ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
20 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа №907/329/25
За позовом Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода», м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення річних відсотків у розмірі 7 184 574,44 грн (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
представники:
Позивача -
Відповідача - не з'явився
Комунальним підприємством “Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода», м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області про стягнення річних відсотків у розмірі 7 223 834,86 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2025 відкрито провадження у справі №907/329/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.04.2025. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
У підготовчому засіданні 30.04.2025 судом за участю уповноважених представників сторін проголошено перерву до 21.05.2025.
Ухвалою суду від 21.05.2025 прийнято до розгляду та задоволено заяву представника позивача про зменшення позовних вимог б/н від 05.05.2025 (вх. №02.3.1-02/4351/25 від 05.05.2025), якою останній просить стягнути з відповідача річні відсотки в розмірі 7 209 737,86 грн; підготовче засідання відкладено на 10.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2025 закрито підготовче провадження у справі №907/329/25 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 14.08.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Враховуючи ту обставину, що 14.08.2025 судове засідання у справі №907/329/25 фактично не відбулося у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності головуючою суддею, ухвалою суду від 19.08.2025 судове засідання у даній справі призначено на 09.09.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Ухвалою суду від 09.09.2025 судом у порядку ст. 120 ГПК повідомлено сторін справи №907/329/25 про те, що судове засідання призначено на 07.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.10.2025 постановлено повернутись до розгляду справи №907/329/25 на стадію підготовчого провадження; прийнято до розгляду та задоволено заяву представника позивача про зменшення позовних вимог б/н від 24.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8313/25 від 24.09.2025), якою останній просить стягнути з відповідача річні відсотки у розмірі 7 184 574,44 грн; підготовче засідання призначено на 22.10.2025.
Ухвалою суду від 22.10.2025 закрито підготовче провадження у справі №907/329/25 та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 20.11.2025.
Представник відповідача надісланою через підсистему “Електронний Суд» заявою б/н від 20.11.2025 (вх. №02.3.1-02/10135/25 від 20.11.2025) просить здійснити розгляд даної справи без участі відповідача та його уповноваженого представника.
Ухвалою суду від 22.10.2025 явка учасників справи в судове засідання 20.11.2025 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
За приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, обґрунтовуючи вказане тим, що 11.04.1997 між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є позивач, та Коритнянською сільською радою Ужгородського району було укладено Договір, відповідно до умов якого позивач (водоканал) зобов'язався поставляти Коритнянській сільській раді Ужгородського району (абоненту) воду, відводити господарсько-побутові, виробничі і дощові стоки, а абонент - щомісячно оплачувати за споживання води у відповідності з показниками водомірів по тарифу, а при їх відсутності - по нормах водоспоживання відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання і каналізації в містах і селах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008.
За твердженням представника позивача, абонент неналежним чином виконував обов'язок зі сплати вартості послуг водопостачання та водовідведення, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість за період із червня 2015 року по травень 2018 року в розмірі 10 045 897,45 грн.
Представник позивача зазначає, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2018 у справі №907/386/18 позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь КП “Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 10 045 897,45 грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 20 000 грн.
В подальшому, як вказує представник позивача, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 у справі №907/386/18 затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення, за якою погашення заборгованості в сумі 10 065 897,45 грн здійснюється Коритнянською сільською радою щомісячними рівними платежами в розмірі 46 602 грн до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 років згідно з визначеним графіком.
За доводами представника позивача, пунктом 3 згаданої мирової угоди передбачено, що відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків позивач виписує відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до позивача. Неоплата цього рахунку, незважаючи на факт отримання чи неотримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
Представник позивача зазначає, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2021 у справі №907/386/18 замінено Коритнянську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області на її правонаступника - Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.
Як стверджує представник позивача, відповідач від жовтня 2019 року до червня 2022 року добросовісно виконував мирову угоду від 20.08.2019, зокрема, в цей період останнім було сплачено платежі від 1 по 32, визначені графіком сплати заборгованості, наведеним у Додатку до Мирової угоди від 20.08.2019, та відсотки за користування коштами, визначені п. 3 Мирової угоди.
Представник позивача зауважує, що 09.06.2022 Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області було достроково погашено залишок визначеної мировою угодою заборгованості у розмірі 8 574 633,25 грн, що сумарно дорівнює платежам №34-216, які визначені графіком платежів, зазначеним у мировій угоді від 20.08.2019, однак, як було виявлено позивачем, Коритнянською сільською радою в повному обсязі визначене п. 3 Мирової угоди зобов'язання зі сплати відсотків за користування коштами не виконано.
При цьому, представник позивача звертає увагу, що разом із листом №786 від 21.06.2022 відповідачу був надісланий рахунок щодо сплати відсотків за весь період користування коштами, однак вищевказаний лист залишився без реагування.
За твердженням представника позивача, 04.07.2022 з метою стягнення річних відсотків у примусовому порядку позивач листом за №876 звернувся до Управління Державної казначейської служби в Ужгородському районі Закарпатській області, у відповідь на який вказаним державним органом відмовлено у примусовому стягненні коштів та повернуто ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 у справі №907/386/18 на підставі абз. 2 підп. 1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом України “Про виконавче провадження», а саме, у мировій угоді не зазначено резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
На переконання представника позивача, у зв'язку із частковим виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати відсотків за користування коштами, передбаченого п. 3 Мирової угоди, логічним є висновок про те, що обидві сторони дійшли цілковитої згоди щодо змісту та виконання угоди в повному обсязі та однаково для себе розуміли зміст відповідного правочину, а ухилення від сплати залишку внесків вказує на односторонню відмову від виконання зобов'язання боржником та порушення права позивача в частині отримання відповідної винагороди за надані в користування кошти на 18 (вісімнадцять) років.
Відтак, представник позивача вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог суми 7 184 574,44 грн річних відсотків у примусовому порядку.
Представник відповідача через підсистему “Електронний суд» подала відзив на позовну заяву б/н від 18.04.2025 (вх. №02.3.1-02/3732/25 від 18.04.2025), за змістом якого стверджує про те, що з фактичних, визнаних позивачем обставин виконання відповідачем умов мирової угоди немає жодних підстав для висновку про те, що останній порушив умови мирової угоди та прострочив сплату коштів за нею, а відтак, відсутня і підстава для сплати відповідачем відсотків на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
За доводами представника відповідача, укладена між сторонами мирова угода не передбачає права позивача нараховувати та обов'язку відповідача сплачувати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України річні відсотки у разі дострокового повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за мировою угодою.
На думку представника відповідача, враховуючи виконання Холмківською сільською радою умов мирової угоди, відсутні підстави вважати, що відповідач порушив такі та прострочив сплату коштів, навпаки, здійснивши дострокове повне погашення грошових зобов'язань, Холмківська сільська рада повністю достроково виконала умови мирової угоди, у зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання зі сторони відповідача відсутнє.
Водночас як вказує представник відповідача, в пункті 3 мирової угоди, умов якої відповідач жодним чином не порушив, сторони узгодили сплату річних відсотків у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає сплату відсотків річних від простроченої, а не достроково сплаченої суми коштів.
Таким чином, на думку представника відповідача, вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що Холмківська сільська рада достроково сплатила позивачу грошові кошти на виконання умов мирової угоди, якою не передбачено нарахування та сплату відсотків у разі дострокового виконання зобов'язань за мировою угодою, тобто на суму такого дострокового платежу.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
Представник позивача через підсистему “Електронний суд» подав відповідь на відзив б/н від 18.04.2025 (вх. №02.3.1-02/3778/25 від 21.04.2025), в якій зазначає про те, що укладаючи мирову угоду, обов'язок зі сплати відсотків річних сторони не поклали в залежність від невиконання чи несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати визначених п. 1 мирової угоди платежів.
На переконання представника позивача, користування відповідачем коштами позивача визначено мировою угодою, якою також передбачено його право на отримання плати за це; виконання мирової угоди в частині сплати визначених її п. 1 платежів не спростовує необхідності виконання в повному обсязі передбаченого її п. 3 обов'язку зі сплати плати за користування коштами.
Відтак, на думку представника позивача, аргументація відзиву відсутністю підстав для застосування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України наслідків прострочення виконання зобов'язання є помилковою; більше того, предметом даного спору не є стягнення відсотків та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання відповідачем, оскільки під час укладання мирової угоди сторони досягли згоди щодо її умов, зокрема, відповідач взяв на себе зобов'язання зі сплати суми основного боргу; відсотків за користування коштами, які нараховуються на кожну суму платежу, здійснену відповідачем у рахунок погашення заборгованості.
Представник позивача наголошує, що ті обставини, що відповідач неодноразово здійснив оплату за користування чужими коштами, вказує на розуміння ним змісту мирової угоди в повному обсязі, а тому, твердження відповідача про природу визначених п. 3 мирової угоди платежів як санкцій не відповідає її змісту та його ж попереднім діям, які були спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.
За доводами представника позивача, сплата відповідачем основної суми заборгованості не звільняє останнього від обов'язку сплати передбачених річних відсотків згідно з умовами затвердженої мирової угоди.
Поданим через підсистему “Електронний суд» клопотанням б/н від 20.10.2025 (вх. №02.3.1-02/9159/25 від 20.10.2025), представник відповідача просить суд зменшити заявлені позивачем до стягнення річні відсотки до розумного та справедливого розміру 3% річних, що становить суму 722 383,50 грн.
В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача покликається на те, що за своєю правовою природою відсотки річних, які заявлено до стягнення у даній справі, є відсотками річних, нарахування яких передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. І виходячи саме з такої кваліфікації заявлених до стягнення в межах даної справи відсотків річних, представник відповідача, із покликанням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, вказує, що такі можуть бути зменшені судом.
Поряд з тим, із покликанням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 представник відповідача зазначає, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З врахуванням наведених обставин, представник відповідача наголошує, що правильне вирішення даного спору, з врахуванням фактичних обставин справи залежить від з'ясування чи розмір нарахованих позивачем відсотків відповідає критеріям розумності та пропорційності правопорушенню відповідача та чи дотриманий в даному випадку буде баланс між інтересами позивача та відповідача.
Як вказує представник відповідача, сторонами мирової угоди було змінено істотні умови договору, зокрема, змінено строк та порядок оплати (встановлено графік погашення боргу) та передбачено сплату відсотків річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, за твердженням представника відповідача, належним чином у відповідності до умов мирової угоди протягом 2019-2022 років здійснював виконання своїх зобов'язань з погашення основної заборгованості, а надалі в 2022 році, з врахуванням зовнішньої агресії та соціально-економічної ситуації, невизначеності в умовах війни, акумулював всі наявні ресурси та оплатив залишок основної заборгованості достроково, скоріше на 15 років, ніж було обумовлено умовами мирової угоди. В той же період, в червні 2022 року, відповідачем було сплачено на користь позивача загальну заборгованість (з врахуванням умов мирової угоди в даній справі, а також аналогічних - в інших судових справах) в розмірі 12 000 000 грн. На даний час позивачем ініційовано, крім даної справи, і ряд інших аналогічних судових справ про стягнення з відповідача відсотків річних по ідентичних правовідносинах, в яких останнім було погашено основну заборгованість, а загальний розмір позовних вимог складає 11 389 366 грн.
Вказані обставини, на переконання представника відповідача, свідчать про винятковий суспільний інтерес відповідача, як представника відповідної територіальної громади до справедливого та об'єктивного вирішення даних спорів, зокрема в даній справі, оскільки тільки в разі застосування розумного розміру майнової відповідальності щодо боржника може бути забезпечено баланс щодо інтересів сторін спору. Ця сума коштів була вкрай значною для відповідача зокрема, а також територіальної громади, за рахунок яких забезпечувалось виконання соціально-економічних та інших програм, утримання та здійснення відповідачем завдань як органу місцевого самоврядування. Метою ж дострокового погашення всієї основної заборгованості, першочергово, було виконання зобов'язань новоутвореної територіальної громади за правовідносинами Коритнянської сільської ради, правонаступником якої в результаті адміністративної реформи став відповідач. Така основна заборгованість в умовах війни, яка тривала на той час чотири місяці, з невизначеними перспективами як щодо перебігу війни, яка тільки но розпочалась, взагалі не дозволяла органам місцевого самоврядування прогнозувати виконання та фінансування покладених на них завдань, майбутні надходження до місцевого бюджету тощо. Відповідач в таких умовах діяв добросовісно та розумно, забезпечуючи виконання всіх своїх зобов'язань перед позивачем, не тільки в межах даної справи, а і всіх інших, які перебували на стадії виконання на умовах відстрочення платежів на 18 років.
Як стверджує представник відповідача, покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати відсотків річних є явно порушенням балансу інтересів сторін в даній справі, надмірно обтяжливим для останнього, нерозумним, несправедливим та переслідує каральну мету, що не притаманно як принципам цивільного законодавства, так і меті та засадам інституту цивільно-правової відповідальності та суперечить верховенству права.
Представник відповідача вказує, що основна заборгованість у спірних правовідносинах за мировою угодою станом на 09.06.2022 складала 8 574 633,25 грн, яка була достроково сплачена у вказаний день, однак, позивач просить застосувати до відповідача відповідальність у вигляді відсотків річних в розмірі 7 223 834,86 грн, що складає понад 84% від суми основної заборгованості, а тому, очевидно, що позивач не поніс збитків на вказану суму, і фактично діє з метою неправомірно збагатитись за рахунок Холмківської територіальної громади. На думку представника відповідача, це підтверджується і розміром відсоткової ставки, яка обумовлена в п. 3 Мирової угоди, і станом на червень 2022 року складає 30% річних (120% облікової ставки НБУ на момент здійснення погашення основної заборгованості). Однак, позивач попри об'єктивні чинники, які зумовили кратне підвищення облікової ставки НБУ через збройну агресію щодо країни, за весь вказаний період з серпня 2019 року по червень 2022 року нарахував відсотки річних за максимальною на той час ставкою, що носить явно необ'єктивний та несправедливий характер.
Аналізуючи постанову Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №335/4646/22 представник відповідача вказує, що останній розглядав питання щодо справедливості та розумності стягнення відсотків річних в розмірі 50%, який був обумовлений сторонами в договірному порядку та зазначив про те, що новий період прострочення повернення боргу позивач нарахував 50% річних у розмірі 1 017 877,46 грн, що з урахуванням присудженої попереднім рішенням суду суми процентів річних складає 1 312 748,09 грн і фактично зрівнюється із сумою позики 1 410 753,60 грн. Стягнення заявленої суми процентів річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позикодавця, а його збагачення за рахунок позичальника, що несправедливо відносно боржника. З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, Верховний Суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, висновок судів про обмеження стягнення процентів річних та їх присудження у розмірі 61 072,64 грн (3%).
Також на думку представника відповідача, основна частина заявлених до стягнення відсотків річних була нарахована позивачем під час дії карантину та військового стану, попри спеціальні норми, які звільняли відповідача від цивільно-правової відповідальності, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України.
Представник позивача поданими через підсистему “Електронний Суд» запереченнями б/н від 14.11.2025 (вх. №02.3.1-02/9925/25 від 14.11.2025) навів аргументи, які, на йогу думку, виключають можливість задоволення судом поданого стороною відповідача клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення відсотків річних.
Зокрема, представник позивача вказує, що з червня 2015 року по кінець жовтня 2019 року сільська рада не вчиняла жодних дій зі сплати заборгованості, а її погашення розпочала тільки після затвердження судом мирової угоди, і за вказаний період інфляційні втрати склали 49%, що становить 4 966 168,78 грн; впродовж періоду сплати сільською радою розстрочених мировою угодою платежів (жовтень 2019 року - червень 2022 року) інфляційні втрати склали 35%, що виходячи з залишку заборгованості у розмірі 8 574 633,25 грн., становить 3 042 478,89 грн, а тому, інфляційні втрати за період неповернення відповідачем заборгованості перевищують розмір заявлених у даній справі позовних вимог.
На переконання представника позивача, дострокове погашення Холмківською сільською радою заборгованості у червні 2022 року зумовлене виключно збільшенням облікової ставки Національного банку України з 10% до 25%. Аналогічна ситуація склалася із заборгованістю Коритнянської сільської ради за надані ВУВКГ послуги у інші періоди.
Представник позивача наполягає, що розмір відсотків річних, про які сторони домовились у п. 3 Мирової угоди, є справедливим, розумним, пропорційним та збалансованим, спрямований на відновлення, на скільки це можливо, майнових втрат Комунального підприємства, зумовлених саме невиконанням Коритнянською сільською радою судових рішень, а також не призводить до збагачення позивача.
Аналізуючи судові рішення Верховного Суду, на які покликається представник відповідача, представник позивача стверджує, що Верховним Судом у них зроблено висновки про можливість зменшення судом розміру відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Однак, відповідно до п. 3 Мирової угоди, нарахування відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. Отже за твердженням представника позивача, у даній справі нарахування відсотків річних не поставлено в залежність від невиконання чи несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати визначених п. 1 Мирової угоди платежів, а за своєю правовою природою визначені у Мировій угоди відсотки річних є не мірою відповідальності, а є саме способом захисту майнових прав та інтересів Комунального підприємства.
Оскільки висновки Верховного Суду зроблені не у випадку встановлення розміру відсотків річних за судовим рішенням (ухвалою про затвердження мирової угоди), представник позивача наполягає, що такі не є незастосовними при розгляді спору у даній справі.
Поряд з тим, представник позивача наголошує також і на тому, що заборгованість зі сплати відсотків річних, яка є предметом стягнення у даній справі, розрахована позивачем, виходячи з положень мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 у справі №907/386/18. В свою чергу, Господарський суд Закарпатської області, відповідно до ч. 5 ст. 192 ГПК України, затверджуючи мирову угоду, перевірив відповідність її умов вимогам законодавства, а також встановив, що її умови не порушують прав чи охоронювані законом інтереси інших осіб. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди, яка є виконавчим документом, може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
За твердженням представника позивача, ухвала про затвердження мирової угоди надає домовленостям сторін правової природи судового рішення, а зміна визначених п. 3 Мирової угоди річних відсотків у розмірі 120% облікової ставки Національного банку України, чинної на момент здійснення кожного платежу, процесуально неможлива без зміни (перегляду) судового рішення - ухвали суду про затвердження мирової угоди.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є Комунальне підприємство “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (водоканалом, позивачем у справі) та Коритнянською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області (абонентом) було укладено Договір б/н від 11.04.1997, за умовами якого водоканал зобов'язується поставляти абоненту воду, відводити господарсько-побутові, виробничі і дощові стоки, а абонент, у свою чергу, зобов'язується щомісячно оплачувати за споживання води і пропуск стічних вод у відповідності з показниками водомірів по тарифу.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2018 у справі №907/386/18 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89435, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, вул. Духновича, 66, “в», код 04349768) на користь Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, 1, код 03344326) суму 10 045 897,45 грн заборгованості; суму 20 000,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На примусове виконання рішення суду від 26.11.2018 у справі №907/386/18, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019, Господарським судом Закарпатської області видано відповідний наказ від 12.03.2019.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 затверджено Мирову угоду на стадії виконання рішення суду у справі №907/386/18 за позовом КП “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" до Коритнянської сільської ради Ужгородського району про стягнення заборгованості за надане водопостачання в редакції, викладеній у п. 2 резолютивної частини ухвали суду від 20.08.2019.
Відповідно до п. 1 Мирової угоди, сторони погодили, що погашення заборгованості у сумі 10 065 897,45 грн здійснюється відповідачем щомісячними рівними платежами до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 років згідно із погодженим графіком.
Згідно із п. 2 Мирової угоди, несплата кожного чергового платежу прирівнюється до невиконання мирової угоди в цілому і дає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
Змістом п. 3 Мирової угоди визначено, що у відповідності до ст. 625 ЦК України відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків позивач виписує відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до позивача. Не оплата цього рахунку, незважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
Пунктом 4 Мирової угоди передбачено, що відповідач має право достроково повністю чи частково виконати свої зобов'язання за даною мировою угодою.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2021 замінено боржника у справі №907/368/18 - Коритнянську сільську раду - на її правонаступника - Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області (89422, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, будинок 50, код ЄДРПОУ 22096259).
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Мирової угоди Коритнянська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, а в подальшому відповідач як її правонаступник у період із жовтня 2019 року по червень 2022 року сплатили на користь позивача платежі згідно з графіком погашення заборгованості та відсотки за користування коштами, визначені п. 3 Мирової угоди, в загальній сумі 252 160,23 грн.
В подальшому, 09.06.2022 Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області було достроково погашено залишок визначеної мировою угодою заборгованості у розмірі 8 574 633,25 грн, що сумарно дорівнює платежам №34-216, які визначені графіком платежів, зазначеним у мировій угоді від 20.08.2019.
Однак, за твердженням представника позивача, відповідачем було не в повній мірі виконано зобов'язання згідно з мировою угодою, зокрема, в частині сплати річних відсотків, визначених її пунктом 3, у зв'язку з чим КП “Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернулося до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області з листом №786 від 21.06.2022, до якого долучило рахунок на оплату річних відсотків із метою відшкодування останніх відповідачем. Вказаний лист, за доводами представника позивача, був залишений Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області без будь-якого реагування.
У зв'язку з наведеним та з метою стягнення нарахованих згідно з п. 3 Мирової угоди відсотків річних у примусовому порядку, позивач 05.07.2022 звернувся до Управління Державної казначейської служби в Ужгородському районі Закарпатської області з відповідним листом №876 від 04.07.2022, у відповідь на який органом Казначейства повідомлено про відмову у стягненні річних відсотків, оскільки вказані зобов'язання не відносяться до безспірного списання коштів із рахунків боржника.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог суми 7 184 574,44 грн річних відсотків у примусовому порядку.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Правовідносини (взаємні права та обов'язки) між сторонами у даній справі виникли на підставі укладеного між ними Договору б/н від 11.04.1997, у зв'язку з невиконанням умов якого у Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, правонаступником якої є відповідач, виникла заборгованість у сумі 10 045 897,45 грн, що встановлено рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2018 у справі №907/386/18.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Мирова угода, в розумінні змісту статей 202, 203 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, і згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому виконанню.
За приписами ч. 1-4 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (ст. 193 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд у постановах від 09.08.2023 у справі №914/1789/19 та від 05.02.2025 у справі №917/1291/23, аналізуючи наведені положення процесуального законодавства, дійшов висновку, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто відмовившись від судового захисту, сторони припиняють наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу.
Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов'язків сторін.
До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов'язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.
На відміну від звичайного договору, мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Подібний висновок Верховного Суду викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/661/20 та постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11213/20, від 21.03.2023 у справі №914/3014/20.
Матеріалами справи підтверджено, що Господарським судом Закарпатської області на стадії виконання рішення суду у справі №907/386/18 затверджено укладену між позивачем та Коритнянською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області мирову угоду, відповідно до якої відповідач, як правонаступник Коритнянської сільської ради, зобов'язався сплатити заборгованість у сумі 10 065 897,45 грн шляхом сплати щомісячних платежів до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 років згідно із погодженим графіком.
Водночас сторонами було узгоджено, а ухвалою суду затверджено, що у відповідності до ст. 625 ЦК України відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків позивач виписує відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до позивача. Не оплата цього рахунку, незважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу (п. 3 Мирової угоди).
Як встановлено судом та не заперечується учасниками процесу, на виконання умов мирової угоди Коритнянська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, а в подальшому відповідач як її правонаступник у період із жовтня 2019 року по червень 2022 року сплатили на користь позивача платежі згідно з графіком погашення заборгованості та відсотки за користування коштами, визначені п. 3 мирової угоди, в загальній сумі 252 160,23 грн.
В подальшому, 09.06.2022 Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області було достроково погашено залишок визначеної мировою угодою заборгованості у розмірі 8 574 633,25 грн, що сумарно дорівнює платежам №34-216, які визначені графіком платежів, зазначеним у мировій угоді від 20.08.2019.
Водночас непогашеною з боку відповідача залишилася сума 7 184 574,44 грн річних відсотків, стягнення якої у примусовому порядку і виступає предметом заявленого позову в даній справі.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У пункті 36 постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18 та пункті 28 постанови Верховного Суду від 26.02.2024 у справі №907/1008/22 сформовано висновок, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Отже проценти річних, передбачені у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України є одночасно заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2024 у справі №907/1008/22 за позовом Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства міста Ужгорода» до відповідача Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про зобов'язання вчинити певні дії шляхом стягнення річних відсотків у розмірі 82 803,13 грн дійшов висновку, що у справі, що переглядається, сторони, у пункті 3 мирової угоди узгодили, що у відповідності до статті 625 ЦК України, відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу.
За висновком Верховного Суду, викладеним у вищезгаданій постанові, сторони у пункті 3 мирової угоди чітко передбачили сплату річних відсотків, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що вбачається із використаних слів - “процентів річних» (передбачено частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, у статті 536 вживається слово “проценти» без конкретизації терміну) та безпосереднім посиланням на норму статті 625 Цивільного кодексу України (перший рівень тлумачення - загальноприйняті у відносинах значення термінів).
Проценти річних, передбачені у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, крім заходу відповідальності за порушення грошового зобов'язання, є і способом захисту майнового права та інтересу кредитора.
Отже, сторони правовідношення не обмежені в праві узгодити в угоді можливість захисту майнового стану кредитора шляхом встановлення обов'язку боржника сплачувати відсотки річних, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
Сторони у даній справі шляхом укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення погодили умову про розстрочку сплати заборгованості за договором про надання послуг, змінили строк та порядок виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг, визначили його проміжком часу у 18 років, протягом якого відповідач зобов'язаний вносити на рахунок позивача-стягувача щомісячні платежі в сумі, визначеній графіком погашення, та передбачили сплату річних відсотків за кожний платіж за період з моменту затвердження мирової угоди до дня здійснення платежу.
При цьому, мирова угода не містить положення, що сплата річних відсотків здійснюється тільки за платежами, передбаченими графіком погашення заборгованості (пункт 1 мирової угоди), а пунктом 3 угоди узгоджено, що нарахування річних відсотків здійснюється щоразу після кожного платежу. Право дострокового погашення сторони узгодили у пункті 4 мирової угоди, однак не передбачили, що дострокове погашення звільняє відповідача від сплати відсотків річних, визначених у пункті 3 угоди.
Тобто за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою фактично змінили істотні умови договору, зокрема, змінили строки та порядок оплати (встановили графік погашення боргу) та передбачили сплату річних відсотків у визначеному розмірі за кожним платежем без виключення такого обов'язку, у разі здійснення дострокового повного чи часткового погашення боргу, передбаченого пунктом 4 угоди.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, суд зазначає, що висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформований у постанові від 26.02.2024 у справі №907/1008/22, має преюдиційне значення під час розгляду даної справи, в якій п. 3 Мирової угоди затверджені аналогічні умови щодо сплати річних відсотків.
При цьому, висновками Верховного Суду, наведеними в означеній постанові, спростовуються доводи представника відповідача про те, що укладена між сторонами мирова угода не передбачає права позивача нараховувати та обов'язку відповідача сплачувати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України річні відсотки у разі дострокового повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за мировою угодою.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 7 184 574,44 грн річних відсотків є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо поданої представником відповідача заяви про зменшення суми нарахованих позивачем до стягнення з відповідача в межах даної справи відсотків річних, суд зазначає наступне.
Чинне законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
В свою чергу, заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. При вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
При цьому, зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22).
Як вже зазначалось судом попередньо, спір у даній справі виник внаслідок невиконання відповідачем в повній мірі взятих на себе зобов'язань згідно умов мирової угоди від 20.08.2019 у справі №907/386/18 за позовом КП “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" до Коритнянської сільської ради Ужгородського району про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання.
Пунктом 3 вказаної Мирової угоди визначено, що у відповідності до ст. 625 ЦК України відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу.
При цьому суд враховує, що укладення Мирової угоди є добровільним для сторін спору. Це досягається шляхом взаємних поступок, де сторони самостійно врегульовують спір та визначають свої права і обов'язки.
У даному випадку, сам факт укладення між КП “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" та Коритнянською сільською радою Ужгородського району Мирової угоди на стадії виконання рішення суду у справі №907/386/18 та подальше затвердження її судом, свідчить про те, що обидві сторони дійшли цілковитої згоди щодо змісту та виконання угоди в повному обсязі та однаково для себе розуміли зміст відповідного правочину, в тому числі і у частині необхідності сплати на користь позивача відсотків річних у погодженому розмірі 120% ставки НБУ, чинної саме на момент здійснення платежу, а тому, безпідставним є твердження представника відповідача про умисне, необ'єктивне та несправедливе застосування позивачем при здійсненні розрахунку заявлених відсотків річних максимальної ставки НБУ.
Оцінюючи твердження представника відповідача про те, що стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 120% облікової ставки НБУ є непропорційним до наслідків правопорушення відповідача та матиме не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, суд враховує наступне.
Присуджена до стягнення з відповідача судовим рішенням від 26.11.2018 у справі №907/386/18 заборгованість у сумі 10 045 897,45 грн, яка виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати наданих послуг водопостачання у період з червня 2015 року по травень 2018 рік, у більшій її частині - 8 574 633,25 грн повністю сплачена останнім тільки 09.06.2022 на виконання умов Мирової угоди, затвердженої судом в ході примусового виконання вищевказаного судового рішення. Зважаючи на рівень зниження купівельної спроможності грошової одиниці внаслідок інфляційних процесів, необґрунтованими є аргументи представника відповідача про збагачення позивача за його рахунок, оскільки сума відсотків річних, заявлених до стягнення з відповідача, навіть не покриває втрат позивача від знецінення належних йому, та несплачених відповідачем коштів, внаслідок інфляції.
Твердження представника відповідача про наслідки впливу на нього факторів соціально-економічної ситуації в державі не є тією обставиною, яка би звільняла відповідача від належного виконання взятих на себе зобов'язань, в тому числі і на умовах, погоджених мировою угодою. Крім того, представником відповідача не доведено того факту, що соціально - економічна ситуація в державі має більший вплив на відповідача, аніж на позивача, який також, будучи суб'єктом господарювання, несе негативні наслідки для власної діяльності у зв'язку з такими обставинами.
Аргументи сторони відповідача щодо неможливості здійснення нарахування йому відсотків річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України у період запровадження карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, та в період дії воєнного стану, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Положеннями пункту 15 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Крім того, відповідно до п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Однак, спірні правовідносини сторін у даній справі, виникли не з виконання Договорів кредиту чи позики, а з Договору про надання послуг водопостачання, а тому, наведені положення законодавства є незастосовними при розгляді даного спору.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення поданого стороною відповідача клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення відсотків річних.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 86 214,89 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Водночас відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, позивачу із Державного бюджету належить повернути судовий збір у сумі 471,13 грн у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, однак після подання ним відповідного клопотання в порядку ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, вул. Свободи, будинок 50, с. Холмок, Ужгородський район, Закарпатська область, 89422 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 22096259) на користь Комунального підприємства “Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», вул. Митна, будинок 1, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 03344326) суму 7 184 574,44 грн (Сім мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят чотири гривні 44 коп.) річних відсотків, а також 86 214,89 грн (Вісімдесят шість тисяч двісті чотирнадцять гривень 89 коп.) на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів із дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 08.12.2025.
Суддя Л.І. Пригара