ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/18700/23
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Державної іпотечної установи
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національний банк України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія"
2) Кабінет Міністрів України
3) Міністерство фінансів України
4) Міністерство економіки України
про стягнення 780 100 000,00 грн
При секретарю судового засідання: Карашевич В.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Шутов Олексій Олегович - у порядку самопредставництва;
від відповідача: Тодосієнко Валерій Михайлович - за довіреністю №5904/15/7 від 27.12.2024;
від третьої особи (Національний банк України): Гузієнко Ярослав Миколайович - у порядку самопредставництва;
від третьої особи (ПрАТ "Українська фінансова житлова компанія"): Зайончковська Вікторія Віталіївна - за довіреністю №01 від 07.01.2025;
від третьої особи (Кабінет Міністрів України): Жиделяєва Юлія Григорівна - у порядку самопредставництва;
від третьої особи (Міністерство фінансів України): Гришина Наталія Вадимівна - у порядку самопредставництва;
від третьої особи (Міністерство економіки України): не з'явився;
У грудні 2023 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (ПАТ - "Дельта Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної іпотечної установи номінальної вартості облігацій загальною вартістю 780 100 000,00 грн, а саме:
- серії "А3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178438 у загальній кількості 4 565 шт.) в сумі 456 500 000,00 грн;
- серії "В3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178446 у загальній кількості 536 шт.) в сумі 53 600 000,00 грн;
- серії "С3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178446 у загальній кількості 2 700 шт.) в сумі 270 000 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем, як емітентом, зобов'язань за Проспектом емісії облігацій серій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи, який зареєстрований Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 27.12.2013, в частині погашення номінальної вартості вищезазначених облігацій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
21.12.2023 через систему "Електронний суд" ПАТ - "Дельта Банк" подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.02.2024. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний банк України, та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія" (далі - ПрАТ "Українська фінансова житлова компанія"). Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
08.01.2024 через систему "Електронний суд" Державна іпотечна установа подала відзив, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки зобов'язання щодо погашення номінальної вартості спірних облігацій були погашені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також Відповідач вказав, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/19573/21 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до Кабінету Міністрів України про стягнення 780 100 000,00 грн за наслідками невиконання останнім зобов'язань за Державною гарантією №15010-03/128 від 26.12.2013. Задоволення позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" у справі №910/19573/21 зумовить виникнення заборгованості Державної іпотечної установи перед Державним бюджетом України у відповідності до умов Договору про погашення заборгованості Державної іпотечної установи перед державою за виконання гарантійних зобов'язань укладеного між Міністерством фінансів України та Державною іпотечною установою від 26.12.2013 №15010-03/127.
30.01.2024 через систему "Електронний суд" ПАТ "Дельта Банк" подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/19573/21.
01.02.2024 через систему "Електронний суд" ПАТ "Дельта Банк" подало відповідь на відзив, в якому не погодився із запереченнями Відповідача, з огляду на те, що не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в рамках процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" здійснюється задоволення вимог кредиторів третьої черги, натомість як акцептовані ПАТ "Дельта Банк" кредиторські вимоги Державної іпотечної установи віднесені до вимог сьомої черги задоволення.
Заяви Відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог не створили жодних правових наслідків для Позивача, оскільки суперечать пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 41 частини 1 статті 602 ЦК України.
05.02.2024 через систему "Електронний суд" Національний банк України подав письмові пояснення, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк".
05.02.2024 через систему "Електронний суд" Державна іпотечна установа подала клопотання про залучення Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України. Відкладено підготовче засідання на 05.03.2024. Встановлено залученим третім особам строки для подання письмових пояснень, а також зобов'язано Позивача направити вказаним третім особами копії позовної заяв разом із додатками, докази чого надати суду.
16.02.2024 через систему "Електронний суд" Міністерство фінансів України подало письмові пояснення, в яких останнє просило суд відмовити у задоволенні позову.
27.02.2024 через систему "Електронний суд" ПАТ "Дельта Банк" подало клопотання про долучення доказів направлення третім особам копій позову разом з додатками.
04.03.2024 через систему "Електронний суд" Державна іпотечна установа подала заперечення на письмові пояснення Національного банку України.
04.03.2024 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 05.03.2024) Державна іпотечна установа подала клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/6516/17 та заперечення на відповідь на відзив ПАТ "Дельта Банк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 задоволено клопотання ПАТ "Дельта Банк" від 30.01.2024 та зупинено провадження у справі №910/18700/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/19573/21.
25.03.2024 через загальний відділ діловодства суду від Кабінет Міністрів України подав письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк".
23.06.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 24.06.2025) ПАТ "Дельта Банк" подав клопотання про поновлення провадження у даній справі та про долучення копії постанови Верховного Суду від 18.06.2025 у справі №910/19573/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 поновлено провадження у справі №910/18700/23. Призначено підготовче засідання на 22.07.2025.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" ПАТ "Дельта Банк" подало додаткові письмові пояснення.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" Державна іпотечна установа подала додаткові письмові пояснення.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" Національний банк України подав додаткові пояснення.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" від Міністерства економіки України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та про долучення доказів.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 22.07.2025) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 02.09.2025.
29.08.2025 через систему "Електронний суд" Державна іпотечна установа подала заперечення на додаткові письмові пояснення ПАТ "Дельта Банк" та Національного банку України від 21.07.2025.
02.09.2025 через систему "Електронний суд" ПрАТ "Українська фінансова житлова компанія" подала письмові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову.
02.09.2025 через систему "Електронний суд" Державна іпотечна установа подала клопотання про відкладення розгляду справи.
02.09.2025 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 призначено підготовче засідання на 23.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2025.
08.10.2025 через систему "Електронний суд" від Національного банку України надійшла письмова промова в судових дебатах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 18.11.2025.
18.11.2025 у судовому засіданні представники ПАТ "Дельта Банк" та Національного банку України підтримали позовні вимоги. Просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники Державної іпотечної установи, ПрАТ "Українська фінансова житлова компанія", Кабінету Міністрів України та Міністерство фінансів України заперечили проти позовних вимог, просили суд відмовити у задоволенні позову.
Представники Міністерства економіки України у призначене судове засідання не з'явилися, хоча про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
18.11.2025 у судовому засіданні суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення у даній справі на 25.11.25 об 11:00 год.
25.11.2025 у судовому засіданні на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" обґрунтованими.
Судовими рішеннями у межах справи №910/20302/21 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія", Міністерство економіки України, про стягнення 225 742 209,68 грн, справи №910/19573/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Національний банк України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна іпотечна установа, Міністерство економіки України, Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія", про стягнення номінальної вартості облігацій, та справи №910/683/19 за позовом Державної іпотечної установи до ПАТ "Дельта Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Кабінет Міністрів України, про припинення зобов'язання, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору Національного банку України до 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 2) Державної іпотечної установи про визнання недійсним одностороннього правочину, були встановлені такі обставини.
1. 27.02.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (Банк) та Державною іпотечною установою (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку №26/995-070 (далі - Договір банківського рахунку), за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.
Згідно з пунктом 1.2 Договору банківського рахунку Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунків та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.
За умовами Договору банківського рахунку Клієнт має право:
- самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання грошових коштів та випадків накладання арешту або тимчасового призупинення операцій по рахунку, що здійснюється уповноваженими на це органами (пункт 3.2.1);
- вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків за його платіжними документами та надання інших обумовлених цим договором послуг. За умовами Договору банківського рахунку, Банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції Клієнта, згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України (пункт 3.3.1);
- за розпорядженням Клієнта видати або перерахувати з рахунку грошові кошти в день надходження до Банку відповідного розрахункового документа, за умови його подання в операційний час (пункт 3.3.2).
Відповідно до пункту 3.3.6 Договору банківського рахунку Банк зараховує грошові кошти, що надійшли на рахунок Клієнта, в день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами розрахункових документів не виявлено розбіжностей, дата їх надходження збігається з датою валютування та призначення платежу відповідає вимогам законодавства України, за умови їх отримання Банком протягом операційного часу. При отриманні коштів після операційного часу - зараховує їх не пізніше наступного робочого дня.
Пунктом 6.3 Договору банківського рахунку встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань за цим договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти (обставини непереборної сили). До таких обставин за цим договором належать військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха, пожежі, рішення повноважних державних органів України та інші, віднесені законодавством України до обставин непереборної сили.
Відповідно до пунктів 6.3.3, 6.3.4 Договору банківського рахунку у випадку настання обставин, визначених пунктом 6.3 цього договору, строк виконання зобов'язань переноситься на термін дії таких обставин, але не більше як на один календарний місяць. Якщо обставини, визначені пунктом 6.3 цього договору, будуть діяти більше одного календарного місяця, сторони проводять переговори з метою з'ясування можливих варіантів виконання зобов'язань за цим договором.
Договір банківського рахунку набуває чинності з моменту підписання та діє протягом одного року. У випадку відсутності заяви Банку/Клієнта про розірвання договору в термін 30 календарних днів до дати його припинення, термін дії цього договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо сторони не передбачили іншого (пункт 7.1 Договору банківського рахунку).
2. У 2013 році правлінням Державної іпотечної установи прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3".
Згідно з пунктом 4.2 Проспекту емісії облігації серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи мають параметри випуску облігацій, а саме:
- характеристика облігацій:
серія "Z2" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;
серія "A3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;
серія "B3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;
серія "C3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;
серія "D3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;
- кількість облігацій: 50 000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія "Z2" - 10 000 штук; серія "A3" - 10 000 штук; серія "B3" - 10 000 штук; серія "C3" - 10 000 штук; серія "D3" - 10 000 штук;
- номінальна вартість облігацій (серій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3"): 100 000,00 грн;
- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн, в тому числі: серія "Z2" - 1 000 000 000,00 грн; серія "A3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "B3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "C3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "D3" - 1 000 000 000,00 грн.
Відповідно до пункту 4.4 Проспекту емісії мета використання фінансових ресурсів, залучених від емісії облігацій Державної іпотечної установи під державну гарантію відповідає статутній меті та предмету діяльності та полягає, зокрема в рефінансуванні та кредитуванні іпотечних кредитів (банків і небанківських фінансових установ, які проводять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів).
Джерелами погашення та виплати доходу за облігаціями Державної іпотечної установи під державну гарантію будуть виступати кошти, отримані Емітентом в результаті статутної діяльності Установи після розрахунків з бюджетом та сплати інших обов'язкових платежів. Установа зобов'язується не використовувати кошти залучені від випуску облігацій Державної іпотечної установи під державну гарантію, для формування і поповнення статутного капіталу Установи та покриття її збитків від статутної діяльності.
Згідно з пунктом 4.6.1 Проспекту емісії, облігації розміщуються шляхом закритого (приватного) продажу на території України серед інвесторів - 100 найбільших банків України, в переліку (пункт 4.6.3 Проспекту емісії) яких є ПАТ "Дельта Банк".
За змістом пункту 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).
Пунктом 4.9 Проспекту емісії передбачено, що погашення облігацій здійснюється протягом одного банківського дня:
серія "АЗ" - 12.12.2018;
серія "ВЗ" - 18.11.2020;
серія "СЗ" - 15.12.2020.
За пунктом 4.9.1 Проспекту емісії дострокове погашення облігацій відповідної серії може бути здійснене за рішенням емітента у разі дострокового викупу 100% облігацій цієї серії; таке рішення приймається правлінням установи.
Погашення облігацій здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті України - гривні - депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах.
Погашення облігацій у сумі їх номінальної вартості здійснюється на підставі даних реєстру власників облігацій, який складається Національним депозитарієм ПАТ "НДУ" на день, що передує даті погашення та видається на дату погашення.
Погашення облігацій здійснюється шляхом зарахування коштів, переказаних Установою на грошовий рахунок, відкритий Центральним депозитарієм ПАТ "НДУ" в Розрахунковому центрі, з подальшим переказом коштів з цього рахунку на рахунки депозитарних установ, з якими власники облігацій уклали договір про обслуговування рахунку у цінних паперах, з метою їх подальшого перерахування власникам облігацій.
Погашення облігацій здійснюється власниками облігацій серій "Z2", "А3", "В3", "СЗ", "D3" з урахуванням діючого законодавства України.
Для пред'явлення облігацій для погашення власники таких облігацій переводять належні їм облігації з особистих рахунків у цінних паперах на рахунок Емітента в Центральному депозитарії ПАТ "НДУ" з 9 години до 11 години дня погашення облігацій.
3. 24.03.2014 між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 24.03.2014 №ДД-205/2014, за яким Банком придбано облігації серії "A3" у кількості 2 000 шт. загальною вартістю 204 142 460,00 грн.
27.03.2014 між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 27.03.2014 №ДД-230/2014, за умовами якого Банком придбано облігації серії "A3" у кількості 2 998 шт. загальною вартістю 306 231 339,58 грн.
На виконання пункту 2.4 вказаних договорів Банком перераховано на рахунок Державної іпотечної установи №26502000000995, відкритий в ПАТ "Дельта Банк", вартість облігацій серії "A3" у сумі 204 142 460,00 грн за договором від 24.03.2014 №ДД-205/2014 та в сумі 306231339,58 грн за договором від 27.03.2014 №ДД-230/2014 (обставини встановлені в межах справи №910/19882/21).
4.1. 05.09.2014 між Державною іпотечною установою (Емітент) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-750/2014 на придбання іменних відсоткових, з додатковим забезпеченням, облігацій серії "ВЗ", ISIN UA 4000178446 в кількості 4 500 шт., загальною вартістю 457 847 280,00 грн.
08.09.2014 між Державною іпотечною установою (Емітент) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-751/2014 про придбання іменних відсоткових, з додатковим забезпеченням, облігацій серії "ВЗ", ISIN UA4000178446 в кількості 4 500 шт., загальною вартістю 457 841 280,00 грн.
09.09.2014 між Державною іпотечною установою (Емітент) та ПАТ "Дельта Банк" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-758/2014 про придбання іменних відсоткових, з додатковим забезпеченням, облігацій серії "ВЗ", ISIN UA4000178446 в кількості 1 000 шт., загальною вартістю 101 847 950,00 грн.
За умовами вищевказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів Емітент зобов'язується передати у власність Покупця, а останній зобов'язується прийняти та оплатити іменні відсоткові, з додатковим забезпеченням, облігації серії "ВЗ", код ЦП (ISIN) UA4000178446, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Емітента в ПАТ "Дельта Банк" до кінця операційного дня.
4.2. 09.09.2014 між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-759/2014 (далі - Договір купівлі-продажу цінних паперів), за умовами якого Банком придбано облігації серії "С3" у кількості 2700 шт., загальною вартістю 274 989 465,00 грн (номінальна вартість однієї облігації - 100 000,00 грн), код (ISIN) UA4000178453.
На виконання пункту 2.4 вказаного Договору купівлі-продажу цінних паперів Банком перераховано на рахунок Державної іпотечної установи №265020000009955 вартість облігацій серії "С3" у сумі 274 989 465,00 грн (обставини встановлені в межах справи №910/18432/21).
4.4. 23.04.2014 та 12.09.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено договори застави облігацій Державної іпотечної установи №132/04-14/ДІУ та №42/ДІУ, на підставі яких облігації серії "АЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178438 у загальній кількості 4 565 шт.), облігації серії "ВЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446 у загальній кількості 10 000 шт.) та облігації серії "СЗ2 (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446 у загальній кількості 2 700 шт.) передані в заставу Національному банку України з метою забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Дельта Банк" перед Національним банком України за кредитними договорами від 23.04.2014 №132/04-14/КТ та від 12.09.2014 №42.
4.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/6514/17 від 11.11.2019 затверджено мирову угоду від 01.10.2019, яка була укладена між Національним банком України, ПАТ "Дельта Банк" та АБ "Укргазбанк", відповідно до умов якої, в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Дельта Банк" за Кредитним договором №42 у власність Національного банку перейшли облігації Державної іпотечної установи (серія "ВЗ") з міжнародним ідентифікаційним номером UА4000178446 (дата погашення 18.11.2020) у кількості 9 464 штук.
На виконання зазначеної ухвали Північного апеляційного господарського суду, а також положень пунктів 7, 8 Мирової угоди 21.11.2019 облігації Державної іпотечної установи серії "ВЗ" у кількості 9 464 штук вибули з власності ПАТ "Дельта Банк" та перераховані з рахунків відкритих для ПАТ "Дельта Банк" на рахунки Національного банку, як нового власника облігацій.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.01.2020 зазначена вище ухвала апеляційного суду залишена без змін, а касаційна скарга Державної іпотечної установи - без задоволення.
4.6. Як встановлено реєстром власників іменних цінних паперів Банк є власником іменних відсоткових облігацій:
- серії "АЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178438 у загальній кількості 4 565 шт., загальною номінальною вартістю 456 500 000,00 грн;
- серії "ВЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446) у загальній кількості 536 шт., загальною номінальною вартістю 53 600 000,00 грн;
- серії "СЗ" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UА4000178446) у загальній кількості 2700 шт., загальною номінальною вартістю 270 000 000,00 грн.
Таким чином, станом на момент звернення з даним позовом до суду ПАТ "Дельта Банк" є власником облігацій серії "А3" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178438 у загальній кількості 4 565 шт., облігації серії "В3" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178446) у загальній кількості 536 шт. та облігації серії "С3" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178446) у загальній кількості 2 700 шт., з яких у заставі Національного банку України перебувають облігацій серії "А3" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178438 у загальній кількості 4 565 шт.
4.7. 26.12.2013 між Кабінетом Міністрів України в особі Міністра фінансів України Колобова Юрія Володимировича (гарант) та Державною іпотечною установою (емітент) було укладено Державну гарантію за зобов'язаннями Державної іпотечної установи №15010-03/128 в забезпечення виконання емітентом гарантованих зобов'язань.
Згідно з пунктом 2.2 Державної гарантії, у разі невиконання емітентом гарантованих зобов'язань гарант зобов'язується сплатити власникам облігацій суму номінальної вартості облігацій за умови дотримання власниками облігацій строків і порядку пред'явлення вимоги про виконання гарантом зобов'язань за державною гарантією.
Державна гарантія для кожної серії облігацій набуває чинності з дати державної реєстрації відповідного випуску облігацій та проспекту емісії облігацій (пункт 5.1 Державної гарантії).
Відповідно до пункту 4.1 Державної гарантії Гарант зобов'язується виконати зобов'язання за Державною гарантією тільки після того, як настав факт невиконання, та до Гаранта буде направлена вимога власника Облігацій, відповідно до положень пункту 4.4 цієї Державної гарантії.
Згідно з пунктом 4.15 власник облігацій не може вимагати задоволення своєї вимоги від Гаранта, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до Емітента.
Вказані положення також кореспондуються з пунктом 4.15 Проспекту.
4.8. Постановою правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі цієї Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням від 08.04.2015 №71 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено до 02.09.2015 включно, а рішенням від 03.08.2015 №147 тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" продовжено до 02.10.2015.
Відповідно до постанови правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк" строком з 05.10.2015 до 04.10.2017, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 прийнято рішення про затвердження Реєстру вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк".
Із витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк", затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 (з урахуванням змін №1, затверджених рішенням №291 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.03.2016) вимоги Державної іпотечної установи акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01 грн та включені до сьомої черги погашення.
19.01.2016 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб офіційно оприлюднено оголошення про задоволення вимог кредиторів другої та третьої черги ПАТ "Дельта Банк".
4.9. Державна іпотечна установа звернулася до Банку з заявою від 12.12.2018 №5924/15/28, якою повідомила Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог до Банку за Договором банківського рахунку на суму 475 635 475,70 грн та вимог Банку до Державної іпотечної установи про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19 135 475,70 грн та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456 500 000,00 грн, згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475 635 475,70 грн. Водночас у передостанньому абзаці зазначеного листа Державна іпотечна установа вказала про зарахування на загальну суму 475 635 476,00 грн.
Листом від 13.12.2018 №5943/15/1 Державна іпотечна установа звернулася до Банку із заявою, якою повідомила Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Державної іпотечної установи до Банку за Договором банківського рахунку на суму 475635475,70 грн та вимог Банку до Державної іпотечної установи про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19 135 475,70 грн та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456 500 000,00 грн, згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475 635 475,70 грн.
У відповідь на вищевказані заяви Банк повідомив Державну іпотечну установу про відсутність правових підстав для задоволення звернення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у період після затвердження ліквідаційної маси, оскільки це може призвести до порушення прав інших кредиторів Банку.
Банком 14.01.2019 пред'явлено до погашення облігації серії "А3" в кількості 4 565 штук.
У відповіді Державної іпотечної установи від 15.02.2019 №2170/15/1 позивачу відмовлено в задоволенні вимог щодо погашення номінальної вартості облігацій.
Банком 18.02.2019 направлено вимогу гаранту (Кабінету Міністрів України) про погашення номінальної вартості облігацій серії "А3".
Позивач 03.05.2019 отримав лист від Міністерства фінансів України, направленого за дорученням Кабінету Міністрів України, яким відмовлено позивачу в задоволенні його вимог до прийняття рішення у справі №910/683/19.
Державна іпотечна установа, посилаючись на положення статті 601, частини 41 статті 602 ЦК України, пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернулась до ПАТ "Дельта Банк" із заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог від 18.11.2020 №4955/15/1.
Листом від 30.11.2020 №3019 ПАТ "Дельта Банк" повідомило Державну іпотечну установу про відсутність правових підстав для задоволення заяви від 18.11.2020 №4955/15/1 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 55 678 650,88 грн, оскільки пунктом 8 частини 2 статті 46 закону, в редакції, яка є чинною на поточну дату (18.11.2020) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припиненням зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Позивачем пред'явлено вимогу від 24.11.2020 №2976 до погашення облігації серії "ВЗ" в кількості 536 штук.
Банком 29.12.2020 направлено вимогу гаранту про погашення номінальної вартості облігацій серії "В3".
У відповіді Державної іпотечної установи від 12.01.2021 Банку відмовлено у задоволенні вимог щодо погашення номінальної вартості облігацій.
Банком пред'явлено вимогу від 18.12.2020 №3161 до погашення облігації серії "С3" в кількості 2700 штук.
Державна іпотечна установа не надала відповідь на вказану вимогу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".
Банком 26.01.2021 направлено вимогу гаранту про погашення номінальної вартості облігацій серії "С3".
Державна іпотечна установа направила на адресу ПАТ "Дельта Банк" заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:
- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.12.2021 №4967/15/1 щодо погашення облігацій серії "А3" в кількості 4565 шт, в сумі 456 500 000,00 грн;
- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 №1816/15/1 щодо погашення облігацій серії "B3" в кількості 536 шт, в сумі 53 600 000,00 грн;
- заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 №1819/15/1 щодо погашення облігацій серії "С3" в кількості 2700 шт, в сумі 270 000 000,00 грн.
4.10. Звертаючись до суду з даним позовом, ПАТ "Дельта Банк" посилається на невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Проспектом емісії облігацій, у зв'язку з чим просить стягнути з Державної іпотечної установи номінальну вартість облігацій у загальному розмірі 780 100 000,00 грн, а саме:
- серії "А3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178438 у загальній кількості 4 565 шт.) в сумі 456 500 000,00 грн;
- серії "В3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178446 у загальній кількості 536 шт.) в сумі 53 600 000,00 грн;
- серії "С3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178446 у загальній кількості 2 700 шт.) в сумі 270 000 000,00 грн.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення мітиться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку регулюються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
У пункті 2 частини 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, облігації.
Як передбачено частиною 2 статтею 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).
Отже, відносинам, які виникають при обігу цінних паперів, зокрема, облігацій, притаманні властивості правовідносин позики, а саме: 1) передача однією стороною (власником (першим власником) облігацій) іншій стороні (емітенту) грошових коштів (грошей); 2) обов'язок сторони, яка одержала грошові кошти (емітента) повернути стороні, яка надала такі грошові кошти (власникові (першому власникові) облігацій) таку ж суму грошових коштів (вартість облігацій) та сплатити дохід за такими облігаціями.
Приписи пункту 2 частини 1 статті 195 ЦК України та норми Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачають, що облігація, як цінний папір, є документом, який посвідчує (підтверджує) відносини позики між власником облігації та емітентом.
Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як було раніше встановлено судом, ПАТ "Дельта Банк" є власником іменних відсоткових облігацій, емітентом яких є Державна іпотечна установа.
Як було раніше встановлено судом, станом на момент звернення з даним позовом до суду ПАТ "Дельта Банк" є власником облігацій номінальною загальною вартістю 780 100 000,00 грн, а саме:
- серії "А3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178438 у загальній кількості 4 565 шт.) в сумі 456 500 000,00 грн;
- серії "В3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178446 у загальній кількості 536 шт.) в сумі 53 600 000,00 грн;
- серії "С3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178446 у загальній кількості 2 700 шт.) в сумі 270 000 000,00 грн.
Отже, з урахуванням вищенаведеного та у зв'язку з укладанням між ПАТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою договорів купівлі-продажу цінних паперів, суд дійшов висновку, що між Позивачем та Відповідачем виникли грошові зобов'язання на підставі правовідносин позики. До правовідносин, що склалися між сторонами спору, повинні застосовуватись загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1 Глави 71 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей відносин, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/10553/18, від 09.08.2023 у справі №910/18289/21, від 24.10.2023 у справі №910/18566/21, від 23.04.2024 у справі №910/19573/21, від 18.06.2025 у справі №910/20302/21.
Пунктом 4.9 Проспекту емісії передбачено, що погашення облігацій здійснюється протягом одного банківського дня: серія "АЗ" - 12.12.2018; серія "ВЗ" - 18.11.2020; серія "СЗ" - 15.12.2020.
За умовами вищевказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів Емітент зобов'язується передати у власність Покупця, а останній зобов'язується прийняти та оплатити іменні відсоткові, з додатковим забезпеченням, облігації серії "ВЗ", код ЦП (ISIN) UA4000178446, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Емітента в ПАТ "Дельта Банк" до кінця операційного дня.
Судом також встановлено, що Емітент (Державна іпотечна установа) не виконав свої зобов'язання щодо погашення номінальної вартості облігацій серій "А3", "В3", "C3", строк оплати яких за договорами купівлі-продажу цінних паперів настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять та не були надані Відповідачем.
До аналогічних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2024 у справі №910/19573/21, від 18.06.2025 у справі №910/20302/21.
Більше того, додатковим свідчення порушення Держаною іпотечною установою взятих на себе зобов'язань щодо оплати номінальної вартості облігацій, є прийняте в межах справи №910/19573/21 рішення, яке було залишене без змін судами вищих інстанцій, щодо стягнення з Емітента, зокрема 3% річних та інфляційних втрат за порушення строку оплати вартості облігацій.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Таким чином, стягнення з Державної іпотечної установи компенсаційних виплат за статтею 625 ЦК України, нарахованих на номінальну вартість облігацій, є додатковим підтвердженням порушенням Відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо сплати номінальної вартості облігацій.
Водночас, заперечуючи проти позову, Державна іпотечна установа вказувала, що в силу приписів статей 202, 526, 530 Цивільного кодексу України, пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та, враховуючи подані Державною іпотечною установою заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, спірні грошові зобов'язання були припинені.
Як на підставу припинення зобов'язання відповідача перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, Державна іпотечна установа посилалась на такі заяви:
від 10.12.2021 №4967/15/1, на суму грошових вимог в розмірі 456 500 000,00 грн в рахунок погашення зобов'язання по оплаті номінальної вартості облігацій серії "А3";
від 06.09.2022 №1816/15/1 на суму грошових вимог в розмірі 53 600 000,00 грн в рахунок погашення зобов'язання по оплаті номінальної вартості облігацій серії "В3";
від 06.09.2022 №1819/18/1 на суму грошових вимог в розмірі 270 000 000,00 грн в рахунок погашення зобов'язання по оплаті номінальної вартості облігацій серії "СЗ".
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
У статті 602 ЦК України визначено заборони щодо зарахування зустрічних вимог. Так, відповідно до пункту 41 частини 1 вказаної статті, не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.
Як було раніше встановлено, Державна іпотечна установа є боржником ПАТ "Дельта Банк" щодо сплати номінальної вартості облігацій, власником яких є Банк, та строк оплати яких за договорами купівлі-продажу цінних паперів настав.
Водночас судом також встановлено і те, що ПАТ "Дельта Банк" невдовзі після укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів та до настання строку оплати номінальної вартості спірних облігацій було віднесено до категорії неплатоспроможних (постанова правління Національного банку України від 02.03.2015 №150).
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд, зокрема, набуває прав кредитора банку на всю (загальну) суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку відповідно до цього Закону.
Нормами частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (пункт 1); зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (пункт 4).
За змістом статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом/уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у відповідній черговості (стаття 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Норми права, що визначають порядок дій Фонду (уповноваженої особи Фонду) як ліквідатора банку, зокрема щодо вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується (у тому числі, звернення стягнення на майно Банку, звернення до суду з вимогами (позовами) до боржників Банку тощо), є процесуальними, процедурними нормами.
Відповідно, до правовідносин, учасником яких є Фонд (уповноважена особа Фонду) як ліквідатор неплатоспроможного банку (який вчиняє дії з виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов'язаних з банком осіб, збитків, звернення з вимогами до боржників банку, пов'язаних з банком осіб, звернення з позовом до суду, тощо) має застосовуватися редакція закону, яка була чинною станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.
Так, стаття 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" регламентує наслідки початку процедури ліквідації, а також алгоритм дій Фонду після початку процедури ліквідації банку.
Зокрема, пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено особливості здійснення зарахування зустрічних вимог під час здійснення ліквідації неплатоспроможного банку.
Оскільки положення пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" регулюють порядок здійснення Фондом (уповноваженою особою Фонду) дій у процесі здійснення ліквідації банку, зокрема, дій щодо можливості/неможливості здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, відповідно, до таких правовідносин має застосуватись редакція даної норми закону, яка є чинною на момент вчинення Фондом відповідних дій.
Зокрема, цією нормою у редакції чинній на момент звернення з відповідним позовом до суду (відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" від 30.06.2021 №1588-IX), передбачено, що: "Забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов'язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 541 цього Закону, та припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується.
Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку" (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2025 у справі №910/19573/21, до вирішення якої зупинялося провадження в даній справі).
Із вказаного пункту Закону вбачається, що непоширення обмежень, встановлених цим пунктом, на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, можливе лише у випадку здійснення відповідного зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2025 у справі №910/20302/21).
Як вбачається з обставин, які визнаються учасниками справи, у тому числі відповідачем, вимоги Державної іпотечної установи акцептовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на загальну суму 3 332 921 190,01 грн і включені до сьомої черги як вимоги юридичної особи. Натомість в рамках процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється задоволення вимог кредиторів третьої черги.
Отже, як на момент вчинення відповідачем правочинів із зарахування зустрічних однорідних вимог (заяви від 10.12.2021 та від 06.09.2022), так і станом на звернення до суду з цим позовом, існувала заборона, у розумінні статті 602 ЦК України на таке зарахування.
Крім того, слід зазначити, що припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації банку є порушенням вимог чинного законодавства, зокрема черговості задоволення вимог кредиторів банку, передбаченого статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Вказані правові позиції наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 20.03.2018 у справі № 910/3226/17, від 29.08.2018 у справі №910/3361/17.
З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи Відповідача про те, що відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі вищезазначених заяв Державної іпотечної установи.
Враховуючи викладене, є необґрунтованими доводи Державної іпотечної установи про те, що у ПАТ "Дельта Банк" відсутні правові підстави вимагати стягнення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості по сплаті номінальної вартості облігацій, у зв'язку з заявами відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки, як зазначалось вище, на момент вчинення відповідачем правочинів із зарахування зустрічних однорідних вимог існувала заборона на таке зарахування.
Близькі за змістом висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 18.06.2025 у справі №910/20302/21.
Також як було зазначено раніше, у заставі Національного банку України перебувають облігацій серії "А3" (з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178438 у загальній кількості 4 565 шт.
Однак Верховний Суд у постанові від 01.12.2020 у справі №910/683/19 погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що односторонній правочин, оформлений заявами Позивача №5924/15/28 від 12.12.2018 і №5943/14/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення облігацій перед Банком, порушує права та майнові інтереси Національного банку України як заставодержателя.
Положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" унормовано імперативний припис щодо заборони погашення інших кредиторських вимог за рахунок заставного майна, що відповідає основному змісту інституту забезпечення договірного зобов'язання. А відтак, кошти, отримані від реалізації предмета застави, в силу приписів закону спрямовуються виключно на погашення вимог заставодержателя. При цьому інші кредитори вправі розраховувати на погашення своїх вимог за рахунок заставного майна лише у випадку, коли вимоги заставодержателя погашені, та має місце наявність залишку коштів.
Аналіз положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить, що встановлені цим Законом черговість та порядок задоволення вимог кредиторів банку жодним чином не суперечать відповідним приписам щодо позачергового задоволення вимог заставодержателя за рахунок майна банку, що є предметом застави. Віднесення кредиторських вимог Національного банку України до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, у тому числі й забезпечених заставою, не позбавляє Національний банку України права на позачергове задоволення зазначених вимог за рахунок заставленого майна у встановленому чинним законодавством порядку.
Отже, включені до сьомої черги кредиторські вимоги Національного банку України до ПАТ "Дельта Банк", що є заставними, підлягають погашенню позачергово в силу вимог закону. А будь-які дії щодо предмета застави, вчинені без дотримання приписів частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є порушенням норм чинного законодавства України.
Враховуючи те, що при зарахуванні Державної іпотечної установи зустрічних однорідних вимог за спірними облігаціями Національний банк України буде позбавлений права на позачергове задоволення своїх кредиторських вимог до Банку за кредитним договором №132/04-14/КТ від 23.04.2014 за рахунок предмета застави (облігацій), Верховний Суд вважав правильним висновок судів попередніх інстанцій, що таке зарахування порушує відповідне право Національного банку України, суперечить приписам частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є підставою для визнання такого зарахування недійсним.
Також, заперечуючи проти позовних вимог, Державна іпотечна установа посилалася на правові висновки Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2025 у справі №910/19573/21, до вирішення якої зупинялося провадження в даній справі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 236 ГПК України).
Визначення подібності правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Так, у постанові Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2025 у справі №910/19573/21 сформовані такі висновки:
"…абзацом першим пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавцем встановлено право боржника, на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Водночас абзац другий пункту 8 частини другої статті 46 вказаного Закону унормовує порядок реалізації такого права.
На момент здійснення задоволення вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" третьої черги відсутня процесуальна можливість реалізації права на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника (який є одночасно і кредитором Банку) у порядку пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Разом з тим, така заборона на припинення зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що існує на момент задоволення Фондом інших вимог кредиторів (іншої черги акцептованих вимог кредиторів), не нівелює беззаперечне право боржника, який одночасно є кредитором банку, на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у порядку визначеному законом.
У розрізі наведеного колегія судів відзначає, що порядок реалізації права на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не є тотожним самій сутті такого права, яке закріпленого в абзаці першому пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". А відтак таке право за відсутності прямої вказівки в законі не скасовується, зокрема, у разі задоволення Фондом іншої черги задоволення вимог кредиторів, ніж тієї до якої належить боржник.
Отже, черга задоволення акцептованих вимог кредиторів впливає на порядок реалізації такого права, а не на наявність самого права як такого.
Ураховуючи наведене вище у своїй сукупності, з огляду на те, що Державна іпотечна установа, будучи боржником за зобов'язаннями щодо погашення облігацій, є одночасно і кредитором Банку, вимоги якого включені до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у правовідносинах, що склались між Банком та емітентом (Державною іпотечною установою), зарахування зустрічних однорідних вимог судом є можливим у порядку визначеному пунктом 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Водночас, суд відзначає, що у справі №910/19573/21 з позовом звернулась уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" до гаранта за зобов'язаннями Державної іпотечної установи щодо сплати номінальної вартості спірних облігацій.
Отже, для правильного вирішення спору необхідним було встановлення настання/ненастання у спірних правовідносинах гарантійного випадку відповідно до положень Державної гарантії, Проспекту та з огляду на особливості нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Так, за умовами пункту 2.2 Державної гарантії у разі невиконання емітентом гарантованих зобов'язань гарант зобов'язується сплатити власникам облігацій суму номінальної вартості облігацій за умови дотримання власниками облігацій строків і порядку пред'явлення вимоги про виконання гарантом зобов'язань за державною гарантією.
Згідно з пунктом 4.15 Державної гарантії власник облігацій не може вимагати задоволення своєї вимоги від Гаранта, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до Емітента.
Вказані положення також кореспондуються з пунктом 4.15 Проспекту.
Отже, визначальним для обґрунтованої вимоги кредитора (Банку) до гаранта є відсутність можливості задоволення таких вимог шляхам зарахування зустрічних вимог.
Відтак, оскільки в особі Державної іпотечної установи (емітента за Державною гарантією) поєднані два відмінних правових статуси: кредитора та боржника Банку (який ліквідовується), у справі №910/19573/21 було важливим значенням обставини щодо наявності/відсутності передумов для задоволення вимог Банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у правовідносинах з емітентом (пункт 6.5.3. постанови).
Таким чином, на переконання суду, висновки у справі №910/19573/21 не є релевантними до даної справи, оскільки головне питання, яке ставилося перед судом це чи виник у Кабінету Міністрів України в особі Міністерства фінансів України, як гаранта, обов'язок виконати зобов'язання за боржника - Державну іпотечну установу, тобто чи настав гарантійний випадок.
Зі змісту фактичних обставин даної справи, положень Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2025 у справі №910/19573/21, випливає, що у Державної іпотечної установи наявне право на здійснення зустрічного зарахування однорідних вимог, однак таке право на даний момент не може бути реалізовано, оскільки вимоги Державної іпотечної установи акцептовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб включені до сьомої черги, а на даний момент здійснюється задоволення вимог кредиторів третьої черги.
Констатувавши наявність відповідного права у Державної іпотечної установи, апеляційний суд, з яким погодився і Верховний Суд у справі №910/19573/21, відмовив у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" про стягнення номінальної вартості облігацій з гаранта за зобов'язаннями емітента, з огляду на положення пункту 4.5 Держаної гарантії, які виключають право Банку на задоволення вимог за рахунок гаранта, у разі якщо такі можуть бути задоволені шляхом зарахування зустрічної вимоги до емітента.
З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи Відповідача про припинення зобов'язань щодо погашення номінальної вартості спірних облігацій.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).
Отже, позов ПАТ "Дельта банк" підлягає задоволенню у повному обсязі.
При цьому, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи учасників справи не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Судовий збір згідно статті 129 ГПК України та з урахуванням положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" покладається на Відповідача (2 684,00 грн х 350 х 0,8).
Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної іпотечної установи (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34; ідентифікаційний код 33304730) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17; ідентифікаційний код 34047020) 780 100 000 (сімсот вісімдесят мільйонів сто тисяч) грн 00 коп. номінальної вартості облігацій та 751 520? (сімсот п'ятдесят одну тисячу п'ятсот двадцять) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 08.12.2025.
СуддяСергій МУДРИЙ