ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2025Справа № 910/12062/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" про стягнення 11 299,68 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У вересні 2025 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - Товариство), як власника нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , - про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з листопада 2019 року по лютий 2025 в сумі 11 299,68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
3 жовтня 2025 року через загальний відділ діловодства суду позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
17 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, у яких останній заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що Товариство не є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в справі № 757/41927/18-ц, яка залишена без змін постановою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року в справі № 757/41927/18-ц та набрала законної сили у встановленому порядку. Вказаною постановою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року задоволено частково, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства та державного реєстратора КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" про визнання недійсною та скасування реєстрації майнових прав шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , - задоволено частково, скасовано рішення державного реєстратора Попової О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 3 травня 2018 року № 40920782 на квартиру за вищевказаною адресою та визнано припиненим право власності Товариства на вказане нерухоме майно. З відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Реєстр) вбачається, що власником зазначеного нерухомого майна значиться ОСОБА_1 . Жодних договорів про надання з управління щодо спірного майна Товариство з позивачем не укладало. Відповідач також зазначав, що інформація про дійсного власника спірної квартири неодноразового повідомлялася позивачу.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Київської міської ради від 9 жовтня 2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва" було створено Підприємство та передано на його балансове утримання багатоквартирний житловий будинок № 10А на бульварі Лесі Українки в місті Києві .
Звертаючись до суду з вказаним позовом, Підприємство зазначило, що з листопада 2018 року по лютий 2025 року воно надало Товариству, як власнику нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , - послуги з утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 11 299,68 грн. Відповідач вказані послуги не оплатив, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем на вищевказану суму.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Судом встановлено, що у спірний період правовідносини з надання житлово-комунальних послуг також регулювалися Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон).
Відповідно до пунктів 2, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону виконавець комунальної послуги - це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - це юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Частиною 1 статті 12 Закону чітко встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
При цьому, з 10 червня 2018 року Законом визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 1 Закону: житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5); послуга з управління багатоквартирним будинком - це результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).
Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Проте зі змісту позовної заяви вбачається, що Підприємство просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій за період з листопада 2019 року по лютий 2025 року, надання яких з 10 червня 2018 року чинним законодавством взагалі не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 27 березня 2023 року в справі № 920/1343/21.
Крім того, за приписами пункту 3-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм зазначеного Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов'язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договорів. У такому разі виконавець або управитель не пізніше 30 днів з дати припинення договорів має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг.
У свою чергу, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюються Законом України від 14 травня 2015 року "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", відповідно до статтей 9 та 10 якого управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, включаючи визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку.
За умовами пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону в багатоквартирних будинках, у яких станом на 1 січня 2021 року не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", виконавчий орган місцевої ради (або інший орган суб'єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов'язаний оголосити і провести такий конкурс до 1 травня 2021 року або в тримісячний строк з дня отримання протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку із проханням призначити управителя. Порядок проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Організатор конкурсу не може встановлювати інші умови чи положення проведення конкурсу, які суперечать такому порядку. Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. У разі якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники багатоквартирного будинку приймуть рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, вони мають право достроково розірвати такий договір з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об'єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договору. У такому разі управитель має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг. У разі якщо конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку не було проведено до 1 травня 2021 року, виконавчий орган відповідної місцевої ради (або інший орган суб'єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов'язаний не пізніше шести місяців з дня припинення або скасування воєнного стану оголосити і провести такий конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку у будинках, у яких станом на дату, що передує двом місяцям до запланованої дати оголошення конкурсу, не створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено і не проведено такий конкурс відповідно до пункту 5 статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та абзацу 1 цього пункту.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту укладення між Підприємством та Товариством договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до набрання чинності Закону.
У матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження того, що в будинку № 10А, що розташований за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, - створено об'єднання співвласників такого будинку, а також докази того, що співвласники вказаного будинку визначились з його управителем і таким управителем будинку в спірний період було саме Підприємство.
Так само матеріали даної справи не містять жодних доказів на підтвердження делегування органом місцевого самоврядування за результатами проведення конкурсу функцій управителя вказаного будинку Підприємству. Такі документи учасниками справи під час розгляду даної справи надано не було.
У свою чергу, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно з пунктами 5, 12 частини 3 статті 7 Закону споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
У силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обов'язок у споживача оплатити послуги виникає з наявності факту надання таких послуг та їх споживання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 27 березня 2023 року в справі № 920/1343/21.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд із цим, у силу приписів частини 1 статті 74 ГПК України саме на позивача в даній справі покладено тягар доведення обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, факту надання відповідних послуг відповідачу та їх вартість.
Такий обов'язок випливає із змісту положень Закону, оскільки: споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (пункт 5 частини 1 статті 7).
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач на підтвердження факту надання відповідних послуг відповідачу надав лише розрахунок боргу Товариства за житлово-комунальні послуги за період з листопада 2019 року по лютий 2025 року. У цьому розрахунку зазначено, що відповідачу нараховувалися за об'єкт: "квартира № 17, бульвар Лесі Українки, 10А", платежі за послуги з "обслуговування".
Однак, ні у вказаному розрахунку, ні в позовній заяві Підприємства, не вказано, у якому обсязі надавалися спірні послуги та умови їх нарахування, зокрема: режим надання спірних житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості та тарифи.
При цьому, як вже зазначалося судом, надання житлово-комунальної послуги з утримання прибудинкової території чинним законодавством не передбачено взагалі.
У матеріалах справи також відсутні будь-які належні та допустимі докази виставлення відповідачу відповідних рахунків на оплату спірних житлово-комунальних послуг, а також квитанції на сплату нарахувань за послуги, на які Підприємство посилалась у своєму позові.
Докази на підтвердження факту споживання та обсягів такого споживання відповідачем спірних житлово-комунальних послуг матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що лише сама наявність розрахунку заборгованості не може слугувати доказом наявності у Товариства перед позивачем заборгованості саме в заявленому розмірі та не підтверджує надання Підприємством відповідних житлово-комунальних послуг.
Разом із цим, звертаючись до суду з вказаним позовом, Підприємство зазначило, що Товариство є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження вказаної обставини Підприємство долучило до позову копію інформаційної довідки з Реєстру від 17 червня 2025 року № 431682472.
Разом із цим, зі змісту вказаної довідки вбачається, що вона містить інформацію про інше нерухоме майно - квартиру, загальною площею 58,1 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Однак вказане нерухоме майно не є предметом розгляду даної справи, жодних позовних вимог щодо вказаного майна Підприємство в цьому позові не заявляло.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в справі № 757/41927/18-ц, яка залишена без змін постановою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року та набрала законної сили в установленому порядку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 липня 2022 року задоволено частково, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства та державного реєстратора КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" про визнання недійсною та скасування реєстрації майнових прав шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , - задоволено частково, скасовано рішення державного реєстратора Попової О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 3 травня 2018 року № 40920782 на квартиру за вищевказаною адресою та визнано припиненим право власності Товариства на вказане нерухоме майно.
З відомостей з Реєстру вбачається, що власником спірного нерухомого майна значиться ОСОБА_1 .
Жодних інших документів, які б свідчили про те, що спірне нерухоме майно - квартира АДРЕСА_4 , є власністю Товариства, Підприємство не надало. Такі документи відсутні й у матеріалах справи. Отже доводи позивача про те, що відповідач є споживачем за фактично надані послуги щодо спірного приміщення, є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують факт надання Товариству відповідних спірних послуг, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Підприємства, у зв'язку з чим останні задоволенню не підлягають.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-249, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 8 грудня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко