вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
07 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/999/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіанта", м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Платі Юкрейн Лімітед", м. Виноградів Закарпатської області
про стягнення 127 420,66 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог)
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Варіанта" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Платі Юкрейн Лімітед" про стягнення заборгованості за договором про проведення аудиту (аудиторської перевірки) № ОА/2023/06.03.2024 від 06.03.2024 в загальній сумі 155 862,68 грн, з яких 128 421,00 грн основного боргу, 22 255,64 грн інфляційних втрат та 5 186,04 грн 3% річних, обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати виконаних позивачем послуг.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/999/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.09.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 08.09.2025 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та така отримана 09.09.2025.
Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом.
Згідно з частиною 2 статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України України).
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
10.09.2025 за вх.№ 02.3.1-02/7892/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати вартості отриманих послуг за договором №ОА/2023/06.03.2024 від 06.03.2024 у розмірі 28 421,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2025 суд прийняв заяву позивача за вх.№ 02.3.1-02/7892/24 від 10.09.2025 про зменшення розміру позовних вимог та постановив подальший розгляд справи здійснювати за вимогою про стягнення 127 420,66 грн, з яких 100 000,00 грн основного боргу, 22 255,64 грн інфляційних втрат та 5 165,02 грн 3% річних.
25.11.2025 за вх.№ 02.3.1-02/10277/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивача про розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
06.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Варіанта" (далі також - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Платі Юкрейн Лімітед" (далі також - замовник) укладено договір про проведення аудиту (аудиторської перевірки) № ОА/2023/06.03.2024 від 06.03.2024 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого замовник призначає, а виконавець приймає на себе зобов'язання здійснити за плату аудиторську перевірку повного пакету річної фінансової звітності замовника за 2023 звітний рік з метою висловлення аудитором думки про те, чи фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан замовника на 31.12.2023, його фінансові результати та рух грошових коштів за рік, що закінчився на зазначену дату, відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (надалі - завдання з аудиту).
Сторони визначили термін надання аудиторських послуг з 11.03.2024 по 15.04.2024, з урахуванням пункту 4.4 цього договору. Надання результатів наданих послуг здійснюється по 15.04.2024 включно (пункти 2.1, 2.2 договору).
Вартість аудиторських послуг, вказаних в пункту 1.1 даного договору складає 3 060,00 євро в гривневому еквіваленті на дату підписання акта виконаних послуг визначеному за курсом НБУ. Розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору результатом наданих послуг є аудиторський звіт. Аудиторський звіт без модифікації думки буде наданий у формі звіту щодо аудиту фінансової звітності відповідно до МСА 700 "Формування думки та складання звіту щодо фінансової звітності" або з модифікованою думкою у формі звіту щодо аудиту фінансової звітності відповідно до МСА 705 "Модифікації думки у звіті незалежного аудитора". В той же час можуть існувати обставини, за яких звіт може відрізнятись від очікуваної форми та змісту. По завершенні аудиторських послуг виконавець надає замовнику акт наданих послуг, який також засвідчує факт прийому-передачі аудиторського звіту за наслідками перевірки фінансової звітності.
На виконання умов вказаного договору виконавцем здійснено аудит фінансової звітності за 2023 рік, про що сторонами підписано акт надання послуг № 25 від 15.04.2024 без зауважень та заперечень. Вартість виконаних робіт за підписаним між сторонами актом складає 128 421,00 грн, на вказану суму і виставлено замовнику рахунок на оплату № 44 від 15.04.2024.
26.08.2025 замовником здійснено часткову оплату вартості отриманих послуг за договором на суму 28 421,00 грн.
Таким чином, за доводами позивача заборгованість відповідача за отримані послуги складає 100 000,00 грн, на яку додатково нараховано 22 255,64 грн інфляційних втрат та 5 165,02 грн 3% річних, стягнення яких є предметом даної справи.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 ЦК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що позивачем обумовлене договором завдання з аудиту виконане в строк, як передбачено пунктом 2.2 договору - 15.04.2024.
Таким чином, в порядку пункту 3.2 договору зобов'язання відповідача щодо оплати аудиту з фінансової звітності за 2023 рік мало бути виконано не пізніше 29.04.2024.
Як встановлено судом, відповідачем не виконано зобов'язання з оплати отриманих послуг у строк та обсязі, передбаченими договором. Натомість, матеріалами справи підтверджується лише часткова оплата на суму 28 421,00 грн. Отже, заборгованість відповідача складає 100 000,00 грн
Таким чином, беручи до уваги, що встановлений судом факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань, останнім по суті не спростований, доказів оплати отриманих послуг в повному обсязі не надано, враховуючи що умови укладеного між сторонами договору є обов'язковими до виконання сторонами, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 100 000,00 грн заборгованості підлягають до задоволення як обґрунтовано та правомірно заявлені.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених частиною 2 статтею 625 ЦК України.
Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Так, у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З урахуванням викладеного, враховуючи доведеність позивачем неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, суд доходить до висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань в інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" зазначає, що такий є арифметично вірним, відтак вимога про стягнення 22 255,64 грн інфляційних втрат та 5 165,02 грн 3% річних підлягає до задоволення судом.
Щодо нарахування процентів до моменту виконання судового рішення.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Правовий аналіз наведеної вище норми чинного процесуального законодавства свідчить про те, що остання передбачає право суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу.
Вимога позивача про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення за своєю правовою природою є клопотанням заявленим до суду, задоволення якого позбавить необхідності позивача у повторних зверненнях до суду з вимогами про стягнення 3 % річних після ухвалення рішення.
У відповідності до частини 11 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.
З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про можливість застосування у даному випадку механізму нарахування трьох відсотків річних на суму боргу 100 000,00 грн відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України.
Органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нарахувати 3 % річних за період з 04.09.2025 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу за такою формулою: СОБ х 3 х КДП : КДР : 100, де: СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), яка здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати боргу, три відсотки річних нараховуються на залишок заборгованості.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів 8 730,00 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Відтак, до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги від 20.05.2019, укладений між Адвокатським об'єднанням "Греца і Партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Варіанта", додаткова угода від 01.09.2025 до договору про надання правової допомоги від 20.05.2019, ордер на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Варіанта" адвокатом Порада Сергієм Володимировичем серії АО № 1187712 від 03.09.2025, переведеного на посаду адвоката в АО "Греца і Партнери" з 26.06.2025 відповідно до наказу керуючого партнера Ярослава Греци № 2-К від 25.06.2025.
Також, на підтвердження обсягу наданої правничої допомоги суду надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Варіанта" від 25.11.2025.
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов'язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору про надання правової допомоги, який викладено в новій редакції відповідно до додаткової угоди від 01.09.2025, за послуги згідно з цим договором клієнт сплачує виконавцю гонорар за наступними тарифами:
- 1 800,00 грн за одну годину роботи старшого партнера Об'єднання;
- 1 600,00 грн за одну годину роботи партнера Об'єднання;
- 1 500,00 грн за одну годину роботи адвоката Об'єднання;
- 1 200,00 грн за одну годину роботи помічника адвоката Об'єднання.
Згідно з пунктом 5.3 договору надані послуги оформлюються актами виконаних робіт, що готуються виконавцем або щомісячно протягом дії цього договору, або по факту виконання конкретного замовлення (послуги) чи участі в конкретній судовій справі. Такі акти клієнт негайно зобов'язаний підписувати та направляти на адресу виконавця.
Згідно з пунктом 5.4 договору послуги вважаються прийнятими клієнтом без зауважень та у повному обсязі у разі надання (надіслання) клієнту підписаного виконавцем акту наданих послуг, якщо клієнт не надав письмових обґрунтованих заперечень про факт, обсяг та якість наданих послуг протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідного акту.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата виконуваних виконавцем робіт (наданих послуг) здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку виконавця.
З метою дотримання умов договору до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт, копії виставлених рахунків, а також платіжні інструкції, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.
Так, як вбачається з актів та детального опису робіт, адвокатом надано наступні послуги:
1. Роботи, пов'язані з правовою допомогою: Підготовка позовної заяви ТОВ "ВАРІАНТА" до ТОВ "ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД" про стягнення заборгованості за договором №ОА/2023/06.03.2024 від 06.03.2024 вартістю 3 600,00 грн.
2. Продовження роботи над підготовкою, оформлення та подання до суду позовної заяви ТОВ "ВАРІАНТА" до ТОВ "ПЛАТІ ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД" про стягнення заборгованості за договором № ОА/2023/06.03.2024 від 06.03.2024 вартістю 2 250,00 грн.
3. Роботи, пов'язані з правовою допомогою: Підготовка заяви про зменшення позовних вимог у справі № 907/999/25 вартістю 2 130,00 грн.
4. Підготовка заяви про розподіл судових витрат у зв'язку із розглядом справи №907/999/25 в суді першої інстанції вартістю 750,00 грн.
Аналіз наданих адвокатом доказів надання правничої допомоги у даній справі свідчить про прийняття їх клієнтом без зауважень.
Так, з огляду на долучення до матеріалів справи вище перелічених доказів в підтвердження надання адвокатом правничої допомоги клієнту (позивачу), судом встановлено, що позивачем при поданні заяви про розподіл судових витрат дотримані вимоги, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також доведеності понесених витрат.
Здійснивши детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, перелік яких наведений у детальному описі, суд встановив, така послуга як: Підготовка заяви про розподіл судових витрат у зв'язку із розглядом справи № 907/999/25 в суді першої інстанції не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів з огляду на наступне.
Обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства, суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права, лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З огляду на викладене, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Отже, вказана заява є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Відтак, з огляду на вказані положення статей 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, суд доходить висновку що доведеною та обґрунтованою сумою понесених витрат на правничу допомогу при розгляді справи № 907/999/25 у першій інстанції є 7 980,00 грн.
Відтак, визнана судом сума витрат на правничу допомогу у даній справі в розмірі 7 980,00 грн обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Платі Юкрейн Лімітед" (90300, Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Івана Франка, буд. 129, код ЄДРПОУ 30005041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіанта" (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Гоголя Миколи, буд. 7, код ЄДРПОУ 33360313) 127 420,66 грн (сто двадцять сім тисяч чотириста двадцять гривень 66 коп.) заборгованості, з яких 100 000,00 грн (сто тисяч гривень) основного боргу, 22 255,64 грн (двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень 64 коп.) інфляційних втрат та 5 165,02 грн (п'ять тисяч сто шістдесят п'ять гривень 02 коп.) 3% річних, а також 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору та 7 980,00 грн (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції у справі № 907/999/25.
3. Органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі, нарахувати 3 % річних за період з 04.09.2025 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу (100 000,00 грн) за такою формулою: СОБ х 3 х КДП : КДР : 100, де: СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, та стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Товариства з обмеженою відповідальністю "Платі Юкрейн Лімітед" (90300, Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Івана Франка, буд. 129, код ЄДРПОУ 30005041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіанта" (89600, Закарпатська обл., м.Мукачево, вул. Гоголя Миколи, буд. 7, код ЄДРПОУ 33360313).
Роз'яснити органу (особі), яка здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати боргу, три відсотки річних нараховуються на залишок заборгованості.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 08.12.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко