125/1936/25
3/125/760/2025
Іменем України
05.12.2025 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області справу про адміністративне правопорушення, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 ,
- за ч. 1 ст. 130 КпАП України, -
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №467991 серії ЕПР 1 №467991 ОСОБА_1 29.09.2025 року о 02 год. 45 хв. в м. Бар по вул.. Героїв Майдану керував транспортним засобом автомобілем «Нісан» державний номерний знак НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Жунку Д.С. заперечили проти обвинувачення, надали клопотання про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 пояснив, що являється військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 , займає посаду кухаря, відповідає за вчасне приготування їжі та забезпечення харчуванням військовослужбовців. 29.09.2025 року в 03 год. 00 хв. він мав заступити в наряд та готувати їжу для 160 військовослужбовців. В м. Бар по вул.. Героїв Майдану він був зупинений працівниками поліції. Причини зупинки не пояснили. ОСОБА_1 пред'явив усі необхідні документи та документи військовослужбовця, та повідомив що негайно слідує до військової частини щоб заступити в наряд. Працівник поліції повідомив, що вбачає ознаки сп'яніння, а саме: порушення мови, поведінка яка не відповідає обстановці, та запропонував проїхати до лікарні щоб пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікувальному закладі КНП «Барська міська лікарня». ОСОБА_1 пояснив, що зобов'язаний негайно прибути до військової частини та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. Поліцейський повідомив про відсутність в нього спеціальних технічних засобів для проведення огляду та наполягав їхати до лікарні. За вказаних обставин ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП «Барська міська лікарня».
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, відеозапис, суд приходить до висновку про відсутність доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справу щодо нього необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №467991 встановлено, що 29.09.2025 о 02 год.45 хв. в м. Бар по вул. Героїв Майдану (Пролетарська) водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Нісан» державний номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп'яніння,а саме почервоніння очей, порушення мови, поведінка яка не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я КНП «Барська міська лікарня» відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно п. 2.9 Правил дорожнього руху України забороняється водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп'яніння.
Огляд водія (судноводія) на стан сп'яніння, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, наведеними у п.3 розділу І Інструкції № 1452/735.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейським виявлено ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння очей, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці.
Однак, ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.266 КУпАП та п.7 розділу І Інструкції, не було запропоновано пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів, ознаки алкогольного сп'яніння не були озвучені і водія не було проінформовано про причини вимоги щодо проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Ознака «почервоніння очей», вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, не відноситься до ознак сп'яніння, згідно пунктів 3, 4 розділу І Інструкції №1452/735.
Стосовно ознаки, вказаної у протоколі про адміністративне правопорушення, як «порушення мови», судом встановлено, що ОСОБА_1 має супутні основному діагнозу захворювання: Заїкання із захлинанням високого ступеню, тоніко клонічна форма з артикулярними та дихальними судомами, що охоплює весь мовний апарат та робить мову малозрозумілою, про що зазначено в копії виписного епікризу №6915.
Таким чином, порушення мови ОСОБА_1 є ознакою захворювання, а не стану сп'яніння.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.(абзац 5 ст. 266 КУпАП)
У відповідності до п.1 ч. 1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.
Згідно із п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Постановою Барського районного суду Вінницької області від 15.10.2025 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , що надійшли до суду за ч. 1 ст. 130 КпАП України, було повернуто до Відділення поліції №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області для доопрацювання та усунення недоліків, а саме шляхом долучення DVD-R диска, який містять відео вказаної у протоколі події , або шляхом надання офіційної інформації про відсутність відеозапису.
На виконання постанови суду 31.10.2025 повторно надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з DVD-R диску встановлено, що цифровий носій DVD-R диск, доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, не містить матеріалів відеозапису.
Матеріали справи, які надійшли до суду після доопрацювання та усунення недоліків містять цифровий носій, однак, під час його відтворення у судовому засіданні було виявлено, що цифровий носій DVD-R диск не зчитується.
Таким чином, в порушення положень абзацу 2 ст.266 КУпАП, до матеріалів справи поліцейським не долучено матеріалів відеозапису.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №1744 від 10.10.2025 року.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 №3507 від 10.10.2025 року солдат ОСОБА_1 25.09.2025 року о 03 год.30 хв. заступив на зміну наряду кухарів. Підчас проходження медичного огляду черговим медичним працівником військової частини НОМЕР_4 о 03 год. 00 хв. 29.09.2025 року за клінічними ознаками «тверезий» і отримав допуск до несення наряду. 29.09.2025 року об 11 год. 00 хв. був направлений на медичний огляд в КНП «Барська міська лікарня». На момент огляду черговим лікарем лікарні за клінічними ознаками «тверезий». Обстежений спеціальним технічним засобом «Драгер» 11 год. 20 хв, висновок «тверезий». В 2020 році солдату ОСОБА_1 був встановлений діагноз: Заїкання із захлинанням високого ступеню, тоніко клонічна форма з артикулярними та дихальними судомами, що охоплює весь мовний апарат та робить мову малозрозумілою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. Проходити огляд в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився у зв'язку із безпідставністю вимог щодо проведення огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я та пояснив поліцейському, що він є військовослужбовцем і повинен терміново з'явитися за місцем служби для виконання обов'язків військової служби.
Таким чином, поведінка ОСОБА_1 цілком відповідала обстановці, а тому така ознака сп'яніння як «поведінка, що не відповідає обстановці», вказана у протоколі про адміністративні правопорушення, не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, щодо військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп'яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП.
Військовослужбовець ОСОБА_1 , згідно протоколу, перебував за кермом із ознаками алкогольного сп'яніння і тому за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП.
При цьому суд виходить із того, що згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його фактичне проходження значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях (за кермом, зокрема) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми.
Таку позиція узгоджується з постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24.01.2025 у справі № 351/1403/24.
Відповідно до ст. 266-1 КУПАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Виниклі сумніви щодо винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього та приходить до висновку щодо недоведеності існування складу адміністративного правопорушення.
Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом». У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року, Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).
Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Викладене дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.
Оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, поза розумним сумнівом не доведена, а тому справу необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.
На підставі викладеного та керуючись статтями 130, 221, 247, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Клопотання захисника адвоката Жунку Д.С. про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення - задовольнити.
Адміністративну справу за ч. 1 ст. 130 КпАП України стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області.
Суддя: