ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2025Справа № 910/14933/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши позовну заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36 ідентифікаційний код 04633423)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ ЖИТЛОІНВЕСТ" (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 3, ідентифікаційний код 41815327)
про стягнення 24 585 722, 18 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ ЖИТЛОІНВЕСТ" (далі - відповідач) про стягнення 24 585 722, 18 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви, підписаною представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
З поданої позовної заяви вбачається, що вона від імені Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підписана представником за довіреністю в порядку передоручення - Павловим Русланом Вадимовичем.
На підтвердження наявності у Павлова Руслана Вадимовича діяти від імені та в інтересах Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до суду подано довіреність б/н від 22.05.2023, що видана директором Мельник Наталією Олегівною, та наказ №342 від 01.03.2023 про призначення Руслана Павлова.
Частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України, та доповнено Основний Закон окремими статтями.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Також, Конституцію України було доповнено статтею 131-2, за частинами першою, третьою та четвертою якої для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура та виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення; законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N390-IX.
Відповідно до вказаних змін, зокрема, частини третьої статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За змістом частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ГПК України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 17.06.2020 у справі №922/2246/19 та від 23.11.2020 у справі №908/592/19, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Як встановлено судом вище, на підтвердження наявності у Павлова Руслана Вадимовича діяти від імені та в інтересах Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до суду подано довіреність б/н від 22.05.2023, що видана директором Мельник Наталією Олегівною, та наказ №342 від 01.03.2023 про призначення Руслана Павлова.
При цьому, довіреність, за відсутності доказів, передбачених ч. 3 ст. 56 ГПК України, не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені підприємства в порядку самопредставництва.
Суд звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2021 у справі №917/106/20 та від 23.11.2020 у справі №908/592/19.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інформація про особу, що підписала позовну заяву від імені Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а саме Павлова Руслана Вадимовичем в реєстрі відсутня.
Разом з цим, суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
За приписами частини 1, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 12 ГПК України).
При цьому, згідно із п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 24 585 722, 18 грн, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000, 00 грн), а відтак не є малозначною за Законом.
Водночас, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (ч. 4 ст. 60 ГПК України).
Так, згідно частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Як вже було встановлено судом, позовна заява від імені Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підписана його представником Павловим Русланом Вадимовичем, який діє на підставі довіреності без надання доказів на підтвердження того, що вказана особа має статус адвоката.
Отже, з огляду на зазначене, суду жодними доказами не доведено, що подана до Господарського суду міста Києва позовна заява від імені Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підписана особою, яка має право її підписувати у відповідності до вимог чинного законодавства.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин, вказана позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що у відповідності до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 162, 164, 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та додані до неї документи повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили 08.12.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк, визначений ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Суддя Л. Г. Пукшин