номер провадження справи 5/152/25
01.12.2025 Справа № 908/2781/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» (вул. Рудиківська, буд.49, смт. Козин, Обухівський район, Київська область, 08711; код ЄДРПОУ 22927045)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» (бул. Вінтера, буд. 46, офіс 215, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 43859282)
про стягнення 1 287 446,29 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Гавкалюк В.В. (в режимі відеоконференції) - довіреність у порядку передоручення № б/н від 17.01.2025;
Від відповідача: Чепенко М.В. (в режимі відеоконференції) - ордер серії СА № 1113872 від 23.02.2025, свідоцтво серії ЧК № 001129 від 02.05.2019;
04.09.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» про стягнення 1 287 446,29 грн.
04.09.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2781/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 07.10.2025 та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
19.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Крім цього, 25.09.2025 від ТОВ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у заявленому розмірі 466 449,41 грн. та 3 % річних у заявленому розмірі 92 932,88 грн. посилаючись на тяжке фінансове становище та наявність воєнного стану як конкретного впливу на Відповідача і його фінансово господарську діяльність.
07.10.2025 від Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився із доводами відповідача. Підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.10.2025 № 908/2781/25 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» та розгляд справи № 908/2781/25 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Відкрите провадження у справі № 908/2781/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.10.2025 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 10.10.2025 № 908/2781/25 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» про забезпечення проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
14.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» до суду надійшла заява про проведення судових засідань по справі № 908/2781/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Вказана заява судом задоволена та долучена до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 20.10.2025 № 908/2781/25 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.11.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою та призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд» ЄСІКС.
У судовому засіданні 10.11.2025 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 01.12.2025 о 10 год. 30 хв., про що присутні представники сторін повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання в режимі відеоконференції. Наступне засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 01.12.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд» ЄСІКС.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі зазначивши, що 12.04.2021 між Публічним акціонерним товариством «ЦЕНТРЕНЕРГО» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» (Покупець) укладений договір № 20/21-48-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (Договір), предметом якого є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначається за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі. Згідно з п. 2.1 Договору, Продавець зобов'язався відпустити електричну енергію в Об'єднану Енергосистему України, а Покупець зобов'язався відібрати електричну енергію з Об'єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку №1, згідно п.п. 23 п. 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 №499. При терміні постачання, що перевищує 7 днів, в разі необхідності зменшення графіку відпуску/відбору електричної енергії не більше ніж 5% від загального обсягу відпуску/відбору електричної енергії визначеного у Додатку 1, Продавець та Покупець письмово, за 3 доби до дати початку відпуску/відбору електричної енергії, узгоджують зміни обсягів відпуску/відбору визначеного у Додатку 1. Підписане Продавцем та Покупцем письмове узгодження є Додатком до цього Договору. У пункті 3.3 Договору визначено, що період відпуску/відбору складається з відповідних етапів. Згідно з Додатком № 1 до Договору №20/21-48-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 12.04.2021, Покупець купує у Продавця електричну енергію на відповідних умовах. Під час дії Договору та виконання взятих на себе зобов'язань Відповідачем відібрано електричної енергії у загальному обсязі 15 360 МВт.г., в тому числі по наступним місяцям: - у травні 2021 року відібрано електричної енергії у обсязі 14880 МВт.г. загальною вартістю 22 569 984,00 грн.; - у червні 2021 року відібрано електричної енергії у обсязі 480 МВт.г. загальною вартістю 728 064,00 грн. Всього: 23 298 048,00 грн. При цьому, в порушення умов Договору, ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» не здійснив оплати та відмовився від відбору зазначеного у Додатку №1 обсягу електричної енергії, починаючи з червня місяця за період: з 02.06.2021 по 30.06.2021 року, що підтверджується судовим рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/817/22 від 30.11.2022 року. Як наслідок, Позивачем та Відповідачем на підтвердження відпуску/відбору електричної енергії у обсязі 15 360 МВт.г. оформленні, підписанні та скріплені печаткою Акти купівлі-продажу електричної енергії за травень та червень місяці 2021 року. В свою чергу, Відповідачем отриманий обсяг електричної енергії у кількості 15 360 МВт.г. загальною вартість 23 298 048,00 грн. сплачений лише частково на суму 22 569 984,00 грн., що підтверджується реєстром оплат по Договору №20/21-48-РДД від 12.04.2021. Таким чином, залишок заборгованості за Договором №20/21-48-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 12.04.2021 складає 728 064,00 грн. (23 298 048,00 грн. - 22 569 984,00 грн.) і припадає на 7 етап (1-5 число червня) відпуску/відбору, оскільки Відповідачем не було забезпечено попередню оплату за електричну енергію не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап. ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» неодноразово зверталось до ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» з листами про терміновість погашення заборгованості за відпущену електричну енергію на суму 728 064,00 грн. Проте, вказані листи залишились ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» без відповіді та задоволення. На підставі викладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 728 064,00 грн., 3 % річних за період з 01.06.2021 по 01.09.2025 на суму 92 932,88 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2021 по липень 2025 на суму 466 449,41 грн.
Представник відповідача частково заперечив проти позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Наявність основної заборгованості перед ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» у розмірі 728 064,00 грн. визнав. Разом із тим, вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 466 449,41 грн. та 3 % річних у сумі 92 932,88 грн., заявлені на підставі ст. 625 ЦК України, вважає такими, що підлягають зменшенню, оскільки незважаючи на формальну відповідність такого нарахування вимогам закону, заявлені до стягнення суми є надмірними та неспівмірними з реальними наслідками порушення зобов'язання. Так, на період з 24.02.2022 припав воєнний стан в Україні, який суттєво ускладнив здійснення господарської діяльності відповідача, призвів до обмеження доступу до фінансових ресурсів, ускладнення платіжного обігу та зростання загальних економічних ризиків. Фінансові показники підприємства істотно погіршилися, що не могло не вплинути на строки розрахунків і можливість вчасного виконання грошових зобов'язань. Характер та тривалість зупинення господарської діяльності під час воєнного стану зумовили ситуацію, за якої нараховані інфляційні втрати та 3 % річних не відповідають принципам справедливості, розумності й співмірності, закріпленим у статтях 3, 509, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України. У сукупності ці обставини свідчать про те, що заявлені позивачем інфляційні втрати та 3 % річних не можуть бути сприйняті в заявленому розмірі та підлягають критичному перегляду з урахуванням фактичної економічної ситуації та впливу воєнного стану на діяльність відповідача. Зупинення перебігу позовної давності не означає права кредитора безмежно нарощувати розмір додаткових санкцій. Нарахування інфляційних втрат і 3 % річних за період, що перевищує три роки, є неправомірним та підлягає відсіченню. Таким чином, беручи до уваги значний період нарахування 3 % річних та те, що сукупний розмір інфляційних втрат і 3 % річних становить 559 382,29 грн. - майже 77 % від основного боргу 728 064,00 грн., суд також має врахувати істотний вплив воєнного стану на господарську діяльність відповідача, що об'єктивно зумовило неможливість своєчасного виконання зобов'язань у повному обсязі. З урахуванням вищевикладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити частково, відмовивши в частині стягнення 3 % річних на суму 92 932,88 грн. та інфляційних витрат у розмірі 466 449,41 грн.
Представник позивача не погодився із запереченнями відповідача з підстав зазначених у відповіді на відзив вказавши, що для звільнення від відповідальності необхідним є доведення, що між порушенням зобов'язання та форс-мажорними обставинами є безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Однієї констатації факту наявності форс-мажорних обставин недостатньо для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Обов'язковим елементом, необхідним для звільнення боржника від відповідальності з цієї підстави, є причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами та неможливістю виконати зобов'язання. З урахуванням викладеного, Відповідачем не було наведено даних, що саме форс-мажорні обставини позбавили його можливості виконати взяті на себе зобов'язання за Договором. Також позивач зазначив, що під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, що впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Наявність невиконаного грошового зобов'язання за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору щодо обов'язку сплатити грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення. З огляду на вище викладене, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» не спростовано факт порушення господарського зобов'язання по Договору № 20/21-48-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 12.04.2021, за не оплату електричної енергії, за що передбачено відповідальність у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заперечень на відповідь на відзив представник відповідача суду не надав.
У судовому засіданні 01.12.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, суд
12.04.2021 між Публічним акціонерним товариством «ЦЕНТРЕНЕРГО» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» (Покупець) укладений договір № 20/21-48-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (Договір).
Зазначений Договір укладено за результатами електронного аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами № ЕР-120421-11, що відбувся 12.04.2021 року у м. Києві на товарній біржі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа», про що видано відповідне аукціонне свідоцтво №03-ЕР-120421-11-1-2, обсяг електричної енергії становить - 29 280 МВт.*год, ціна за 1 МВт.*год (з акцизним податком та без ПДВ) становить - 1 264,00 грн., загальна вартість без ПДВ становить - 37 009 920,00 грн., крім того ПДВ - 7 401 984,00 грн., а разом - 44 411 904,00 грн.
Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначається за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому договорі.
Згідно з п. 1.2 договору, тип графіку продажу електричної енергії (Базове навантаження, Пікове навантаження, Позапікове навантаження) визначається у додатку № 1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що Продавець зобов'язується відпустити електричну енергію в Об'єднану Енергосистему України, а Покупець зобов'язується відібрати електричну енергію з Об'єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку №1, згідно п.п. 23 п. 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 № 499.
При терміні постачання, що перевищує 7 днів, в разі необхідності зменшення графіку відпуску/відбору електричної енергії не більше ніж 5% від загального обсягу відпуску/відбору електричної енергії визначеного у Додатку 1, Продавець та Покупець письмово, за 3 доби до дати початку відпуску/відбору електричної енергії, узгоджують зміни обсягів відпуску/відбору визначеного у додатку 1. Підписане Продавцем та Покупцем письмове узгодження є додатком до цього договору.
У разі виникнення технічної необхідності та/або прийняття Регулятором змін в Правила ринку в частині змін умов діяльності продавця на ринках електричної енергії, продавець має право в односторонньому порядку, письмово попередивши покупця не менше ніж за 3 доби до дати початку відпуску/відбору електричної енергії, знизити обсяг відпуску/відбору електричної енергії до 50% від загального обсягу відпуску/відбору електроенергії визначеного у додатку 1.
Відповідно до п. 2.6 договору, не пізніше 3-х робочих днів місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу електричної енергії, Продавець зобов'язується направити Покупцю підписані та скріплені печаткою Продавця, 2 примірники акту купівлі-продажу електричної енергії, у яких зазначаються обсяги відпуску/відбору електричної енергії відповідно до зареєстрованих обсягів електричної енергії на електронній платформі Оператора систем передачі (далі - “Акти»). Покупець не пізніше 2-х робочих днів, наступних за днем отримання актів, зобов'язується направити Продавцю один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або направити в письмові формі мотивовану відмову від підписання акту.
Покупець, відповідно до умов цього договору відображає приймання права власності на електричну енергію, надає, погоджує та підписує усі необхідні документи, складені у відповідності до вимог чинного законодавства (п. 2.7 договору).
Згідно з п. 3.1 договору, ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва.
Відповідно до пункту 3.2 договору, оплата за електричну енергію проводиться Покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у Розділі 10 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап.
Пунктом 3.3 договору визначено, що період відпуску/відбору складається з таких етапів:
-1 етап: 1-5 число місяця (квітень) відпуску/відбору;
-2 етап: 6-10 число місяця (квітень) відпуску/відбору;
-3 етап: 11-15 число місяця (квітень) відпуску/відбору;
-4 етап: 16-20 число місяця (квітень) відпуску/відбору;
-5 етап: 21-25 число місяця (квітень) відпуску/відбору;
-6 етап: 26-31 число місяця (квітень) відпуску/відбору;
-7 етап: 1-5 число місяця (травень) відпуску/відбору;
-8 етап: 6-10 число місяця (травень) відпуску/відбору;
-9 етап: 11-15 число місяця (травень) відпуску/відбору;
-10 етап: 16-20 число місяця (травень) відпуску/відбору;
-11 етап: 21-25 число місяця (травень) відпуску/відбору;
-12 етап: 26-30 число місяця (травень) відпуску/відбору.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що у разі надходженням від організатора аукціону - ТБ “Українська енергетична біржа» на розрахунковий рахунок Продавця суми гарантійного внеску, внесеної покупцем для участі в аукціоні, вказана сума гарантійного внеску після його фактичного надходження на розрахунковий рахунок Продавця зараховується Продавцем як оплата електричної енергії за цим договором, із врахуванням строку та порядку оплати, визначених у абзаці першому п. 3.2 договору. Про надходження на розрахунковий рахунок Продавця суми гарантійного внеску Покупця Продавець письмово повідомляє Покупця не пізніше наступного банківського дня шляхом надсилання Продавцем Покупцю протягом 7 робочих днів на адресу вказану в п. 10 договору Покупця.
Покупець не пізніше 1 (одного) банківського дня з дати отримання Покупцем повідомлення Продавця про надходження на розрахунковий рахунок Продавця суми гарантійного внеску, додатково забезпечує перерахування Продавцю суми у розмірі 20% від сплаченого гарантійного внеску.
Згідно з п. 3.5 договору, у випадку не оплати Покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим договором, Продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов'язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати.
Датою оплати Покупцем електричної енергії є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.6 Договору).
Пунктом 3.7 договору передбачено, що в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначити номер і дату договору та призначення платежу з зазначення періоду відпуску//відбору, за який здійснюється оплата. Якщо сума здійсненої Покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу електричної енергії, вказану в Акті купівлі-продажу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата електричної енергії на наступний період відпуску/відбору або повертається Покупцеві за його вимогою, впродовж 5 банківських днів з дня надходженням відповідної вимоги.
За необхідності, сторонами проводиться звірка розрахунків на підставі відомостей про фактичну оплату вартості проданої електричної енергії Покупцем та Актів купівлі-продажу електричної енергії (п. 3.8 Договору).
Враховуючи те, що продаж електроенергії Продавцем Покупцю в мережах оператора системи передачі носить безперервний характер, Продавець не пізніше наступного останнього дня місяця, в якому отримано кошти за продану електричну енергію, складає зведену податкову накладну та зобов'язується направити її Покупцеві в електронній формі з дотриманням умов щодо її складання та реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строки, визначені чинним законодавством (п. 3.9 Договору).
Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епізоотія, війна тощо).
Відповідно до п. 5.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом (п. 5.3. договору).
Згідно з п. 5.4. договору, у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 90 днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір. У разі здійснення попередньої оплати, Продавець повертає Покупцю кошти протягом трьох днів з дня розірвання цього договору.
Пунктом 7.6. договору передбачено, що всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній відповідно до цього договору, повинні бути здійснені у письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення або доставлені особисто за зазначеними адресами сторін.
Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення відбитками печаток сторін і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Підписанням Додатку № 1 до Договору сторони узгодили графік відпуску електричної енергії за період з 01.05.2021 по 30.06.2021, в т.ч. обсяг, ціну та вартість електроенергії.
Таким чином, Позивач мав відпустити, а Відповідач сплатити та відібрати на протязі періоду відпуску/відбору електричної енергії по місяцям відпуску:
- у травні 2021 року 14880 МВт.г. загальною вартістю 22 569 984,00 грн.;
- у червні 2021 року 14400 МВт.г. загальною вартістю 21 841 920,00 грн.;
Всього: 44 411 904,00 грн.
Разом з тим, під час дії Договору та виконання взятих на себе зобов'язань Відповідачем відібрано електричної енергії у загальному обсязі 15 360 МВт.г., в тому числі по наступним місяцям:
- у травні 2021 року відібрано електричної енергії у обсязі 14880 МВт.г. загальною вартістю 22 569 984,00 грн.;
- у червні 2021 року відібрано електричної енергії у обсязі 480 МВт.г. загальною вартістю 728 064,00 грн.
Всього: 23 298 048,00 грн.
В порушення умов Договору, ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» не здійснив оплати та відмовився від відбору зазначеного у Додатку № 1 обсягу електричної енергії починаючи з червня місяця за період з 02.06.2021 по 30.06.2021, що підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/817/22 від 30.11.2022.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, 09.06.2022 Публічне акціонерне товариство “ЦЕНТРЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» 3 518 976,00 грн. - 20% штрафу, нарахованого на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №20/21-48-РДД від 12.04.2021.
За результатами розгляду вищевказаної позовної заяви, рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 по справі № 908/817/22 (суддя Левкут В.В.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» про стягнення штрафу на суму 3 518 976,00 грн. задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» (бул. Вінтера, буд. 46, офіс 215, м. Запоріжжя, 69041; ідентифікаційний код 43859282) на користь Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» (вул. Рудиківська, буд. 49, смт. Козин, Обухівський район, Київська область, 08711; ідентифікаційний код 22927045) 3 518 976,00 грн. (три мільйони п'ятсот вісімнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість грн. 00 коп.) штрафу, 52 784,64 грн. (п'ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят чотири грн. 64 коп.) судового збору.
Вищевказане рішення залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 № 908/817/22 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.07.2024 № 908/817/22.
Вищевказане рішення набрало законної сили 26.06.2023.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 по справі № 908/817/22 встановлено: «Підписанням Додатку № 1 до Договору сторони узгодили графік відпуску електричної енергії за період з 01.05.2021 по 30.06.2021, в т.ч. обсяг, ціну та вартість електроенергії.
Згідно підписаного сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2021, Продавець відпустив, а Покупець відібрав електричну енергію в період з 01.06.2021 по 30.06.2021 обсягом 480 МВт.год. на суму 728064,00 грн.
В порушення умов договору відповідач не здійснив оплати та відмовився від відбору зазначеного у Додатку №1 обсягу електричної енергії, зокрема за період: з 02.06.2021 по 30.06.2021, що підтверджується даними на електронній платформі Системи управління ринком “Mancet management system» (Платформа MMSНЕК “УКРЕНЕРГО», як адміністратор комерційного обліку електричної енергії та оператора системи передачі).
Позивачем 14.09.2021 на адресу відповідача надіслана претензія № б/н від 01.09.2021 з вимогою протягом 7 днів з дати її отримання сплатити на користь ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО» штраф згідно п. 4.4. договору за відмову від електричної енергії у період з 02.06.2021 по 30.06.2021 на загальну суму 3 518 976,00 грн.
У відповідь на претензію листом № 01/21/1020-13 від 20.10.2022 відповідач зазначив, що отримавши попередню оплату за договором у вигляді перерахованого гарантійного внеску, у ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО» виник обов'язок щодо відпуску оплаченого обсягу електричної енергії або повернення такої суми попередньої оплати. У зв'язку з нереєстрацією ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО » оплачених договірних обсягів, у ТОВ “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» виникло право відмовитися від виконання обов'язку оплати товару. На підставі викладеного, посилання ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО» на можливість стягнення штрафу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Предметом розгляду справи є стягнення штрафу згідно п. 4.4. договору № 20/21-48-РДД від 12.04.2021 за відмову від відбору електричної енергії у період з 02.06.2021 по 30.06.2021 на загальну суму 3 518 976,00 грн».
Відповідно до ч. ч. 4 та 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачем на підтвердження відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 15 360 МВт.г. оформленні, підписанні та скріплені печаткою Акти купівлі-продажу електричної енергії за травень та червень місяці 2021 року, а саме:
- акт від 31.05.2021 в обсязі 14 880 МВт.г на загальну суму 22 569 984,00 грн. з ПДВ;
- акт від 30.06.2021 в обсязі 480 МВт.г на загальну суму 728 064,00 грн. з ПДВ.
Отриманий обсяг електричної енергії у кількості 15 360 МВт.г. загальною вартість 23 298 048,00 грн. сплачений ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» лише частково на загальну суму 22 569 984,00 грн., що підтверджується реєстром оплат по Договору № 20/21-48-РДД від 12.04.2021 (а.с. 19).
В порушення умов договору, залишок заборгованості ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» за Договором №20/21-48-РДД від 12.04.2021 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів станом на 31.05.2021 становить 728 064,00 грн. і припадає на 7 етап (1-5 число червня) відпуску/відбору, оскільки Відповідачем не було забезпечено попередню оплату за електричну енергію не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 29/1577 від 01.06.2021 ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» зверталось до ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» про терміновість погашення існуючої заборгованості по Договору, зокрема по 7 етапу відпуску/відбору електричної енергії.
Проте, грошові кошти на оплату електричної енергії, у визначеному обсязі, за 7 етапом (1-5 число місяця (червень) відпуску/відбору), а вже потім і за 8-12 етапи від ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» на рахунки ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» не надійшли.
Листом № 29/1767 від 18.06.2021 Позивач повторно звернувся до Відповідача наголошуючи на необхідності дотримання Відповідачем умов Договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 12.04.21 № 20/21-48-РДД, задля своєчасності здійснення платежів на умовах попередньої оплати.
Вищевказаний лист також залишився без відповіді та задоволення.
Отже, сума основної заборгованості ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» перед ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» за відпущену/відібрану електроенергію становить 728 064,00 грн., яку Позивач і просить стягнути з Відповідача.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за куплену електричну енергію, позивачем нараховано 3 % річних за період з 01.06.2021 по 01.09.2025 у розмірі 92 932,88 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2021 по липень 2025 включно на суму 466 449,41 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства України та приймаючи рішення суд враховує наступне.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Таким чином, оскільки наведеними вище належними, допустимими та достовірними доказами підтверджується факт порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати вартості відпущеної/відібраної електроенергії у червні 2021 на суму 728 064,00 грн., тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі п. 4.1. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних за період з 01.06.2021 по 01.09.2025 у розмірі 92 932,88 грн. та інфляційні витрати за період з червня 2021 по липень 2025 включно на суму 466 449,41 грн.
Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення відбитками печаток сторін і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство» зазначає, що вони є вірними, відповідають вимогам законодавства, а отже 3% річних у розмірі 92 932,88 грн. та інфляційні втрати на суму 466 449,41 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Відносно доводів та заперечень Відповідача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.
Так, Відповідач за змістом поданого Відзиву посилається на форс-мажорні обставини та наявність воєнного стану як конкретного впливу на Відповідача і його фінансово господарську діяльність, а також, що заявлені до стягнення суми є надмірними та неспівмірними з реальними наслідками порушення зобов'язання, що обумовлено низкою виняткових обставин.
Також, Відповідач звертає увагу суду, що Позивач нарахував інфляційні втрати та 3 % річних більш ніж за чотири роки, хоча загальна позовна давність для таких вимог становить три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Проте суд звертає увагу, що для застосування наслідків ст. 617 ЦК України і звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання самої констатації факту настання форс-мажорних обставин недостатньо, а необхідним є доведення, що невиконання є наслідком саме непереборної сили, тобто Відповідач повинен на підставі наявних у матеріалах доказів довести чи дійсно такі обставини, на які він посилається, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання ним свого обов'язку за Договором.
Більш того, для звільнення від відповідальності необхідним є доведення, що між порушенням зобов'язання та форс-мажорними обставинами є безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Дослідження обставин які можуть свідчити про надзвичайність і невідворотність, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку повинно відбуватись судом із дотриманням вимог ч. 1 ст. 86 ГПК України при цьому не можна визнати належним чином та повністю дослідженими обставини, в розумінні ст. 236 ГПК України, саму лише констатацію факту про підтвердженість матеріалами справи обставин непереборної сили.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 17.12.2020 року у справі 913/785/17.
Отже, порушення Відповідачем умов Договору є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє Відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати Позивача як кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє Позивача права на отримання компенсації від Відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Крім того, однієї констатації факту наявності форс-мажорних обставин недостатньо для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. Обов'язковим елементом, необхідним для звільнення боржника від відповідальності з цієї підстави, є причинно-наслідковий зв'язок між; такими обставинами та неможливістю виконати зобов'язання.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 24.07.2018 року у справі 905/1722/17.
Пунктом 6.2. договору сторони визначили, що жодна із Сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання свої зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 5 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу Сторону.
Проте матеріали справи не містять та відповідачем не надано суду доказів в підтвердження того, що саме форс-мажорні обставини позбавили його можливості виконати взяті на себе зобов'язання за Договором.
Крім цього, відповідач не виконав вимоги Договору щодо своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та не підтвердив доказами, передбаченими Договором, наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 по справі № 910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форсмажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
У постанові від 29.06.2023 по справі № 922/999/22 Верховний Суд підсумував, що: - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань. Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форсмажорних обставин. Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
З урахуванням вищевикладеного відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених п.6.2. Договору (звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання).
У постанові від 02.07.2025 по справі № 903/602/24 Верховний Суд звернув увагу на те, що: «112. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
113. Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
114. До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
115. З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
116. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
117. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
118. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
119. З урахуванням наведеного доводи позивача про те, що суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір трьох процентів річних, є обґрунтованими.
120. У касаційній скарзі КП «ЛПЕ'зауважує, що суд за певних обставин може зменшити розмір не лише неустойки, штрафу та процентів річних, а й розмір інфляційних втрат, що є підставою для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
121. З приводу наведених доводів відповідача Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
122. Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
123. Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
124. Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
125. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
126. Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
127. З огляду на наведене доводи відповідача про те, що суд за певних обставин може зменшити розмір інфляційних втрат,є необґрунтованими.
128. Оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) викладено правовий висновок про можливість зменшення судом за певних умов розміру як неустойки, штрафу, так і процентів річних, але взагалі не зазначено про зменшення розміру інфляційних втрат, Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості вирішувати питання про відступ від цього висновку в частині зменшення судом розміру інфляційних втрат».
Суд зазначає, що наявність невиконаного грошового зобов'язання за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору щодо обов'язку сплатити грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за його невиконання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення.
З огляду на вище викладене, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» не спростовано факт порушення господарського зобов'язання по Договору № 20/21-48-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів від 12.04.2021 за неоплату електричної енергії, за що передбачено відповідальність у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних.
За таких умов, доводи Відповідача судом до уваги не приймаються в силу викладеного, оскільки не спростовують висновків суду.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» (бул. Вінтера, буд. 46, офіс 215, м. Запоріжжя, 69041; код ЄДРПОУ 43859282) на користь Публічного акціонерного товариства “ЦЕНТРЕНЕРГО» (вул. Рудиківська, буд.49, смт. Козин, Обухівський район, Київська область, 08711; код ЄДРПОУ 22927045) основну заборгованість на суму 728 064 (сімсот двадцять вісім тисяч шістдесят чотири) грн. 00 коп. за двостороннім договором № 20/21-48-РДД від 12.04.2021 купівлі-продажу електричної енергії, 3 % річних на суму 92 932 (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 466 449 (чотириста шістдесят шість тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 41 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 15 449 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 36 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.