вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"02" грудня 2025 р. м. Рівне Справа №918/1221/20
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на дії (бездіяльність) державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконання наказу у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33023, м. Рівне, вул. Академіка Грушевського, 24, код ЄДРПОУ 39589441)
про стягнення 82 877 349, 09 грн.
у судове засідання з'явилися:
- від позивача (стягувача): Столярець Оксана Василівна (в режимі ВКЗ);
- від відповідача (боржника, скаржника): Якимчук Ольга Михайлівна;
- від органу ДВС: Коваль Ярослав Миколайович.
У грудні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про стягнення 82 877 349, 09 грн.
Ухвалою від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 18.02.2021, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2021, зупинено провадження у справі № 918/1221/20 до набрання судовим рішенням законної сили у справі № 918/1223/20.
Ухвалою від 15.04.2025 поновлено провадження у справі № 918/1221/20.
Рішенням від 17.07.2025 позов задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 82 877 349 грн 09 коп. основного боргу та 735 700 грн 00 коп. судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.07.2025 у справі № 918/1221/20. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.07.2025 у справі № 918/1221/20 повернуто заявнику.
16 вересня 2025 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 17.07.2025, яке набрало законної сили 10.09.2025, видано відповідний наказ.
17 листопада 2025 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконання судового наказу у справі № 918/1221/20.
Ухвалою від 18.11.2025 повідомлено державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про надходження до суду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на дії (бездіяльність) державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконання судового наказу у справі № 918/1221/20. Скаргу прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.11.2025. Запропоновано державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенку Владиславу Андрійовичу у строк до 26.11.2025 (включно) надати письмові пояснення щодо скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут". Запропоновано Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надати суду письмову позицію щодо скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" у строк до 26.11.2025 (включно).
27 листопада 2025 року від представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли заперечення на скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця.
27 листопада 2025 року від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли заперечення на скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця.
27 листопада 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні 27.11.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 02.12.2025 та запропонував учасникам провадження надати письмові пояснення з приводу підсудності розгляду скарги - до початку наступного судового засідання.
Ухвалою від 27.11.2025 повідомлено державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича, що наступне судове засідання з розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на дії (бездіяльність) державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконанню наказу у справі № 918/1221/20 відбудеться 02.12.2025.
02 грудня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" надійшли додаткові пояснення з приводу підсудності розгляду скарги.
04 грудня 2025 року у судове засідання з'явилися представник скаржника (відповідача), представник стягувача (позивача) та представник органу ДВС.
Заслухавши правові позиції учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
Скаржник просить суд:
1. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 06.11.2025 про стягнення виконавчого збору.
2. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79537003.
3. Визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» грошових коштів в розмірі 4 860,00 грн у виконавчому провадженні № 79537003.
4. Зобов'язати Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби повернути на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «А-Банк» з депозитного рахунку грошові кошти утримані платіжною інструкцією №15993 від 07.11.2025 року в розмірі 3581,54 грн, № 15991 від 10.11.2025 в розмірі 778,46 грн, №16200 від 12.11.2025 року в розмірі 500,00 грн.
5. Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79537003 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" зазначає, що включене до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (постанова НКРЕКП від 06.09.2022 №1077). Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо сума боргу підлягає врегулюванню за Законом України №1639-IX "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", виконавець зобов'язаний зупинити вчинення виконавчих дій до завершення процедур врегулювання. В той же час державний виконавець Яковенко В.А. не зупинив виконавчі дії, хоча сума боргу 82 877 349 грн 09 коп. та 735 700 грн 00 коп. судового збору за наказом від 16.09.2025 у справі № 918/1221/20 підлягають врегулюванню відповідно до Закону №1639-IX. Внаслідок бездіяльності виконавця 07.11.2025, 10.11.2025 та 12.11.2025 були стягнуті кошти в сумі 4 860,00 грн, а також нараховано виконавчий збір у розмірі 8 361 304,90 грн, що є незаконним, оскільки заборгованість підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1639-IX. Невиконання спеціального закону щодо врегулювання заборгованості (Закон №1639-IX) виконавцем створює правову невизначеність та порушує права боржника на належне застосування закону органами державної влади (ст. 19 Конституції України, ст. 55 Конституції України).
Як видно із заперечень стягувача від 26.11.2025, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить суд закрити провадження у скарзі в частині визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, а у задоволенні інших вимог скарги - відмовити. В обґрунтування заперечень вказує, що Закон України №1639 "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" не поширюється на судовий збір. Дії державного виконавця із незупинення виконавчого провадження стосуються виключно стягнення судового збору, який не підпадає під процедуру врегулювання заборгованості. До моменту виконання судового рішення у справі № 918/1221/20 щодо судового збору немає підстав для зупинення виконавчого провадження №79537003. Стягувач звертає увагу, що державним виконавцем не вчинялися примусові дії щодо основного боргу, арешт коштів чи майна боржника не накладався, а вжиті дії стосуються лише судового збору, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Стягувач звертає увагу, що боржник посилається на інші справи та практику ВС, проте обставини цих справ відмінні (інші суми, які охоплюються Законом №1639, або інші етапи виконання рішень). Наведені судові рішення в інших справах не можуть бути застосовані до даної справи № 918/1221/20.
Судом встановлено, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у запереченнях від 26.11.2025 просить суд відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказує, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження №79537003 діє відповідно до закону і жодних порушень його дії не містять. Зупинення означеного виконавчого провадження, котре відкрите на підставі виконавчого документу від 16.09.2025 у справі № 918/1221/20 можливе лише за умови одночасного виконання двох умов: борг підлягає врегулюванню згідно Закону № 1639-IX і боржник перебуває у Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання, а судовий збір у розмірі 735 700 грн 00 коп. оплачується боржником. Орган ДВС наголошує, що судовий збір 735 700 грн не підпадає під дію Закону № 1639-IX. В той час, часткове зупинення виконавчих дій законодавством не передбачене.
Також, орган ДВС наголошує, що постанова про стягнення виконавчого збору яка оскаржується боржником є невід'ємною частиною постанови про відкриття виконавчого провадження (ч.4 ст.27 Закону № 1404-VIII). Проте, ця оскаржувана постанова не означає автоматичного стягнення виконавчого збору з боржника. Застосування п.6 ч.5 ст.27 Закону № 1404-VIII не стосується моменту винесення постанови, а лише підстав для нестягнення.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вказує, що 4 860,00 грн, які боржник вимагає повернути на свою користь є сумою судового збору, зазначеною у виконавчому документі від 16.09.2025 у справі № 918/1221/20, а відтак поверненню не підлягає, більше того виконавче провадження №79537003 може бути зупинене лише тоді, коли боржник повністю погасить всю суму судового збору, присуджену до стягнення - 735 700 грн 00 коп.
Судом встановлено, що після винесення наказу від 16.09.2025 у справі № 918/1221/20 стягувач подав до органу ДВС заяву № 2*10-596-25 від 29.10.2055 про примусове виконання рішення у справі № 918/1221/20.
06 листопада 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем відкрито виконавче провадження № 79537003 на виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/1221/20 виданого 16.09.2025 про стягнення з ТОВ "Рівнегаз збут" на користь ААТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 82 877 349 грн 09 коп. основного боргу та 735 700 грн 00 коп. судового збору.
Згідно із постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 06.11.2025 одночасно з відкриттям виконавчого провадження № 79537003 щодо стягнення сум на користь НАК Нафтогаз України», державним виконавцем також винесено Постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 8 361 304,90 грн., а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 121 грн 63 коп.
07 листопада 2025 року ТОВ «Рівнегаз збут» засобами електронного поштового зв'язку та засобами поштового зв'язку було направлено заяву № 33701-Сл-74-1125 про зупинення вчинення виконавчих дій до Відділу примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на електронні адреси themis@minjust.gov.ua, themis@ca.minjust.gov.ua, а також поштову адресу: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13.
Однак, як встановлено судом, державний виконавець відмовився зупиняти виконавче провадження № 79537003 та 07 листопада 2025 року розпочав стягнення по наказу від 16.09.2025 в частині судового збору. Так,
- згідно з платіжною інструкцією № 15993 від 07.11.2025 стягнув 3 581 грн 54 коп (дата виконання 10.11.2025) (Призначення платежу: ЧС ПІ №15993_07112025 зал 805810,09 стягнення боргу в сумі 809391,63 грн., за ВП № 79537003, з виконання виконавчого документу; наказ; № 918/1221/20;виданий; 16.09.2025; документ видав; Господарський суд Рівненської області);
- згідно з платіжною інструкцією № 15991_00000/9104a 595a1a04999b5967bcfd97a28ae від 10.11.2025 стягнув 778 грн 46 коп (Призначення платежу часткове стягнення боргу в сумі 809391,63 грн., за ВП № 79537003, з виконання виконавчого документу; наказ; № 918/1221/20; виданий; 16.09.2025; документ видав; Господарський суд Рівненської області);
- згідно з платіжною інструкцією № 16200 від 12.11.2025 стягнув 500 грн 00 коп. (дата виконання 13.11.2025) (Призначення платежу: ЧС ПІ №16200_12112025 зал808891,63 стягнення боргу в сумі 809391,63 грн., за ВП № 79537003, з виконання виконавчого документу; наказ; № 918/1221/20; виданий;16.09.2025; документ видав; Господарський суд Рівненської області).
У сукупності державний виконавець у примусовому порядку стягнув 4 860,00 грн судового збору із боржника ТОВ «Рівнегаз збут» на виконання наказу від 16.09.2025.
Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі № 918/1221/20, заслухавши правові позиції учасників справи та дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Як вбачається зі скарги на дії державного виконавця, ТОВ "Рівнегаз збут" у пункті 1 прохальної частини просить суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 06.11.2025 про стягнення виконавчого збору.
Суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по розгляду вказаного пункту 1 прохальної частини скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконання наказу у справі № 918/1221/20 з огляду на наступне.
Як видно із заперечень стягувача від 26.11.2025, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить суд закрити провадження у скарзі в частині визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору підлягає оскарженню тільки в адміністративному суді, а не у господарському суді.
Скаржник у додаткових поясненнях від 01.12.2025 вказує, що оскільки, відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", товариство звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця в частині визнання незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, як такої яка порушує майнові права ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ».
При цьому ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» заявляє, що вважає що оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору повинно розглядатися господарським судом у межах справи № 918/1221/20, оскільки розрізняють оскарження рішень, дій, бездіяльності виконавця під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні (справи адміністративної юрисдикції), та під час виконання судового рішення (юрисдикція суду, який розглядав справу). Частина 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає право учасників виконавчого провадження звертатися до адміністративного суду лише за умови, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця. Такий інший порядок, включно з колом осіб, уповноважених оскаржувати дії виконавця під час виконання судового рішення, визначено розділом VI ГПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ. Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право подати скаргу, якщо вважають, що дії чи рішення державного виконавця, вчинені під час виконання судового рішення, порушують їхні права. Отже, закон чітко відмежовує: оскарження дій виконавця у виконавчому провадженні за виконавчими документами, що не є судовими рішеннями (адміністративна юрисдикція); оскарження дій виконавця під час виконання судового рішення (господарська юрисдикція). Скарга ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» стосується постанови про стягнення виконавчого збору, винесеної при виконанні судового рішення, а тому підлягає розгляду саме господарським судом, який видав виконавчий документ (ч.1 ст.340 ГПК України). Положення статей 342- 343 ГПК України підтверджують, що суд першої інстанції, який розглянув справу, є компетентним встановити неправомірність дій виконавця та скасувати відповідну постанову. Позиція стягувача про те, що, у випадку встановлення іншого порядку оскарження рішень виконавця, адміністративні суди юрисдикцію не мають, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.11.2015 у справі № 6-2187цс15 та від 16.03.2016 у справі № 6-30цс16.
На переконання скаржника, ключове значення для правильного вирішення питання юрисдикції має постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, у якій: ВП ВС відступила від раніше сформованої позиції, викладеної, зокрема, у постанові ОП КГС ВС від 21.05.2021 у справі № 905/64/15; наголосила, що судовий контроль за виконанням судових рішень має бути ефективним та доступним; підтвердила, що суд має право не лише визнавати дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, а й скасовувати постанови державного виконавця задля реального поновлення порушеного права.
Щодо посилання представника НАК «Нафтогаз України» на постанову ВП ВС від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15, ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» зауважує, що ця постанова стосувалася питання відмежування приватноправових та публічно-правових спорів загалом, і в ній Велика Палата сформулювала загальні критерії юрисдикції (суб'єктний склад, характер правовідносин, предмет спору), проте у цій справі Велика Палата не досліджувала питання судового контролю за виконанням судових рішень, яке прямо регулюється спеціальними нормами ГПК України.
Господарський суд, заслухавши доводи скаржника (боржника) та стягувача, вважає безпідставними доводи ТОВ «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» про те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 06.11.2025, повинна розглядатися у господарському суді з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За правилами ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог статей 339, 340 ГПК України, - в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно.
Натомість, згідно з частиною другою статті 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Закон України «Про виконавче провадження» установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у справі №1940/1957/18 викладено правову позицію про те, що вищезазначені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову щодо оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи:
1) з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів:
2) належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Такі ж за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, від 19.02.2020 у справі №382/389/17, від 18.12.2019 у справі № 344/21436/18, 09.10.2019 у справі № 758/201/17, від 21.08.2019 у справі № 1915/1868/2012, від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17, від 28.11.2018 у справі № 2-01575/11, від 20.09.2018 у справі № 821/872/17, від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, а також Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 у справі № 640/20165/18 тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 у справі №229/1026/21 зазначила, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу, зокрема, стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 06.06.2018 у справі №127/9870/16-ц та від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц) "щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані".
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 918/759/22.
Суд не погоджується з доводами скаржника ТОВ "Рівнегаз збут" про те, що скарга на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору має розглядатися господарським судом, з огляду на таке:
- скаржник помилково ототожнює оскарження дій виконавця під час виконання судового рішення з оскарженням самостійних виконавчих документів, до яких належить постанова про стягнення виконавчого збору. На відміну від процедурних дій у межах конкретного виконавчого провадження, постанова про виконавчий збір є окремим актом, виданим виконавцем у межах його повноважень і відповідно до ст. 3 Закону «Про виконавче провадження» прирівнюється до виконавчих документів;
- скаржник неправильно тлумачить положення ч. 1 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження» та ст. 339 ГПК України, які застосовуються лише у випадку, коли оскаржуються дії чи рішення виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства. У даній же справі оскаржується не дія виконавця у процесі виконання рішення господарського суду, а постанова про стягнення виконавчого збору, що прямо віднесена законом до юрисдикції адміністративних судів;
- скаржник не враховує імператив ч. 2 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження», згідно з яким саме спори щодо постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів розглядаються в порядку адміністративного судочинства, незалежно від того, за яким рішенням виникло первісне виконавче провадження;
- доводи скаржника суперечать усталеній правовій Верховного Суду, який у низці постанов однозначно визначає, що спори щодо оскарження постанов про виконавчий збір та витрати виконавчого провадження належать до адміністративної юрисдикції. Верховний Суд неодноразово наголошував на універсальному характері цієї юрисдикції - незалежно від того, яким судом видано виконавчий документ, що перебував на виконанні.
Із урахуванням викладеного суд виснує, що всі спори щодо виконавчого збору, витрат виконавчого провадження підлягають розгляду в адміністративному суді як спори щодо виконання рішень інших органів, навіть якщо первісне рішення ухвалене судом іншої юрисдикції. Тому сам факт того, що виконавче провадження відкрито на підставі наказу господарського суду, не змінює визначеної законом юрисдикції.
Отже, доводи скаржника зводяться до хибного тлумачення норм закону та ігнорування усталеної судової практики.
Відтак постанова про стягнення виконавчого збору від 06.11.2025 підлягає оскарженню в адміністративному суді, а господарський суд не має повноважень розглядати скаргу в цій частині.
З огляду на викладене у сукупності суд дійшов висновку про закриття провадження по розгляду пункту 1 прохальної частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на дії (бездіяльність) державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконання наказу у справі № 918/1221/20.
В той же час суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на дії (бездіяльність) державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконання наказу у справі № 918/1221/20 з огляду на наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Надаючи правову оцінку обставинам з приводу яких подана скарга, господарський суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 339-1 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Положеннями ст. 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як вбачається з матеріалів скарги, боржник дізнався про порушення свого права 06.11.2025. Відтак звернувся до суду 15.11.2025 із скаргою на дії державного виконавця в межах строку, встановленого законом - п. а) ч. 1 ст. 341 ГПК України, який тривав до 17.11.2025 включно.
Примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців (стаття 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Підстави та порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення (за кожним кредитором, який є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», оператор газотранспортної системи, оператори газорозподільних систем, електропостачальники, оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), у тому числі їхні правонаступники у разі заміни стягувача у виконавчому провадженні, а також теплогенеруючі організації, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (частина 2 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом частини 4 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
У випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає (частина 11 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження»).
Суд враховує, що 29.08.2021 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (Закон № 1639-IX), дія якого поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до реєстру (стаття 2 зазначеного Закону).
Статтею 1 цього Закону визначено зміст таких термінів:
- процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу - це заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення;
- реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу - це відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону; реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
- учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» врегульована процедура проведення взаєморозрахунків.
За змістом статті 6 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» на заборгованість за договорами купівлі-продажу / постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31.12.2022, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу / постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню:
- за умови погашення основного боргу до 31.12.2022, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Гарантії забезпечення прав та інтересів кредиторів визначені статтею 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», відповідно до якої НАК «Нафтогаз України», особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, заборгованість перед якими (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість) підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, мають право на відшкодування з державного бюджету додаткових витрат на сплату процентів та інших витрат у зв'язку із запозиченням коштів з метою покриття касових розривів, що утворилися внаслідок врегулювання заборгованості відповідно до статей 5- 6 цього Закону, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Отже, наведеними положеннями Закону передбачений механізм урегулювання питань щодо основної заборгованості підприємств, включених до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також підстави та передумови для списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на цю ж заборгованість, учасниками такої процедури врегулювання, визначеними статтею 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається НКРЕКП та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.
Як встановлено судом із матеріалів справи, про що окремо зазначено у рішенні господарського суду Рівненської області від 17.07.2025 у справі № 918/1221/20, яке набрало законної сили 10.09.2025, - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), до обов'язків якої входить формування Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, 12.09.2022 на офіційному сайті НКРЕКП розмістила постанову № 1077 від 06.09.2022, якою включено ТОВ "Рівнегаззбут" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Отже, матеріалами справи стверджується, що ТОВ "Рівнегаззбут" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, тобто скаржник (відповідач, боржник) є учасником процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ.
Рішенням від 17.07.2025 позов задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 82 877 349 грн 09 коп. основного боргу та 735 700 грн 00 коп. судового збору.
16 вересня 2025 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 17.07.2025 видано відповідний наказ.
Стягувач подав до органу ДВС заяву № 2*10-596-25 від 29.10.2055 про примусове виконання рішення у справі № 918/1221/20.
06 листопада 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем відкрито виконавче провадження № 79537003 на виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/1221/20 виданого 16.09.2025 про стягнення з ТОВ "Рівнегаз збут" на користь ААТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 82 877 349 грн 09 коп. основного боргу та 735 700 грн 00 коп. судового збору.
07 листопада 2025 року ТОВ «Рівнегаз збут» засобами електронного поштового зв'язку та засобами поштового зв'язку було направлено заяву № 33701-Сл-74-1125 про зупинення вчинення виконавчих дій до Відділу примусового виконання рішень Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на електронні адреси themis@minjust.gov.ua, themis@ca.minjust.gov.ua, а також поштову адресу: 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13.
Однак, як встановлено судом, державний виконавець відмовляється зупиняти виконавче провадження № 79537003 мотивуючи це тим, що у наказі від 16.09.2025 міститься два види заборгованості: 82 877 349 грн 09 коп. основного боргу та 735 700 грн 00 коп. судового збору. І допоки боржником ТОВ «Рівнегаз збут» не буде погашено заборгованість по судовому збору 735 700 грн 00 коп., - підстав для зупинення ВП № 79537003 відповідно до п.15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» немає. Орган ДВС заявляє, що положення п.15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» не охоплюють тієї ситуації, яка склалася у даній справі, коли в межах одного виконавчого документа наявні різні складові заборгованості: одна частина боргу підлягає врегулюванню у порядку, визначеному Законом №1639-IX, тоді як інша не підпадає під дію спеціальних механізмів цього Закону. Законодавець, формулюючи зазначену норму, не передбачив можливості часткового зупинення виконавчого провадження залежно від структури боргу. Відповідно автоматичне поширення дії пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» на ситуацію, де у складі боргу поєднуються врегульовані та неврегульовані категорії заборгованості, є юридично помилковим та таким, що суперечить меті закону.
07 листопада 2025 року державний виконавець розпочав стягнення по наказу від 16.09.2025 в частині судового збору та:
- згідно з платіжною інструкцією № 15993 від 07.11.2025 стягнув 3 581 грн 54 коп (дата виконання 10.11.2025) (Призначення платежу: ЧС ПІ №15993_07112025 зал 805810,09 стягнення боргу в сумі 809391,63 грн., за ВП № 79537003, з виконання виконавчого документу; наказ; № 918/1221/20;виданий; 16.09.2025; документ видав; Господарський суд Рівненської області);
- згідно з платіжною інструкцією № 15991_00000/9104a 595a1a04999b5967bcfd97a28ae від 10.11.2025 стягнув 778 грн 46 коп (Призначення платежу часткове стягнення боргу в сумі 809391,63 грн., за ВП № 79537003, з виконання виконавчого документу; наказ; № 918/1221/20; виданий; 16.09.2025; документ видав; Господарський суд Рівненської області);
- згідно з платіжною інструкцією № 16200 від 12.11.2025 стягнув 500 грн 00 коп. (дата виконання 13.11.2025) (Призначення платежу: ЧС ПІ №16200_12112025 зал808891,63 стягнення боргу в сумі 809391,63 грн., за ВП № 79537003, з виконання виконавчого документу; наказ; № 918/1221/20; виданий;16.09.2025; документ видав; Господарський суд Рівненської області).
У сукупності державний виконавець у примусовому порядку стягнув 4 860,00 грн судового збору із боржника ТОВ «Рівнегаз збут» на виконання наказу від 16.09.2025.
Із урахуванням викладеного судом встановлено, що державний виконавець не зупинив виконавче провадження № 79537003 у частині стягнення основного боргу у розмірі 82 877 349,09 грн, незважаючи на перебування боржника ТОВ "Рівнегаз збут" у Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, та на те, що основна сума боргу підлягає врегулюванню згідно із Законом № 1639-IX.
Відповідно, невинесення державним виконавцем постанови про зупинення виконавчих дій у цій частині є незаконною бездіяльністю з огляду на наступне.
Виконавець на підставі постанови НКРЕКП про включення до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, має зупинити вчинення виконавчих дій щодо такого підприємства, а також зняти накладені арешти на майно та грошові кошти у випадку, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 925/555/21.
Принцип юридичної визначеності, що є складовою верховенства права, вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів, зокрема, шляхом його невиконання. Сторони, прав та обов'язків яких він стосується, повинні очікувати, що цей закон уповноважені органи держави застосують у відповідних правовідносинах за відсутності для цього перешкод. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 07.12.2022 у справі №908/1525/16.
За умови перебування ТОВ "Рівнегаз збут" в Реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, та віднесення суми основного боргу за наказом Господарського суду Рівненської області від 16.09.2025 у справі № 918/1221/20 до передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та ініційованої боржником процедури врегулювання, у державного виконавця відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 34 та ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» безумовно немає підстав вчинення виконавчих дій у виконавчому проваджені з виконання наказу в частині стягнення 82 877 349 грн 09 коп. основного боргу.
Тому, направивши боржнику відповідь на заяву про зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №ВП № 79537003 про те, що заява про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає задоволенню, державний виконавець діяв усупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження». Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 921/366/23, від 26.02.2025 у справі №910/9745/22.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Суд зазначає, що зупинення вчинення виконавчих дій на час перебування ТОВ "Рівнегаз збут" у Реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу відповідно до статті 3 Закону України №1639-ІХ є обмеженням, передбаченим Законом, дія якого поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Закон прямо покладає на виконавця обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у разі, якщо стягувана сума підлягає врегулюванню в межах Закону № 1639-IX .
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.07.2025 у cправі № 917/704/23 вказав, що виконавець зобов'язаний забезпечити дотримання спеціальних норм Закону № 1639-IX та зупинити виконавче провадження відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання наказу в частині заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України № 1639-IX.
Суд не погоджується із доводами стягувача АТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.07.2025 у cправі № 917/704/23 є не релевантною до справи № 918/1221/20, оскільки в ній не йдеться про випадок коли у виконавчий документ (наказ) включено як і заборгованість, яка підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України № 1639-IX, так і судовий збір.
При цьому суд не погоджується із вказаними доводами АТ "НАК "Нафтогаз України" з наступних причин.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.03.2024 у справі № 917/704/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг" про стягнення 101 023 250,58грн позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 62 277 229,42грн. - основного боргу, 16 126 290,51грн - пені, 1 630 780,50грн - 3% річних, 8 151 235,39грн - інфляційних втрат, 11 794 847,70грн - штрафу, 923 756,99грн. - судового збору. В частині стягнення 1 042 867,06 грн. основного боргу - закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.
21 травня 2024 року Господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 917/704/23 та ухвали Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024, які набрали законної сили 16.05.2024, згідно з яким наказано стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 62 277 229,42грн. - основного боргу, 16 126 290,51грн - пені, 1 630 780,50грн - 3% річних, 8 151 235,39грн - інфляційних втрат, 11 794 847,70грн - штрафу, 923 756,99 грн. - судового збору.
У березні 2025 року ТОВ «Лубнигаз-Трейдинг» звернулося до Господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. у справі №917/704/23.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.04.2025 у справі №917/704/23 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Трейдинг» (вхід. №3322 від 11.03.2025) з урахуванням уточнень до скарги (вхід. №4239 від 31.03.2025) на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича - відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів від 25.05.2025 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.04.2025 у справі №917/704/23 скасовано. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнигаз-Трейдинг» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича у справі №917/704/23 задоволено. Та серед іншого визнано незаконною відмову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича у задоволенні заяви ТОВ «Лубнигаз Трейдинг» від 05.03.2025 № 503:
- про зупинення вчинення виконавчих дій щодо виконавчого провадження №75212588 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/704/23, виданого 21.05.2024, в частині стягнення основного боргу 62277229,42 грн, 16126290,51 грн - пені, 1630780,50 грн 3% річних, 8151235,39 грн інфляційних втрат та 11794847,70 грн штрафу;
- про зняття накладених арештів на кошти та майно ТОВ «Лубнигаз-Трейдинг» в рамках виконавчого провадження № 75212588 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/704/23, виданого 21.05.2024, в частині стягнення основного боргу - 62277229,42 грн, 16126290,51 грн - пені, 1630780,50 грн 3% річних, 8151235,39 грн інфляційних втрат та 11794847,70 грн штрафу.
Також постановою Східного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів від 25.05.2025: зобов'язано приватного виконавця у виконавчому провадженні № 75212588 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/704/23, виданого 21.05.2024, в частині стягнення основного боргу - 62277229,42 грн, 16126290,51 грн - пені, 1630780,50 грн 3% річних, 8151235,39 грн інфляційних втрат та 11794847,70 грн штрафу винести постанову про зупинення виконавчого провадження №75212588 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/704/23, виданого 21.05.2024, щодо стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а саме основний борг - 62277229,42 грн, 16126290,51 грн - пеня, 1630780,50 грн 3% річних, 8151235,39 грн інфляційні втрати та 11794847,70 грн штраф.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.07.2025 у cправі № 917/704/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишено без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 917/704/23 - без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.07.2025 у cправі № 917/704/23 вказав, що Закон не надає виконавцю повноважень оцінювати, тлумачити або перевіряти обсяг заборгованості, яка підлягає врегулюванню в межах процедури, передбаченої Законом № 1639-ІХ. Визначення і затвердження розміру такої заборгованості здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1179 (на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків). Самостійна оцінка виконавцем того, яка частина заборгованості включається до врегулювання, по суті є виходом за межі його повноважень та втручанням у сферу компетенції інших органів. Така поведінка суперечить не лише положенням Закону України № 1639-ІХ, а й загальним принципам виконавчого провадження, які передбачають обов'язковість дотримання чітко визначеного порядку та меж повноважень. Як вбачається, Верховний Суд виходив і з того, (див. постанови Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 925/555/21, від 12.12.2024 у справі № 924/395/24, від 20.01.2025 у справі № 924/396/24, від 26.02.2025 у справі № 910/9745/22, від 16.05.2025 у справі №903/421/24), що приватний виконавець не є учасником процедури врегулювання заборгованості, визначеної Законом України № 1639-ІХ, і відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 «Про виконавче провадження» у приватного виконавця виник обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 21.05.2024 у справі № 917/704/23 про стягнення з ТОВ «Лубнигаз-Трейдинг» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 62 277 229,42 грн основного боргу, 16 126 290,51 грн пені, 1 630 780,50 грн 3% річних, 8 151 235,39 грн інфляційних втрат, 11 794 847,70 грн штрафу.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд у cправі № 917/704/23 погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що виконавець, який не є учасником процедури врегулювання заборгованості між сторонами та не уповноважений визначати її результати і хід проведення, встановивши що ТОВ «Лубнигаз-Трейдинг» включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, на підставі відповідної постанови НКРЕКП, та те що заборгованість за наказом Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі № 917/704/23, щодо якої боржником вживаються заходи із врегулювання відповідно до Закону України № 1639-ІХ, мав обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні стосовно виконання цього наказу на підставі пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «№ 1639-ІХ (за винятком витрат на оплату судового збору), а також відповідно до частини четвертої статті 35 цього Закону - зняти арешт з майна та грошових коштів боржника.
Із урахуванням викладеного у сукупності Господарський суд Рівненської області виснує, що Верховний Суд у постанові від 24.07.2025 у cправі № 917/704/23 сформулював загальні та універсальні правові висновки, які не залежать від того, чи включений до наказу судовий збір. Верховний Суд у даній постанові прямо зазначив, що: виконавець не має повноважень визначати, яка частина боргу підлягає врегулюванню і у разі встановлення факту участі боржника у процедурі врегулювання та наявності заборгованості, яка підлягає врегулюванню, у виконавця виникає імперативний обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій на підставі пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Аргумент стягувача про те, що Верховний Суд не розглядав ситуацію зі змішаною заборгованістю, є неправильним. У зазначеній постанові від 24.07.2025 у cправі № 917/704/23 Верховний Суд прямо дозволив відокремлювати судовий збір, вказавши, що виконавче провадження підлягає зупиненню за винятком витрат на оплату судового збору. Тобто Верховний Суд надав оцінку ситуації, коли наказ містить змішану заборгованість (частина врегульовується, частина - ні).
Таким чином посилання стягувача на нерелевантність правових висновків Верховного Суду є необґрунтованими та спростовуються змістом постанови у справі № 917/704/23, яка містить висновки щодо застосування пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, коли у виконавчому документі міститься заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX, та не підлягає.
Відтак суд визнає незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79537003 в частині стягнення основного боргу у розмірі 82 877 349 грн 09 коп. та зобов'язує державного виконавця прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79537003 в частині стягнення основного боргу на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» - щодо стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
У задоволенні решти вимог пункту 2 та пункту 5 прохальної частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" суд відмовляє, оскільки законних підстав для зупинення всього виконавчого провадження № 79537003 (а не частини про стягнення основного боргу) до якого входить стягнення судового збору - не існує. Посилання скаржника на необхідність повного зупинення виконавчого провадження № 79537003 є необґрунтованим і не відповідає спеціальному правовому регулюванню.
Безперечно, судовий збір не входить до заборгованості яка підлягає врегулювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а відтак державний виконавець правомірно розпочав примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» грошових коштів на покриття судового збору у виконавчому провадженні № 79537003.
Із урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні вимог пункту 3 прохальної частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут", а саме: про визнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» грошових коштів в розмірі 4 860,00 грн у виконавчому провадженні № 79537003.
У задоволенні вимог пункту 4 прохальної частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут", а саме, про зобов'язання Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби повернути на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «А-Банк» з депозитного рахунку грошові кошти утримані платіжними інструкціями: №15993 від 07.11.2025 в розмірі 3581,54 грн, № 15991 від 10.11.2025 в розмірі 778,46 грн, №16200 від 12.11.2025 в розмірі 500,00 грн. суд також відмовляє, оскільки утримані державним виконавцем кошти спрямовані на погашення судового збору, який не входить до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-ІХ і щодо якого мораторій чи зупинення виконавчих дій не застосовується.
При цьому суд враховує, що частина стягнення у ВП № 79537003, що стосується судового збору, залишається чинною та підлягає обов'язковому виконанню в загальному порядку, а тому дії державного виконавця щодо стягнення сум судового збору (4 860,00 грн) є законними та відповідають Закону України «Про виконавче провадження». Суд підкреслює, що зазначені грошові кошти були стягнуті державним виконавцем на виконання частини виконавчого документа, яка не підлягає зупиненню, а саме - у частині стягнення судового збору.
Відтак підстав для повернення стягнутих сум судового збору на рахунок скаржника немає, а доводи боржника про протиправність відповідних дій виконавця ґрунтуються на хибному тлумаченні норм Закону № 1639-ІХ та спростовуються висновками Верховного Суду у справі № 917/704/23.
Згідно з ч. 1 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з ст. 45 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Із урахуванням викладеного у сукупності Господарський суд Рівненської області частково задовольняє скаргу ТОВ «Рівнегаз Збут» на дії (бездіяльність) державного виконавця Яковенка В.А.
Судом встановлено, що державний виконавець порушив закон, не винісши постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79537003 у частині стягнення основного боргу 82 877 349,09 грн, який підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1639-IX. Суд зобов'язує виконавця виправити бездіяльність, винести відповідну постанову та про виконання даної ухвали повідомити суд і скаржника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Водночас суд відмовляє у задоволенні інших вимог скарги: щодо повного зупинення виконавчого провадження (зокрема стягнення судового збору), щодо визнання незаконними дій виконавця стосовно стягнення судового збору 4 860 грн, щодо повернення утриманих коштів із рахунку. При цьому суд виходить із того, що судовий збір не підлягає врегулюванню за Законом № 1639-IX, тому дії виконавця щодо його стягнення були законними та відповідали Закону «Про виконавче провадження».
Керуючись ст.ст. 234, 235, 342, 343, 345 ГПК України
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на дії (бездіяльність) державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконання наказу у справі № 918/1221/20 задовольнити частково.
2. Закрити провадження по розгляду пункту 1 прохальної частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" на дії (бездіяльність) державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження по виконання наказу у справі № 918/1221/20.
3. Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо невинесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79537003 в частині стягнення основного боргу у розмірі 82 877 349 (вісімдесят два мільйони вісімсот сімдесят сім тисяч триста сорок дев'ять) грн 09 коп.
4. У задоволенні решти вимог пункту 2 прохальної частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" - відмовити.
5. У задоволенні вимог пункту 3 прохальної частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут", а саме: про визнання незаконними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕГАЗ ЗБУТ» грошових коштів в розмірі 4 860,00 грн у виконавчому провадженні № 79537003 - відмовити.
6. У задоволенні вимог пункту 4 прохальної частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут", а саме, про зобов'язання Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби повернути на рахунок № НОМЕР_1 в АТ «А-Банк» з депозитного рахунку грошові кошти утримані платіжними інструкціями: №15993 від 07.11.2025 в розмірі 3581,54 грн, № 15991 від 10.11.2025 в розмірі 778,46 грн, №16200 від 12.11.2025 в розмірі 500,00 грн. - відмовити.
7. Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича прийняти постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79537003 в частині стягнення основного боргу у розмірі 82 877 349 (вісімдесят два мільйони вісімсот сімдесят сім тисяч триста сорок дев'ять) грн 09 коп. на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» - щодо стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
8. У задоволенні решти вимог пункту 5 прохальної частини скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України негайно після її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею "08" грудня 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О.Пашкевич