вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
12 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/791/25
За позовом Приватного підприємства «ЕУ-СЕК Україне ТМ», м. Берегово
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед», м. Виноградів
про стягнення суми 100 000,00 грн. основного боргу, 31 853,84 грн. інфляційних втрат та 6 229,39грн. три відсотки річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)
Суддя Ремецькі О.Ф.
секретар судового засідання Сінкіна Е.В.
За участю представників: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Договором №01/01-24/8 від 01.01.2024 про охорону об'єктів, у тому числі 229.233,12грн. основного боргу. 31.853,84грн. інфляційних втрат та 6229,39грн. три відсотки річних.
Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.08.2025 р.
Разом з позовною заявою позивачем подано суду також заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 21.07.2025 р. в задоволенні заяви приватного підприємства «ЕУ-СЕК Україне ТМ», м. Берегово б/н від 16.07.2025 (вх. №02.3.1-05/862/25 від 17.07.2025 р.) про забезпечення позову відмовлено.
19.08.2025 р. до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог.
Присутні представники позивача навели пояснення по справі.
Відповідач свого уповноваженого представника в засідання суду не направив.
Ухвалою суду від 19.08.2025 судом постановлено про розгляд справи з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог. Позивач свого повноважного представника у засідання суду не направив, натомість, подав суду клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності такого, а також вирішити питання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Відповідач відзиву по суті заявлених позовних вимог не подав, свого повноважного представника у засідання суду, хоча про дату та час проведення судового засідання повідомлений у порядку, передбаченому вимогами ГПК України шляхом направлення процесуального документу суду до його електронного кабінету через підсистему «Електронний Суд».
Ухвалою суду від 23.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.10.2025.
22.10.2025 позивачем подано суду заяву про зменшення суми заявлених позовних вимог у зв'язку з проведенням відповідачем часткової оплати на суму 16.495,52грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання. Згідно із ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. У справі № 910/10183/24 судом не було постановлено ухвалу про відкриття підготовчого провадження, а отже позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в межах строку, що встановлений ГПК України.
З означеної заяви вбачається, що зменшення позовних вимог зумовлено частковою сплатою заборгованості.
За таких обставин, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (від 22.10.2025) та ухвалює здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням зменшених майнових позовних вимог.
Судове засідання 23.10.2025 не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, що підтверджується наказом голови Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2025 №02.4-08/45-к.
Ухвалою суду від 28.10.2025 р. прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи заяву позивача Приватного підприємства «ЕУ-СЕК Україне ТМ»,м. Берегово про зменшення позовних вимог (від 22 жовтня 2025 року). Подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням зменшених майнових позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача суму 100 000,00 грн. основного боргу, 31.853,84грн. інфляційних втрат та 6229,39грн. три відсотки річних. Відкладено розгляд справи по суті у справі на 12 листопада 2025 р.
Позиція позивача
01 січня 2024 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 01/01-24/8 на охорону об'єктів (Договір), відповідно до умов якого Позивач здійснював цілодобовий нагляд та охорону належного на праві власності Відповідачу об'єкта за адресою: вул. І.Франка,129, Виноградів, що складається із комплексу будівель загальною площею 2659.9 метрів квадратних.
Зауважує на порушенні умов договору в частині проведення оплати наданих послуг, у зв'язку з чим вважає, що наявні підстави для стягнення 100 000,00 грн. основного боргу, 31.853,84грн. інфляційних втрат та 6229,39грн. три відсотки річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
01 січня 2024 року між Приватним підприємством «ЕУ-СЕК Україне ТМ», м. Берегово та Товариством з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед», м. Виноградів укладено договір № 01/01-24/8 на охорону об'єктів (Договір), відповідно до умов якого Позивач здійснював цілодобовий нагляд та охорону належного на праві власності Відповідачу об'єкта за адресою: вул. І.Франка,129, Виноградів, що складається із комплексу будівель загальною площею 2659.9 метрів квадратних.
Сума договору визначається сторонами на основі розрахунку вартості: з 1 січня 2024р -70.58 гри. 1 люд/ год. З 1 квітня 2024 р -78.29 гри за 1люд,/ год (п. 3.1 Договору).
Оплата за охорону здійснюється щомісячно на протязі 5 банківських днів після отримання рахунку шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Охорони (п. 3.2 Договору).
Договір складена на визначений термін, що починається 01 січня 2024 р. та закінчується 31 грудня 2024 р. За 30 днів до закінчення терміну дії Договору Сторони повинні повідомити про подальшу співпрацю. Вразі коли Сторони не бажають припинити дію Договору, або письмово не направили за 30 днів до закінчення терміну дії Договору письмове повідомлення про припинення подальшої співпраці даний Договір автоматично пролонгуєтеся на наступні 12 місяців (п. 7.1 Договору).
Щомісячно між Сторонами договору складалися та підписувалися акти здачі-прийняття наданих послуг, за якими Сторони визначали та погоджували вартість наданих послуг/виконаних робіт.
-30 вересня 2024 року за актом № ОУ-0000092 здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуги охорони склали 112 737,6 грн., Відповідач отримав для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000092 на суму 112 737,6 грн.
Вказані послуги оплачені з порушенням строків оплати в такому порядку: на суму 56368,8 грн. 26.12.24 р. на суму 10 000,00 грн. 07.05.25 р., на суму 46 368,80 грн. 30.06.25 р.
Послуги прийняті за актами від: 31 жовтня 2024 р. за актом № ОУ-ООООЮ5 здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуги охорони склали 116 495,52 грн., Відповідач отримав для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000105 на суму 116 495,52 грн.
30 листопада 2025 р. за актом № ОУ-ООООІ15 здачі-прийняття робіт (надання послуг) послуги охорони склали 112 737,6 грн., Відповідач отримав для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000115 на суму 112 737,6 грн.
За доводами позивача, на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача становила 229 233, 12 грн.
Разом з тим, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачем заявлено про стягнення суми 100 000,00 грн. основного боргу, 31 853,84 грн. інфляційних втрат та 6 229,39грн. три відсотки річних
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За змістом ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем були надані відповідачу послуги з охорони об'єкта на загальну суму 229 233, 12 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень.
Водночас у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості за надані послуги у заявленому до стягнення розмірі.
Згідно із положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, зокрема, не здійснив повну оплату вартості наданих позивачем послуг, унаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 100 000,00 грн, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) факт існування якої належним чином доведений та не спростований відповідачем у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 100 000,00 грн заборгованості за надані послуги є правомірними та обґрунтованими, а відтак підлягають до задоволення у межах заявлених.
Щодо інфляційних втрат та 3 % річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за прострочення оплати ним нараховано 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 6 485,54 грн та 31 853,84 грн. інфляційних втрат.
З огляду на наведене, суд, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 6 485,54 грн та 31 853,84 грн. інфляційних втрат встановив, що такі підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову Приватного підприємства «ЕУ-СЕК Україне ТМ», м. Берегово до Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед», м. Виноградів про стягнення суми 100 000,00 грн. основного боргу, 31 853,84 грн. інфляційних втрат та 6 229,39грн. три відсотки річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 457,29 грн.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги прийняття судом зменшених позовних вимог, зайво сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 256,42 грн підлягає поверненню позивачу за його клопотанням.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення суми 9 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
За приписами частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
При зверненні до суду з цим позовом за змістом позовної заяви позивач зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції складаються в тому числі з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Сковородько І.Ф. укладено договір про надання правничої допомоги від 15.05.2025 р.
За умовами п. 1.1 вказаного договору, виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику необхідну правничу і допомогу: в період з 15.05.2025 по 01.10.2025 надати правову оцінку правовідносинам, що виникли на підставі договорів №01/0124/8 та №01/01-25/5 на охорону об'єктів, та надати консультації з підстав невиконання Стороною договору обов'язків, надати усні консультації з питань стягнення боргу в судовому порядку, скласти проект позову та розрахунок ціни позову, заяву про забезпечення позову, подати на узгодження із Замовником, після чого подати на розгляд до Господарського суду Закарпатської області. Представляти інтереси замовника у Господарському суді Закарпатської області.
В матеріалах справи наявний акт №1 прийому передачі правничої допомоги за договором від 15.05.2025 р. згідно з яким адвокатом надано послуги на загальну суму 9 000,00 грн.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи в сукупності вище викладене та положення частини 4 ст.126 ГПК України, відсутність заперечень відповідача стосовно вимог про стягнення витрат на правничу допомогу чи їх неспівмірності, заявлений позивачем розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 9 000,00 грн. адвокатських витрат є співмірним та відповідає критерію розумності їх розміру з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням відсутності заперечень збоку відповідача вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 9 000,00 грн витрат на правову допомогу підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАТІ ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД» (90300, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, місто Виноградів, вул. Івана Франка, будинок 129, код ЄДРПОУ 30005041) на користь Приватного підприємства "ЕУ-СЕК УКРАЇНЕ ТМ", (90202, Закарпатська обл., місто Берегове, вул. Б. Хмельницького, будинок 110 А, квартира 1, код ЄДРПОУ 34231480) суму 138 083,23 (сто тридцять вісім тисяч вісімдесят три гривні 23 коп.), в т. ч. 100 000,00 грн. основного боргу, 31 853,84 грн. інфляційних втрат та 6 229,39грн. три відсотки річних а також суму 3 457,29 грн (три тисячі чотириста п'ятдесят сім гривень 29 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАТІ ЮКРЕЙН ЛІМІТЕД» (90300, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, місто Виноградів, вул. Івана Франка, будинок 129, код ЄДРПОУ 30005041) на користь Приватного підприємства "ЕУ-СЕК УКРАЇНЕ ТМ", (90202, Закарпатська обл., місто Берегове, вул. Б. Хмельницького, будинок 110 А, квартира 1, код ЄДРПОУ 34231480) суму 9 000,00 грн (дев'ять тисяч гривень 00 коп.) у відшкодування витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 08.12.2025.
Суддя О. Ф. Ремецькі