08.12.2025 Справа № 908/3628/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін
заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову (вх. №24496/08-08/25 від 04.12.2025) у справі №908/3628/25
за позовом: Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01001, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» (72214, Запорізька область, Веселівський район, с. Менчикури, вул. Івана Франка, буд. 40)
до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про солідарне стягнення грошової суми,
02.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №4009/08-07/25 (документ сформований в системі Електронний суд 02.12.2025) Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення суми 4 768 312,92 грн, яка складається з: 3 305 865,81 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 462 447,11 грн - заборгованості по процентам.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 02.12.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3628/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
04.12.2025 до суду від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» надійшла заява про забезпечення позову (вх. №24496/08-08/25, сформована в підсистемі Електронний суд 04.12.2025), якою позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 97,62 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 29522629, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
За змістом положень ч.ч. 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову АТ «Райффайзен Банк» зазначає, що тривале невиконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором №012/10892/0598738 від 29.08.2019 та договором поруки №12/Д4-РБ/28/168 від 29.08.2019 призвели до виникнення заборгованості в загальному розмірі 4 768 312,92 грн. Зауважує, що ОСОБА_1 є засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентузіаст», був підписантом Кредитного договору та заяви про видачу кредитних коштів. При цьому, після виникнення проблемної заборгованості Відповідач-2 не виходив на зв'язок з Банком задля добровільного врегулювання заборгованості та станом на сьогодні продовжує ігнорувати вимоги Позивача про погашення кредитної заборгованості. Зазначає, що оскільки предметом спору є стягнення заборгованості з відповідачів в сумі 4 768 312,92 грн, ураховуючи значну ціну позову, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі та ефективне поновлення порушених прав позивача залежить від наявності у відповідачів майна чи грошових коштів.
У зв'язку з зазначеним, заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу-2 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме квартиру АДРЕСА_3 . Вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів АТ «Райффайзен Банк» та вплинути на виконання рішення у даній справі, оскільки на вказаному майні відсутні будь-які обмеження щодо його відчуження, відповідно відповідач-2 може без перешкод здійснити відчуження квартири.
Обґрунтовуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами позивач зазначає, що згідно інформації з сайту https://rieltor.ua/ середня ринкова вартість за м.2 квартир в.м. Запоріжжі по вулиці Товариській складає 500-700 доларів Відтак, орієнтовна вартість вказаного майна складає 48 810 - 68 600 дол. США, що, з урахуванням курсу НБУ 42,2034 грн./дол. США станом на 04.12.2025р., еквівалентно 2 059 948 - 2 895 153 грн, тоді як ціна позову у дані справі становить 4 768 312,92 грн.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії. Частинами 3, 4 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зі змісту норми статті 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Така позиція викладена Верховним судом у постанові від 10.10.2024 по справі №915/549/24.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
- умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21);
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. (пункт 24);
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).
Отже, у разі звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22.
Відповідно до частини 4 ст. 236 ГПК України суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру про солідарне стягнення з відповідачів (позичальника та поручителя) заборгованості за кредитним договором №012/10892/0598738 від 29.08.2019 та договором поруки №12/Д4-РБ/28/168 від 29.08.2019, яка складається з тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, в загальному розмірі 4 768 312,92 грн.
Із наведених у заяві про забезпечення позову обставин та наданих доказів убачається, що все майно (земельні ділянки, нежитлові будівлі), яке належить позичальнику (ТОВ «Ентузіаст») на праві приватної власності або перебуває в його користуванні, знаходиться на тимчасово окупованій території України. Тобто, позичальник не має майна на території, підконтрольній України, за рахунок якого може бути виконано судове рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог.
ОСОБА_1 є засновником та керівником ТОВ «Ентузіаст», був підписантом кредитного договору та заяви про видачу кредитних коштів. За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 965091098 від 29.09.2025), ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира загальною площею 97,62 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:29522629.
Суд уважає, що матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів Банку у випадку не застосування заходів забезпечення позову.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт нерухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому суд зазначає, що обраний вид забезпечення позову - арешт на нерухоме майно - не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Суд зауважує, що у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, від 10.10.2024 у справі №915/549/24).
Верховний Суд неодноразово наголошував (в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з інформації з сайту https://rieltor.ua/ середня ринкова вартість за один квадратний метр квартир в м. Запоріжжі по вулиці Товариській складає 500-700 доларів. Відтак, орієнтовна вартість вказаного майна (квартира загальною площею 97,62 кв.м.) складає 48810 - 68600 доларів США, що з урахуванням курсу НБУ 42,2034 грн/дол. США станом на 04.12.2025, еквівалентно 2 059 948 - 2 895 153 грн, а ціна позову у даній справі становить 4 768 312,92 грн.
З урахуванням наведеного суд виснує, що накладення арешту на майно відповідача-2 - поручителя за кредитним договором, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, відтак суд задовольняє заяву АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову.
Суд, ураховуючи положення статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб, щодо яких вживаються заходи, або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі №908/3628/25 задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), а саме: квартиру загальною площею 97,62 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 29522629.
Стягувач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (01001, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-А; ідентифікаційний код юридичної особи 14305909).
Боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати стягувачу.
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її прийняття - до 08.12.2028.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала підписана 08.12.2025.
Суддя Федько Олександра Анатоліївна