79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
08.12.2025 Справа № 914/1460/25
За позовом:Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м. Київ
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд», м. Львів
про:зобов'язання усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
прокурор:Котовська І.А.
позивач:Семен І.Р. - представник
відповідач:не з'явилася.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» (надалі - Відповідач, ТОВ «Архібуд») про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності.
Ухвалою від 16.05.2025 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 12.06.2025.
В подальшому підготовчі засідання судом відкладалися на: 04.07.2025, 05.09.2025, 08.09.2025, 15.09.2025 та 25.09.2025. В засіданні 25.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті.
Ухвалою від 23.05.2025 судом вжито заходи до забезпечення позову в даній справі, шляхом накладення арешту на нерухоме майно будівлі та споруди площею 722,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 599019546101; номер об'єкта в РПВН - 15553987), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15.
Ухвалою від 04.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви Львівської міської ради про вступ у справу у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (вх. №2882/25 від 03.07.2025).
Ухвалою від 15.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Архібуд» про поновлення строків на подання доказів та залишено без розгляду докази, які є додатками до пояснень-заперечень відповідача (вх. №23303/25 від 05.09.2025).
Ухвалою від 25.09.2025 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про призначення експертизи (вх. №4050/25 від 25.09.2025), про долучення доказів (вх. №25438/25 від 25.09.2025) та про огляд матеріалів судових справ (вх. №25458/25 від 25.09.2025).
Ухвалою від 06.10.2025 визнано необґрунтованою заяву ТОВ «Архібуд» про відвід судді Крупника Р.В. у справі №914/1460/25 (вх. №26151/25 від 03.10.2025). В подальшому в задоволенні цієї заяви відмовлено ухвалою суду від 08.10.2025 (суддя - Іванчук С.В.).
14.11.2025 та 28.11.2025 суд здійснював розгляд справи №914/1460/25 по суті. В засіданні 28.11.2025 перейшов до стадії ухвалення рішення, оголошення якого відклав на 08.12.2025.
Прокурорка та представник позивача з'явилися на оголошення рішення. Відповідач явки уповноваженого представника на оголошення не забезпечив.
ДОВОДИ СТОРІН.
Доводи прокурора.
Позов обґрунтовано тим, що у м. Львові на вул. Довбуша, 15 знаходиться земельна ділянка загальною площею 2,8939 га із кадастровим номером 4610136600:01:009:0017, яка відноситься до земель оборони та перебуває в державній власності. Розпорядником цієї ділянки є Кабінет Міністрів України.
11.12.2008 Львівська міська рада передала в користування вказану земельну ділянку ТОВ «Архібуд» за Договором оренди землі, який було укладено строком на 10 років. В подальшому цей договір визнано недійсним згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №5015/2804/12 та витребувано земельну ділянку на користь позивача.
Починаючи з 2011 року ТОВ «Архібуд» на земельній ділянці із кадастровим номером 4610136600:01:009:0017 розпочало будівництво готельно-рекреаційного комплексу. Станом на 01.02.2017 будівництво цього комплексу було незавершеним, оскільки його готовність становила - 4,1%, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи.
В лютому 2017 року відповідач зареєстрував в Державному реєстрі речових прав право власності на вказане незавершене будівництво. Разом з тим, в подальшому господарськими судами при розгляді справи №813/2417/17 визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 06.02.2017 про цю реєстрацію. Також запис про право власності відповідача скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Як зазначає прокурор рішеннями господарських судів у справі №813/2417/17 встановлено преюдиційні факти, а саме те, що відповідно до умов Договору оренди землі від 11.12.2008 земельна ділянка була передана в оренду ТОВ «Архібуд» для будівництва кварталу житлової забудови. Доказів про внесення змін до цього договору на підставі ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759, якою вирішено змінити цільове використання земельної ділянки та державну реєстрацію таких змін у встановленому законодавством порядку не надано. Тому подані ТОВ «Архібуд» документи внаслідок розбіжностей не давали державному реєстратору повноважень зареєструвати за заявником право власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельно-рекреаційний комплекс.
Відтак, враховуючи наведені преюдиційні обставини, а також факт визнання недійсним Договору оренди землі рішенням суду у справі №5015/2804/12, яким також встановлено обставину того, що передаючи в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:01:009:0017 Львівська міська рада фактично розпорядилася землями оборони, які їй не належать, прокурор вважає здійснене відповідачем незавершене будівництво готельно-рекреаційного комплексу самочинним та таким, що порушує права позивача на вільне користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.
Як зазначає прокурор, під час проведення огляду ділянки у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024142410000083 від 28.03.2024 за фактом самовільного будівництва об'єктів нерухомості на самовільно зайнятій земельній ділянці встановлено, що ТОВ «Архібуд» не демонтувало об'єкт самочинного будівництва і на спірній ділянці знаходиться один бетонний фундамент та монолітна залізобетонна плита із закладеними деталями із арматури.
Зважаючи на це прокурор просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди державі в особі Кабінету Міністрів України у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна об'єкта незавершеного будівництва, а саме шляхом демонтажу об'єкта незавершеного будівництва (котловану, бетонного фундаменту, монолітної залізобетонної плити, арматури).
Крім цього, на земельній ділянці із кадастровим номером 4610136600:01:009:0017 знаходилися будівлі та споруди ТОВ «Архібуд» загальною площею 722,6 кв.м., котрі вказане товариство придбало у ТОВ ВП «Будінвест» на підставі Договору купівлі-продажу №2836 від 20.10.2006.
17.03.2015 відповідач зареєстрував в Державному реєстрі право власності на ці будівлі та споруди (реєстраційний номер майна - 599019546101; номер об'єкта в РПВН - 15553987).
В ході здійсненої в квітні 2025 року технічної інвентаризації встановлено, що придбані ТОВ «Архібуд» об'єкти нерухомого майна загальною площею 722,6 кв.м. є знищеними, що підтверджується Висновками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про знищення/знесення майна від 05.05.2025 та Довідками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 01.05.2025. Разом з тим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно надалі зареєстроване право власності на ці об'єкти.
На думку прокурора відомості про вказану реєстрацію підлягають скасуванню, оскільки відповідно до статей 346, 349 ЦК України знищення майна є підставою для припинення права власності на нього. Як зазначає прокурор державна реєстрація права власності на неіснуючий об'єкт порушує права власника земельної ділянки на вільне розпорядження нею, оскільки покладає на останнього додаткові юридичні обмеження.
З огляду на це прокурор також просить суд усунути перешкоди державі в особі позивача у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно будівлі та споруди площею 722,6 кв. м., які знаходяться на спірній земельній ділянці (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 599019546101, номер об'єкта в РПВН: 15553987) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Доводи позивача.
Позивач повністю підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд їх задовільнити. Зміст поданих позивачем письмових пояснень зводиться до доводів, які зазначено прокурором в позовній заяві.
Заперечення відповідача.
Відповідач заперечує проти доводів прокурора та позивача і просить суд відмовити в задоволенні вимог позовної заяви.
Зміст заперечень ТОВ «Архібуд» зводиться до такого:
1) Прокурором не дотримано вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та не доведено наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді.
2) Відповідач не здійснював самочинного будівництва - готельно-рекреаційного комплексу, оскільки таке здійснювалося на підставі всіх дозвільних документів та у відповідності до умов Договору оренди землі від 11.12.2008, які були чинними на момент будівництва.
3) Прокурором не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт знищення нерухомого майна ТОВ «Архібуд» загальною площею 722,6 кв.м. Технічний стан всіх об'єктів, які входять в склад цього майна та становлять собою єдиний цілісний майновий комплекс не змінювався з моменту їх придбання відповідачем у ТОВ ВП «Будінвест» (20.10.2006), а останнім у Державної прикордонної служби України (20.04.2006).
4) Прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки скасування державної реєстрації права власності неможливе без оскарження та визнання недійсним правовстановлюючих документів.
5) Прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
На підставі Договору купівлі-продажу №2836 від 20.10.2006 ТОВ «Архібуд» набуло у власність нерухоме майно загальною площею 722,6 кв.м., що знаходиться в м. Львові на вул. О.Довбуша, 15. Складовими частинами вказаного нерухомого майна є: сарай «Г-1» площею 9,7 кв.м.; сарай «Ж-1» площею 61,6 кв.м.; сарай «К-1» площею 65,9 кв.м.; сарай «О-1» площею 61,5 кв.м.; ангар «Б-1» площею 315 кв.м.; сарай «Н-1» площею 7,4 кв.м.; сарай «М-1» площею 118,8 кв.м.; сарай «З-1» площею 82,7 кв.м.
Вказане підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №426059969 від 08.05.2025 (т. 1 а.с. 46-49). З цієї ж довідки прослідковується, що відповідач 17.03.2015 зареєстрував в Державному реєстрі право власності на нерухоме майно загальною площею 722,6 кв.м.; реєстраційний номер майна - 599019546101; номер об'єкта в РПВН - 15553987.
Жодною із сторін не заперечується та обставина, що вказане вище нерухоме майно ТОВ «Архібуд» придбало у ТОВ ВП «Будінвест», котре, в свою чергу, на підставі Договору купівлі-продажу від 20.04.2006 придбало його у Державної прикордонної служби України. Відповідна обставина встановлена також рішеннями господарських судів при розгляді справ №914/240/18 та №5015/2804/12 і є преюдиційною.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент виникнення даного спору, частина придбаного відповідачем нерухомого майна є знищеною, що підтверджується Висновками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про знищення/знесення майна №DT01: 3462-9791-0781-6754 від 05.05.2025; №DT01: 3474-4867-0932-2807 від 05.05.2025 та №DT01: 3482-6557-2873-1977 від 05.05.2025 (т. 1 а.с. 125-133), а частина цього майна є частково знищеною, що підтверджується Довідками ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 01.05.2025 (т. 1 а.с. 134-138).
Зокрема, згідно зазначених Висновків та Довідок знищеними є три об'єкти, які входять в склад нерухомого майна загальною площею 722,6 кв.м., а саме: сарай «Ж-1» площею 61,6 кв.м., сарай «М-1» площею 118,8 кв.м. та сарай «Н-1» площею 7,4 кв.м. Натомість, що стосується: (1) сараю «К-1» площею 65,9 кв.м. та ангару «Б-1» площею 315 кв.м., то в наявності є фундаменти цих будівель, а (2) сараю «Г-1» площею 9,7 кв.м., сараю «О-1» площею 61,5 кв.м. та сараю «З-1» площею 82,7 кв.м. - фундаменти та частини зовнішніх стін цих будівель, що свідчить про їх часткове знищення.
Як встановлено судом, придбане відповідачем нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 2,8939 га., кадастровий номер - 4610136600:01:009:0017.
Так, Ухвалою Львівської міської ради №1023 від 05.07.2007, з урахуванням змін та доповнень, передбачених Ухвалою №2260 від 04.12.2008 (т. 1 а.с. 108-110) міська рада, зокрема, вирішила:
1) вилучити за згодою з користування військового містечка № НОМЕР_1 а військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України земельну ділянку площею 2,8939 га. на вул. О.Довбуша, 15 та перевести до земель міста;
2) затвердити ТОВ «Архібуд» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 2,8939 га. на вул. О.Довбуша, 15 в оренду терміном на 10 років для будівництва кварталу житлової забудови, перевівши із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови.
11.12.2008 на підставі зазначених вище ухвал між ТОВ «Архібуд» та Львівською міською радою укладено Договір оренди землі строком на 10 років до 05.07.2017 (т. 1 а.с. 111-112).
Відповідно до пункту 2 Договору оренди, в оренду передано земельну ділянку, кадастровий №4610136600:01:009:0017, загальною площею 2,8939 га, у тому числі під забудовою 0,0909 га, під твердим покриттям 0,1013 га, під озелененням 2,7017 га. На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна - кам'яні нежитлові будівлі та металева споруда.
За умовами Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. О.Довбуша, 15 для будівництва кварталу житлової забудови.
Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2012 року Перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Львівської обласної державної адміністрації до Львівської міської ради та ТОВ «Архібуд» про визнання недійсним Договору оренди землі від 11.12.2008 та витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 2,8939 га. У зв'язку з цим господарські суди розглядали справу №5015/2804/12. Вказана справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.04.2017 у справі №5015/2804/12 визнано недійсним Договір оренди землі від 11.12.2008, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Архібуд» та витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8217 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністру України за виключенням земельної ділянки площею 722,6 кв.м., що знаходиться під об'єктами нерухомості придбаними ТОВ «Архібуд» 20.04.2006 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №5015/2804/12 вказане рішення місцевого суду скасовано частково та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним Договір оренди землі від 11.12.2008, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Архібуд» та витребувано земельну ділянку загальною площею 2,8939 га по вул. Довбуша, 15 у м. Львові кадастровий № 4610136600:01:009:0017 на користь держави в особі Кабінету Міністру України.
Ухвалою від 04.12.2017 у справі №5015/2804/12 касаційну скаргу ТОВ «Архібуд» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 повернуто скаржнику.
Як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, витребовуючи від ТОВ «Архібуд» спірну земельну ділянку, суд виходив з того, що ця ділянка належить до земель оборони і використовувалася в/ч НОМЕР_2 . За правилами ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України» рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. В цей же час Кабінет Міністрів України не приймав рішення про передачу спірної земельної ділянки в комунальну власність. А тому, Львівська міська рада, укладаючи Договір оренди землі від 11.12.2008, фактично розпорядилася землями оборони, які їй не належать.
27.04.2023 на підставі зазначеної постанови апеляційного суду Кабінет Міністрів України зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 2,8939 га (кадастровий № 4610136600:01:009:0017), що прослідковується з Інформаційної довідки №426059494 від 08.05.2025 (т. 1 а.с. 40-41).
Також судом встановлено, що Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №664 від 11.06.2010 (т. 1 а.с. 115-118) затверджено історико-містобудівне обґрунтування, містобудівне обґрунтування, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво ТОВ «Архібуд» готельно-рекреаційного комплексу на вул. О.Довбуша, 15 зі знесенням будівель та споруд.
26.05.2011 Інспекцією ДАБК у Львівській області надано ТОВ «Архібуд» Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ11411000653 (т. 1 а.с. 120-121) на будівництво готельно-рекреаційного комплексу на вул. Довбуша,15 у м. Львові.
Жодною із сторін не заперечується та обставина, що після отримання Дозволу на виконання будівельних робіт відповідач розпочав будівництво готельно-рекреаційного комплексу. Станом на 01.02.2017 готовність цього комплексу становила - 4,1%, що підтверджується наявними у даній справі матеріалами інвентаризаційної справи (т. 1 а.с. 90-107). Так, як вбачається з інвентаризаційної справи та наявних в ній фотоматеріалів, ТОВ «Архібуд» здійснило лише будівництво залізобетонного монолітного фундаменту вказаного комплексу.
06.02.2017 державним реєстратором ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» прийнято рішення про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ТОВ «Архібуд» на незавершене будівництво - готельно-рекреаційний комплекс, що підтверджується Інформаційною довідкою №426060058 від 08.05.2025 (т. 1 а.с. 50-56). З цієї довідки також прослідковується, що об'єкт незавершеного будівництва знаходиться на земельній ділянці з кадастровим № 4610136600:01:009:0017; реєстраційний номер об'єкта незавершеного будівництва - 1164601946101; номер відомостей про речове право - 18869679.
Підставою реєстрації права власності слугували подані ТОВ «Архібуд» документи, а саме: Договір оренди землі від 11.12.2008; Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №664 від 11.06.2010; Ухвала Львівської міської ради №3759 від 08.07.2010 та Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ11411000653 від 26.05.2011.
Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2017 року Заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Державного реєстратора ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та ТОВ «Архібуд» за участі третіх осіб - Львівської міської ради та ГО «Правозахисний Центр імені генерала УНР Володимира Сікевича» про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Архібуд» на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво по вул. Довбуша, 15 у м. Львові, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1164601946101.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №813/2417/17, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 вказаний позов прокурора задоволено повністю.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 рішення місцевого та апеляційного суду у справі №813/2417/17 скасовано та закрито провадження у зв'язку з непідсудністю цієї справи адміністративним судам. В подальшому Верховний Суд направив справу №813/2417/17 для розгляду Господарському суду Львівської області.
Господарськими судами дана справа розглядалася неодноразово.
Востаннє, рішенням Господарського суду Львівської області від 01.05.2023 у справі №813/2417/17, залишеним без змін згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 та постанови Касаційного господарського суду від 13.02.2024 позов прокурора задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора від 06.02.2017 (індексний номер 33721246) про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Архібуд» на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1164601946101.
Як вбачається з вказаних рішень, задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав від 06.02.2017 державний реєстратор порушив право власності держави, оскільки на земельній ділянці на вул. Довбуша, 15 у м. Львові, кадастровий номер земельної ділянки: 4610136600:01:009:0017, зареєстровано 21.02.2006 право державної власності на нерухоме майно, будівлі та споруди загальною площею 19,6 кв.м. Крім цього, відповідно до умов Договору оренди землі від 11.12.2008 земельна ділянка передана Львівською міською радою в оренду ТОВ «Архібуд» для будівництва кварталу житлової забудови. Доказів про внесення змін до Договору оренди землі від 11.12.2008 на підставі ухвали Львівської міської ради від 08.07.2010 № 3759, якою вирішено змінити цільове використання земельної ділянки та державну реєстрацію таких змін у встановленому законодавством порядку не надано. Тому подані ТОВ «Архібуд» документи внаслідок розбіжностей не давали державному реєстратору повноважень зареєструвати за заявником (ТОВ «Архібуд») право власності на об'єкт незавершеного будівництва - готельно-рекреаційний комплекс. Відтак суди дійшли висновку, що державний реєстратор порушив вимоги частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Інформаційною довідкою №426060058 від 08.05.2025 (т. 1 а.с. 50-56) підтверджується та обставина, що 01.02.2019 право власності ТОВ «Архібуд» на об'єкт незавершеного будівництва в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було скасовано. Підставою скасування реєстрації права власності слугують рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2018 у справі №813/2417/17, котрі в подальшому було скасовано Верховним Судом. В матеріалах справи відсутні відомості щодо реєстрації скасування права власності ТОВ «Архібуд» на підставі рішень господарських судів у справі №813/2417/17, які є кінцевими.
Як встановлено судом, не зважаючи на скасування судами права власності на об'єкт незавершеного будівництва, ТОВ «Архібуд» не демонтувало вказаний об'єкт.
Так, протоколом огляду від 08.10.2024, складеним в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024142410000083 від 28.02.2024 та матеріалами фотофіксації, що є додатком цього протоколу (т. 1 а.с. 62-89) підтверджується та обставина, що на земельній ділянці кадастровий №4610136600:01:009:0017 загальною площею 2,8939 га знаходиться об'єкт незавершеного будівництва (котлован, бетонний фундамент, монолітна залізобетонна плита, арматура).
Також факт знаходження, станом на 29.04.2025, незавершеного будівництва готельно-рекреаційного комплексу літ. «А-5», готовністю 4% на земельній ділянці в м. Львів на вул. Довбуша, 15 підтверджується довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 01.05.2025 (т. 1 а.с. 139).
Слід зазначити, що в ході розгляду даної справи, представниця відповідача також не заперечувала факту відсутності демонтажу об'єкта незавершеного будівництва.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.
За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 11.10 постанови від 20.06.2023 у справі №633/408/18 виснувала про те, що вимоги про скасування державної реєстрації речового права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ця реєстрація створює відповідні перешкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є матеріально правові вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ТОВ «Архібуд» про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2,8939 га, кадастровий №4610136600:01:009:0017, що знаходиться у м. Львові на вул. Довбуша, 15, шляхом:
1) демонтажу самочинно збудованого нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва (котловану, бетонного фундаменту, монолітної залізобетонної плити, арматури);
2) скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Архібуд» на нерухоме майно - будівлі та споруди площею 722,6 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 599019546101, номер об'єкта в РПВН:15553987) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Підставами позовних вимог слугують такі обставини:
1) самовільне будівництво ТОВ «Архібуд» готельно-рекреаційного комплексу на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та порушенням інтересів держави фактом знаходження на земельній ділянці об'єкту незавершеного будівництва;
2) фактичне знищення будівель та споруд загальною площею 722,6 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці кадастровий №4610136600:01:009:0017 та чиненням перешкод державі в особі Кабінету Міністрів України в належній реалізації ним прав власника земельної ділянки, оскільки державна реєстрація права власності на неіснуючий об'єкт порушує права власника на вільне розпорядження цієї земельною ділянкою.
Беручи до уваги предмет та підстави позову, а також доводи сторін викладені в заявах по суті спору, суд зазначає, що в предмет дослідження в даній справі входить з'ясування таких обставин:
1) щодо дотримання прокурором встановленого порядку подання позовної заяви в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України;
2) щодо наявності/відсутності фактичних та правових підстав для демонтажу об'єкта незавершеного будівництва - готельно-рекреаційного комплексу;
3) щодо наявності/відсутності фактичних та правових підстав для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, загальною площею 722,6 кв.м.
З огляду на вказане, суд зазначає таке.
(1) Щодо дотримання прокурором встановленого порядку подання позовної заяви в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Звертаючись із позовом в даній справі прокурор вказав, що спір, що виник порушує інтереси держави, як законного власника земельної ділянки площею 2,8939 га, кадастровий №4610136600:01:009:0017, що знаходиться у м. Львові на вул. Довбуша, 15, оскільки держава делегувала Кабінету Міністрів України повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах і виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Наявність на вказаній земельній ділянці об'єкта незавершеного самочинного будівництва ТОВ «Архібуд» (котловану, бетонного фундаменту, монолітної залізобетонної плити, арматури), а також державна реєстрація права власності останнього на неіснуючі об'єкти порушують права Кабінету Міністрів України, як власника земельної ділянки, щодо належного користування нею у визначених законом цілях та створює сприятливі умови для незаконного використання земельної ділянки, що належить до земель оборони.
Суд погоджується із доводами прокурора про порушення прав та інтересів держави, оскільки за змістом статті 77 ЗК України та статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» землі оборони мають спеціальне цільове призначення та особливий правовий режим використання. Вони можуть перебувати лише в державній власності. Норми вказаних нормативно-правових актів спрямовані на забезпечення ефективної охорони та раціонального використання земель оборони, враховуючи їх стратегічне значення.
Наявність на земельній ділянці, що відноситься до земель оборони, самочинно збудованого об'єкту незавершеного будівництва істотно порушує права власника цієї ділянки. Так, факт самочинного будівництва змушує власника цієї ділянки діяти з урахуванням того, що на ній наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою (відповідний висновок викладено в постанові КГС ВС від 29.07.2025 у справі №926/1068/24 (пункт 5.3)).
Крім цього, порушує права власника земельної ділянки і державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на ній, але які фактично не існують, адже така реєстрація накладає на власника ділянки юридичні обмеження щодо її користування та розпорядження. Зокрема, особа, яка законно набула у власність будинок, будівлю чи споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)). Виходячи із принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв, зокрема, у правилах статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, інтерес особи в оформленні права на земельну ділянку існує допоки існують об'єкти нерухомості право власності на котрі нею набуто. А тому, у випадку фактичного знищення будівель та споруд, їх державна реєстрація та державна реєстрація права власності на них за певною особою є фактично і реєстрацією обмеження права власника земельної ділянки, оскільки презюмує інтерес вказаної особи в оформленні прав на цю ділянку за відсутності для цього правових підстав.
З огляду на викладене суд вважає, що прокурором належним чином обґрунтоване порушення прав та інтересів держави та правильно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Суд звертає увагу на те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Крім цього, у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 914/1577/19 Верховний Суд зазначив, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої стаття 23 Закону України «Про прокуратуру».
Як вбачається з матеріалів справи, листами №15-963вих-24 від 04.11.2024 (т. 1 а.с. 164-168) та №15-1118вих-24 від 17.12.2024 (т. 1 а.с. 174-178) прокурор повідомляв Кабінет Міністрів України щодо встановлених порушень інтересів держави внаслідок знаходження об'єкта незавершеного будівництва ТОВ «Архібуд» та реєстрації за цим підприємством права власності на об'єкти нерухомого майна загальною площею 722,6 кв.м. на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136600:01:009:0017 та висловилював прохання проінформувати орган прокуратури щодо вжитих заходів або намірів вжиття Кабінетом Міністрів України заходів для захисту та поновлення інтересів держави щодо володіння, користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою.
Цими листами, серед іншого, звернуто увагу на наявність підстав для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, що належить до земель оборони, надано Кабінету Міністрів України час для самостійного вжиття заходів на захист інтересів держави.
Листами №27574/0/2-24 від 15.11.2024 (т. 1 а.с. 169) та №30854/0/2-24 від 19.12.2024 (т. 1 а.с. 179) Секретаріат Кабінету Міністрів України повідомив, що вищезгадані листи прокурора надіслано до заінтересованих органів, зокрема: Львівської обласної державної адміністрації, Адміністрації Держприкордонслужби, Мінекономіки, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, АТ «УОП», Міністерства юстиції України для розгляду відповідно до компетенції та інформування про результати прокуратури.
Частиною 2 статті 37 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та підпунктами 54, 54-2 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ №228 від 02.07.2014 (зі змінами), визначено, що Міністерство юстиції України забезпечує самопредставництво/представництво інтересів Кабінету Міністрів України в судах.
Міністерство юстиції України листами №172368/15166-4-24/9.1.2 від 13.12.2024 (т. 1 а.с. 171-172) та №4688/16750-4-24/9.1.2 від 14.01.2025 (т. 1 а.с. 181) повідомило прокурора, що ним забезпечувалося представництво інтересів Кабінету Міністрів України у справах №5015/2804/12 та №813/2417/17. Водночас у випадку звернення органів прокуратури до суду із відповідним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та відкриттям провадження у справі, Міністерством юстиції України та його територіальними органами буде забезпечено самопредставництво інтересів Уряду України в суді та сформовано правову позицію щодо заявлених позовних вимог.
Таким чином, направляючи Кабінету Міністрів України листи від 04.11.2024 та від 17.12.2024 прокурор фактично повідомляв його про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентний орган не вживав жодних заходів спрямованих на усунення таких порушень.
А тому, 17.04.2025 прокурор направив Кабінету Міністрів України лист №15-458вих-25 (т. 2 а.с. 19-20) в якому повідомив останнього про пред'явлення ним позову до ТОВ «Архібуд» про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації нерухомого майна.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який, попри те, самостійно не здійснює захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.
(2) Щодо наявності/відсутності фактичних та правових підстав для демонтажу об'єкта незавершеного будівництва - готельно-рекреаційного комплексу.
За змістом частини 4 статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина 3 статті 375 ЦК України).
Відповідно до змісту частини 4 статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Згідно з частинами 1 - 5 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
В постанові від 05.03.2025 у справі №904/4076/23 (пункт 5.12) Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду вказав, що нормами статті 376 ЦК України імперативно, чітко і недвозначно визначено, що:
1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього;
3) якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки, адже знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим.
Слід зазначити, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (відповідний висновок викладено в постанові КГС ВС від 29.07.2025 у справі №926/1068/24).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Ухвали Львівської міської ради №1023 від 05.07.2007, з урахуванням змін та доповнень, передбачених Ухвалою №2260 від 04.12.2008, між міською радою та ТОВ «Архібуд» було укладено Договір оренди землі від 11.12.2008 строком на 10 років до 05.07.2017.
За умовами вказаного Договору ТОВ «Архібуд» передано в користування земельну ділянку, кадастровий №4610136600:01:009:0017, загальною площею 2,8939 га, що знаходиться у м. Львові на вул. О.Довбуша, 15 для будівництва кварталу житлової забудови.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №664 від 11.06.2010 затверджені ТОВ «Архібуд» містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво готельно-рекреаційного комплексу на вул. О.Довбуша, 15 зі знесенням будівель та споруд.
В подальшому Інспекцією ДАБК у Львівській області надано ТОВ «Архібуд» Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ11411000653 від 26.05.2011 на будівництво готельно-рекреаційного комплексу на вул. Довбуша,15 у м. Львові.
Після прийняття Виконавчим комітетом Рішення №664 від 11.06.2010, Львівська міська рада прийняла Ухвалу №3759 від 08.07.2010, якою ухвалила внести зміни до Ухвали №1023 від 05.07.2007 «Про затвердження ТОВ «Архібуд» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. О.Довбуша, 15 у м. Львові» та замінити в пункті 1 слова «для будівництва кварталу житлової забудови» словами «для будівництва готельно-рекреаційного комплексу», а також зобов'язала:
- ТОВ «Архібуд» внести зміни до технічної документації на земельну ділянку та договору оренди землі;
- Департаменту містобудування внести зміни у земельно-кадастрові дані.
В матеріалах даної справи відсутні докази того, що ТОВ «Архібуд» на виконання Ухвали №3759 від 08.07.2010 вчинив дії щодо внесення в установленому законом порядку змін до технічної документації на спірну земельну ділянку щодо зміни її цільового призначення та відповідних змін до Договору оренди землі від 11.12.2008, як і відсутні докази внесення Департаментом містобудування змін у земельно-кадастрові дані.
Також, факт відсутності внесення змін до Договору оренди, як і факт відсутності державної реєстрації таких змін у встановленому законодавством порядку, встановлено рішеннями господарських судів при розгляді справи №813/2417/17 і відповідні обставини є преюдиційними для даної справи.
Відтак, матеріалами справи підтверджується те, що на земельній ділянці кадастровий №4610136600:01:009:0017, яка була надана ТОВ «Архібуд» в оренду з метою будівництва кварталу житлової забудови, відповідач розпочав будівництво готельно-рекреаційного комплексу.
Станом на 01.02.2017 готовність цього комплексу становила - 4,1%. Наявними у даній справі доказами підтверджується те, що ТОВ «Архібуд» фактично здійснило лише будівництво залізобетонного монолітного фундаменту вказаного комплексу і 06.02.2017 зареєструвало в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на незавершене будівництво.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18 (пункт 7.29) об'єкт незавершеного будівництва - це нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що в подальшому рішення державного реєстратора від 06.02.2017 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Архібуд» на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво було визнано незаконним та скасовано рішеннями судів при розгляді справи №813/2417/17 і 01.02.2019 відбулася реєстрація скасування права власності відповідача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Крім цього, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №5015/2804/12 визнано недійсним Договір оренди землі від 11.12.2008, укладений між Львівською міською радою та ТОВ «Архібуд» з тих підстав, що міська рада, укладаючи цей Договір фактично розпорядилася землями оборони, які їй не належать, оскільки Кабінет Міністрів України не приймав рішення про передачу земельної ділянки кадастровий №4610136600:01:009:0017 в комунальну власність.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що будівництво готельно-рекреаційного комплексу, яке є незавершеним, здійснювалося ТОВ «Архібуд» самочинно, оскільки:
1) вказане будівництво відповідач здійснював без згоди на це законного власника спірної земельної ділянки (держави в особі Кабінету Міністрів України) та без надання ним земельної ділянки кадастровий №4610136600:01:009:0017 в користування відповідачу для відповідної мети;
2) вказане будівництво відповідач здійснював всупереч умов Договору оренди землі від 11.12.2008, оскільки спірна земельна ділянка не надавалася йому в користування для будівництва готельно-рекреаційного комплексу. Змін цільового використання земельної ділянки, передбачених Ухвалою Львівської міської ради №3759 від 08.07.2010 відповідач не здійснив. Більше того, сама Ухвала №3759 є незаконною, адже прийнята особою, яка розпоряджалася цією ділянкою протиправно, про що встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі №5015/2804/12.
Доводи представниці відповідача, що останній здійснював незавершене будівництво правомірно і на підставі всіх дозвільних документів суд не бере до уваги, оскільки такі спростовуються як матеріалами справи, так і рішеннями господарських судів при розгляді справ №5015/2804/12 та №813/2417/17, які набрали законної сили.
В практиці Верховного Суду системно впровадженою є правова позиція, що формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Зокрема, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).
В постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Тобто, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Враховуючи все вищевикладене, а також те, що матеріалами даної справи підтверджується факт відсутності демонтажу самочинного будівництва на момент розгляду цієї справи, суд вважає позовні вимоги прокурора про демонтаж цього будівництва (котловану, бетонного фундаменту, монолітної залізобетонної плити, арматури) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд відхиляє доводи представниці відповідача про застосування у даній справі правил про позовну давність, оскільки до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, адже негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення (відповідний висновок викладено, зокрема, в постанові ВПВС від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).
3) Щодо наявності/відсутності фактичних та правових підстав для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, загальною площею 722,6 кв.м.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом частин першої - другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, серед котрих є знищення майна.
Так, питання припинення права власності на майно з вказаної підстави врегульовано у статті 349 ЦК України, якою передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі N 04/5026/803/2012 виснувано, що згадані положення статті 349 ЦК України щодо умови припинення права власності на знищене нерухоме майно є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного їх трактування.
Зокрема, Верховний Суд притримується правової позиції, що умовою припинення права власності згідно зі статтею 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об'єкт права власності припиняє своє існування (постанова КГС ВС від 23.12.2021 у справі №5015/45/11 (914/1919/20).
Після формування цієї позиції Верховним Судом законодавцем було надано нормативне визначення поняття «знищений об'єкт нерухомого майна».
Зокрема, за змістом пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» №2923-ІХ від 23.02.2023, знищені об'єкти нерухомого майна - це об'єкти нерухомого майна, які стали непридатними для використання за цільовим призначенням, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним.
Натомість, об'єкти нерухомого майна, які можуть бути відновлені шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації або відновлення яких є економічно доцільним вважаються пошкодженими об'єктами нерухомого майна (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2923-ІХ).
З огляду на викладене суд робить висновок, що умовою припинення права власності на нерухоме майно згідно зі статтею 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення цього майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об'єкт права власності припиняє своє існування (стає непридатними для використання за цільовим призначенням) і його відновлення є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації. З приводу такого критерію, як «економічна доцільність відновлення об'єкта нерухомого майна», то його застосування в контексті статті 349 ЦК України є виключною прерогативою власника цього майна, оскільки він має виключне право на реконструкцію зруйнованих об'єктів, їх відновлення, модернізацію, вирішувати подальшу долю таких об'єктів, а тому і право визначати економічну доцільність у відновленні. Позбавлення власника зруйнованого нерухомого майна такого права не відповідало би статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право мирного володіння майном (позиції про виключне право власника на відновлення зруйнованого майна притримується КГС ВС в постановах від 22.05.2024 у справі №922/3473/23 (пункт 6.21) та від 04.06.2025 у справі №916/4914/23 (пункт 6.19)).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Архібуд» є власником нерухомого майна загальною площею 722,6 кв.м., що знаходиться в м. Львові на вул. О.Довбуша, 15, котре воно на підставі Договору купівлі-продажу №2836 від 20.10.2006 придбало у ТОВ ВП «Будінвест». Правомірність набуття у власність цього майна не оскаржується прокурором та позивачем.
В склад цього нерухомого майна входить 8 об'єктів, а саме: сарай «Г-1» площею 9,7 кв.м.; сарай «Ж-1» площею 61,6 кв.м.; сарай «К-1» площею 65,9 кв.м.; сарай «О-1» площею 61,5 кв.м.; ангар «Б-1» площею 315 кв.м.; сарай «Н-1» площею 7,4 кв.м.; сарай «М-1» площею 118,8 кв.м.; сарай «З-1» площею 82,7 кв.м.
Прокурор просить скасувати право власності відповідача на вказане нерухоме майно, оскільки таке є знищеним. На підтвердження цієї обставини, прокурором надано Висновки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про знищення/знесення майна від 05.05.2025 (т. 1 а.с. 125-133), а також Довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 01.05.2025 (т. 1 а.с. 134-138).
Одним із заперечень ТОВ «Архібуд» є те, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт знищення нерухомого майна. Як зазначила представниця відповідача технічний стан цього майна не змінювався з моменту його придбання.
З цього приводу суд зазначає таке.
За змістом статей 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними та допустимими доказами. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. Перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним (див. наприкл. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/406/18, від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012, від 18.06.2025 у справі № 14/312 та ін.).
В даній справі прокурор доводить факт знищення майна відповідача матеріалами технічної інвентаризації.
В цьому контексті слід наголосити, що з травня 2023 року технічна інвентаризація проводиться з використанням Реєстру будівельної діяльності (пункт 1 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №488 від 12.05.2023).
За змістом пункту 8 Порядку проведення технічної інвентаризації, технічна інвентаризація об'єкта нерухомого майна проводиться у такій послідовності: підготовка до обстеження об'єкта нерухомого майна; обстеження об'єкта нерухомого майна; проведення вимірювальних робіт; визначення конструктивних елементів об'єктів нерухомого майна; оформлення результатів технічної інвентаризації. У разі відсутності на земельній ділянці об'єкта (об'єктів) нерухомого майна до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вносяться відомості щодо його відсутності.
Підпунктом 1 пункту 60 Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №681 від 23.06.2021 передбачено, що виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності електронної системи створюються, зокрема, довідка про відсутність об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці, а також довідка про знищення/знесення об'єкта нерухомого майна.
З огляду на вказане, належним та допустимим доказом технічної інвентаризації, який засвідчує факт знищення нерухомого майна є довідка про знищення/знесення об'єкта нерухомого майна, створена з використанням Реєстру будівельної діяльності.
Як вбачається з матеріалів даної справи, в установленому законом порядку прокурор довів факт знищення лише трьох об'єктів із восьми, які входять в склад нерухомого майна, що перебуває у власності ТОВ «Архібуд», зокрема сараю «Ж-1» площею 61,6 кв.м., сараю «М-1» площею 118,8 кв.м. та сараю «Н-1» площею 7,4 кв.м., оскільки на підтвердження цих обставин надав Висновки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про знищення/знесення майна №DT01: 3462-9791-0781-6754 від 05.05.2025; №DT01: 3474-4867-0932-2807 від 05.05.2025 та №DT01: 3482-6557-2873-1977 від 05.05.2025, які створено з використанням Реєстру будівельної діяльності (т. 1 а.с. 125-133).
З приводу решти п'яти об'єктів (сараю «К-1» площею 65,9 кв.м., ангару «Б-1» площею 315 кв.м., сараю «Г-1» площею 9,7 кв.м., сараю «О-1» площею 61,5 кв.м. та сараю «З-1» площею 82,7 кв.м.), то прокурором не надано допустимих доказів на підтвердження факту їх знищення, оскільки долучено лише Довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 01.05.2025, які не створено з використанням Реєстру будівельної діяльності (т. 1 а.с. 134-138).
Більше того, сам зміст Довідок від 01.05.2025 свідчить про те, що вони також є неналежними письмовими доказами, які підтверджують факт знищення об'єктів нерухомого майна відповідача. Зокрема, як прослідковується з їх змісту зазначені вище п'ять об'єктів є не знищеними, а частково знищеними, про що прямо зазначено у цих довідках. Так, щодо двох об'єктів (сараю «К-1» площею 65,9 кв.м. та ангару «Б-1» площею 315 кв.м.) в наявності є фундаменти цих будівель, а щодо інших трьох (сараю «Г-1» площею 9,7 кв.м., сараю «О-1» площею 61,5 кв.м. та сараю «З-1» площею 82,7 кв.м.) - фундаменти та частини зовнішніх стін цих будівель.
В цей же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що відновлення цих п'яти об'єктів (виключне право на що має відповідач) є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції чи реставрації.
В цьому контексті суд зазначає, що за змістом норм ДБН А.2.2-3:2014 капітальний ремонт, це сукупність робіт на об'єкті, що передбачають, зокрема, втручання у несучі та/або огороджувальні конструкції у зв'язку з їх фізичною зношеністю, руйнуванням та/або з метою покращення їх експлуатаційних показників. Натомість реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення. Відтак, наявність фундаментів та частково стін свідчать про можливість відновлення зазначених вище п'яти об'єктів шляхом капітального ремонту та/або реконструкції.
З огляду на це суд доходить висновку, що в даній справі прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту знищення всіх об'єктів, які входять в склад нерухомого майна ТОВ «Архібуд» загальною площею 722,6 кв.м., що знаходиться в м. Львові на вул. О.Довбуша, 15. Знищеними є лише три об'єкти нерухомого майна, загальна площа яких становить 187,8 кв.м.
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №426059969 від 08.05.2025 придбані ТОВ «Архібуд» вісім об'єктів нерухомості становлять собою, в розумінні статті 188 ЦК України, складну річ, оскільки утворюють єдине ціле - нерухоме майно загальною площею 722,6 кв.м., що дає змогу використовувати його за призначенням. В Державному реєстрі речових прав цьому майну присвоєно єдиний реєстраційний номер - 599019546101 та єдиний номер в РПВН - 15553987.
А тому, при вирішенні позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Архібуд» із закриттям відповідного розділу та реєстраційної справи, суд керуватиметься правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 22.05.2024 у справі №922/3473/23.
Так, в пунктах 6.8 та 6.9 вказаної постанови Верховний Суд виснував, що допоки споруди зареєстровані як один майновий об'єкт, право власності може припинитися щодо об'єкта в цілому. Тож необхідною умовою такого припинення на підставі статті 349 ЦК України є знищення всіх споруд (а не частини з них). Цей висновок не залежить від того, чи становлять споруди, зареєстровані як один об'єкт нерухомого майна, єдиний майновий комплекс або складну річ у розумінні статті 188 ЦК України.
Відтак, враховуючи наведений висновок та беручи до уваги те, що прокурором та позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту знищення всіх об'єктів, які входять в склад нерухомого майна ТОВ «Архібуд» загальною площею 722,6 кв.м., суд вважає позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача на це майно необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
ЩОДО ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ.
Ухвалою суду від 23.05.2025 (залишеною без змін згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2025) в даній справі вжито заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно будівлі та споруди площею 722,6 кв.м. (складовими частинами об'єкта нерухомого майна є: сарай «Г-1» площею 9,7 кв.м., сарай «Ж-1» площею 61,6 кв.м., теплиця «К-1» площею 65,9 кв.м., сарай «О-1» площею 61,5 кв.м., ангар «Б-1» площею 315 кв.м., сарай «Н-1» площею 7,4 кв.м., сарай «М-1» площею 118,8 кв.м., сарай «З-1» площею 82,7 кв.м.), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 599019546101 (номер об'єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 15553987), що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Довбуша, 15.
За змістом статті 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Враховуючи те, що заходи забезпечення позову вжито судом для належного виконання рішення в частині позовних вимог прокурора до ТОВ «Архібуд» про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно площею 722,6 кв.м. і суд відмовляє в цій частині позову повністю, то вказані заходи підлягають скасуванню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з платіжної інструкції №649 від 09.05.2025 за подання позову в даній справі Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону сплачено судовий збір у розмірі 4' 844,80 грн.
Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2' 422,40 грн. В решті судовий збір залишається за прокурором.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Архібуд» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 105; код ЄДРПОУ 32893902) усунути перешкоди державі в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00031101) у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим №4610136600:01:009:0017 площею 2,8939 га., яка розташована за адресою: вул. Довбуша, 15, м. Львів, шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва, а саме шляхом демонтажу котловану, бетонного фундаменту, монолітної залізобетонної плити, арматури, що знаходяться на території цієї ділянки.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 23.05.2025 у справі № 914/1460/25.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 105; код ЄДРПОУ 32893902) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 20; код ЄДРПОУ 38326057) 2' 422,40 грн. судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
7. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя Крупник Р.В.