номер провадження справи 9/142/25
08.12.2025 Справа № 908/2506/25
м.Запоріжжя
За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ ВП 40123454
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Запорізькі акумулятори», код ЄДРПОУ 42828599
про стягнення суми 184415,75 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Запорізькі акумулятори» суми 125286,30 грн штрафу, суми 20368,15 грн пені, суми 35140,46 грн інфляційних втрат та суми 3620,84 грн - 3% річних, всього - загальної суми 184415,75 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.08.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2506/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 25.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2506/25, присвоєний номер провадження 9/142/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором закупівлі матеріально-технічних ресурсів № ЦРЕКМ/В-24039 від 07.06.2024, а саме: здійснення поставки товару з порушенням передбачених договором строків. У зв'язку із цим на підставі п. 9.3.1 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15% штрафу в розмірі 125286,30 грн, 0,1% пені у розмірі 20368,15 грн за загальний період прострочення з 24.11.2024 по 23.12.2024. Окрім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 09.11.2024 по 23.12.2024 в розмірі 3620,84 грн та інфляційні втрати за період прострочення з листопада 2024 по грудень 2024 включно в розмірі 35140,46 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 509, 526, 599, 610, 625, 626-628 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 08.09.2025, відповідач заперечив проти позову, посилаючись на нікчемність рознарядки від 10.10.2024, внаслідок її підписання неуповноваженими особами. Визнав затримку поставленого товару лише за видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024 на 4 дні. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на вартість товару, поставленого за видатковими накладними №хАКБ0001704 від 29.11.2024 та №хАКБ0001730 від 05.12.2024, як безпідставних. Також на підставі ст. 551 ЦК України зменшити розмір штрафу, нарахованого за прострочення поставки товару за видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024, до 1% від заявленої до стягнення суми.
Розглянувши матеріали справи, суд
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі директора філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Вінничука Олексія Миколайовича та першого заступника директора філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця» Бикусової Надії Іванівни (Покупець, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП Запорізькі акумулятори» в особі директора Паргамонова Сергія Валерійовича (Постачальник, відповідач у справі) 07.06.2024 уклали Договір закупівлі матеріально-технічних ресурсів №ЦРЕКМ/В-24039 (далі - Договір). Договір укладено за результатами проведеної закупівлі №UA-2024-05-09-008778-а, у відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», в тому числі з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.
За умовами вказаного Договору, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до Специфікації (Додаток №1 до даного Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець - прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування товару: акумуляторна батарея ENERGIA 6CT-140AЗ (3) (A) 900A 12V (E) / акумуляторна батарея SRT 6CT-140AЗ (3) (A) 900A 12V (E), акумуляторна батарея ENERGIA 6CT-190AЗ (3) (В) 1200A 12V (E) / акумуляторна батарея SRT 6CT-190AЗ (3) (В) 1200A 12V (E), акумуляторна батарея EUROTRUCK 6CT-230AЗ (3) (С) 1500А 12V (E) / акумуляторна батарея GREEN POWER Max 6CT-230АЗ (3) (С) 1500А 12V (E) / акумуляторна батарея STARTA Strong 6СТ-230АЗ (3) (С) 1500 А 12V (E), акумуляторна батарея EUROCAR 6СТ-78АЗ (1) (L3) 780А 12V (Е) / акумуляторна батарея GREEN POWER Max 6CT-78АЗ (1) (L3) 780А 12V (E) / акумуляторна батарея STARTA Strong 6СТ-78АЗ (1) (L3) 780А 12V (E) (номер реєстрації закупівлі ЦРЕКМ-24Т_012_ВО).
Кількість, асортимент, марка, рік / дата виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації (Додаток №1 до даного Договору) до цього Договору (п. 1.3 Договору).
В пункті 4.2 Договору сторони погодили, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем. Місце поставки товару - м. Київ. Право власності на товар переходить до Покупця з дати поставки товару.
Згідно з п. 4.3 Договору, зі сторони Покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту Покупця щонайменше двома уповноваженими особами Покупця з числа таких: директор (особа, що виконує його обов'язки) філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця»; перший заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця»; заступник директора (особа, що виконує його обов'язки) філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» АТ «Укрзалізниця».
Покупець не несе відповідальність та обов'язку оплати за поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, посади яких визначені у цьому пункті Договору… За необхідності, рознарядка може бути відкоригована Покупцем, про що обов'язково повідомляється Постачальнику.
З пункту 4.5 Договору слідує, що сторони домовились, що рознарядка Покупця та товар направляється ним Постачальнику в один з таких способів*: (*на розсуд сторін)
- на поштову адресу Постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику Постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу Постачальника (зазначену в цьому Договорі) скан-копії відповідної рознарядки в формі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим Постачальником з дати направлення Покупцем на електронну адресу Постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Покупця.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п. 4.6 Договору).
За змістом п. 6.3 Договору, загальна ціна Договору становить 696 035,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 139 207,00 грн, усього з ПДВ 835 242,00 грн. Ціна Договору включає в себе обов'язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов'язані з виконанням цього Договору.
Згідно з п. 7.2 Договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим Договором проводиться Покупцем на 21-ий календарний день з дати підписання Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього Договору.
Відповідно до пп. 8.3.1 п. 8.3 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором.
Пунктами 16.1 та 16.2 Договору визначено, що строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, у межах строків, визначених умовами цього Договору.
Додатком №1 до Договору є Специфікація №1, в якій сторони, зокрема, погодили найменування (асортимент товару), гарантійний строк експлуатації, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, ціну за одиницю з ПДВ та загальну суму (загальну ціну) з ПДВ.
В обґрунтування заявлених вимог, позивачем надано (додано до позову) копію Рознарядки №6/802 від 10.10.2024 на поставку товару на загальну суму 835 242,00 грн (арк.с. 33-34).
Також до позовної заяви додано копію Рознарядки №6/1076 від 19.11.2024 про поставку товару на загальну суму 835242,00 грн, в якій в т.ч. зазначено, що у Рознарядці №6/802 від 10.10.2024 виявлена механічна помилка в найменуванні продукції і враховуючи викладене та на її заміну надається інша Рознарядка (№6/1076 від 19.11.2024) (арк.с. 35-36).
Відповідач здійснив поставку позивачу товару на загальну суму 835242,00 грн, що підтверджується видатковими накладними (копії містяться в матеріалах справи), а саме:
- видатковою накладною №хАКБ0001704 від 29.11.2024 на суму 381342,00 грн;
- видатковою накладною № хАКБ0001730 від 05.12.2024 на суму 123600,00 грн;
- видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024 на суму 330300,00 грн.
Покупець, в свою чергу, здійснив оплату за товар, про що свідчать платіжні інструкції № 29681 від 14.01.2025 на суму 381342,00 грн, № 29683 від 14.01.2025 на суму 123600,00 грн та № 34945 від 16.01.2025 на суму 330300,00 грн (копії додані відповідачем до відзиву).
Оскільки, як зазначив позивач, відповідач здійснив поставку товару з порушенням визначених Договором строків, позивач з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію №ЦРЕКМ-6/38-25 від 31.03.2025 з вимогою сплатити штраф згідно п.п. 9.3.1 Договору №ЦРЕКМ/В-24039 від 07.06.2024 в розмірі 125286,30 грн та пеню в розмірі 20368,15 грн.
У відповіді на претензію №09/04/2025/2 від 09.04.2025 відповідач заперечив проти викладених позивачем вимог про стягнення штрафних санкцій, зазначивши, що рознарядка № 6/802 підписана з боку Покупця (позивача) з порушенням умов п. 4.3 Договору; фактичне отримання Постачальником (відповідачем) рознарядки № 6/802 від 10.10.2024 відбулось 19.11.2024, а отже прострочення поставки відсутнє; перша рознарядка № 6/802 від 10.10.2024 була визнана самим же Покупцем помилковою, що вбачається з листа Покупця від 19.11.2024, яким направлено Постачальнику іншу рознарядку; рознарядки були направлені Покупцем Постачальнику з іншої електронної адреси, ніж та, що зазначена в Договорі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.
З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
За змістом ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України, сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було зазначено судом вище, відповідно до п. 4.2 Договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений Покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки Покупцем.
В п. 4.3 Договору зокрема передбачено, що за необхідності, рознарядка може бути відкоригована Покупцем, про що обов'язково повідомляється Постачальнику.
Як встановлено судом вище, в обґрунтування заявлених вимог, позивачем надано (додано до позову) копію Рознарядки №6/802 від 10.10.2024 на поставку товару на загальну суму 835 242,00 грн (арк.с. 33-34).
Також до позовної заяви додано копію Рознарядки №6/1076 від 19.11.2024 про поставку товару на загальну суму 835242,00 грн, в якій в т.ч. зазначено, що у Рознарядці №6/802 від 10.10.2024 виявлена механічна помилка в найменуванні продукції і враховуючи викладене та на її заміну надається інша Рознарядка (№6/1076 від 19.11.2024) (арк.с. 35-36).
Отже, останнім днем строку виконання зобов'язання з поставки товару за Договором відповідно до наданої позивачем відповідачу Рознарядки №6/1076 від 19.11.2024, яка була надана на заміну попередньої Рознарядки № №6/802 від 10.10.2024, є 19.12.2024.
Поставка відповідачем позивачу товару на загальну суму 835242,00 грн була здійснена за видатковими накладними (копії містяться в матеріалах справи), а саме за:
- видатковою накладною №хАКБ0001704 від 29.11.2024 на суму 381342,00 грн;
- видатковою накладною № хАКБ0001730 від 05.12.2024 на суму 123600,00 грн;
- видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024 на суму 330300,00 грн.
За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що поставка товару за видатковими накладними №хАКБ0001704 від 29.11.2024 на суму 381 342,00 грн та № хАКБ0001730 від 05.12.2024 на суму 123 600,00 грн здійснена в узгоджені Договором строки. Порушення відповідачем строків поставки товару відбулося лише за видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024 на суму 330300,00 грн на три календарні дні (з 20.12.2024 по 22.12.2024). При цьому 23.12.2024 - день поставки товару за видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024 суд не враховує, оскільки таке зобов'язання 23.12.2024 виконане.
Доводи відповідача про нікчемність Рознарядки внаслідок її підписання неуповноваженими особами (Рознарядка підписана заступником директора філії Василенко М. та заступником директора філії Романів В.), суд відхиляє, оскільки наступні дії відповідача (поставка товару) свідчать про її прийняття відповідачем до виконання.
Крім того, за умовами Договору (п. 4.3) правові наслідки підписання рознарядки іншими особами, ніж тими, посади яких зазначені у цьому пункті Договору, визначені виключно для Покупця (позивача).
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
Підпунктом 9.3.1 пункту 9.3 Договору встановлено, що при порушені строків поставки Постачальник оплачує Покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього Договору, а за порушення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання Постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо Постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово Покупець.
Як було встановлено судом вище, відповідач порушив строк поставки товару відповідно до умов Договору лише за видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024 на суму 330300,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, яка нарахована позивачем за порушення відповідачем на понад 15 календарних днів поставки товару (у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення), а також штрафу у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару (за видатковими накладними №хАКБ0001704 від 29.11.2024 на суму 381342,00 грн та № хАКБ0001730 від 05.12.2024 на суму 123600,00 грн) є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
В даному випадку, враховуючи вищенаведені висновки щодо порушення строку поставки товару лише за видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024 на суму 330300,00 грн, а також умови договору та приписи діючого законодавства, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 49545,00 грн штрафу (15% від вартості непоставленого в строк товару) за прострочення поставки товару на суму 330300,00 грн (за видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024).
У відзиві на позов відповідачем викладено клопотання про зменшення розміру штрафу, нарахованого за прострочення поставки товару за видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024 до 1% від заявленої до стягнення суми.
Вирішуючи питання про зменшення штрафу суд враховує наступне.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Суд враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити непомірний тягар для божника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 918/116/19.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності та розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд оцінює ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідки порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених ст. 2 ГПК України.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
Також Верховний Суд у поставі по справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Вищенаведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.
Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21.
Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі й з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).
Отже, суд зауважує, що наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити надмірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Також суд повинен встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, закон допускає виплату кредитору такої компенсації його витрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
Оцінивши у сукупності доводи сторін щодо нарахування штрафу, викладені у заявах по суті (у позовній заяві та відзиві), суд дійшов до висновку про зменшення розміру штрафу.
При цьому, судом зокрема враховано: 1) умови Договору, в т.ч. розділ 9 Договору «Відповідальність сторін», та його укладення у період дії воєнного стану в України, тобто сторони розуміли (не могли не розуміти) відповідні ризики; 2) положення ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України в яких закріплено, що сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України; 3) суму (вартість) товару (330300,00 грн), що був поставлений з простроченням; а також: 4) незначне прострочення (три дні) поставки товару; 5) відповідач не відмовлявся від виконання своїх обов'язків за договором; 6) більшу частину обсягу товару, обумовленого Договором, поставлено позивачу в строк; 7) відсутні докази понесення позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем поставки товару на три дні; 8) відсутні докази настання негативних наслідків, спричинених затримкою поставки товару для позивача.
На підставі викладеного, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, дотримуючись балансу інтересів обох сторін, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу від визнаного судом обґрунтовано заявленого (49545,00 грн) на 50%, стягнувши з відповідача штраф в розмірі 24772,50 грн.
Зменшення суми штрафу на 50 % не звільняє відповідача від господарської відповідальності, однак є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з аналізу наведеної норми права слідує, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється виключно у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим, за умовами Договору №ЦРЕКМ/В-24039 від 07.06.2024 Постачальник (відповідач у справі) зобов'язався поставити товар. І, як встановлено судом вище, мало місце прострочення саме з поставки товару (за видатковою накладною №хАКБ0001822 від 23.12.2024). Отже порушення відповідачем грошових зобов'язань до Договором відсутнє.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 35140,46 грн інфляційних втрат та суми 3620,84 грн - 3% річних є безпідставними та задоволенню не підлягають.
На підставі усього вищевикладеного, позов задовольняється судом частково.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, слід зазначити, що у разі, коли суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 813,50 грн витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Запорізькі акумулятори», код ЄДРПОУ 42828599 (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 4) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) в особі філії «Центр з ремонту та експлуатації колійних машин» Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ ВП 40123454 (03126, м. Київ, вул. Володимира Качали, буд. 7), на рахунок АТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, ІПН 400758126555 на розрахунковий рахунок Банк: IBAN НОМЕР_1 , в АТ «Ощадбанк», суму 24772 (двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн 50 коп. штрафу.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Запорізькі акумулятори», код ЄДРПОУ 42828599 (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 4) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) суму 813 (вісімсот тринадцять) грн 50 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва