адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
08.12.2025 Справа № 910/10174/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Сьомкіній А. В. розглянувши справу № 910/10174/25
за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн", вул. Гоголя, 68/1, смт. Гоголеве, Миргородський район, Полтавська область, 38310
про стягнення 496 872,54 грн,
Без виклику учасників справи
Встановив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн" 496 872,54 грн штрафу за поставку неякісного товару внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 03.04.2025 Договору №101/ВОЗ-2025.
Правовими підставами позову вказано, зокрема, ст. 526, 532, 549, 610, 611, 662, 672, 673, 687, Цивільного кодексу України та ст. 193, 197, 222, 231, 268 Господарського кодексу України.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази в копіях: договір 101/ВОЗ-2025 від 03.04.2025 року з додатком №1 Специфікація та №2 Технічний опис, гарантійний лист виробника від 17.03.2025 року, акт №60 відбору зразків (проб) для проведення досліджень від 09.05.2025 року, акт №105 відбору зразків (проб) для проведення досліджень від 05.06.2025 року, акт приймального контролю №80 від 18.06.2025 року, видаткові накладні №СК_0000154/3066 та №СК_0000153/3078 від 08.05.2025 року, довіреність б/н від 09.04.2025 року, лист №78/1/11/3-2180-2025 від 03.06.2025 року, лист № 78/1/11-2043-2025 від 28.05.2025 року, лист вих. № 85/п від 26.05.2025 року, лист вих. № 91/п від 02.06.2025 року, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №216 від 28.07.2025 року, заявка №78/1/10-1676-2025 від 01.05.2025 року, протокол випробувань харчової продукції №3617/25-х від 19.05.2025 року, результат випробувань (протокол №3617/25-х), протокол випробувань харчової продукції №4358-х від 11.06.2025 року, результат випробувань (протокол №4358/25-х), товарно-транспортні накладні №СК_0000234 та №СК_0000235 від 08.05.2025 року.
Відповідач надав суду за вх. № 12490 від 30.09.2025 відзив на позов, за мотивами якого фактичні обставини справи не спростовує, просить суд відмовити в позові; у разі часткового задоволення позовних вимог просить суд вирішити питання про зменшення розміру неустойки, з огляду на відсутність обґрунтування розміру збитків позивача.
В обґрунтування підстав для відмови у позові відповідач підтверджує поставку товару на склад позивача (вул. Нижньоюрківська, 8А, м. Київ) у кількості 4 00,890 кг загальною вартістю 993 821,08 грн та у кількості 6 000,570 кг загальною вартістю 1 490 541,59 грн за видатковими накладними №СК_0000154/3066 та №СК_0000153/3078 від 08.05.2025 року. При цьому стверджує те, що товар, який постачався за спірними видатковими накладними був якісним, про що свідчать наявні у справі документи, які надавалися відповідачем разом з товаро-супровідними документами на товар (протокол випробувань №0731 від 06.05.2025 року ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", експертний висновок Черкаської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 001194 п/25 від 06.05.2025 року, протокол випробувань харчової продукції Науково-дослідного центру випробувань продукції ДП "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" №3225/25х від 07.05.2025 року).
В обґрунтування підстав для зменшення суми штрафних санкцій відповідач вказує про недоведення позивачем розміру збитків, понесених під час виконання Договору101/ВОЗ-2025 від 03.04.2025 року, необхідність дотримання принципів розумності, добросовісності та справедливості при застосуванні неустойки.
Правовими підставами заперечення проти позову вказано ст. 3, 551 Цивільного кодексу України.
На підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову відповідач надав наступні документи в копіях: експертний висновок №001194 п/25 від 06.05.2025 року Черкаської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, протокол випробувань №0731 від 06.05.2025 року ДП "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", протокол випробувань харчової продукції Науково-дослідного центру випробувань продукції ДП "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" №3225/25х від 07.05.2025 року.
Позивач надав суду за вх. №12644 від 03.10.2025 року відповідь на відзив, у якій вказує, що відповідач поставив позивачу неякісний товар, визначений умовами договору. Протокол випробувань харчової продукції від 11.06.2025 № 4358/25-х є остаточним згідно умов договору, оскільки повторні дослідження проводились за зверненням відповідача. У п. 8.4. розділу 8 договору сторони чітко узгодили між собою, що у разі поставки неякісного (некомплектного товару або поставки товару з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або порушенням розділу 2 договору) відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 20% вартості цього товару, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивач заперечує проти зменшення заявленої до стягнення сум штрафу, наголошуючи, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підрозділи Національної гвардії України суттєво збільшилося навантаження щодо виконання заходів за призначенням, що зумовило додаткові витрати бюджету, тоді як зменшення судом розміру належних до стягнення з відповідача штрафних санкцій може призвести до негативних наслідків, що позначаться на належному та своєчасному виконання позивачем його основних функцій під час дії режиму воєнного стану. Стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за договором, виконання зобов'язань позивача за яким фінансується за рахунок Державного бюджету України, жодним чином не призведе до збагачення позивача.
Інших заяв по суті спору не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
15.08.2025 року до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн" про стягнення 496 872,54 грн штрафу за неналежне виконання умов договору №101/ВОЗ-2025 від 03.04.2025 року (вх. № 10174/25).
Ухвалою від 20.08.2025 року Господарський суд м. Києва передав за підсудністю позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн" про стягнення 496 872,54 грн заборгованості за договором №101/ВОЗ-2025 від 03.04.2025 року.
03.09.2025 року матеріали позовної заяви надішли до Господарського суду Полтавської області (вх. № 1778/25).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 03.09.2025 року справа № 910/10174/25 була передана на розгляд судді Тимощенко О. М.
Суд ухвалою від 08.09.2025 прийняв зазначену позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі №910/10174/25; призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановив строки для подання заяв по суті справи.
30.09.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому також заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. №12490).
01.10.2025 року до суду від Господарського суду м. Києва надійшов супровідний лист з додатком - відзивом на позовну заяву на 13-ти аркушах. (вх. № 12565).
Суд ухвалою від 02.10.2025 задовольнив клопотання ТОВ "Максілайн" про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву, поновив відповідачу строк для подання вказаного відзиву та встановити позивачу строк на подання відповіді на відзив ТОВ "Максілайн" - 5 днів з моменту отримання даної ухвали.
06.10.2025 року до суду від Господарського суду м. Києва надійшов супровідний лист з додатком - відповіддю на відзив на позовну заяву на 15-ти аркушах. (вх. №12753).
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №910/10174/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максілайн" (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір від 03.04.2025 за № 101/ВОЗ-2025 (далі - Договір; а. с. 11 - 19), строком дії з моменту його підписання сторонами і до завершення воєнного стану в Україні, але не довше ніж до 31.12.2025, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань (преамбула та п. 12.1. договору).
Умовами договору сторони узгодили наступне:
- постачальник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору);
- найменування та кількість товару зазначена в додатку №1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15540000-5 Сирні продукти (п. 1.2 договору);
- якість товару, що поставляється постачальником повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ДСТУ 4421:2005 та Технічному опису (додаток № 2 до договору). Товар, який постачальник зобов'язується передати замовнику, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі замовнику, а також протягом строку його придатності. Разом з товаром постачальник повинен передати замовнику документи, які визначені пунктом 6.5. договору. (п. 2.1 договору);
- контроль за станом виконання договірних зобов'язань постачальником здійснюють замовник, представники замовника (відповідні посадові особи військової частини, які уповноважені на вчинення дій, визначених цим договором) (п. 3.1 договору);
- під час поставки кожної партії товару замовник протягом 2 (двох) робочих днів, проводить обов'язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що постачається Постачальником (далі - контрольні заходи) (п. 3.2 договору);
- контрольні заходи, включають в себе перевірку безпечності, а саме радіологічними показниками та окремих показників якості - органолептичними та окремими фізико - хімічними показниками, відповідність маркування (етикетування, пакування, тощо) товару, що постачаються відповідно до умов цього Договору, відповідність транспортних засобів, що використовуються для транспортування Товару за цим Договором, вимогам статті 44 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" від 23.12.1997 № 771/97-ВР (п. 3.3. договору);
- контрольні заходи здійснюються в обов'язковій присутності представника постачальника (який діє на підставі довіреності чи іншого належного документа, що посвідчує повноваження цієї особи, у тому числі на право участі у відборі зразків (проб) щодо відповідної партії товару), а у разі його відсутності - не розпочинаються.
Відсутність в представника постачальника документів, які підтверджують його повноваження на складання документів від імені постачальника, має наслідки неявки представника постачальника.
Результати проведення контрольних заходів оформляються актом приймального контролю у 2-ох примірниках, які підписуються представниками замовника (товароодержувача), що здійснювали перевірку та представником постачальника (п. 3.3.1 договору);
- якщо під час проведення контрольних заходів за оцінкою замовника (товароодержувача) існує обґрунтована підозра (тобто існують факти або інформація, які можуть переконати замовника (товароодержувача), що товар може не відповідати вимогам якості та безпечності за зовнішнім виглядом, іншими органолептичними показниками, невідповідністю маркування або пакування) або встановлено факт, що товар є небезпечним чи непридатним до споживання, зразок такого товару шляхом комісійного відбору зразків (проб), відбирається у відповідності до умов цього договору (п.3.9 - п.3.14), та направляється до уповноваженої лабораторії, яка може проводити лабораторні дослідження (випробовування) для цілей державного контролю (далі уповноважена лабораторія), яку визначає Замовник, для проведення лабораторних досліджень.
Такими уповноваженими лабораторіями можуть бути лише ті, у яких місцезнаходження зареєстроване в м. Києві.
При невідповідності результатів дослідження, навіть за одним показником, постачальник протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання результатів досліджень, має право звернутись до замовника (товароодержувача) щодо проведення повторного відбору зразків (проб) з тієї самої партії у подвійній кількості, яка перебуває у замовника (товароодержувача) на відповідальному зберіганні, та направлення до уповноваженої лабораторії, яку визначає позивач. Результати повторних досліджень є остаточними, але виключно якщо вони проводились зверненням Відповідача (п. 3.3.2 договору);
- про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується представниками замовника (товароодержувача), постачальником або представником постачальника та іншими незацікавленими або компетентними особами (у разі їхнього залучення), які приймають участь у відборі (п. 3.9 договору);
- у випадку, якщо відібрані зразки (проби) товару замовником, які направлені до уповноваженої лабораторії, за показниками якості не співпадають з лабораторними випробуваннями постачальника, наданими під час поставки товару, вважається, що остаточно правильними результатами являються результати, які отримав замовник при відборі зразків товару (п. 3.13. договору);
- ціна договору складає 9 936 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 1 656 000,00 грн (п. 4.1 договору);
- дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці покупця, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальинка). У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару (п. 6.1 договору);
- що у разі поставки неякісного (некомплектного товару або поставки товару з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або порушенням розділу 2 договору) постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості цього товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується актом приймального контролю, складеним замовником (товароодержувачем) та/або протоколами випробувань та/або експертними висновками, виданими уповноваженою лабораторією. Зазначений товар не зараховується постачальнику у виконання поставки і підлягає заміні в строк 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання постачальником вказаного акту. У разі заміни товаром з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або з порушенням вимог розділу 2 цього договору постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості такого товару за кожен такий випадок, зафіксований замовником (товароодержувачем). Факт заміни товаром з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або з порушенням вимог розділу 2 цього Договору підтверджується актом приймального контролю, складеним Замовником (товароодержувачем). Сплата штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим договором (п. 8.4 договору).
Відповідно до додатку №1 до спірного договору - Специфікації (підписаної уповноваженими представниками та скріпленої печатками сторін спірного договору) сторонами узгоджено найменування товару - Сир твердий сичужний, країна походження - Україна, строк поставки - до 30.07.2025 року, одиниця виміру - кг, кількість товару - 40 000, ціна за одиницю з ПДВ, грн - 248, 40, сума з ПДВ, грн 9 936 000,00. Загальна вартість з ПДВ - 9 936 000,00 грн (а. с. 20).
Додатком №2 (а. с. 20 зворот) до договору сторони узгодили технічні вимоги щодо якості товару, зокрема: товар - Сир твердий сичужний повинен відповідати: ДСТУ 4421:0005 "Сири тверді (український асортимент). Технічні умови (CODEX STAN C-1-1966- C-35-197, NEQ".
Предмет закупівлі (харчовий продукт) повинен відповідати вимогам законодавства України про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, зокрема законам України: "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин", "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів", Наказу МОЗ України від 13.05.2013 року №368 "Про затвердження Державних гігієнічних правил і норм "Регламент максимальних рівнів окремих забруднюючих речовин у харчових продуктах", а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів.
01.05.2025 уповноважений представник відповідача Басараб Н.М. (довіреність - а. с. 27) отримав наручно заявку від 01.05.2025 № 78/1/10-1676-2025 про необхідність поставки товару в загальній кількості 20 000 кг, у відповідні строки та відповідні місця постачання (а. с. 33). Ця обставина визнається відповідачем у відзиві на позов.
Відповідно до видаткових накладних №СК_0000154/3066 та №СК_0000153/3078 від 08.05.2025 року та товарно-транспортних накладних №СК_0000234 та №СК_0000235 від 08.05.2025 року, відповідачем було поставлено товар за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, у кількості 10 001,46 кг та загальною вартістю 2 484 362,67 грн (а. с. 26, 40).
Згідно умов пунктів 3.2 та 3.3. договору 09.05.2025 року уповноваженою комісією позивача у присутності уповноваженого представника відповідача згідно акту відбору зразків (проб) для проведення досліджень від 09.05.2025 №60 було відібрано 3 зразки, загальною масою 26,355 кг, на дослідження - 8,25 кг товару. Відбір зразків (проб) проводився згідно ДСТУ ISO 707:2002 (а. с. 22).
Відібрані зразки було направлено до лабораторії, яка уповноважена проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю, - ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" за адресою м. Київ, вул. Метрологічна, 4, для перевірки на відповідність Товару вимогам ДСТУ 4421:2005 "Сир твердий сичужний".
За результатом проведених досліджень ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" складений протокол випробувань харчової продукції від 19.05.2025 № 3617/25-х, в якому зазначено, що зразок продукції (реєстраційний №3617) за мікробіологічним показником (бактерії групи кишкових паличок (коліформи)) не відповідає вимогам ДСТУ 4421:2005 "Сири тверді (український асортимент). Технічні умови (CODEX STAN C-1-1966- C-35-197, NEQ)" (а. с. 34, 35).
В подальшому, відповідно до умов договору, відповідач листом від 26.05.2025 року №85/п просив провести повторний відбір зразків (проб) з тієї самої партії у подвійній кількості від поставленої партії сиру твердого сичужного за участі його представника - 02.06.2025 року (а. с. 30).
У відповідь на вищезазначений лист позивач листом №78/1/11-2043-2025 від 28.05.2025 року запропонував постачальнику прибути особисто або направити представника виконавця для відбору зразків товару - 02.06.2025 року за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А (а. с. 29).
Відповідач листом за вих. №91/п від 02.06.2025 року звернувся до замовника з проханням перенести проведення відбору на 05.06.2025 року у зв'язку з неможливістю прибуття представника ТОВ "Максілайн" (а. с. 31).
У відповідь на вказаний лист позивач запропонував провести відбір зразків товару 05.06.2025 року о 10 год. 30 хв. за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А (лист №78/1/11-3-2180-2025 від 03.06.2025 року, а. с. 28).
05.06.2025 уповноваженою комісією позивача у присутності уповноваженого представника відповідача Басараб Н.М. було повторно відібрано зразки товару у подвійній кількості, про що було складено акт відбору зразків (проб) для проведення досліджень №105 від 05.06.2025 (а. с. 23).
Відібрані зразки Товару у подвійній кількості було направлено на дослідження до лабораторії, яка уповноважена проводити лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю, ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" за адресою м. Київ, вул. Метрологічна, 4, для перевірки на відповідність Товару вимогам ДСТУ 4421:2005.
За результатами проведених повторних лабораторних досліджень товару ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" виданий протокол випробувань харчової продукції від 11.06.2025 №4358/25-х, в якому зазначено, що зразок продукції (реєстраційний №4358) за мікробіологічним показником (бактерії групи кишкових паличок (коліформи)) не відповідає вимогам, які наведені в ДСТУ 4421:2005 "Сири тверді (український асортимент). Технічні умови (CODEX STAN C-1-1966- C-35-197, NEQ)" (а. с. 36, 37).
Ці обставини відповідачем визнаються, про що сказано у відзиві на позов.
За результатами проведених первинних досліджень зразків товару та їх повторних досліджень, уповноваженою комісією позивача був складений Акт приймального контролю № 80від 18.06.2025, в якому було зазначено про прийняття комісією рішення не приймати - сир твердий сичужний загальною кількістю 10 004,46 кг на продовольчі склади відділу зберігання МТЗ військової частини НОМЕР_1 , та з подальшим транспортуванням до в/ч НОМЕР_2 - 6 000,57 кг., в/ч НОМЕР_1 - 1 000,89 кг (а. с. 24, 25).
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань в частині поставки товару належної якості, позивач здійснив розрахунок штрафу у розмірі 20% вартості недоброякісного товару згідно з п. 8.4. договору на суму 496 872,54 грн та звернувся до суду з позовною вимогою щодо сплати ТОВ "Максілайн" вказаного штрафу.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як вбачається із встановлених обставини у цій справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі Договору.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ГК України, ЦК України, і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами з ч. 1, 3 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Статтею 687 Цивільного кодексу України (ч. 1) встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.
За ч. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як встановлено судом, у пункті 1.2. договору сторони узгодили, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до договору. Код ДК 021:2015:15540000-5 Сирні продукти. У додатку № 1 до Договору - Специфікації (а. с. 20) сторони узгодили найменування товару - Сир твердий сичужний, країна походження - Україна, строк поставки - до 30.07.2025 року, одиниця виміру - кг, кількість товару - 40 000, ціна за одиницю з ПДВ, грн - 248, 40, сума з ПДВ, грн 9 936 000,00. Загальна вартість з ПДВ - 9 936 000,00 грн.
У п. 2.1. договору сторони узгодили, що якість товару, який поставляється Відповідачем, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, ДСТУ 4421:2005 та Технічному опису (додаток №2 до договору).
Проте наявні в матеріалах справи складені ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" протоколи випробувань харчової продукції, як первинний від 119.05.2025 № 3617/25-х, так і повторний від 11.06.2025 №4358/25-х, засвідчують невідповідність поставленого відповідачем Товару вимогам ДСТУ 4421:2005 "Сири тверді (український асортимент). Технічні умови (CODEX STAN C-1-1966- C-35-197, NEQ)".
Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що відповідачем був поставлений неякісний товар.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 8.4 договору сторони узгодили, що у разі поставки неякісного (некомплектного товару або поставки товару з порушенням вимог щодо безпечності або придатності або порушенням розділу 2 Договору) Постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості цього товару. Факт поставки недоброякісного товару підтверджується актом приймального контролю, складеним замовником (товароодержувачем) та/або протоколами випробувань та/або експертними висновками, виданими уповноваженою лабораторією.
Суд, перевіривши розмір заявлених вимог, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Заперечення відповідача проти позову з огляду на наявність експертних висновків, які підтверджують якість поставленого товару, суд оцінює критично.
Як встановив суд, при укладенні договору сторони погодили вимоги щодо якості товару, проте відповідач прийняті на себе зобов'язання з поставки якісного товару не виконав.
Надані відповідачем докази наведеного не спростовують, оскільки ініційовані відповідачем перед поставкою товару позивачу з метою якості контролю продукції лабораторні дослідження, за наслідками якого складені експертні висновки про відповідність продукції нормативним документам, проводились установами, які не узгоджені сторонами, як передбачає п. 3.4. договору; зразки для аналізу відбиралися без участі представника позивача (п. 3.2., 3.3. договору); результати випробувань продукції після поставки (як первинне, так і проведене за зверненням відповідача повторне) дали протилежні висновки тим, що зроблені відповідачем перед поставкою товару; для проведення ДП "УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ" лабораторних досліджень зразки відібрані за участю обох сторін, висновки зроблені узгодженою сторонами установою, поширюються на всю партію товару, а результати повторних досліджень є остаточними, оскільки вони проводились за зверненням відповідача (в п. 3.3.2. та 3.4. договору).
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.
Стосовно заяви відповідача про зменшення суми штрафу суд зазначає таке.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Водночас, зміст положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України не зобов'язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є дискреційним правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 по справі №911/2269/22.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК (в редакції, чинній на момент виникнення спору) та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено жодними доказами ні обставин його важкого фінансового стану, ні значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, тобто наявність об'єктивних, виняткових та непереборних обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань за договором та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).
На момент укладення договору відповідач мав розуміти всі ризики, які можуть виникнути в зазначених умовах, однак свідомо уклав договір на зазначених умовах.
Складнощі, які виникли у відповідача із виконанням спірного договору охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком. Тому, у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення відповідача від виконання прийнятих на себе обов'язків за договором.
Отже, в даному випадку розмір заявленого до стягнення штрафу, який погоджений сторонами Договору, має компенсаторний характер, а не виступає інструментом збагачення для позивача.
Суд враховує, що поставлений відповідачем неякісний товар призначався для забезпечення продовольства особового складу позивача, що особливо під час дії режиму воєнного стану є неприпустимим.
Окрім того, прохання відповідача про зменшення штрафних санкцій, фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
А тому, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за Договором та поставив неякісний товар, не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру неустойки, суд приходить до висновку, що підстави для відмови у стягненні штрафу відсутні.
Згідно з частиною 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи та почуто всі доводи сторін.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 496 872,54 грн штрафу за поставку неякісного товару в порушення умов укладеного 03.04.2025 між сторонами договору №101/ВОЗ-2025 підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції №5281 від 14.08.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 5 962,47 грн (а. с. 8).
Зарахування судового збору у розмірі 5 962,47 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною довідкою (а. с. 45).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максілайн" (вул. Гоголя, 68/1, смт. Гоголеве, Миргородський район, Полтавська область, 38310, код ЄДРПОУ 45221291) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 496 872,54 грн штрафу за поставку неякісного товару та 5 962,47 грн судового збору.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України.
Рішення підписане 08.12.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко