вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1799/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Яковенко М.С., розглянув матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "АМБАР"
08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, буд. 33, кв. 20, код ЄДРПОУ 43376879
про стягнення пені та штрафу
за участі представників сторін:
позивача - Левченко І.А., дані КЕП ЕЦП,
відповідача - Наконечний В.Л., паспорт громадянина України НОМЕР_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4584 від 21.06.2011, ордер серії АА №1488921 від 26.09.2024, договір про надання правничої допомоги №04/12-23 від 12.12.2023;
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №3149 від 09.07.2024) Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "АМБАР" про стягнення пені та штрафу.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2024 позов Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без руху та встановлений позивачу строк усунення недоліків позовної заяви.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №9351/24 від 30.08.2024).
Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2024 позовну заяву (вх. №3149 від 09.07.2024) Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "АМБАР" про стягнення пені та штрафу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1799/24 за правилами загального позовного провадження, встановлені процесуальні строки для сторін, призначене підготовче засідання на 15.10.2024.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та запитання, що поставлені відповідачем позивачу в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України (вх.№10706/24 від 30.09.2024).
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№11419/24 від 15.10.2024) про розгляд справи за відсутністю позивача.
У підготовче засідання 15.10.2024 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2024 відкладено підготовче судове засідання на 12.11.2024, зобов'язано позивача надати відповіді на запитання, які поставлені відповідачем у відзиві та встановлено процесуальний строк.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх.№11578/24 від 18.10.2024) щодо виконання ухвали суду.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№11716/24 від 22.10.2024) про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У підготовче засідання 12.11.2024 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".
Відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу у судовому засіданні про надання відповідачу дозволу на подання доказів направлення претензії № 01 від 05.03.2024 та встановлений строк на їх подання до 29.11.2024.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
З метою надання сторонам можливості для повної реалізації своїх процесуальних прав та неможливістю вчинення всіх дій, визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання у справі.
Судом враховане клопотання позивача про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.
У зв'язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотання вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2024 відкладено підготовче засідання на 10.12.2024 о 15:40.
У зв'язку із терміновою необхідністю перебування судді Саванчук С.О. в щорічній основній відпустці судове засідання 10.12.2024 о 15:40 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024 відкладено підготовче засідання на 23.01.2025 о 10:30.
У підготовче судове засідання 23.01.2025 з'явився представник позивача та представник відповідача.
У підготовчому засіданні 23.01.2025 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлений порядок з'ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.
Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.01.2025 закрито підготовче провадження у справі №911/1799/24 та призначено справу до розгляду по суті на 18.02.2025 о 16:20.
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви (вх.№1284/25 від 29.01.2025).
У підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява (вх.№2257/25 від 18.02.2025) про надання судової практики.
У судове засідання 18.02.2025 з розгляду справи по суті з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".
У судовому засіданні 18.02.2025 оголошено перерву до 11.03.2025 о 16:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2025 сторін повідомлено про судове засідання 11.03.2025 о 16:00.
У судове засідання 11.03.2025 з розгляду справи по суті з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 11.03.2025 суд закрив стадію з'ясування обставин та дослідження доказів та перейшов до стадії ухвалення рішення у справі, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до судового засідання 18.03.2025 17:00.
Також суд врахував клопотання (вх.№11716/24 від 22.10.2024) Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, що було подане раніше.
У зв'язку із наявністю у Господарського суду Київської області технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції та відповідністю клопотання вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання.
Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2025 повідомлено учасників справи про судове засідання з розгляду справи №911/1799/24 по суті 18.03.2025 о 17:00, призначено провести проведення судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 18.03.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 18.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, з урахуванням позицій всіх учасників справи та вимог чинного законодавства суд
встановив:
1. Правовідносини сторін
Між Державним підприємством"Східний гірничо-збагачувальний комбінат" далі як покупцем (далі - покупець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "АМБАР" як постачальником (далі - постачальник/позивач) укладений договір про закупівлю товару від 05.01.2024 за № 12/13/562ВО (далі - договір).
Відповідно до пунктів 1.1.-1.2. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в пункті 1.2. договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Постачальник зобов'язується поставити магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби, код ДК 021:2015-4416 (труби безшовні Ст10Х17Н13М2Т (AISI 316Ті)) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 4.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 30-ти календарних днів.
Поставка товару здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках підписаних працівниками покупця. Термін поставки кожної партії товару - протягом 20-ти календарних днів після отримання заявки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу, що вказана в договорі (отримання постачальником оригіналу заявки є необов'язковим) (пункт 5.1. договору).
Згідно з пунктом 7.2. договору у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим договором, покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) партії товару та пені у розмірі 0,5 відсотка від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) партії товару за кожен день прострочення.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2024, але, в будь - якому разі - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.1. договору).
До матеріалів справи надано копію договору, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.
Також між позивачем та відповідачем укладена специфікація № 1 від 05.01.2024 до договору на поставку відповідачем металопродукції на 8372218,80 грн з урахуванням ПДВ 20 %.
2. Аргументи позивача
Позивач зазначає, що він заявку на товар від 09.02.2024 № 13-13/378 на суму товару за специфікацією 5462314,74 грн направив відповідачу 09.02.2024, водночас, відповідач, станом на 09.04.2024, заявку виконав лише на 255022,56 грн, невиконана частина складає 5207292,18 грн.
Тому позивач вважає, що відповідач порушив строк поставки, який передбачений пунктом 5.1. договору.
За пунктом 7.2. договору позивач нарахував та заявляє до стягненення з відповідача за період з 02.03.2024 по 09.04.2024 штраф у розмірі 20 % від суми недопоставленого товару в сумі 1041458,43 грн та пеню 0,5 відсотка від вартості непоставленого товару в сумі 1015421,97 грн за кожен день прострочення.
3. Аргументи відповідача
Відповідач зазначає, що заявку на товар від 09.02.2024 № 13-13/378 він отримав від позивача 12.02.2024, тому граничний строк поставки товару становив 04.03.2024, відтак, штраф та пеня могли нараховуватись лише з 05.03.2024.
Водночас, підстав для нарахування відповідачу штрафу та пені не було, оскільки, станом на 05.03.2024, позивач мав перед відповідачем заборгованість за раніше поставлені товари в сумі 2928724,09 грн, у зв'язку з чим, 05.03.2024 відповідач направив позивачу письмову претензію № 01, якою вимагав сплатити вказану заборгованість та повідомив, що згідно зі статтею 19 Цивільного кодексу України здійснює самозахист цивільних прав у вигляді зупинення здійснення поставки товару за договором - до моменту виконання цієї претензії.
Також відповідач звертає увагу на те, що стягнення пені та штрафу в розмірі 2056880,40 грн буде становити непомірний тягар для постачальника і стане джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для покупця, з огляду на що заявляє клопотання про зменшення судом заявленої до стягнення неустойки на 90 % - до 119141,69 грн.
4. Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно достатті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Цивільного кодексу України самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Частина 1 статті 20 Цивільного кодексу України вказує, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
В частині 1 статті 712 Цивільного кодексу України вказано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).
Частина 5 статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
В частині 3 статті 538 Цивільного кодексу України зазначено у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
В частинах 1, 2 статті 594 Цивільного кодексу України зазначено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
У частині 3 статті 651 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
5.1. Щодо преюдиційних обставин у спірних правовідносинах
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 у справі № 904/2758/24, яке на підставі ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 про повернення апеляційної скарги, набрало законної сили 17.02.2025, стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "АМБАР" 3183746,65 грн заборгованості за поставлений товар, 49169,97 грн інфляційних втрат, 38795,00 грн судового збору, всього на суму 3271711,62 грн.
При цьому, господарським судом у справі № 904/2758/24 встановлені такі обставини, які є преюдиційними для спірних правовідносин сторін у цій справі та мають значення для вирішення цього спору:
"Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Амбар" підписано договір №12/13/562ВО про закупівлю товару від 05.01.2024.
Відповідач звернувся до позивача листом №із-13/42 від 05.01.2024 про поставку підшипників.
До матеріалів справи долучено видаткову накладну №54 від 11.01.2024, згідно якої постачальник - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "АМБАР" поставило Покупцю - Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі Договору №12/13/562 ВО від 05.01.2024 (розр. док: Рахунок на оплату покупцю №5569 від 05.01.2023) товар (труба безшовна) на загальну суму 2928724,09 грн з ПДВ.
Відповідач звернувся до позивача листом №13-13/496 від 21.02.2024 про поставку труб.
До матеріалів справи долучено видаткову накладну №324 від 22.02.2024, згідно якої постачальник - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "АМБАР" поставило Покупцю - Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі Договору №12/13/562 ВО від 05.01.2024, (розр. док: Рахунок на оплату покупцю №5569/1 від 21.02.2024) товар (труба безшовна) на загальну суму 255022,56 грн з ПДВ.
До матеріалів справи долучено копії рахунків на оплату №5487 від 05.01.2024 на суму 2928724,09 грн з ПДВ та №5569/1 від 21.02.2024 на суму 255022,56 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Амбар" звернулось до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" з претензією №01 від 05.03.2024 щодо сплати заборгованості.
Наявними у справі доказами встановлено, що позивачем належним чином виконано умови Договору. Поставлено товар, який отримано без зауважень відповідачем. Відповідачем не виконано умови, визначені розділом 4 Договору (Порядок здійснення оплати).
На час прийняття рішення у справі вартість отриманого та не оплаченого відповідачем товару - 3183746,65 грн".
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
5.2. Щодо дати отримання заявки на поставку товару від 09.02.2024 відповідачем і суми непостановленого відповідачем товару.
09.02.2024 за № 13-13/378 позивач підписав заявку на поставку товару відповідачем, що з урахуванням цін, які визначені в специфікації № 1 від 05.01.2024 до договору, становить:
№Найменування товаруОдиниця виміруКількістьЦіна за од. без ПДВ, грнСума без ПДВ, грн
1Труба б/ш 102Ч5 мм Ст10Х17Н13М2Т (AISI316Ti)кг500715,70357850,00
2Труба б/ш 159Ч6 мм Ст10Х17Н13М2Т (AISI316Ti)кг753590,33444518,49
3Труба б/ш 219Ч8 мм Ст10Х17Н13М2Т (AISI316Ti)кг1242590,33733189,86
4Труба б/ш 273Ч8 мм Ст10Х17Н13М2Т (AISI316Ti)кг4500588,562648520,00
5Труба б/ш 325Ч8 мм Ст10Х17Н13М2Т (AISI316Ti)кг625588,56367850,00
Всього без ПДВ:4551928,35
ПДВ 20 %:910385,67
Загальна сума з урахуванням ПДВ 20 %:5462314,02
09.02.2024 вказана заявка була надіслана електронною поштою відповідачу.
Згідно з пунктами 12.13., 12.13.1. договору:
"12.13. Сторони погодили, що документи, відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватися Сторонами.
12.13.1. При направленні Покупцем будь-яких документів електронною поштою Постачальнику, вони вважаються отриманими і належним підтвердженням цього є (одне із зазначеного):
- отримання Покупцем автоматичної електронної відповіді про отримання листа, яким направлялись вищевказані документи та/або листа-відповіді Постачальника, про отримання зазначеного листа (документів);
- надходження листа (документів) на наступну електронну адресу lubenskiy@vostgok.dp.ua, яка була вказана як додатковий одержувач вищевказаного листа (документів) (вказана в копії), при направленні їх Постачальнику".
Позивач відповідно до вимог пункту 12.13.1. договору не надав автоматичної електронної відповіді або іншого документу про отримання листа відповідачем 09.02.2024.
Водночас, до матеріалів справи долучений лист-відповідь відповідача вих. № 12-1/02-2024 від 12.02.2024 про отримання заявки на поставку товару від 09.02.2024 за № 13-13/378 - 12.02.2024, який підписаний кваліфікованим електронним підписом і надісланий позивачу електронною поштою 12.02.2024, докази чого, які не спростовані позивачем, наявні у матеріалах справи: роздруківка самого листа, протокол електронного підпису та роздруківка з електронної пошти про відправлення цього листа, яка у зв'язку із зазначенням у тексті повідомлення змісту листа, надає можливість ідентифікувати вкладення цього поштового відправлення, відтак, суд застосовує доктрину «листа у відповідь»: якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів, адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей (аналогічний висновок у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21), отримання листа-відповіді відповідача вих. № 12-1/02-2024 від 12.02.2024 позивач не заперечує.
При цьому, щодо доказів позивача про направлення відповідачу спірної заявки 09.02.2024, суд враховує, зважаючи на заперечення відповідача, що надана позивачем роздруківка з електронної пошти про відправлення за темою: "Лист-заява" не дає можливості ідентифікувати вкладення цього відправлення та факт отримання відповідачем 09.02.2024, з урахуванням того, що сторони прямо погодили в договорі, які докази мають бути надані покупцем на підтвердження надіслання електронною поштою заявки на поставку товару і позивач відповідно до вимог пункту 12.13.1. договору не надав автоматичної електронної відповіді або іншого документу про отримання листа відповідачем 09.02.2024, а суд не вбачає підстав для того, щоб нівелювати умови договору між сторонами при оцінці доказів, з огляду на те, що сторони прямо передбачили те, які саме докази вони вважатимуть необхідними при оформленні замовлення на чергову поставку товару.
Тому суд встановив, що заявка позивача на поставку товару від 09.02.2024 за № 13-13/378 отримана відповідачем 12.02.2024.
Згідно з пунктом 5.1. договору протягом 20-ти календарних днів після отримання заявки здійснюється поставка кожної партії товару.
У частині 5 статті 254 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, граничний строк поставки відповідачем товару за заявкою від 09.02.2024 № 13-13/378 є 04.03.2024 (понеділок).
22.02.2024 постачальник здійснив постачання покупцю труби б/ш 219Ч8 мм Ст10Х17Н13М2Т (AISI 316Ti), в кількості 360 кг, на суму 255022,56 грн.
Відтак, суд погоджується із вартістю недопоставленої продукції, що розрахована відповідачем таким чином: 5462314,02 -255022,56 = 5207291,46 грн.
Позивач суму недопоставленої продукції відповідачем визначив як 5207292,18 грн, що є більшим на 0,72 грн.
5.3. Щодо розміру заявлених позивачем вимог.
З урахуванням того, що заявку на товар від 09.02.2024 № 13-13/378 відповідач отримав 12.02.2024, граничний строк поставки товарів позивачу становив 04.03.2024.
Згідно з пунктом 7.2. договору розмір штрафу становить 20 % від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) партії товару, який розраховується таким чином: 5207291,46 грн * 20 % = 1041458,29 грн.
Пеня відповідно до пункту 7.2. договору розраховується у розмірі 0,5 відсотка від вартості непоставленої (несвоєчасно поставленої) партії товару за кожен день прострочення.
З урахуванням вищевказаних висновків суду, позивачем неправильно визначений період нарахування пені з 02.03.2024 по 09.04.2024, оскільки період прострочення поставки починається з 05.03.2024.
З урахуванням правильного періоду нарахування, розрахунок пені має бути таким:
з 05.03.2024 до 09.04.2024 5207291,46 x 0.5 x 36 : 10036937312,46 грн
Відповідач вказує, що нарахування пені згідно з пунктом 7.2. договору суперечить статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в якій вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, проте, суд відхиляє такі заперечення, оскільки вказаний Закон не регулює спірні правовідносини сторін: він стосується грошових зобов'язань, що прямо видно навіть з його назви, тоді як спірне зобов'язання у справі негрошове: поставка товару.
З огляду на що, суд не бере до уваги контррозрахунок пені відповідача на суму 149958,61 грн, що здійснений із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідач стверджував про те, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, на підтвердження чого посилався на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 04.07.2024 у cправі № 910/4629/21.
Суд звертає увагу відповідача, що вказані справи не релевантні цій справі: у справах № 907/65/18, № 910/4629/21 якраз йдеться про нарахування пені за неоплату товару/послуг, тобто, за невиконання саме грошового зобов'язання.
5.4. Щодо підстав для зупинення відповідачем виконання зобов'язання з поставки товару.
Як встановлено вище та не заперечується сторонами, 11.01.2024 постачальник здійснив постачання товару покупцю за договором на суму 2928724,09 грн.
Відповідно до пункту 4.2. договору граничний строк сплати цих коштів є 12.02.2024 (понеділок).
Згідно з пунктом 6.4.1. договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.
В порушення пунктів 4.2., 6.4.1. договору, покупець з 13.02.2024 до моменту прийняття цього рішення не здійснив сплату 2928724,09 грн постачальнику.
Також, в період дії договору, 08.03.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані" № 3577-IX від 07.02.2024, яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктами 1-4 такого змісту:
"1-4. Установити, що до 1 січня 2025 року:
зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування);
підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат".
Таким чином, станом на 05.03.2024 (перший день порушення спірного у справі зобов'язання з поставки другої партії товару) позивач мав невиконане грошове зобов'язання перед відповідачем з оплати попередньої партії товару, що поставлена за договором, на суму 2928724,09 грн, а також з 08.03.2024 (дати набрання чинності Законом України № 3577-IX від 07.02.2024) почали існувати підстави вважати, що позивач не виконає свого обов'язку щодо сплати за поставлений товар у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі й надалі.
Згідно з частиною 3 статті 538, частиною 1 статті 546, частиною 1 статті 594, частиною 5 статті 692 Цивільного кодексу України вказані підстави надавали відповідачу з 05.03.2024 право зупинити виконання свого зобов'язання з поставки наступної партії товару за договором (за заявкою від 09.02.2024 за № 13-13/378 на суму 5207291,46 грн), відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Таких правових висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 16.11.2023 у cправі № 904/8964/21.
Цим правом відповідач скористався шляхом надіслання позивачу 05.03.2024 претензії № 01, якою повідомив про вжиття ним самозахисту цивільних прав у вигляді зупинення наступної поставки товару до моменту сплати покупцем 2928724,09 грн вартості попередньої поставки.
Стосовно оцінки судом доказів направлення відповідачем позивачу 05.03.2024 претензії № 01 з повідомленням про вжиття самозахисту цивільних прав у вигляді зупинення наступної поставки товару до моменту сплати покупцем 2928724,09 грн вартості попередньої поставки, судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21, про те, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будьяке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи.
На підтвердження надіслання 05.03.2024 претензії № 01 відповідачем надані до матеріалів справи: роздруківка цього електронного листування, протокол електронного підпису, яким ця претензія підписана, роздруківка електронної пошти позивача, з якої однозначно вбачається належність адресата: представника позивача та зміст поштового відправлення: претензія № 01 від 05.03.2024 (претензії відповідача позивачу з такими реквізитами, проте, іншого змісту - суду не надано), а також листування відповідача з провайдером - постачальником онлайн-сервісу електронної пошти, в якому провайдер підтвердив фактичне відправлення цього листа, при цьому, суд врахував, що отримання поштових відправлень електронною поштою, листування якою прямо передбачено договором, є зобов'язанням позивача і відповідач не може вплинути на таке отримання кореспонденції електронною поштою.
У зв'язку із вказаним, суд дійшов висновку, що надіслання 05.03.2024 претензії № 01 відповідачем позивачу надтверджується матеріалами справи: повідомлення (з додатками), що відправлене електронною поштою дає можливість суду встановити автора цього листування, його адресата та зміст, а постачальник онлайн-сервісу електронної пошти підтвердив фактичне відправлення цього листа.
Також надіслання відповідачем позивачу претензії № 01 від 05.03.2024 встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 у справі № 904/2758/24, яке набрало законної сили 17.02.2025.
З огляду на оцінку судом обставин спірних правовідносин сторін, у сукупності ці обставини згідно з частинами 1, 3 статті 615, частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України надавали відповідачу право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання з поставки товару, що мало наслідком зміну зобов'язання в частині строку поставки товару за заявкою від 09.02.2024 за № 13-13/378 - до моменту сплати позивачем заборгованості за договором в сумі 2928724,09 грн.
Згідно з пунктом 5.1. договору поставка товару здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточнюється у заявках підписаних працівниками покупця.
Згідно із статтею 19 Цивільного кодексу України постачальник має право на самозахист своїх прав, оскільки покупець, станом на час настання строку поставки наступної партії товару до моменту ухвалення рішення у цій справі, не здійснив оплати раніше поставленого товару за договором на суму 2928724,09 грн.
Так, згідно зі статтею 19 Цивільного кодексу України 1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. 2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно з частинами 1-3 статті 538 "Зустрічне виконання зобов'язання" Цивільного кодексу України зазначено 1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. 2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. 3. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відтак, окрім підстав, що визначені статтею 19 Цивільного кодексу України, відповідач мав право зупинити виконання свого обов'язку з поставки до 04.03.2024 товару, на підставі частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України.
За частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 692 "Оплата товару" Цивільного кодексу України 1. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. 2. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. 3. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. 4. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. 5. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
З огляду на вищевстановлені судом обставини, за відсутності відповідних застережень у договорі та актах цивільного законодавства, відповідач мав право зупинити виконання спірного зобов'язання: передання товару - до повної оплати позивачем всього раніше переданого товару за договором, також на піставі частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01.12.2021 у справі № 356/417/17 вказав:
"Зміст статті 19 ЦК України дає підстави для висновку, що самозахист можливий за наявності таких умов:
1) має місце порушення цивільного права або загроза його порушення;
2) існує необхідність припинення (попередження) порушення власними силами;
3) відбувається застосування заходів, які відповідають характеру правопорушення, тобто заподіяння шкоди порушнику чи іншій особі має бути санкціонованим законом, не виходити за межі дозволеного".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від
16.11.2023 у cправі № 904/8964/21 зазначив:
"69. Приписами частини 3 статті 538 ЦК України регламентовано, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
70. Така регламентація положень ч. 3 ст. 538 ЦК України, щодо права на зупинення виконання зобов'язань, спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов'язана) зупинити виконання свого обов'язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов'язання з боку іншої сторони (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, від 22.08.2023 - № 920/845/22).
71. При цьому, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
72. Водночас, відповідно до частини 5 статті 692 ЦК України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
73. Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов'язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справи № 910/23003/16).
75. З урахуванням вищезазначених положень законодавства, та зважаючи, що судами було встановлено поставку ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" продукції за договором, відповідно до поданих суду накладних, тоді як, ДП "НАЕК "Енергоатом" не було доведено суду належного виконання свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції, суди обґрунтовано визнали правомірним зупинення ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" виконання договірних зобов'язань з поставки продукції, на підставі частини 5 ст. 692 ЦК України.
76. Таким чином, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій у межах наданих їм повноважень та вимог чинного ГПК України обґрунтовано зазначили про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки суди встановили правомірність зупинення ТОВ "НВП" "Агропромкомплект" поставки продукції, при цьому, судом касаційної інстанції не було встановлено неправильного застосування судами положень ст.ст. 11, 525, 526, 538, 611, 626-629, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, отже, Верховний Суд, в даному випадку, не вбачає підстав для викладення правового висновку щодо застосування ст.ст. 538, 692 ЦК України".
Вищий господарський суд України в постанові від 20.02.2017 у cправі № 916/452/16 зазначив:
"Таким чином, оскільки позивачем своєчасно не було проведено розрахунок за поставлений йому за видатковими накладними №1 від 22.10.2014, №2 від 23.10.2014, №3 від 28.10.2014, №4 від 29.10.2014 соняшник на загальну суму 569462,40 грн, то відповідно до наведених норм законодавства відповідач правомірно припинив подальше виконання взятих на себе зобов'язань по поставці решти соняшника, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій за недопоставку товару".
З урахуванням вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України та подібності правовідносин, судом враховані вищевказані висновки щодо застосування норм права Верховним Судом, з огляду на те, що у спірних правовідносинах наявні достатні підстави для застосування самозахисту цивільних прав (значне за розміром та тривалістю порушення грошового зобов'язання з оплати попередньо поставленого товару; підстави вважати, що невиконане грошове зобов'язання не буде виконане: судовий процес про його стягнення у Господарському суді Дніпропетровської області у справі № 904/2758/24 та неможливість його примусового стягнення у зв'язку із змінами, що внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані" № 3577-IX від 07.02.2024, до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження"; належне повідомлення про здійснення самозахисту; спосіб самозахисту передбачений нормами закону - Цивільного кодексу України) суд дійшов висновку про належне здійснення відповідачем самозахисту цивільних прав з 05.03.2024, відтак, відповідно до вищенаведених норм законодавства відповідач правомірно припинив подальше виконання взятих на себе зобов'язань з поставки решти товару, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій за недопоставку товару, при цьому, судом взятий до уваги вищевикладений встановлений судом у цій справі належний строк поставки спірної партії товару відповідно до умов договору - до 04.03.2024, та враховано, що до моменту застосування 05.03.2024 самозахисту цивільних прав, відповідачем не були порушені строки спірної поставки товару, оскільки останнім (належним) днем строку поставки товару є 04.03.2024.
З огляду на висновки суду про відсутність порушення строку спірного зобов'язання на час самозахисту цивільного права - оплати попереднього товару за договором, відтак, відсутність підстав для застосування штрафних санкцій у цілому, доводи відповідача про те, що їх заявлений розмір складатиме надмірний тягар чи неправомірне збагачення позивачем, а також клопотання відповідача про зменшення судом неустойки - не підлягають розгляду та оцінки судом.
Інші доводи та докази оцінені судом у сукупності з вищевикладеними та не наводяться у рішенні суду, позаяк не спростовують вказаних у рішенні висновків суду та не покладені судом в його основу.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
6. Розподіл судових витрат
Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. У задоволенні позову (вх. №3149 від 09.07.2024) Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 1430978) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "АМБАР" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, буд. 33, кв. 20, код ЄДРПОУ 43376879) про стягнення пені та штрафу - відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 08.12.2025.
Суддя С.О. Саванчук