ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
м. Київ
08.12.2025Справа № 910/15039/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши матеріали заяви заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про забезпечення позову у справі № 910/15039/25
за позовом заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (бул. Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 00034051) в інтересах держави в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бетон» (пров. Заводський, 1/2, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 38327368)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Європолітех» (вул. Причальна, 5, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 32202903)
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон» (пров. Заводський, 1, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 05422935)
4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдор Комплект» (вул. Причальна, 1/5, м. Київ, 02081; ідентифікаційний код 25386621)
5) Мамедова Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 38 671 199, 80 грн
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва звернувся заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (далі за текстом - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі за текстом - КМР, Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Бетон» (далі за текстом - ТОВ «Київ Бетон», Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Європолітех» (далі за текстом - «Європолітех», Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон» (далі за текстом - ТОВ «Енранзалізобетон», Відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдор Комплект» (далі за текстом - ТОВ «Укрдор Комплект», Відповідач-4) та Мамедова Олександра Олександровича (далі за текстом - Мамедов О.О. , Відповідач-5), в якому просить суд стягнути з відповідачів для зарахування в дохід місцевого бюджету Київської міської територіальної громади безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в сумі 35 668 740,8 грн, трьох процентів річних від простроченої суми безпідставно збережених коштів - 847 960,27 грн та втрати інфляції у сумі 2 154 498,77 грн, що загалом становить 38 671 199,8 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 позовну заяву Прокурора залишено без руху, Прокурору встановлено п'ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.
Разом із позовною заявою Прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах суми позовних вимог - 38 671 199,8 грн.
Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що підставою для пред'явлення позову у даній справі є порушення вимог бюджетного законодавства замовниками будівництва - ТОВ «Київ Бетон», ТОВ «Європолітех», ТОВ «Енранзалізобетон», ТОВ «Укрдор Комплект» та ФОП Мамедовим Олександром Олександровичем, які всупереч вимогам Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) не сплатили грошових коштів за пайову участь у будівництві.
Як зазначено у позовній заяві, будівництво розпочато 06.09.2019, проте сертифікати готовності об'єктів будівництва до експлуатації відповідачам видано 04.12.2024 та 19.03.2025, що свідчить про наявність у відповідачів обов'язку зі сплати пайової участі.
Несплата відповідачами грошових коштів за пайову участь, на переконання Прокурора, свідчить про можливу недобросовісну поведінку їх як сторін зобов'язання та порушення ними майнових інтересів держави в бюджетній сфері.
Така бездіяльність та протиправна поведінка відповідачів згідно доводів Прокурора негативно впливає на фінансовий стан Позивача, оскільки сума простроченої заборгованості є значною, а навмисне ухилення від її погашення може призвести до безнадійності її погашення.
Прокурор звертає увагу суду на те, що відповідачі мають можливість у будь-який момент відчужити власні кошти та/або майно, що надалі унеможливить виконання рішення суду у вказаній справі та призведе до недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави, а натомість держава позбавлена можливості вирішити питання про використання цих коштів на зміцнення обороноздатності держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Заходи забезпечення позову, які Прокурор просить суд вжити на його переконання є співмірними із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких вони вживаються, та не матимуть наслідком припинення господарської діяльності відповідачів.
МОТИВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статтей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має врахувати необхідність дотримання прав та інтересів відповідача задля дотримання балансу інтересів сторін.
В силу зазначеного вище та з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.
Прокурором до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження вчинення / ймовірність вчинення відповідачами дій, які в подальшому могли б унеможливити чи утруднити виконання даного рішення у разі задоволення позову.
Прокурор, стверджуючи про наявність у відповідачів доходів з огляду на подання ними фінансової звітності, не надає суду такі докази, що фактично позбавляє суд можливості встановити ймовірної наявності коштів, на які Прокурор просить суд накласти арешт.
Прокурором не доведено та не обґрунтовано, яким чином грошові кошти, які є у відповідачів на момент пред'явлення позову, можуть зникнути або зменшитись в силу їх відчуження.
Саме по собі невиконання грошового зобов'язання відповідачами стало підставою для звернення до суду з даним позовом, натомість таке невиконання не свідчить про те, що рішення суду у випадку його задоволення не буде виконано в майбутньому в силу умисних дій відповідачів.
На переконання суду, у поданій заяві Прокурором не доведено винятковість даного спору, а посилання на те, що спірні кошти можуть бути використані на зміцнення обороноздатності держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є безпідставними оскільки прокуратура не є розпорядником таких коштів, цільове призначення яких вже визначено законодавством - створення і розвиток інфраструктури населеного пункту.
В сукупності зазначеного, суд дійшов висновку, що доводи на обґрунтування заяви про забезпечення позову є припущеннями Прокурора, які є не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами в силу чого суд не вбачає існування потенційної ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в подальшому, зокрема з боку відповідачів та як наслідок невжиття запобіжних заходів, що в своїй сукупності виключає можливість задоволення поданої Прокурором заяви.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За сукупністю зазначеного судом вище, суд дійшов висновку, що заява Прокурора про забезпечення позову є необґрунтованою в силу чого не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136-139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва,
У задоволенні заяви заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про забезпечення позову у справі № 910/15039/25 - відмовити.
Ухвала набрала законної сили 08.12.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Дата підписання повного тексту ухвали: 08.12.2025
Суддя Антон ПУКАС