вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" грудня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3048/25
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ
до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості
без виклику представників учасників справи
До Господарського суду Київської області (далі - суд) через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» №44/22-1852 від 26.09.2025 року (вх. №7333 від 26.09.2025) (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про стягнення 629881,80 грн., з яких 126733,07 грн. інфляційних втрат, 256594,88 грн. пені та 246553,85 грн. 15% річних.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що справа №911/3048/25 підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3048/25 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов б/н від 16.10.2025 року (вх. №14387/25 від 17.10.2025).
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 22.10.2025 року (вх. №14664/25 від 22.10.2025).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» постачальником «останньої надії» від 12.12.2018 №1023-р (зі змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.
Постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку (ч. 1 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Частиною 5 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії» та ціну (тариф) на послуги оператора системи передачі. Постачальник «останньої надії» зобов'язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через медіа про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії». Споживачі постачальника «останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.
Згідно ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Позивач вказує, що на виконання положень ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Додаток 1 до Договору «Комерційна пропозиція №5 від 08.10.2021 р. для Договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» та ін.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (за договором - постачальник), яке виконує функції постачальника «останньої надії» та Військовою частиною НОМЕР_1 (за договором - споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312.
Згідно п. 2.1 Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього Договору (далі - комерційна пропозиція). Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.
Ціна (тариф) на електричну енергію визначається Постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором. Ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу. Сторони домовилися про те, що ціна (тариф) на електричну енергію, визначена за результатами конкурсу, є обов'язковою для Сторін з дати введення її в дію. Якщо конкурс на визначення Постачальника не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного Постачальника встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою (п.п. 5.3, 5.5 Договору).
Пунктом 5.8 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно п. 5.9 Договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, Споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Відповідно до п. 5.10 Договору, оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Цей Договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 13.1 Договору).
Згідно п. 4 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за Прозрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.
У разі не отримання рахунку Споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії.
У розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції.
Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Споживачем, отриманих від ОС (п. 4.4 Договору).
За даними ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (лист від 04.01.2021 №20-1-18), Військову частину НОМЕР_1 віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2021.
Як зазначено позивачем, ним на виконання своїх зобов'язань за Договором, за період січень - червень 2023 поставлено відповідачу електричну енергію в обсязі 670846 кВт*год. на суму 2635165,31 грн. (з ПДВ) та за даними оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії за період січень - березень 2021, складено Акти купівлі-продажу електроенергії №008538 від 31.01.2021, №010456 від 28.02.2021, №012991 від 31.03.2021 та рахунками №000008385264/09/О01/14356 від 25.02.2021 на суму 760348,88 грн., №000008385264/09/О02/16276 від 19.03.2021 на суму 1065325,00 грн., №000008385264/09/О03/18858 від 12.04.2021 на суму 809491,43 грн., які були направлені відповідачу на його електронну адресу.
Виставлені рахунки за спожиту електричну енергію оплачені відповідачем на загальну суму 2653165,31 грн., зокрема, рахунок за січень 2021 оплачено 27.10.2021, рахунок за лютий 2021 оплачено 29.10.2021, рахунок за березень 2021 оплачено 06.12.2021.
Позивачем за прострочення виконання зобов'язання з оплати за поставлену електричну енергію у відповідності до положень п.п. 6.2, 7.1, Договору та п. 6 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 нараховано відповідачу 246553,85 грн. 15% річних, 256594,88 грн. пені та 126733,07 грн. інфляційних втрат за період з 06.03.2021 по 11.09.2025, які позивач просить суд стягнути на його користь.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що з 24.02.2022 в Україні діє воєнний стан. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 підтвердила, що збройна агресія Російської Федерації є обставиною непереборної сили. У зв?язку з бойовими діями кореспонденція, що надсилалася на адресу відповідача, була знищена, що унеможливило своєчасне ознайомлення та виконання платіжних зобов?язань. Позивачем не надано доказів фактичного отримання відповідачем рахунку та акту приймання-передачі електроенергії за січень 2021 року. Доказ направлення засобами електронного зв?язку на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 не є об?єктивним у зв?язку з тим, що дана електронна адреса не фігурує в господарських договорах, укладених між сторонами. Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою, діяльність якої фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, військова частина не здійснює підприємницької діяльності, не має на меті отримання прибутку та не володіє власними обіговими коштами. Розрахунки з постачальниками проводяться виключно в межах затверджених бюджетних асигнувань та після отримання відповідного фінансування від вищих органів військового управління. Отже, відповідач об?єктивно позбавлений можливості самостійно впливати на строки чи обсяги фінансування, що унеможливлює вчасне виконання зобов?язань у разі затримки бюджетних коштів. Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкцій.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 №312 визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, в порушення положень укладеного між сторонами у справі Договору, відповідач поставлену електричну енергію оплатив частково, а саме, рахунок за січень 2021 оплачено 27.10.2021, рахунок за лютий 2021 оплачено 29.10.2021, рахунок за березень 2021 оплачено 06.12.2021.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7.4, 6.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 126733,07 грн. та 15% річних у сумі 246553,85 грн. з прострочених сум грошових зобов'язань.
Відповідно до п. 7.4 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 13.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, сторони Договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє Споживача від обов'язку відшкодувати Постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов Договору.
У п. 14.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, керуючись статтею 259 ЦК України, сторони Договору домовились, встановити у цьому Договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу - тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15% річних у сумі 246553,85 грн. та інфляційних втрат у сумі 126733,07 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 256594,88 грн. пені згідно п. 6.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019.
Згідно п. 6.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даної комерційної пропозицією, Постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за спожиту електричну енергію у встановлений Договором строк, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 256594,88 грн. пені, 126733,07 грн. інфляційних втрат, 246553,85 грн. 15% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Стосовно дотримання позивачем строків позовної давності для звернення з даним позовом до суду судом встановлено наступне.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21).
Згідно розділу Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, керуючись ст. 259 ЦК України, Сторони домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності, а саме: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем строк позовної давності за вимогами про стягнення пені, інфляційних втрат та 15% річних не сплив.
Посилання відповідача, як на підставу неможливості виконання зобов'язань за Договором, на наявність форс-мажорних обставин, що підтверджуються листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Так, частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №913/785/17 викладено висновок, відповідно до якого, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Таким чином, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідачем відповідних доказів не надано, пояснення стосовно форс-мажорних обставин містять загальну інформацію про обставини, які виникли по всій території України після 24.02.2022 року.
Крім того, згідно п.п. 12.4, 12.5 Договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від оплати Постачальнику послуг, які були надані до їх виникнення.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідачем у відповідності до 12.4 Договору не повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин з наданням відповідного сертифікату, яким би засвідчувались форс-мажорні обставини саме за Договором про постачання електричної енергії постачальника «останньої надії».
Враховуючи, що Договором встановлено порядок підтвердження наявності форс-мажорних обставин та те, що в матеріалах справи відсутній відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором про постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов'язань за Договором, суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Стосовно посилань відповідача на відсутність кошів на погашення заборгованості до отримання відповідного фінансування від вищих органів військового управління суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17.
Щодо посилань відповідача на те, що позивач не надав доказів фактичного отримання відповідачем рахунку та акту приймання-передачі електроенергії за січень 2021 року, а докази направлення засобами електронного зв?язку на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 не є об?єктивними, суд зазначає наступне.
Пунктом 3.2.1. ПРРЕЕ зокрема передбачено, що електропостачальник під час розробки форми договору має передбачити можливість обміну документами, що оформлюються на виконання умов договору, з використанням мережі Інтернет без застосування електронного цифрового підпису.
Відповідно п. 4.14 ПРЕЕ, платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Зокрема, датою отримання платіжного документа вважається дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв?язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії.
Згідно п. 4.3 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019, рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї Комерційної пропозиції. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Пунктом 16.2. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 визначено, що у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою Сторони Договору використовують наступні адреси електронної пошти: Постачальника - ІНФОРМАЦІЯ_2. Споживача - зазначена на веб-сайті Споживача та/або надана Постачальнику Споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу Постачальника, телефонограмою), та/або надана Постачальнику Оператором системи розподілу (передачі). Такі документи, направлені на електронну пошту Споживача вважаються направленими однією Стороною та офіційно отриманими іншою Стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.
Таким чином, обов?язок постачальника полягає у тому, щоб надати/надіслати необхідні документи споживачу, а не забезпечити їх отримання споживачем.
Враховуючи викладене, а також положення Договору, судом встановлено, що розрахункові документи вважаються направленими позивачем належним чином на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зазначена в Повідомленні ОС про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником останньої надії ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яке є Додатком 8 ПРРЕЕ.
Водночас, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на викладене, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів ст. 551 ЦК України викладено Верховним Судом у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Враховуючи викладене, суд вважає, що сума нарахованих штрафних санкцій є надмірною в порівнянні із вчиненим відповідачем простроченням, а також, що зобов'язання з оплати відповідачем поставленої позивачем електричної енергії виконано (хоч і з простроченням), з урахуванням інтересів обох сторін, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також, враховуючи значний розмір та невідповідність, на думку суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов'язання, з урахуванням загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені у сумі 256594,88 грн. до 10%, що складає 25659,49 грн. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, від 22.02.2022 у справі №24/441/20).
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зокрема, зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
У справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме встановлення процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Враховуючи зазначене, а також те, що Договором передбачено нарахування 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання, враховуючи значний розмір нарахованих сум, з урахуванням загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити суму нарахованих 15% річних у сумі 246553,85 грн. до 10%, що складає 24655,38 грн.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, оскільки, саме такий розмір судового збору належало сплатити з поданої позовної заяви та сплачено позивачем за подачу даного позову та враховуючи, що вимоги заявлено обґрунтовано, а у частині вимог відмовлено внаслідок зменшення судом суми штрафних санкцій
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 126, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 25659 (двадцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 49 коп. пені, 24655 (двадцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 38 коп. 15% річних, 126733 (сто двадцять шість тисяч сімсот тридцять три) грн. 07 коп. інфляційних втрат та 7558 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 58 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць