жодних підстав, пов'язаних з відстороненням та з посиланням на докази, кредитори не надають, а отже, така заява задоволенню не підлягає. Також арбітражний керуючий зазначає, що посилання представника кредитора на те, що ним 17.03.2025 на адресу суду подано докази на підтвердження стійкого об'єднання арбітражного керуючого С. Даніліна, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 є нічим іншим, ніж його суб'єктивною думкою, яка нічим не підтверджена. Доказів, які б доводили протилежне, представник кредиторів не надає, та і не може надати, оскільки такі відсутні. Щодо подібного почерку на конвертах поштових відправлень, то представник сам зазначає, що такий є подібний та візуально однаковий. Доказів того, що це почерк належить одній особі, не надає. АО «Де Лекс» не надає і не надавало правової допомоги ні боржнику, ні кредиторам у цій справі, чи в будь-якій іншій справі, а тому відсутній конфлікт інтересів арбітражного керуючого через свою участь як адвоката в цьому адвокатському об'єднанні тощо.
Боржник у своїх поясненнях вказує, що кредитори в клопотанні не зазначають жодної з підстав, які є необхідними для прийняття господарським судом рішення про відсторонення арбітражного керуючого. У матеріалах справи відступні будь-які докази того, що арбітражний керуючий неналежно виконував свої обов'язки чи зловживає своїми правами, або надав неправдиві відомості, або того, що в керуючого реструктуризацією є конфлікт інтересів з боржником чи кредиторами. Навпаки, в матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_13 , будучи фактичним контролером кредиторів, є заінтересованою особою щодо боржника, оскільки ОСОБА_13 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера в боржника, одночасно був директором ТОВ «Глянс», ТОВ «Деревовиріб», ТОВ «Синеон», які визнано кредиторами у справі про банкрутство, здійснив безпідставне перерахування грошових коштів від підприємств на банківські рахунки ОСОБА_4 , після чого безпідставно отримав ці готівкові кошти та не повернув їх ОСОБА_11 . Окрім того, ОСОБА_13 , маючи перед ОСОБА_10 заборгованість у понад 5 млн грн, вчиняє дії, спрямовані на недопущення стягнення з нього вказаного суми заборгованості, хоча остання є достатньою для розрахунків з кредиторами у межах провадження у справі про неплатоспроможність. Відтак, на думку боржника, клопотання кредиторів, яких боржник вважає заінтересованими, переслідує виключно одну мету - якомога швидше отримати стягнення грошових коштів за рахунок доходів та особистого майна боржника без стягнення суми боргу із ОСОБА_3 , фактичного контролера кредиторів, із подальшим списанням цієї дебіторської заборгованості як безнадійної внаслідок протиправних дій кредиторів і іх власника. Фактично наведені факти свідчать про істотне зловживання процесуальними правами зацікавлених щодо боржника кредиторів - ТОВ «Глянс», ТОВ «Деревовиріб», ТОВ «Синеон» та їх власником ОСОБА_14 , а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 28 КУзПБ комітет кредиторів має право у будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності (таких) підстав.
Вказана норма, якою передбачено право комітету кредиторів у будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень не залежно від наявності підстав, викладена з достатньою чіткістю і ясністю, що виключає можливість її неоднозначного тлумачення.
Таке право комітету/зборам кредиторів надано законодавцем з метою забезпечення прав кредиторів у судових процедурах банкрутства, підвищення як їх впливу на саму процедуру так і їх відповідальності, прискорення строків проведення такої процедури шляхом заміни одного арбітражного керуючого на іншого, який має довіру комітету/зборів кредиторів та може, на думку кредиторів виконувати повноваження у справі більш ефективно.
Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності, суттєве значення має принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.
Слід вказати і на те, що процедура відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень в кінцевому підсумку охоплюється компетенцією суду.
Рішення комітету кредиторів не може мати для господарського суду заздалегідь встановленої сили і має оцінюватися відповідно до ст. 86 ГПК України.
У разі надходження клопотання від комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого, господарський суд зобов'язаний щонайменше перевірити дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів та/або комітету кредиторів, законність обрання/формування загальними зборами кредиторів комітету кредиторів, прийняте зборами кредиторів чи комітетом кредиторів рішення та реалізацію цього рішення через відповідне клопотання до господарського суду в порядку ч. 4 ст. 28 Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Більш того, у визначенні справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду; відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").
З наведеного вбачається, що за змістом ст. 6 Конвенції та усталеної практики ЄСПЛ однією із іманентних ознак справедливої судової процедури є мотивоване, аргументоване судове рішення.
Саме такий підхід застосований і на рівні національного законодавства. Так, вимога щодо мотивування судового рішення міститься в ст. 234, 238, 282, 315 ГПК України, ст. 39 КУзПБ.
Згідно з п. 3) та п. 4) ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін і диспозитивність.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 14 ГПК України, унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Зі змісту ст. 161, 162, 166, 167, 168, 169, 170 ГПК України вбачається, що за загальним правилом, і заяви по суті справи, і заяви з процесуальних питань мають містити підстави заяви (клопотання, заперечення).
Слід зауважити на тому, що хоча абз. 3 ч. 4 ст. 28 КУзПБ комітету кредиторів надано право у будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень не залежно від наявності підстав, комітет кредиторів не позбавлений можливості навести у відповідному клопотанні підстави прийнятого рішення, не охоплені п. 1) - 6) абз. 2 ч. 4 ст. 28 КУзПБ. Такими підставами можуть бути зокрема, загальна тривалість процедур банкрутства, недосягнення позитивних фінансових результатів у процедурі санації тощо, не пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків або існуванням обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень.
Водночас, оскільки абз. 3 ч. 4 ст. 28 КУзПБ комітету кредиторів надано право у будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень не залежно від наявності підстав - здійснення цього права саме по собі не може apriori свідчити про зловживання комітетом кредиторів боржника процесуальними правами, наданими йому як учаснику у справі про банкрутство.
Проте, господарський суд у разі надходження клопотання комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень без зазначення підстав, що є виключенням із загального правила про процесуальний обов'язок учасника справи зазначати підстави заяви (клопотання, заперечення), під час розгляду відповідного клопотання зобов'язаний, поряд із встановленням обставин, вжити заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (постанови ВС від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19, від 19.06.2025 у справі № 922/987/16).
Суд, перевіривши клопотання комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, вважає за необхідне зазначити таке.
Кредитори скористалися своїм право та надали свої доводи, що свідчать на наявність підстав для відсторонення керуючого реструктуризацією, зокрема ОСОБА_8 (як представником ТОВ «Глянс) зазначено, що 17.03.2025 до суду подано докази на підтвердження стійкого об'єднання арбітражного керуючого С. Даніліна, А. Козарика та Л. Михальчишин. На підтвердження викладеного представник кредитора вказує, що ОСОБА_10 у справі 918/383/24 подано до суду конфіденційну інформацію щодо ОСОБА_3 , а саме відомості з ДРФО. У справі 918/1354//23(918/433/24) подано до суду конфіденційну інформацію щодо ОСОБА_3 , а саме відомості про фінансовий стан, зокрема фінансові документи щодо коштів фізичної особи. Вказані документи є копією з матеріалів справи № 441/1489/23, які отримано, зібрано та поширено ОСОБА_11 адвокатом Козієм Ігорем Юрійовичем. Адвокат І. Козій є керуючим партером АО "ДЕ ЛЕКС", партнером об'єднання є також арбітражний керуючий та адвокат С. Данілін, обидва суб'єкти знаходяться за однією адресою. У розпорядженні суду є конверти поштових відправлень, які суд може візуально порівняти: почерки Л. Михальчишин, ОСОБА_4 та адвоката І. Козія візуально однакові.
З вказаних пояснень судом не установлено, про яке саме стійке об'єднання йдеться та з якою метою його створено; хто такий адвокат І.Козій, яке він має відношення до цієї справи чи до справи № 441/1489/23; яким чином наведені доводи відображаються на виконанні керуючим реструктуризацією його повноважень у справі про неплатоспроможність, тощо.
Усупереч положенням ст. 74, 76-77 ГПК України клопотання про відсторонення арбітражного керуючого не є обґрунтованим і вмотивованим, оскільки у ньому не йдеться, зокрема про оцінку професійних якостей арбітражного керуючого, його компетентності, доброчесності при виконанні повноважень тощо. Натомість кредиторами викладені нічим не підтверджені обставини, які важко співвіднести із заявленим клопотанням.
Щодо порядку скликання та проведення комітету кредиторів, ухвалення комітетом кредиторів рішення та реалізації відповідного рішення.
Приписами ч. 3, 4, 6 ст.123 КУзПБ проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Збори кредиторів скликаються за потреби, але не менше одного разу на три місяці, якщо інше рішення не прийнято зборами кредиторів. Разом з повідомленням про проведення зборів кредиторів арбітражний керуючий надсилає кредиторам порядок денний цих зборів. Кредитори мають право до дня надсилання повідомлення про проведення зборів кредиторів вносити арбітражному керуючому пропозиції щодо включення питань до порядку денного. Питання, запропоновані кредиторами, є обов'язковими до включення арбітражним керуючим до порядку денного зборів кредиторів. Кредитор має право проголосувати заочно в письмовій формі щодо кожного питання порядку денного зборів кредиторів. Якщо інший порядок заочного голосування не затверджено зборами кредиторів, кредитор, який голосує заочно, зобов'язаний надіслати результати свого голосування в письмовій формі на адресу арбітражного керуючого не менш як за п'ять днів до дати проведення зборів кредиторів. Результат голосування такого кредитора оголошується арбітражним керуючим іншим кредиторам на зборах кредиторів та враховується при визначенні результатів голосування щодо кожного питання порядку денного.
Частиною 3 ст. 48 КУзПБ унормовано, що збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання. У разі якщо арбітражний керуючий не скликає збори кредиторів, комітет кредиторів чи інші кредитори, які ініціюють скликання зборів кредиторів, мають право скликати збори кредиторів самостійно. Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника. Збори кредиторів мають право визначити інше місце проведення зборів. Збори кредиторів можуть проводитися в режимі відеоконференції. Якщо учасник зборів кредиторів не має електронного цифрового підпису, підтвердження особи такого учасника здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Носій відеозапису відеоконференції є обов'язковим додатком до протоколу зборів кредиторів. Протокольне рішення зборів кредиторів підписується арбітражним керуючим, а в разі проведення зборів кредиторів без участі арбітражного керуючого - кредитором, обраним головою зборів кредиторів. Збори кредиторів можуть проводитися шляхом опитування. Ініціатор опитування надсилає всім учасникам зборів кредиторів запит з проектом рішення із запропонованого питання (питань). У такому запиті зазначаються адреса, на яку учасники опитування мають надіслати свою відповідь, та строк надання відповіді. Надсилання запитів здійснюється на адреси електронної пошти учасників зборів кредиторів, зазначені в заявах з грошовими вимогами до боржника, або на офіційно повідомлену адресу. У разі якщо в учасника опитування відсутня адреса електронної пошти, запит надсилається поштовим відправленням. У такому разі строк проведення опитування має враховувати строки надходження поштової кореспонденції. У разі згоди із запропонованим рішенням учасник опитування підписує проект рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту. Згода учасника опитування з прийнятим рішенням має бути безумовною. Рішення учасника опитування, направлене разом з документами, що підтверджують його повноваження, на електронну пошту ініціатора опитування, підписується з використанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи. Рішення учасника опитування, направлене засобами поштового зв'язку, підписується особисто учасником опитування або його представником з наданням документів, що підтверджують повноваження представника. Відповіді, отримані після закінчення встановленого строку, або такі, зміст яких не дає змоги встановити волевиявлення учасника опитування щодо порушеного питання, не враховуються під час підрахунку результатів голосування з такого питання. Ініціатор опитування зобов'язаний викласти прийняте рішення у письмовій формі, додати до нього копії відповідей усіх учасників опитування та надіслати всім учасникам зборів кредиторів у порядку, встановленому для надсилання запитів, протягом 10 днів з дати завершення строку на прийняття ним відповідей від учасників зборів кредиторів. Датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники опитування мали надіслати свої відповіді ініціатору опитування.
У матеріалах справи відсутні докази скликання та проведення зборів кредиторів у порядку, визначеному КУзПБ.
Натомість до матеріалів справи долучено лише рішення зборів кредиторів, однак без документів, які передували його прийняттю.
При цьому суд зазначає, що то факт, що ОСОБА_13 є єдиним представником кредиторів (керівником) та їхнім кінцевим бенефіциарним власником, не звільняє останнього від необхідності дотримання процедури скликання та проведення зборів кредиторів та їх документального оформлення.
Щодо зловживання процесуальними правами.
У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Орієнтовний перелік зловживання процесуальними права наведений у ч. 2 вказаної статті.
Зловживання процесуальними правами - це процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що призводять до порушення процесуальних прав інших учасників процесу, з метою перешкоджання господарському судочинству, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це на шкоду іншим особам з метою, яка не співпадає із завданням господарського процесу (постанова ВС від 27.07.2023 у справі № 910/12713/22).
У свою чергу, за ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також зазначити, що межі здійснення цивільних прав містяться в ЦК України.
Зокрема, ч 1-4, 6 ст. 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Цивільні суб'єктивні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, мають певні межі за змістом і за характером здійснення. Межі є невід'ємною рисою будь-якого суб'єктивного права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом, тобто, є підставою виникнення цього правового явища, яке нормативно закріплене ч. 3 ст. 13 ЦК України.
Зловживання правом виявляється в тому, що особа, якій формально належить суб'єктивне право, неправомірно його здійснює. Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб'єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб'єктивне право.
На відносини зловживання цивільним правом поширюється дія принципу недопущення зловживання правом як принципу здійснення цивільних прав. Зміст цього принципу становить обов'язок особи, яка здійснює суб'єктивне право, не допускати зловживання правом і здійснювати належні особі суб'єктивні права і виконувати суб'єктивні обов'язки припустимими способами їх здійснення з урахуванням неприпустимості вчинення дій, що вчиняються виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
За своєю правовою природою »зловживання правом» є особливим типом цивільного правопорушення, вчиненого уповноваженою особою при здійсненні належного їй права, пов'язане з використанням недозволених конкретних форм в межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
Характерною рисою зловживання правом є його пов'язаність не з суб'єктивним правом загалом, не з його змістом, а з процесом його реалізації, з його здійсненням. Зловживання правом пов'язане із здійсненням належного особі суб'єктивного цивільного права, за межі якого воно виходить. Тому, зловживання правом може мати місце лише в тому випадку, коли уповноважений суб'єкт має певні права, при здійсненні яких він порушує права і законні інтереси інших осіб. Однак в разі, коли особа здійснює певні дії, не засновані на суб'єктивному праві, говорити про зловживання правом не можна.
Оцінюючи наявність/відсутність зловживання процесуальними права у цій справі, то суд вважає за необхідне закцентувати увагу на природі і причинах неплатоспроможності боржника.
Зокрема, як установлено судом із фактичних обставин справи, боржник у період з 07.10.2016 по 27.07.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Відповідна реєстрація відбулася, за твердженням боржника, у зв'язку з тим, що останній станом на дату її проведення був безробітним та перебував у пошуках роботи та заробітку. У свою чергу, учасником юридичних осіб, серед яких, зокрема ТОВ «Глянс», ТОВ «Деревовиріб», з пояснень сторін та витягів з ЄДРЮОФОПГФ - ОСОБА_15 , та ОСОБА_13 , який був їхнім керівником, було запропоновано боржнику зареєструватися фізичною особою-підприємцем.
При цьому учасником ТОВ "Синеон" була спочатку ОСОБА_16 , а пізніше ОСОБА_17 , вочевидь, родички/близькі особи ОСОБА_3 .
Необхідність у підконтрольній фізичній особі-підприємцю була зумовлена, у першу чергу, бажанням виводити грошові кошти з підконтрольних юридичних осіб на рахунки такої фізичної особи-підприємця для їх безперешкодного зняття та розпорядження на власний розсуд.
Тобто основною метою реєстрації боржника як фізичної особи-підприємця було не здійснення підприємницької діяльності, а переведення в готівку грошових коштів підконтрольних юридичних осіб.
У ході розгляд справи вказані обставини були підтверджені з боку боржника та не заперечувалися ОСОБА_8 .
Зважаючи на фактичні обставини справи, безпосередніми виконавцями вказаної схеми були боржник (роль якого, за встановленими обставинами, була мінімальною та зводилася лише до реєстрації фізичної особи-підприємцем) та ОСОБА_15 , який водночас був керівником частини товариств, з рахунків яких перераховувалися кошти на рахунки ФОПа, так і особою, відповідальною за ведення бухгалтерії ОСОБА_13 , зняття готівки та розпорядження нею).
Так, 17.10.2016 боржником видано на ім'я ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважено останнього, зокрема представляти інтереси ОСОБА_4 при відкритті рахунків в банківських установах на його ім'я; розпоряджатися поточними рахунками та коштами, розміщеними на цих рахунках; поповнювати та отримувати кошти за цими рахунками як на дату видачі, так і за час дії цієї довіреності. У зв'язку з цим ОСОБА_5 надано право, у тому числі у разі потреби вчиняти відповідні дії, пов'язані з відкриттям/закриттям рахунків, для яких не є обов'язковою присутність ОСОБА_4 ; одержувати через касу банку грошові кошти без обмеження їх розміру; розрахункові документи; розписуватись від імені ОСОБА_4 ; укладати відповідні договори, визначаючи умови на власний розсуд, тощо.
Як установлено судом, ТОВ «Глянс» на банківський рахунок боржника перерахувало грошові кошти в розмірі 3 187 196,30 грн, ТОВ "Синеон" - 431 000,00 грн, ТОВ «Деревовиріб - 327 026,00 грн.
Отже, у період 2017-2018 років ТОВ «Глянс», ТОВ "Синеон", ТОВ «Деревовиріб» перерахували на банківський рахунок боржника 13 945 222,30 грн. Жодних договір на переказ вказаних коштів не укладалося, призначеннями платежів у платіжних дорученнях зазначалися оплата за послуги згідно з договором або оплата згідно з договором тощо (що унеможливлює ідентифікацію змісту господарських правовідносин між сторонами).
Також, як установлено судом, через каси відділень АТ "Кредобанк" з листопада 2016 по червень 2018 роки ОСОБА_13 на підставі чекової книжки зняв кошти із банківського рахунку боржника у загальній сумі 2 948 050,00 грн. Цілями витрат у вказаних грошових чеках зазначено госп. витрати.
Окрім того, ОСОБА_13 за 2017-2018 роки зняв через касу банку та безконтактну платіжну картку з банківського рахунку боржника в сумі 3 792 338,56 грн, про що свідчать чеки та виписка по рахунку.
Подальше використання вказаних коштів у підприємницькій діяльності боржника (зокрема, переказ їх на рахунки контрагентів з метою закупівлі товару тощо) не установлено.
При цьому з банківських виписок також не установленого того, що боржник безпосередньо як суб'єкт підприємницької діяльності, на ім'я якого відкрито рахунок, знімав кошти з такого рахунку.
Навпаки, як зазначалося, єдиним розпорядником грошових коштів був ОСОБА_13 (у розпорядженні якого були нотаріально посвідчена довіреність, чекові книжки, банківська картка), який відносився до них як до власних, витрачаючи їх, у тому числі на власні потреби, жодним чином не пов'язані із підприємницькою діяльністю боржника.
Вказана ситуація, як зазначалося, швидше за все свідчить про використання грошей від бізнесу для власних потреб, тобто їх виведення з рахунків юридичних осіб на рахунок ФОПа та подальше безперешкодне зняття та використання у власних цілях.
Про те, що у спірних правовідносинах йдеться саме про виведення готівки з юридичних осіб через ФОПа, свідчить той факт, що єдиними кредиторами боржника виявилися пов'язані між собою товариства: ТОВ «Глянс», ТОВ «Деревовиріб», власником яких за дивних обставин став саме ОСОБА_13 .
Щодо придбання часток у ТОВ «Глянс», ТОВ «Деревовиріб», то як пояснив ОСОБА_13 , він прагнув їх викупити у ОСОБА_18 , однак той відмовився їх відчужити. Через деякий час частки у вказаних товариств були відчужені ОСОБА_19 (м. Запоріжжя), яка, як стверджує ОСОБА_13 , випадково, фактично відразу після їх придбання, зателефонувала саме йому і запропонувала їх викупити (учасницею вказаних товариств остання була у період з 03.03.2021 по 13.04.2021). Тобто, єдиною метою придбання Н. Львовою часток ТОВ «Глянс», ТОВ «Деревовиріб» був їх перепродаж ОСОБА_5 , що може свідчити про те, що ОСОБА_20 у вказаних правовідносинах від самого початку діяла на прохання та в інтересах ОСОБА_3 .
У подальшому ОСОБА_13 , отримавши повний контроль над ТОВ «Глянс», ТОВ «Деревовиріб», та від самого початку маючи контроль над ТОВ "Синеон", повністю володіючи ситуацією щодо порядку здійснення господарської діяльності вказаними товариствами та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 (оскільки очолював частину вказаних товариств та вів бухгалтерських облік і був довіреною особою боржника), звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовами до ОСОБА_4 . Рішення за вказаними позовами призвели до звернення ОСОБА_4 із заявою про неплатоспроможність.
Отже, оскільки природа і причини неплатоспроможності боржника є доволі сумнівними, відтак суд постановив та надіслав окрему ухвалу від 15.09.2025 у справі № 918/1354/23(918/1048/24) стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, Територіальному управлінню БЕБ у Львівській області, Головному управлінню національної поліції в Львівській області, Львівській обласній прокуратурі.
Також судом ураховано, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.07.2024 у справі № 918/1354/23(918/433/24), яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025, позов ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 2 948 050,00 грн основного боргу, 557 937,65 грн 3% річних та 2 214 624,88 грн інфляційних.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що у ОСОБА_3 (як керівника та учасника усіх кредиторів у цій справі) існує прямий конфлікт інтересів з боржником.
Ураховуючи викладене, заявлене кредиторами (в особі ОСОБА_3 , який є їхнім учасником та керівником) клопотання про відсторонення керуючого реструктуризацію, в світлі встановлених судом фактичних обставин, може свідчити про зловживання правами, що в кінцевому підсумку завдасть шкоди інтересам правосуддя.
Як зазначалося, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суддівський розсуд є важливим інструментом для забезпечення справедливості та ефективності правосуддя, особливо у випадках, коли закон не може охопити всі можливі ситуації. Він дозволяє суддям враховувати конкретні обставини справи та приймати рішення, які є більш справедливими та відповідними. Суддівський розсуд підлягає не лише обмеженням, які позитивно передбачені законом, але також певним загальним правилам. Ці правила загалом можуть бути сформульовані наступним чином: (1) сфера суддівського розсуду поширюється на варіанти, які не сприймаються юридичною спільнотою як явно незаконні («неправильні»); (2) кожен суддя зобов'язаний обрати варіант, який він або вона вважає найкращим; (3) вибір не може бути випадковим чи свавільним і потребує пояснення.
Ураховуючи, що у визначенні справедливого судового розгляду не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи, зважаючи, що процедура відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень в кінцевому підсумку охоплюється компетенцією суду, беручи до уваги, що загальна тривалість процедур банкрутства, недосягнення позитивних результатів під час реструктуризації боргів боржника тощо, не пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків, з метою досягнення завдань господарського судочинства, зокрема неупередженого вирішення спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого Даніліна Сергія Володимировича від виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 2, 28, 48, 123 КУзПБ, ст. 234, 235 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви ТОВ «Глянс» про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відмовити.
2. У задоволенні клопотання зборів кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого Даніліна Сергія Володимировича від виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_1 та про призначення керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича відмовити.
3. Призначити судове засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на "05" січня 2026 року на 11:30 год.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 254-257 ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.
5. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала підписана 08.12.2025.
Суддя О.Андрійчук